Табачник Дмитро Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дмитро Табачник)
Перейти до: навігація, пошук
Дмитро Володимирович Табачник
Дмитро Володимирович Табачник

Час на посаді:
11 березня 2010 — 23 лютого 2014
Президент   Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Микола Азаров
Попередник Іван Вакарчук
Наступник Сергій Квіт

Віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань
Час на посаді:
4 серпня 2006 — 18 грудня 2007
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр   Віктор Янукович
Попередник В'ячеслав Кириленко
Наступник Іван Васюник

Віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань
Час на посаді:
26 листопада 2002 — 3 лютого 2005
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр   Віктор Янукович
Попередник Володимир Семиноженко
Наступник Микола Томенко

Час на посаді:
21 липня 1994 — 10 грудня 1996
Президент Леонід Кучма
Попередник Микола Хоменко (як Секретар Адміністрації Президента України)
Наступник Євген Кушнарьов

Народився 26 листопада 1963(1963-11-26) (53 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Дружина Назарова Тетяна Євгенівна

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 25 грудня 2012

Дмитро́ Володи́мирович Таба́чник (нар. 26 листопада 1963, Київ, Українська РСР, СРСР) — український політичний і державний діяч, історик, публіцист. Доктор історичних наук (1995), професор (1997), академік Академії правових наук України[1] (2000). Член Політради Партії регіонів. Народний депутат України 3-го і 6-го скликання, був головою комітету закордонних справ. Обіймав посаду голови Адміністрації Президента України (19941996). Віце-прем'єр-міністр України (в урядах Віктора Януковича, 20022003, 20062007). З 11 березня 2010 року — міністр освіти і науки в уряді Миколи Азарова[к 1][2]. 23 лютого 2014 року постановою Верховної Ради України № 765-VII без обговорення звільнений від виконання обов'язків міністра освіти голосами 236 народних депутатів.

Значною частиною українського суспільства сприймається як українофоб[3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13] та антиукраїнський діяч проросійської спрямованості. Від 2014 року переховується в Росії.

Слідчим управлінням Служби безпеки України оголошений у розшук в липні 2015.[14]

Біографія

Дмитро Табачник народився 26 листопада 1963 року у місті Києві в родині технічної інтелігенції. Батько — Володимир Ігорович Табачник, єврейського походження[15], 1940 року народження був інженером-авіабудівником. Мати — Алла Вікторівна Глєбова, росіянка, 1938 року народження, була інженером-будівничим.

1986 року Дмитро Табачник закінчив історичний факультет Київського університету. Трудову діяльність розпочав копіювальником, реставратором Центрального державного архіву кінофонофото-документів України. Працював молодшим науковим працівником Інституту історії України АНУ, завідувачем відділу Київського міськкому ЛКСМУ/МДС.

З 1990 по 1994 роки був депутатом Київської міської ради, обраним в 2-му турі як кандидат від демократичного блоку.

У 19911992 роках — старший консультант, потім головний консультант у Секретаріаті Верховної Ради України.

З грудня 1992 по березень 1993 року — керівник прес-служби Кабінету Міністрів України (при урядові Леоніда Кучми), з березня по вересень 1993 року — прес-секретар Уряду України, начальник Головного управління інформації та зв'язків з пресою і громадськістю Кабінету Міністрів України. З вересня 1993 по серпень 1994 року — 1-й заступник Голови Державного комітету України у справах преси, видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження.

У 1994 році був керівником виборчої кампанії кандидата в Президенти України Леоніда Кучми. Під час виборчої кампанії ним була впроваджена практика фальсифікації соціологічних опитувань[16]. Після виборів призначаний главою Адміністрації Президента України, де пропрацював до грудня 1996 року. Під час перебування на посаді написав звернення до Верховного Суду України з проханням переглянути справу російського військового А. Танаєвського, засудженого до смертної кари за терористичний акт в центрі Сімферополя, що було розцінено громадською організацією «Українська перспектива» як спроба тиску на діяльність суду та підтримка тероризму[17][18]. Був відправлений у відставку через скандал із незаконним наданням собі військового звання полковника.[19] Генеральна прокуратура у 1996 році прийняла рішення про скасування присвоєння військових звань полковника і майора Дмитру Табачнику, який залишився старшим лейтенантом запасу.[20]

У 19971998 роках — радник Президента України.

Народний депутат України у Верховній Раді 3-го скликання з березня 1998 року по квітень 2002. Вибраний у виборчому окрузі № 91 у Київській області. На час виборів: радник Президента України, професор кафедри політології Української академії державного управління при Президентові України. Балотувався від блоку «Партія праці та Ліберальна партія — разом!», № 8 в списку. З травня 1998 року по вересень 1999 року — позафракційний, з вересня 1999 по червень 2000 — член групи «Відродження регіонів», з червня по липень 2000 — позафракційний, з липня 2000 року — член групи Трудова Україна. З липня 1998 по червень 2000 року — член Комітету з питань бюджету, з червня 2000 року — член Комітету з правової політики.

У 1999 році — заступник керівника виборчого штабу Леоніда Кучми на виборах Президента України. З листопада 1999 року — член політвиконкому партії Трудова Україна; у 1999-2005 роках — член президії партії «Трудова Україна».

Народний депутат України у Верховній Раді 4-го скликання з травня 2002 року по березень 2003 від блоку За єдину Україну!, № 21 у виборчому списку. Член фракції «Єдина Україна» (травень -червень 2002 року), уповноважений представник фракції партій ППУ та «Трудова Україна» (з червня 2002 року), голова Комітету у закордонних справах (з червня 2002 року).

З 26 листопада 2002 року по 3 лютого 2005 року — віце-прем'єр-міністр України в першому уряді Віктора Януковича. Під час перебування на цій посаді був причетний до скандалу з крадіжкою документів із Державного архіву Львова. 17 липня 2004 року віце-прем'єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник від імені Януковича подарував Національному музею історії України раритетні листи Михайла Грушевського. За словами Дмитра Табачника, під час службових відряджень до Франції та США, їх придбав на зекономлені добові Віктор Янукович[21]. Згодом з'ясувалось, що всі ці документи було викрадено із львівського архіву.[22]

У березні 2006 року обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, член Блоку «За Януковича!». 4 серпня 2006 року знову призначений на посаду віце-прем'єр-міністра України в другому уряді Віктора Януковича. З 23 листопада 2007 року по 11 березня 2010 року — депутат Верховної Ради України 6-го скликання від Партії Регіонів.

Міністр освіти і науки України; міністр освіти і науки, молоді та спорту України

Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах Табачник 11 березня 2010 року призначений міністром освіти та науки України в уряд Миколи Азарова. За даними «Української правди» для отримання цієї посади Дмитро Табачник використав всі свої зв'язки: з проханням про його призначення до Віктора Януковича звертались, Леонід Кучма, митрополит УПЦ МП Володимир, і Москва.[23] Вже наступного дня у Верховній Раді було зареєстровано проект постанови по звільнення Дмитра Табачника з посади міністра освіти і науки України[24], у Львові почався збір підписів за звільнення міністра[25], а у Тернополі розпочалася всеукраїнська кампанія «Табачник, пішов геть!»[26]. Івано-Франківська, Тернопільська, Львівська, Рівненська[27] і Волинська[28] обласні ради, Сумська міськрада[29] прийняли заяви із закликом до звільнення Табачника. Проте ректори харківських[30] і деяких київських ВНЗ[31] виступили зі зверненням на підтримку Табачника на посаді міністра.

Перебуваючи на посаді міністра освіти і науки Дмитро Табачник здійснив ряд гучних й контроверсійних заяв і кроків спрямованих проти надмірної, на його думку, українізації освітньої та деяких інших гуманітарних галузей України. Так під час свого візиту до Москви 6 квітня 2010 в інтерв'ю він заявив про те що найбільшим досягненням України є абсолютний білінгвізм а «у Донецькій області — приблизно 25-26 відсотків дітей навчаються в російських школах, і приблизно 74-75 відсотків у Донецькій області і в місті Донецьку навчаються українською мовою.»[32] Хоча за статистичними даними 2005 року в Донецькій області формально українською навчалось 29,5% школярів.[33]

22 квітня Табачник оголосив про підписання наказу, яким передбачається дозволити ВНЗ набирати і навчати іноземців, окрім української, також іноземними мовами. Таке рішення він аргументував тим, що 1 вересня 2009 вперше кількість іноземних студентів скоротилася майже на чверть. Проте відповідно до даних статистики міністерства освіти і науки наведених народним депутатом Іваном Стойком в Україні спостерігається щорічне збільшення числа студентів з інших країн. В 2005-06 навчальному році їх нараховувалося 35 тис., у 2007-08 — 42 тис., протягом 2008-09 — 43 тис., а в 2009-10 навчальному році було зараховано 44 тисячі іноземців[34].

З перебуванням Дмитра Табачника на посаді міністра у 2010—2014 роках пов'язують низку скандалів. Зокрема, міністр та його відомство з 2010 року подавали або сприяли прийняттю законопроектів «Про вищу освіту». Проти прийняття цих документів активно виступала громадськість, зокрема у рамках кампанії «Проти деградації освіти». Окрім того, з чиновником пов'язують появу так званих «покемонів» — студентів і псевдостудентів, підконтрольних Табачнику або разово проплачених за гроші, які відстоюють позицію міністерства на противагу протестувальникам. Вперше таке явище було зафіксоване на у день всеукраїнської акції 25 травня 2011 року.

Очолюючи атестаційну комісію міністерства, Табачник 17 червня 2010 року підписав лист про присвоєння офіційно підозрюваному в аферизмі Андрію Слюсарчуку звання професора кафедри нейрохірургії[35], а 27 травня 2011 року особисто підписав листа-довідку Татарину Б., заступникові прокурора Львівської області, у якій стверджував, що «Слюсарчук навчався у Російському державному медуніверситеті з 1985 по 1991 рік».[36] .

31 травня 2011 в інтерв'ю радіо «Ехо Москви» Табачник заявив, що «знання російської літератури є однією з обов'язкових і невід'ємних ознак будь-якої цивілізованої й освіченої людини»[37].

25 травня Табачник у Донецьку заявив, що систему середньої освіти очікує серйозна реформа. Зокрема, скорочення кількості шкіл у сільській місцевості. Таке рішення зустріло критику зі сторони опозиційних сил, які стверджують, що така реформа значно скоротить сільське населення України.[38]

22 вересня 2011 року Дмитро Табачник отримав ляпаса квітами від студентки Києво-Могилянської Академії Дарини Степаненко, що входить до «Братства святого Лукки». За її словами з записаного нею відеозвернення, так вона «виразила свою „подяку“ Дмитру Табачнику за його антиукраїнську діяльність на посаді міністра освіти і науки й за нищення системи української освіти»[39]. Ця подія відбулася під час саміту міністрів освіти СНД, які мали можливість спостерігати за інцидентом[40]. За словами депутата від НУНС Андрія Парубія, правоохоронці трактують цей вчинок дівчини, як дрібне хуліганство[41]. Пізніше студентку відпустили з відділку з огляду на її неповноліття та під особисте поручительство Андрія Парубія[42]. З приводу цього інциденту депутат від Партії Регіонів Вадим Колесніченко заявив, що, за його інформацією, Дарина Степаненко раніше брала участь в акціях проти ветеранів,[43] що, втім, лишилося не підтвердженим фактами. Разом із тим, Президент Києво-Могилянської Академії Сергій Квіт заявив на своє переконання, що на вчинок з букетом квітів студентка Дарина Степаненко не була вповноважена жодною студентською організацією університету. Проте ніяких претензій особисто до студентки він не має й висловив лише жалкування, що Києво-Могилянська Академія опинилася в центрі цієї події[44].

Акція проти спроб Міністерства освіти та науки України встановити контроль над Студентською радою Києва

Студенти та громадські активісти звинувачують Дмитра Табачника у рейдерстві, вдало здійсненому щодо Студентської ради Києва у лютому—квітні 2013 року.

Інцидент зі шкільними автобусами

27 серпня 2012 року вийшов спеціальний випуск програми «Тендер News з Наталією Седлецькою» на каналі ТВі, в якому автори детально розглянули випадок відмивання 10 з 33 млн гривень бюджетних коштів, виділених Міносвіти на закупівлю нових шкільних автобусів, поставки неякісних автобусів та займання і повне згоряння одного з них під час його поїздки з дітьми. Натомість, на запитання журналістів каналу ТВі міністр Дмитро Табачник заявив, що «автобус не горів».[45]

Вже 29 серпня на брифінгу у Кабінеті міністрів Дмитро Табачник продемонстрував документи з версіями причин займання автобуса (одна з яких — коротке замикання), звинуватив канал ТВі у наклепі та побажав, щоб у співробітників каналу «ні дома, ні в машині не виникало короткого замкнення».[46]

Наступний випуск програми «Тендер News» від 3 вересня також було цілком присвячено цьому випадку, зокрема коментарям Дмитра Табачника та водія автобуса, якого міністр звинуватив у недбалості.[47]

Політична позиція

У останні роки Дмитро Табачник на політичній арені проводить чітку та послідовну політику, оперуючи на проросійській та антизахідній позиції. Відомий своїми антиукраїнськими в національному питанні переконаннями. Інколи проявляються українофобські переконання.[48] Діяльність Табачника часто оцінюється як антиукраїнська[49][50][51][52] з проявами ксенофобії[53][54]. Деякі із суспільних діячів та книговидавців віднесли його до ворогів української культури[49] і охарактеризували як нациста[55]. На Надзвичайних зборах «Україна — зона культурного лиха» 30 листопада 2007 року Дмитро Табачник був проголошений Ворогом української культури як автор бюджету-2004, який ввів ПДВ на українські книжки; та бюджету-2007, 118-та стаття якого дала привід до масового виселення із займаних приміщень закладів культури і науки[56] Однією з найбільш резонансних дискредитованих українських заяв Табачника у час, коли він займав посаду віце-прем'єра Кабінету міністрів уряду Януковича, було публічне звинувачення на адресу Романа Шухевича, що той ніби отримав нагороду з рук Гітлера два Залізних хрести.[57] Ряд українських громадських та культурних діячів звернулись із відкритим листом до Вищої атестаційної комісії України із вимогою позбавити Дмитра Табачника титулу доктора історичних наук за антинаукові та ксенофобські публікації у чорносотенних виданнях.[58]

У 2008 році в резонансному телепроекті «Великі українці» на каналі Інтер представляв Ярослава Мудрого. Після підбиття підсумків був звинувачений Вахтангом Кіпіані, шеф-редактором проекту, в підтасовці голосів телеглядачів.[59].

Журналісти вважають, що своєю публікацією "Аннигиляция «Национальной идеи», яка в 2008 році була надрукована в деяких виданнях[60]? Табачник «дискредитує чинного Президента, державний устрій, державну мову, глузує з цілих областей України, відверто зневажає українців та пересмикує історичні факти», також, на їх думку, ця публікація «надзвичайно небезпечна для регіону тим, що розпалює ворожнечу й шкодить становленню державності в Криму й Україні в цілому»[61].

У вересні 2008 року висловив резонансну думку про те, «що бізнесмени Східної України готові домовлятися з президентом Віктором Ющенком, тому що гроші люблять тишу»[62], що призвело до різкої критики з боку заступника глави Партії регіонів Бориса Колеснікова, який запропонував виключити Дмитра Табачника з лав партії, і дав загальну характеристику його діяльності[63]:

Давайте піднімемо питання про виключення цього дешевого клоуна Дмитра Табачника!…Казнокрад, що не створив у своєму житті ніякого бізнесу? Як він взагалі може судити? Що він взагалі робити вміє, крім того як книжки й картини з і так небагатих українських музеїв тирити?
Ми обов'язково наполягатимемо на жорстких заходах щодо Табачника! Це думка моя, Ріната Ахметова і всіх бізнесменів південного сходу — членів ПР.
Чесному бізнесу потрібні не домовленості, а прозора влада й чесні закони! Домовленості важливі бюджетним злодюгам типу Табачника. Це їм тиша потрібна, щоб безкарно тирити державне майно.
Мені смішно читати, коли пишуть про якусь «радикалізацію» Табачника. Радикали можуть бути тільки незалежні люди, а вже ніяк не казнокради!
Дмитро Табачник і радикалізм — поняття несумісні. Дмитро Табачник і корупція, крадіжки з музеїв — це, так, сумісні.

Оригінальний текст (рос.)

Давайте поднимем вопрос об исключении этого дешевого клоуна Дмитрия Табачника!...Казнокрад, не создавший в своей жизни никакого бизнеса? Как он вообще может судить? Что он вообще делать умеет, кроме того как книжки и картины из и так небогатых украинских музеев тырить?
Мы обязательно будем настаивать на жестких мерах по Табачнику! Это мнение мое, Рината Ахметова и всех бизнесменов юго-востока – членов ПР.
Честному бизнесу нужны не договоренности, а прозрачная власть и честные законы! Договоренности важны бюджетным ворюгам типа Табачника. Это им тишина требуется, чтобы безнаказанно тырить государственное имущество.
Мне смешно читать, когда пишут о какой-то «радикализации» Табачника. Радикалами могут быть только независимые люди, а уж никак не казнокрады!
Дмитрий Табачник и радикализм – понятия несовместимые. Дмитрий Табачник и коррупция, кражи из музеев – это, да, совместимые.

Приклади публічних тез

Стаття «Аннигиляция „национальной идеи“»[60]:

Однак історично обґрунтований комплекс неповноцінності, властивий населенню західних областей України, яке відчуло себе «національною інтелігенцією», тільки зайнявши будинки і квартири своїх колишніх господарів-поляків, вигнаних чи знищених Гітлером і Сталіном, слід лікувати, а не нав'язувати всій Україні, навіть якщо його поділяє президент.

Оригінальний текст (рос.)

«Однако исторически обоснованный комплекс неполноценности, свойственный населению западных областей Украины, почувствовавшему себя «национальной интеллигенцией», только заняв дома и квартиры своих бывших хозяев-поляков, изгнанных или уничтоженных Гитлером и Сталиным, следует лечить, а не навязывать всей Украине, даже если его разделяет президент.

Тези у статті Дмитра Табачника «От Риббентропа до майдана. Парадоксальные последствия сталинской внешней политики»[64]:

…галичани практично не мають нічого спільного з народом Великої України ні в ментальному, ні в конфесійному, ні в лінгвістичному, ні в політичному плані. У нас різні вороги і різні союзники. Що більше, наші союзники і навіть брати — їхні вороги, а їхні «герої» (Бандера, Шухевич) для нас — вбивці, зрадники і посіпаки гітлерівських катів

Оригінальний текст (рос.)

«…галичане практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане. У нас разные враги и разные союзники. Более того, наши союзники и даже братья – их враги, а их «герои» (Бандера, Шухевич) для нас – убийцы, предатели и пособники гитлеровских палачей»

«…якщо гіпотетично Москва […]офіційно денонсує радянсько-німецький договір про ненапад (до речі, що і так фактично втратив силу 22 червня 1941 року) та секретний протокол до нього, а також всі наступні двосторонні договори та міжнародні угоди, які фіксували та закріплювали територіальні зміни, що випливали з даного договору, то Росія не зазнає практично ніяких територіальних втрат[…]українській державі […]доведеться відмовитися від усіх територій за Збручем (які повинні повернутися до Польщі), від Північної Буковини і південної Бессарабії (необхідно повернути Румунії), від Закарпаття (до 1939 року входило до складу Чехословаччини, в 1939–1945 роках належало Угорщині […]сучасна українська держава за […] перспективами виживання порівнювана з Польщею 1939 року».

Оригінальний текст (рос.)

«…если гипотетически Москва […]официально денонсирует советско-германский договор о ненападении (кстати, и так фактически утративший силу 22 июня 1941 года) и секретный протокол к нему, а также все последующие двусторонние договоры и международные соглашения, фиксирующие и закрепляющие территориальные изменения, вытекающие из данного протокола, то Россия не понесет практически никаких территориальных потерь[…]украинскому государству […]придется отказаться от всех территорий за Збручем (которые должны вернуться к Польше), от Северной Буковины и Южной Бессарабии (необходимо вернуть Румынии), от Закарпатья (до 1939 года входило в состав Чехословакии, в 1939-1945 годах принадлежало Венгрии […]современное украинское государство по […] перспективам выживания сравнимо с Польшей 1939 года»

Тези з інтерв'ю Табачника московським журналістам телекомпанії «ТВ-Центр», яке увійшло до документального фільму «Убить русского в себе» (2009 рік)[65]

За багато років перебування під владою абсолютно чужих — ментально, національно і релігійно — держав на Західній Україні сформувався зовсім інший психотип людини, яка ладна в очі згоджуватися з хазяїном, яка ладна його хвалити і обожнювати, і вночі з такою самою холоднокровністю і завзяттям перерізати йому горлянку. … А на Західній Україні межею мрій було стати старшим кельнером.

Оригінальний текст (рос.)

За много лет под нахождением абсолютно чужих, ментально, национально и религиозно государств, на Западной Украине сформировался совершенно другой психотип человека, который готов в глаза соглашаться с хозяином, который готов его хвалить и боготворить, и ночью с таким же хладнокровием и усердием перерезать ему горло. ... А на Западной Украине пределом мечтаний было стать старшим кельнером.

Тези у статті Дмитра Табачника «Опоздавшие на 200 лет»[66]:

Галичани, що захопили владу в Україні, вважають нас, малоросів, великоросів і білорусів, єдиним російським народом. Їх пропаганда і реальна політика спрямовані не лише проти нас як «неправильних» українців, що проживають на територіях, які галичани чомусь вважають своїми, але і проти сусідніх руських держав — Росії і Білорусі. Думаю, що в даному випадку ми повинні прийняти їх погляд на речі, визнати, що йде боротьба між римсько-уніатсько-галицьким і російсько-православним етносами…

Оригінальний текст (рос.)

Захватившие власть в Украине галичане считают нас, малороссов, великороссов и белорусов, единым русским народом. Их пропаганда и реальная политика направлены не только против нас как "неправильных" украинцев, проживающих на территориях, которые галичане почему-то считают своими, но и против соседних русских государств — России и Беларуси. Думаю, что в данном случае мы должны принять их взгляд на вещи, признать, что идет борьба между римско-униатско-галицийским и русско-православным этносами…

В цій написаній у 2009 році статті Табачник називає істориків, які досліджують Голодомор, «голодоморцями», а їх наукову школу «голодоморською». Також він обгрунтовує «своє право на опір антинародній, антиукраїнській владі» тим, що «у боротьбі між римо-уніатсько-галицьким і російсько-православним етносами території останнього зазнали політичної та ідеологічної експансії галичан»[66].

В інтерв'ю Бі-Бі-Сі[67]

Я вважаю, що жоден регіон, зокрема і представники Галичини, не мають права нав'язувати свої погляди представникам інших регіонів. Тому, що велика і різнобарвна держава повинна вчитися поважати погляди один одного.

Скорочення вищих навчальних закладів

ВЕРХОВНАЯ РАДА УКРАИНЫ  , фото Вадим Чуприна

Кількість вищих навчальних закладів України треба значно скоротити, вважає міністр освіти і науки, молоді і спорту Дмитро Табачник. «Не може крамниця по торгівлі освітніми послугами, що має декілька сотень чоловік (студентів), іменуватися університетом», — сказав Табачник. За даними міністра, в Україні більше університетів, «чим в Італії, Франції, Німеччині, Польщі і Бельгії разом узятих». «Це при тому, що у нас — 45 мільйонів населення, а в перерахованих країнах — більше чверті мільярда», — сказав Табачник[68].

Скорочення предметів в 11-х класах

Міністр науки і освіти, молоді і спорту України Дмитро Табачник виступає за скорочення кількості предметів в 11-х класах. За словами міністра, сьогодні в 11-х класах налічується від 11 до 18 предметів, а в ліцеях і гімназіях, з відома педколективу і батьків, додається ще 2-3 предмети. «Кількість предметів в одинадцятих класах потрібно скоротити до 8-9, як це зроблено в європейських країнах і робитиметься на пострадянському просторі. Це вже вводиться в Росії, де з першого вересня переходять на 8 предметів», — сказав Дмитро Табачник. За його словами, це реформування, зокрема, допоможе дитині, яка має схильність до літератури, не позіхати на уроках фізики і математики[69].

Голодомор

12 січня 2009 року зазначив, що:[70]

Наполегливе прагнення «трипольців-голодоморців» педалювати тему саме геноциду, їхнє прагнення в рази завищити кількість жертв є наругою над пам'яттю померлих.

Оригінальний текст (рос.)

Упорное стремление "трипольцев-голодоморцев" педалировать тему именно геноцида, их стремление в разы завысить количество жертв является надругательством над памятью умерших.

Однак, перед тим він неодноразово виступав на підтримку визнання Голодомору геноцидом українців[71][72][73][74][75], зокрема:[76]

Визначення голодомору актом політичного геноциду проти українського народу свідчить про суттєві зрушення в громадсько-політичному житті нашого суспільства, це також має принципове значення для стабілізації суспільно-політичних відносин в Україні, є доказом незворотності демократизації суспільства, актом відновлення історичної справедливості і морального зцілення кількох поколінь від страшного шоку, заподіяного масовими репресіями і голодомором.

Ґрунтовний аналіз змісту, методів і прийомів Табачника-публіциста зробив на основі книги його вибраних публікацій «„Утиный суп“ по-украински» в газеті «День» академік Національної академії наук України Іван Дзюба[77][78][79].

Про ОУН та Бабин Яр

7 травня 2010 на телеканалі «Україна» Табачник заявив про нелюдів з Буковинського куреня, які чинили злодіяння у Бабиному Яру і акцентував увагу присутніх на тому, що це був оунівський курінь. Однак політологи заявляють про відсутність підтверджень, що власне курінь займався звірствами у Бабиному Яру і про те, що вояки Буковинського куреня брали участь в іншіх каральних акціях[80]. 25 червня 2010 на телеканалі «Інтер» Табачник заявив, що в Бабиному Яру есесівські ейнзатцкоманди нікого не розстрілювали, а все було зроблено «українською поліцією»[81].

Антиукраїнські погляди

Дмитро Табачник

Не визнає українців народом в сучасному розумінні: більшу частину з них він називає «малоросами» — складовою частиною російського народу («єдиної великої російської нації»), жителів Галичини він не відносить до українців, вважаючи їх ворогами народу «великоросів», «малоросів» і «білорусів»,[66][82] що «повинні покинути якщо не Україну, то у всякому разі її владні структури»[64]. Низка громадських та політичних організацій такі погляди розцінюють як українофобські[49][83][84][85], заявляють, що його дії спрямовані на приниження українців та української мови[86] і вважають, що він проводить системну антиукраїнську діяльність та виступає у ролі реалізатора волі Кремля[87]. Окремі політики вважають, що відверту, неприховану ненависть одіозного Табачника до всього українського інакше, як знущанням над народом, назвати не можна[88]. Юлія Тимошенко вважає, що українофобні прояви Табачника, «єдиною заслугою якого є несамовита і незбагненна ненависть до всього українського», ображають "не тільки Західну Україну, не лише галичан, але всіх тих, хто пишається тим, що він українець, цілі покоління борців за свободу та незалежність, всю українську історію та культуру[89]. Дмитро Павличко вважає що «українофоб Табачник є людиною з прихованою філософськи обумовленою ненавистю до всього українського»[90]. Валентин Наливайченко заявив, що «міністр-українофоб» Табачник разом з «іншими українофобами на державних посадах, за кошти українських громадян, ведуть політику, яка шкодить національній єдності та незалежності України: витісняють українську мову із освіти, теле- та радіоефіру, закривають україномовні школи, фальсифікують історію, протиставляючи українців між собою»[91].

Доктор філософії Євген Сверстюк називає Табачника «ксенофобом»[90]. Такої ж думки дотримується В.Шкляр, який стверджує, що «ксенофобія в Україні культивується владою на державному рівні, адже посаду міністра освіти й науки обіймає відвертий ксенофоб Табачник».[92]. Л.Григорович вважає що українофобія Табачника реалізується у дуже різноманітних проявах, в тому числі, у провокації ксенофобії. Вона запевняє, що Табачник «завжди дуже затято і несамовито виступав проти всього того, що називається справжня культура українського народу». Григорович наголошує, що «весь український народ добре знає, що пан Табачник є українофоб, який докладатиме усіх зусиль, аби загальмувати наш національний поступ, культурний поступ і з великою радістю заплямувати репутацію країни, бо мовляв у нас якась ксенофобія».[93]

У книжці «Прокислі „щі“ від Табачника. Галичанофобія — отруйне вістря українофобії»[94] академик Іван Дзюба доводить, що ненависть Дмитра Табачника до України вибіркова[95], академік її характеризує як «галичанофобія». І.Дзюба вважає, що в «галіційстві» яскраво й вичерпно проявляється те власне українське, чого так не любить пан Табачник[96], і тому галичанофобію Табачника він ототожнює з українофобію. І.Дзюба стверджує, чого пан Табачник терпіти не може в «галіційстві», — це саме і є, власне, національно українське[96]. Академік вважає проявом галичанофобії «думку Табачника та його керівників-регіоналів» про те, що південно-східні українці, які вважають рідною спільну російсько-українську культуру, і ті, хто вітає відкриття пам'ятників СС «Галичині» не є представниками єдиної нації[95]. Вчений В.Панченко також зауважує[97], що писання Дмитра Табачника буквально переповнені лютою галичанофобією. У ЗМІ Табачника інколи називають «міністром-українфобом»[98][99][100][101], подекуди його іменують «відомим»[102][103] або «відвертим» українофобом[104].

