Вулиця Михайла Грушевського (Житомир)
| Вулиця Михайла Грушевського Житомир | |
|---|---|
 Будинки 9 та 11 | |
| Місцевість | Центр та Привокзальний |
| Район | Богунський |
| Колишні назви | |
| Мала Київська, Іларіонівська, Котовського | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 2,9 км |
| Координати початку | 50°15′29″ пн. ш. 28°39′21″ сх. д. / 50.258071° пн. ш. 28.655803° сх. д. |
| Координати кінця | 50°16′18″ пн. ш. 28°41′31″ сх. д. / 50.271651° пн. ш. 28.692082° сх. д. |
| поштові індекси | 10003, 10029, 10030, 10001 |
| Транспорт | |
| Трамваї | Трамвай |
| Тролейбуси | № 6 |
| Маршрутні таксі | № 27,106,122,123 |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Михайла Грушевського у Вікісховищі | |
Вулиця Михайла Грушевського — вулиця в Богунському районі Житомира. Названа на честь українського історика, громадського та політичного діяча, голови Центральної Ради УНР М. С. Грушевського.
Характеристики[ред. | ред. код]
Розташування[ред. | ред. код]
Вулиця пролягає в центральній частині міста та Старому місті, привокзальній частині міста.[1]
Починається від вулиці Перемоги і закінчується кутком біля залізниці Житомир — Коростень.
Вулицю Михайла Грушевського перетинають вулиці Покровська, Небесної Сотні, Хлібна, Князів Острозьких, Івана Мазепи, Східна, проспект Незалежності, провулок Художника Канцерова. До вулиці також прилягають майдан Перемоги, Транспортна вулиця, Чистий (з двору будинку № 25), Гончарний (з двору будинку № 35) та Меблевий провулки.
Транспорт[ред. | ред. код]
Зараз по вулиці курсує тролейбусний маршрут 6 («Крошня — ЗОК») й трамвай (на ділянці між майданом Перемоги та вулицею Небесної Сотні).
Забудова[ред. | ред. код]
Переважає багатоповерхова житлова забудова періоду масового будівництва житла за типовими проєктами (1960 — 1990-х рр.). Наявна малоповерхова житлова, громадська і промислова забудова другої половини ХІХ — початку ХХ століття (зосереджена між переважно вулицями Перемоги та Князів Острозьких, здебільшого несуцільно — поміж багатоповерхової житлової забудови).
Пам'ятки архітектури місцевого значення[2][ред. | ред. код]
- № 9 — житловий (прибутковий) будинок А.Аршенєвського (1908 рік);
- № 36 — комплекс будівель хмелефабрики купця Псахіса (1890 рік).
Історія[ред. | ред. код]
Історія зміни назви[ред. | ред. код]
Попередні назви вулиці — Мала Київська, Іларіонівська, Котовського.
Історична (перша) назва вулиці — Мала Київська (у другій половині ХІХ століття). Наступна назва — Ілларіонівська — була у вжитку протягом другої половини ХІХ століття та перших десятиліть ХХ століття. Не пізніше 1931 року перейменована на вулицю Котовського.
У лютому 2016 року міський голова Житомира своїм розпорядженням перейменував 86 вулиць, серед яких й вулицю Котовського на вулицю Михайла Грушевського[3].
