Вітковський Вадим Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітковський Вадим Миколайович
Вадим Вітковський (Вінниця, 2018)
Народився 8 березня 1960(1960-03-08) (58 років)
с. Борівка (Чернівецький район) Вінницька область
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Вінниця Вінницька область
Діяльність Українська література, журналістика
Відомий завдяки прозаїк, публіцист-документаліст
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Військове звання Підполковник запасу
Нагороди
Заслужений журналіст України

Вади́м Микола́йович Вітко́вський (* 8 березня 1960 р., с. Борівка, Чернівецький район, Вінницька область) — прозаїк, публіцист-документаліст. Заслужений журналіст України (2016)[1].

Член Національної спілки журналістів України (1983), Національної спілки письменників України (2012).[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 березня 1960 року в с. Борівці Чернівецького району на Вінниччині. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1982), Вищі курси КДБ СРСР у м. Горькому (1986), навчався у Червонопрапорному інституті зовнішньої розвідки КДБ СРСР імені Ю. В. Андропова (1989). Працював редактором багатотиражної газети Вінницького політехнічного інституту «За інженерні кадри» (1982), спеціальним кореспондентом обласної газети «Комсомольське плем'я» (1982—1984), служив у органах КДБ СРСР — СБУ (1984—1995), в тому числі у 1990—1995 рр. — начальником прес-центру УСБУ у Вінницькій області. Підполковник запасу.
Після звільнення у запас працював у комерційних структурах. Радник голови Вінницької обласної Ради. Президент Вінницького обласного благодійного фонду сприяння правоохоронним органам, ветеранам і членам їх сімей «Бюро ділової інформації». У 2012—2014 рр. — заступник голови Вінницької письменницької організації. Від 2012 р. — головний редактор літературно-мистецького журналу Поділля «Вінницький край», а з квітня 2018 ще й — голова Вінницької обласної організації НСПУ.[3]

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Автор і співавтор десятків художньо-документальних книжок, краєзнавчих розвідок, що ґрунтуються на ексклюзивних архівних даних, а також белетризованих видань, нарисів, спогадів та збірок гумору.
У творчому доробку — книги:

Співавтор художньо-документальних збірок:

та ін.

Був одним з ініціаторів видання у 1991 р. у м. Вінниці спільно з МП «Термінал-інформ» (В. Бикова) газети «Инкогнито» (вийшло 2 номери).
Автор телевізійного проекту «Перископ» на каналі ВДТ-6 (УТ-2) і сценаріїв документальних фільмів «„Вервольф“: правда і вигадки» (1993), «Операція „Валькірія“» (2004), «Честь маю…» (2004), «Втеча з пекла» (2005), «А караван іде!».
У 2005 р. документальний фільм «Втеча з пекла» був відзначений дипломом на Всеукраїнському конкурсі «Телетріумф−2005» у номінації «Найкращий регіональний документальний фільм».
Повість «Зрадлива фортуна Льови Задова», книга перша, перекладена російською мовою Геннадієм Щуровим (м. Донецьк) і побачила світ у видавництві «Донбасс» під назвою «У Махно — своя ЧК…» (1994). Підготовлена до друку в Москві книжка-дилогія «Обманчивая судьба Лёвы Задова» у співавторстві з В. А. Попиком, у перекладі на російську Геннадія Щурова. В Італії готується до виходу в світ італійською перекладена з російської книжка «Чужбины для подвига нет».
Підготовлені до друку книжки «Йшла дивізія вперед» про визволення в роки Другої світової війни Полтавщини, «Нема в огні броду» про трагічну і загадкову долю актора Бориса Білоуса, що дебютував у кінострічці О. Довженка «Щорс», «Таємна вечеря» про політичні репресії на Вінниччині у 30-х роках; щоденникові записи «Час правди» за період служби в органах КДБ СРСР — СБУ (КДБ проти В. Чорновола, В. Стуса, М. Шестопала, Ю. Бадзя, В. Рубана); ГКЧП на Вінниччині та в органах КДБ; А. Д. Сахаров і органи КДБ; невідомий широкому загалу розвідник Микола Кузнецов; обставини таємного зникнення Мартіна Бормана; бойові плавці КДБ; «День „М“… І. Головатого»; розстріли НКВС у Вінниці та ін.

Премії, звання та нагороди[ред. | ред. код]

Джерела і література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]