Шеф-редактор польського видання Gazeta Wyborcza Адам Міхнік прочитавши одну з книг Табачника, заявив: «Що можна подумати про Україну як державу, якщо міністр чинного уряду може собі дозволити написати книгу, що просто таки палає ненавистю до власної країни». За його словами, якби автором даної роботи був поляк, то можна було б сказати, що він «сказився від ненависті до українського народу»[105].

За керівництва Табачника в Міністерстві освіти та науки розробили новий навчальний план для 5-9 класів середньої школи, який передбачає скорочення годин на вивчення української мови та літератури і скасування окремого предмету «Історія України»[106][107]

Під час опитування в серпні 2011 р. агентством УНІАН експертів з українофобії щодо п'ятірки найактивніших українофобів часів Незалежності[108], В'ячеслав Брюховецький, Юрій Андрухович, Брати Капранови та Олександр Палій включили до цієї п'ятірки Табачника.

Участь у спробі скасувати український дубляж

Табачник був одним з найзапекліших противників впровадження українського дубляжу в кінопрокат України. У 2010 році українські ЗМІ повідомляли що член ПР Дмитро Табачник разом з Олексієм Костусєвмим, Вадимом Колесніченком, Володимиром Семиноженком та Іриною Бережною, лобіює інтереси російських дистриб'юторів, що прагнуть повернути російський дубляж в Україні, намагаючись скасувати обов'язковий український дубляж для українського кінопрокату.[109]

Критика діяльності

Голова Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності Володимир Яворівський назвав Дмитра Табачника колосальним провокатором та брехуном у відповідь на його заяву про те, що Володимир Яворівський нібито виступив ініціатором скасування пільг для видавництва книг українською мовою.[110]

Ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України Дмитро Мельник заявив, що міністр Табачник вимагав від нього влаштовувати «потрібних» абітурієнтів поза конкурсом та погрожував йому фінансовими перевірками і звільненням.[111]

Український історик, мистецтвознавець та філолог професор Вадим Скуратівський розповів, що Табачник спочатку написав цикл робіт, як сталінізм нищив українську інтелігенцію, а вслід за тим, через декілька років він йшов під плакатами Сталіна. Вадим Скуратівський стверджує, що Табачник «мерзотник і кар'єрист, який завжди до всього пристосовується» і що він має «гуманітарний кругозір на рівні „учащегося начальных классов Харьковской гимназии“ якихось 1880-х років».[112]

Наукова діяльність

Бібліографія

Книги

  • Видрін Д., Табачник Д. Україна на порозі XXI століття: політичний аспект. — К. : Либідь, 1995. — 296 с.

Публіцистика

  • «Утиный суп» по-украински
  • Аннигиляция национал-патриотизма
  • Аннигиляция национальной идеи
  • Северодонецк-2: преодоление страха
  • Космет: раненое сердце Сербии
  • Унификация духа
  • Фюрер Украины?
  • Галицкий шлях от Великой Победы
  • Мировая с медведем
  • Украина или Украина-го?
  • Третья оборона Севастополя
  • Галичанские «крестоносцы» против Украины
  • Противостояние традиций
  • У роковой черты. Украина после Цхинвала
  • Чёрное солнце ненависти
  • Провал внешнего тестирования
  • Украина стоит на пороге катастрофы образования
  • 451 градус по Ющенко
  • Варфоломеевский сезон Виктора Ющенко
  • Политика упущенных возможностей
  • Фашизация Украины становится государственным курсом?
  • Игра в поддавки по-украински
  • Путь к общенародному Сопротивлению
  • Как преодолеть кризис? Украина без Ющенко!
  • Миф «национального государства». Оранжевые ведут Украину к развалу
  • Психология национал-сервилизма
  • Ночной портье из Хоружевки
  • Право на бесчестие
  • Путь к новой земле
  • Имя украинской Цусимы — Змеиный
  • Сила правды команданте Фиделя Кастро
  • Украина перед рассветом
  • О пользе памяти и благодарности
  • До Рубикона — только шаг
  • Идеология ущербности, или Почему распадаются государства
  • Торговцы Украиной
  • Народ к побегу готов
  • Всеславянская победа
  • Мир без Украины
  • Опоздавшие на 200 лет
  • Реквием по Украине
  • Oriental lux: заметки по поводу славянского единства
  • Разрушение образования: путь к нации лакеев
  • Страна без истории — страна без будущего
  • Скромное «обаяние» национализма
  • Украина после «модерна»
  • «Наслаждение от голодомора»
  • Он уходит «навеки вон»
  • Летопись победителей. Головокружение от успехов?
  • Прощай, Ющенко! «Уникальные» факты из жизни «мессии»

Нагороди та премії

Захоплення та особисте життя

Володіє англійською мовою. Захоплюється театром, полюванням, колекціонує живопис та холодну зброю.

  • Дружина — актриса Національного театру російської драми імені Лесі Українки Тетяна Назарова.

Майновий стан

Згідно із оприлюдненою декларацією Дмитра Табачника про доходи: доходи в 2012 році склали 2,7 млн грн., на банківських рахунках знаходиться — 9,5 млн грн. У власності міністра — квартира 125 кв. метрів, будинок 559 кв.м, а також земельна ділянка в Київській області площею 6960 кв.м.[119]

Блокування рахунків у ЄС

Країни, в яких Дмитро Табачник потрапив під санкції

5 березня 2014 року Рада Європейського Союзу ухвалила блокування коштів відстороненого з посади Президента України Віктора Януковича й загалом 17 осіб з числа колишніх урядовців та наближених до Януковича, яких підозрюють у незаконному використанні бюджетних коштів. Дмитро Табачник також увійшов до цього списку.[120]

Див. також

Коментарі

  1. а б З 11 березня 2010 по 9 грудня 2010 — Міністр освіти і науки; з 9 грудня 2010 по 28 лютого 2013 — Міністр освіти, науки, молоді і спорту; з 28 лютого 2013 по 23 лютого 2014 — Міністр освіти і науки.