Пропозиції щодо перейменування[ред. | ред. код]
Зважаючи на те, що в березні 1918 року в Житомирі працювала Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським, комісією з топоніміки при виконкомі Житомирської міськради було прийнято рішення перейменувати вулицю Котовського на вулицю Михайла Грушевського. Проти цього виступили пенсіонери-мешканці вулиці. Вони направили міській владі колективну скаргу з 283 підписами. Однак 2008 року депутати Житомирської міськради не змогли перейменувати вулицю на вулицю Михайла Грушевського. Тоді депутатам від БЮТ і «Нашої України» не вдалося набрати необхідної кількості голосів для затвердження відповідного рішення сесії. Проти перейменування вулиці виступили депутати від КПУ і СПУ.[4]
При цьому вулицю Котовського у Вінниці перейменували на честь Грушевського.[5]
Націоналістичні сили Житомира вимагали надати вулиці Котовського ім'я Героїв Базару, але це вперто відкидала топонімічна комісія при Житомирському міськвиконкомі. Після революції 2013-14 років до міської ради внесено пропозиції від низки громадських організацій щодо перейменування вулиць. Вулиці Котовського пропонували надати ім'я Грушевського[6]
Історія формування вулиці[ред. | ред. код]
На відрізку між майданом Перемоги та Східною вулицею, вулиця Михайла Грушевського формувалася згідно з Генеральними планами міста 1827, 1845-1855 рр., за якими мала з'єднувати Соборний майдан (нині майдан Перемоги) зі східною межею міста, що передбачалася вздовж проєктної Східної вулиці. Протягом початку — середини ХІХ століття вісь проєктної вулиці (майбутньої Михайла Грушевського) перетинали: численні земельні угіддя, траса старої поштової Петербурзької дороги (не збереглася окрім фрагменту, а саме Гончарної вулиці)[7], дорога, що з'єднувала Гончарний хутір зі шляхом на Київ (нині частково Гончарний провулок)[8], дорога від шляху на Київ до садиби Гейнча (нині провулок Художника Канцерова)[9], а також декілька садиб на Гейнчівці (в районі перехрестя з нинішньою вулицею Івана Мазепи) та річка Коденка (поблизу з нинішнім перехрестям вулиць Покровської та Михайла Грушевського).[10][11]
Упродовж другої половини ХІХ століття сформувалася ділянка вулиці від Соборного майдану (нині майдан Перемоги) до Крошенської вулиці (нині вулиця Князів Острозьких) та переважна кількість забудови обабіч даної ділянки.[12][13] Серед забудови вулиці, що сформувалася до початку ХХ століття виділяється комплекс будівель Волинської духовної семінарії (1902 рік побудови)[14], будинок Аршенєвського в стилі неоготики[15], будівлі хмелефабрики купця Псахіса (1890 р. побудови[2]).
До початку Другої світової війни вулиця сформувалася в нинішніх межах. Забудова між нинішніми провулками Художника Канцерова та Меблевим відсутня.[16]
У 1960-х роках почала формуватися забудова вулиці типовим житлом. Сучасна багатоповерхова забудова здебільшого сформувалася у 1960 — 1990-х рр., у тому числі за рахунок знесення старої садибної.
З 1955 по 1966 рік вулицею здійснювався рух трамваїв за маршрутом «Центр-Вокзал». Зараз трамвайна лінія залишена лише на відрізку від майдану Перемоги до вулиці Небесної Сотні. Рух тролейбусів розпочався 1986 року[17].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 90. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ а б Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (uk-UA) . Процитовано 3 лютого 2023.
- ↑ Розпорядження міського голови № 112 від 19 лютого 2016 року Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомирі (*.doc). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 березня 2016.
- ↑ Журнал Житомира 26.11.2009. Архів оригіналу за 6 листопада 2011. Процитовано 13 січня 2013.
- ↑ Місто — газета кожного вінничанина[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Про перейменування вулиць, провулків та площі міста Житомир. Архів оригіналу за 2 квітня 2017. Процитовано 26 липня 2014.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 59. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 60. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 291—292. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 11 січня 2024.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 91. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 11 січня 2024.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 118. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ Костриця М.Ю., Кондратюк Р.Ю. (2007). Житомир: Підручна книга з краєзнавства. Житомир: Косенко. с. 218. ISBN 978-966-8123-67-2.
- ↑ Костриця М.Ю., Кондратюк Р.Ю. (2007). Житомир: Підручна книга з краєзнавства. Житомир: Косенко. с. 217. ISBN 978-966-8123-67-2.
- ↑ Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 11 січня 2024.
- ↑ | Стаття про відкриття тролейбусного руху по вулиці Котовського у газеті «Комсомольська зірка». Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 20 вересня 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.
- Житловий фонд Житомира представлено на карті – довіднику | Житомирська Міська Рада. www.zt-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про вулицю в Україні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Житомир. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |