Собачко-Шостак Ганна Федосівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ганна Федосівна Собачко-Шостак
Собачко-Шостак Ганна Федосівна.jpg
Ганна Собачко на тлі своєї роботи, кустарна майстерня Семиградової, 1915
Дата народження 3 (15) грудня 1883(1883-12-15)
Місце народження Скопці, (нині Веселинівка) Полтавської губернії, Російської імперії
Дата смерті 3 грудня 1965(1965-12-03) (81 рік)
Місце смерті СРСР Черкізово,Пушкінського району, Московської області, РРФСР, СРСР
Національність українка
Громадянство СРСР СРСР
Жанр живопис
Навчання Навчально-показова килимова майстерня
Напрямок декоративний живопис
Роки творчості 19101965
Вплив Олександра Екстер, Євгенія Прибильська
Премії

Майстер народного мистецтва УРСР, Майстер народного мистецтва УРСР

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Соба́чко-Шоста́к Га́нна (*3 (15) грудня 1883(18831215) — †1965) — майстер декоративного розпису родом з с. Скопці (нині Веселинівка) на Київщині.

Під впливом професорів мистецтва (Є. Прибільської, О. Екстер) у 1910 р. перейшла від традиційного народного розпису до декоративної графіки; працювала в техніці акварелі і гуаші. її динамічні композиції асиметричні за формою, з довільним, повним фантазії малюнком рослинно-квіткових мотивів і птахів, з буйним колоритом. До 1930тих pp. за її ескізами вишивали декоративні панно, килими. З 1932 жила на засланні в селищі Черкізово Моск. обл., там і померла. Твори С.: «Весняна пісня» (1913), «Півні» (1916), «Укр. вінок» (1918), «Птах серед квітів», «Букет квітів» (1920), «Польові дзвіночки» (1922), «Птахи на кораблику» (1935), «Сови серед квітів» (1938) і, по довшій перерві, цикл панно «Квіти України»: «Мої улюблені квіти» (1963) і «Наддніпрянські квіти» (1964). Праці С. експонувалися з 1913 на виставках у Петербурзі, Києві і Парижі, 1914 в Берліні, 1915 у Москві, 1922 і 1924—25 у Берліні, Дрездені, Мюнхені, 1927 у Москві, 1936 у Києві й ін. 1965 персональна ретроспективна виставка в Києві.

Біографія[ред.ред. код]

Народилась Ганна Феодосіївна Собачко-Шостак 15 грудня 1883 року в селі Скопці (нині село Веселинівка), Переяслав-Хмельницького повіту, Полтавської губернії, нині село Веселинівка, Баришівського району, Київської області в сім'ї бідних селян. Тільки дві зими ходила до школи, а потім довелось тяжко працювати на польових роботах в заможних селян. Взимку допомагала мамі ткати полотно та вишивати. Змалку у дівчини загострилося відчуття природи. Жаліла самосійні квіти, не рвала їх ні в полі, ні в лузі. Відчувала: наче розмовляють з нею рослини, милувалась їх барвами, вбирала їх очима, серцем. Робила мальовки на папері, розписувала хати. Та особливо подобались односельцям її мальовані рушники, які в той час були поширені на Переяславщині. Сама Ганна про свої малюнки говорила: "Як намалювала б квітку точнісінько такою, як вона є, як всі її бачать, то мені б сказали люди у селі: «То ж не твоя квітка, Ганно, а природня, огородня». Тому й вигадувала з голови.

Мабуть залишилась би вона однією із тих невідомих талановитих майстринь, що ними багате давнє минуле українського народного мистецтва, коли б в 1910 році не поталанило на добрих людей. В селі Скопцях (нині село Веселинівка) як раз жила в той час відома шанувальниця народної творчості, меценатка, активна учасниця революційного руху пані Семиградова А. В. Вона помітила талант молодої селянки, стала купляти її рушники та надала в своєму будинку навіть кімнату, де та могла малювати. А потім познайомила з роботами Ганни Собачко художницю Євгенію Прибильську, яка на той час навчалась у відомого українського художника П.Левченка та була запрошена А. В. Семиградовою в село (Скопці) Веселинівка керувати килимарською майстернею. Євгенію Прибильську захопили побачені селянські килими, вишивки своїми кольоровими скарбами, та зокрема і яскраві малюнки, які Ганна виконувала для себе. Разом з А. Семиградовою вона прагнула відродити традиції килимарства, вишивки в Скопецькій навчально-показовій майстерні з виготовлення килимів. Вона перейшла від традиційного народного розпису до декоративної графіки, працювала в техніці акварелі та гуаші. Її динамічні композиції, асиметричні за формою, з довільним, повним фантазії малюнком рослинно-квіткових мотивів птахів, з буйним колоритом. У своїх композиціях вона зуміла передати радість і тугу душі, красу природи, любов до Батьківщини і людей. Саме тут за малюнками Ганни Собачко були виготовлені панно і вишивки, що експонувались на виставках в Петербурзі, Києві 1913 р., Берліні 1914 р. Саме завдяки Євгенії Прибильскій в листопаді 1915 року, при підтримці передових діячів російського мистецтва, зокрема Олександри Екстер вдалось експонувати в Москві живописні роботи, «селянські малюнки», Ганни Собачко на виставці «Сучасне декоративне мистецтво».