Джерела

  1. Список членів Академії правових наук України
  2. Указ Президента України № 102/2013 «Про призначення Д.Табачника Міністром освіти і науки України»
  3. Наливайченко стверджує, що українофоб Табачник готує в школах дешеву робочу силу
  4. В ПР вважають Табачника українофобом
  5. Сергій Головатий: Дмитро Табачник — українофоб
  6. Єремеєв каже, що українофоба Табачника треба гнати з уряду
  7. Томенко: Табачник не тільки українофоб, а й корупціонер
  8. Шкляр: Табачник став символом українофобства
  9. Олег Тягнибок: Українофоба Табачніка має бути негайно звільнено з посади міністра та притягнуто до кримінальної відповідальності
  10. «Наша Україна» вимагає відставки Табачника та інших «українофобів»
  11. Український письменник відмовився брати Шевченківську премію, поки «українофоб Табачник» при владі
  12. Голови трьох облрад вимагають звільнити «українофоба» Табачника
  13. Експерти визначили найбільш активних українофобів часів Незалежності
  14. Одного з головних шкідників епохи Януковича оголошено у розшук
  15. http://tsn.ua/ukrayina/v-tabachnika-didus-buv-chervonoarmiycem-a-v-terohina-chekistom.html
  16. Табачник зізнався, як фальсифікував соціологію на виборах президента Українська правда, 10 липня 2009
  17. Звинувачують Табачника Свобода. Нью-Йорк. № 218, 1996 рік
  18. «Лебедина» пісня Дмитра Табачника, або Як глава адміністрації президента України про російських терористів піклувався
  19. http://sprotiv.org/2010/02/04/dmitrij-tabachnik-korol-falshakov/ Валерий Маркулевич, Дмитрий Табачник — король «фальшаков»
  20. Міністр оборони Анатолій Гриценко доручив юристам дати правову оцінку факту присвоєння екс-главі Адміністрації Президента України Віктору Медведчуку військового звання полковник
  21. Янукович купил на сэкономленные деньги от загранкомандировки письма Грушевского
  22. Зоряна Іленко, Архівна справа Януковича, Оглядач
  23. Орбіти уряду Миколи Азарова УП 13 березня 2010
  24. Табачника хочуть звільнити. zaxid.net. 11:40, 12.03.2010
  25. У Львові збирають підписи за відставку Табачника. zaxid.net. 15:12, 12.03.2010
  26. «Табачник іди геть!» — у Тернополі стартувала всеукраїнська кампанія. zaxid.net. 14:27, 12.03.2010
  27. Ровенский облсовет тоже требует изгнания Табачника
  28. Обласна рада вимагає звільнення Дмитра Табачника з посади Міністра
  29. Сумской горсовет присоединился к акции «Долой Табачника!»
  30. Харківські ректора висловили підтримку Табачнику
  31. Ректори провідних ВУЗів заступилися за Табачника
  32. Эхо Москвы: Найбільше досягнення України — абсолютний білінгвізм. Інтерв'ю Табачника
  33. Проблеми української освіти в Донецькій області
  34. Табачника знову підловили на брехні. Цього разу про іноземних студентів zaua.org
  35. "Табачник дав аферисту звання професора" -- Ярослав Кендзьор. Експрес online. 2011-11-02. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-11-15. 
  36. Доктор Пі не знає навіть арифметики! Газета «Експрес»
  37. Табачник: любой цивилизованный человек должен знать русскую литературу
  38. Тимошенко обіцяє лягти Табачнику поперек дороги. Середа, 26 травня 2010, 20:09
  39. Студентка дала ляпаса Табачнику. Її затримали.
  40. Ляпас Табачнику
  41. Студентку, яка замахнулася на Табачника, зобов'язали прийти до суду
  42. Студентку, яка дала ляпаса Табачнику, відпустили
  43. Колесніченко про дівчину з букетом: Так починався фашизм!
  44. Студентку, яка хльоснула Табачника квітами, залишили у вузі
  45. Тендер News з Наталією Седлецькою від 27.08.2012 — YouTube.
  46. Табачник побажав ТВі, щоб у них ніколи не було коротних замикань і дорікнув за наклеп — Gazeta.ua, 29.08.2012
  47. Тендер News з Наталією Седлецькою від 03.09.2012 — YouTube.
  48. Мається на увазі офіційно оприлюднена позиція Табачника про комплекс неповноцінності, властивий на його думку населенню західних областей України. Див.:Аннигиляция «национальной идеи» § 15 [1]
  49. а б в Табачник став новим кандидатом у список ворогів української культури
  50. Табачника через антиукраїнські виступи можуть позбавити громадянства
  51. Проект Постанови про звільнення Міністра освіти і науки України Табачника Д. В.
  52. Передумов для звільнення Табачника немає, незважаючи на його антиукраїнські вислови, говорить Герман
  53. Звернення президента НаУКМА Сергія Квіта до освітянської громадськості
  54. В § 15 викладає своє переконання про комплекс неповноцінності в жителів західної України [2]
  55. [3] [4] [5]
  56. http://www.cultura.net.ua/black.php
  57. [6]Діти Шухевича подають до суду на Табачника
  58. Захистимося від пропаганди людиноненависництва, ксенофобії Д.Табачником! Відкритий лист до громадськості України
  59. Вахтанг Кіпіані, для УП: Як вкрали "Великого українця". 2008-05-20. Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  60. а б Стаття була опублікована і передрукована в багатьох виданнях. Ось деякі з електронних посилань:
    • Электронная версия общественно-политического еженедельника «Киевский ТелеграфЪ» 25 — 31 января 2008 № 3 (401)электронная версия общественно-политического еженедельника [7]
    • ИноСМИ.ru (публікація Версии.com) [8]
    • ИА Новороссия / Единое Отечество 26.01.08 [9]
  61. Українофобія — хвороба небезпечна // Всеукраїнська громадсько-політична та літературна газета «Кримська Світлиця» № 9 за 02.03.2007
  62. Українська правда
  63. Інтерв'ю Бориса Колеснікова сайту obozrevatel.com 14 вересня 2008 р.
  64. а б Последние же пять лет галицийского засилья так близко подвели государство к грани, за которой крах, распад, гражданский конфликт, что галичане должны быть сами заинтересованы покинуть если не Украину, то по крайней мере ее властные институты.Табачник. «От Риббентропа до майдана». Известия, 23.09.2009
  65. Атака агітпропу
  66. а б в … Грубо говоря, русские вымирают быстрее, чем галичане. Я умышленно употребляю термин «русские». Думаю, что хватит уже укрываться за ложной политкорректностью, которой и не пахнет у наших оппонентов. Захватившие власть в Украине галичане считают нас, малороссов, великороссов и белорусов, единым русским народом. Их пропаганда и реальная политика направлены не только против нас как «неправильных» украинцев, проживающих на территориях, которые галичане почему-то считают своими, но и против соседних русских государств — России и Беларуси. Думаю, что в данном случае мы должны принять их взгляд на вещи, признать, что идет борьба между римско-униатско-галицийским и русско-православным этносами… Киевский телеграф: Д. Табачник. «Опоздавшие на 200 лет»
  67. Табачник про нову концепцію підручників історії
  68. Кореспондент: «Табачник намерен сократить число вузов»
  69. УНІАН: «Табачник хоче скоротити кількість предметів в 11-х класах»
  70. Дмитрий Табачник (12 січня 2009). История человечества знает только два чисто политических геноцида. Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  71. http://golodomor.ukrinform.com/article.php?a=0011
  72. http://golodomor.ukrinform.com/article.php?a=0024
  73. http://golodomor.ukrinform.com/article.php?a=0108
  74. http://golodomor.ukrinform.com/article.php?a=0063
  75. http://golodomor.ukrinform.com/article.php?a=0062
  76. http://golodomor.ukrinform.com/article.php?a=0009
  77. http://www.day.kiev.ua/301498 Іван Дзюба Прокислі «щі» від Табачника ч.1
  78. http://www.day.kiev.ua/301787 Іван Дзюба Прокислі «щі» від Табачника ч.2
  79. http://www.day.kiev.ua/302008 Іван Дзюба Прокислі «щі» від Табачника ч.3
  80. Табачник проколовся на передачі Шустера
  81. Ігор Лосєв. В защиту «старых добрых» мифов. О чем дискутируют «телевизионные историки»? «День» № 114, п'ятниця, 2 липня 2010 (рос.)
  82. … На самом деле, единая большая русская нация, включающая в себя великороссов, малороссов и белорусов пока еще никуда не исчезла. Разница между коренным киевлянином и москвичом или петербуржцем куда меньше, чем различия между львовянином и харьковчанином или между тем же петербуржцем и сибирским старовером. Не может быть сомнения в русскости современных украинцев. Сомневаться можно лишь в русскости галичан, но в этом плане можно сомневаться и в их украинскости. … Д. Табачник: Заметки по поводу славянского единства
  83. Табачник ще раз підтвердив своє українофобство
  84. Захистимося від пропаганди людиноненависництва, ксенофобії Д.Табачником!
  85. Заява партії «За Україну!» Відкритий лист до громадськості України
  86. Дмитро МАРТИНЮК.ЯНИЧАРИ
  87. НРУ вимагає від Януковича звільнити Табачника
  88. Табачник стає загрозою для Януковича?
  89. Тимошенко: нову країну будують такі українофоби як Табачник
  90. а б Кому вигідна дискредитація Шевченківської премії?
  91. Скандальний роман Шкляра з'явиться в шкільних бібліотеках?
  92. Василь Шкляр: «безнастанна боротьба — це вже спосіб нашого існування» «Слово Просвіти» 21/04/2011 у рубриці «Абетка відомих імен»
  93. Ксенофобії в Україні немає, а от українофобія у Табачника є — Григорович 04.02.2009
  94. український літературознавець, академік НАН України Іван Дзюба, «Прокислі „щі“ від Табачника. Галичанофобія — отруйне вістря українофобії». Видавництво «Коло». 2010
  95. а б Іван Дзюба «Галичанофобія — отруйне вістря українофобії»
  96. а б «Колективний табачник», або Як вилікуватися від українофобії
  97. В.Панченко. «Янукович став заручником російського націоналіста Табачника»
  98. Куратор українофобства
  99. Табачнику оголосили бойкот
  100. Міністр-українофоб обіцяє інтернет в кожну школу
  101. Табачник заперечив свою причетність до закриття українських шкіл
  102. Табачник пытается русифицировать киевские школы? // ЛігаБізнесІнформ 12.04.2011
  103. Тягнибок уявив собі, який герб може придумати українофоб Табачник
  104. Одеська «Свобода»: Прояви українофобії в державі мають жорстко каратись
  105. Поляків шокувала «сповнена ненависті до власної країни» книга Табачника / «Газета.ua» 9 Червня 2011
  106. Табачник вирішив скасувати предмет «Історія України»
  107. Оксана Онищенко. Хід конем від Табачника // «Дзеркало тижня. Україна» № 6, 17 лютого 2012
  108. Експерти визначили найактивніших українофобів часів Незалежності
  109. Хто лобіює інтереси російських дистриб’юторів в Україні - Уніан, 13.05.2010
  110. Яворівський: Заява Табачника — ще одна провокаційна брехня
  111. Міністр Табачник змушує зараховувати «потрібних» абітурієнтів?
  112. Вадим Скуратівський: Український чиновник — це мерзотник
  113. В поисках диссертаций Дмитрия Табачника. Копия документа. Богдан Буденецкий, RUpor
  114. Наукові ступені Табачника, або міф про дерев'яну шабельку
  115. Звернення щодо наукових ступенів Табачника Д. В.
  116. Указ Президента України № 448/2013 від 24 серпня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  117. Указ Президента України № 1513/99 від 1 грудня 1999 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1999 року»
  118. Табачник Дмитро Володимирович // Офіційний веб-сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
  119. Д.Табачник став доларовим мільйонером: декларація //Освітній портал (03.04.2013)
  120. ЄС заморозив рахунки Януковича і ще 17 чиновників

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Табачник Дмитро Володимирович

Попередник: Міністр освіти і науки України
28 лютого 2013
23 лютого 2014
Наступник:
Іван Вакарчук
Сергій Квіт