Твори Ганни Собачко, експоновані на виставці в Москві в 1915 році, характерні для першого періоду її творчості. Роботи цього часу монументальні за своєю композиційною будовою, виконані в традиціях настінних українських розписів. Найбільш відомі декоративні розписи під назвами: «Настінний розпис», «Повійка», « Весняна пісня» і багато інших. Кожна окрема робота художниці відрізняється від іншої колористичним вирішенням, за допомогою якого подається певний образ.

У 1916 році, під час Першої світової війни Ганна Федосівна створює композицію «Тривога», де червоно-вогняними смерчами художниця ніби хотіла передати весь жах, тривогу і трагедійність війни, що охопили світ.

В 19171920 роках під впливом революції, голоду, розрухи, громадянської війни розпочинається новий етап у творчості художниці. Однією із характерних робіт цього періоду є розпис «Червоний травень», та один з найкращих розписів «Український вінок». Розписи Ганни Собачко свідчили, що народне мистецтво українського народу не є чимось сталим, раз назавжди даним, що воно розвивається, збагачується, наповнюється новим змістом, відбиває дух часу. З тріумфом, твори талановитої сільської художниці Ганни Собачко-Шостак репрезентували мистецтво України закордоном, зокрема у Празі, Берліні, Дрездені, Парижі.

У 1925 році Ганна Собачко народила сина Івана, який потім, майже через 40 років, вперше, покаже свої особисті твори на професійній виставці та наслідує шлях своєї мами .

Наступний період творчості Ганни Собачко починає свій відлік з 19321936 років і продовжується до 3 грудня 1965 року.

В 1930-ті роки за її малюнках вишивали килими та декоративні панно. Працюючи в Київській артілі, в 1931 році стала переможцем республіканського конкурсу українського народного декоративного живопису. Потім вона оформлює український павільйон у Москві на Всеросійської Сільськогосподарській Виставці (нині ВВЦ) За це їй присуджують звання майстра народної творчості і беруть в Спілка художників СРСР.

У 1932 році художницю, разом з сім'єю було запрошено до Москви. У Підмосков'ї, на фабриці «Експортнабивткань» за її малюнками та ескізами виготовлялись килимки, тканини й вишивки в стилі українського народного мистецтва. Роботи художниці експонуються на виставках в 1936 р. в м. Києві, м. Ленінграді, м. Москві, на міжнародних виставках за кордоном, зокрема в Парижі 1937 р. , Нью-Йорку 1939 р. Поряд з роботами Ганни Собачко виставляються і твори її учениць: Параски Власенко, Марії Примаченко, Тетяни Пати, Надії Білоконь, Марії Пособчук.

З 1932 року жила в селищі Черкізове Московської області, де працювала на фабриці «Експортнабивтканина».

3 грудня 1965 року перестало битись серце великої народної художниці, прощатись з нею вийшло все селище Черкізово, що в Підмосков'ї. Весь шлях від самої хати було засипано червоною калиною. Труну несли на вишитих художницею рушниках. В останній шлях проводжали її ті, хто працював з нею колись на фабриці, проводжали «украинку Ганну — рисовальщицу», як тут змолоду її називали. А незабаром вулиця, де жила мисткиня, була названа її ім'ям. Є вулиця Ганни Собачко-Шостак і в її рідному селі Веселинівка, що на Київщині.

Все життя вона малювала тільки квіти. Вона створила їх тисячі. І жодна не повторилась. Кожна була іншою за своєю кольоровою мелодією, за формою.

Композиції творів дочки української народу, художниці Ганни Феодосіївни Собачко-Шостак тримаються на великих кольорових плямах, на варіації квітів, різних за величиною і різноманітних за формою.

Квіти-птахи, квіти-риби, квіти — веселки — цільні за формою, одна квітка органічно переходить в іншу, безперервно змінюючись і перетворюючись. У ряді композицій пелюстки квітів переходять непомітно в птахів, риб, інколи в зображення людей. Усі ці зображення сплетені воєдино. Це походить ще від стародавніх слов'янських народних традицій тератологічних орнаментів, у яких в одну композицію зливались мотиви живих істот і рослин. Так може творити лише той хто зріс біля землі, все життя ходив біля неї.

«Твори Ганни Собачко — золота сторінка в історії українського мистецтва», так сказав про них відомий український письменник і шанувальник народної творчості Михайло Стельмах. Розписи художниці, позначені високою культурою форми, характерною для народного мистецтва, становлять велику історичну й естетичну цінність і можуть бути предметом серйозного й уважного вивчення.

Квіти у творах Ганни Собачко не безіменні — це квіти добра і мрій, надій і роздумів, діяння і щастя українського народу, вони правдиво передають колорит української природи, її багатство.

Твори Ганни Шостак зберігаються в музеях Києва, репродукуються на листівках і в альбомах.

Ганно, Ганно, Як у світі гарно!

У твоєму світі -

Дивосвіті квітів.

Від пелюстки До стебельця, Ніби в люстрі — в спраглім серці.

На папері Малювала, Так у перше Милувала:

— Зі стежки Левадної -

В мережки Доладнії-

Колір цвів, Співав нівроку

От Скопців Аж до Нью-Йорку….

Де квіти Оселились?

— у дітях Веселинівських.

(О.Боровко)

Виставки[ред.ред. код]

В 1913 році, килими зроблені за малюнками Ганни, були удостоєні срібної медалі в Санкт-Петербурзі та золотої медалі у Києві. Також її роботи експонувалися на виставках у Берліні (1914, 1922), Москві (1915, 1927), Дрездені(1924), Мюнхені (1925), Києві (1936) та ін. У 1965 і 2009 році її роботи були виставлені на персональній виставці у Києві.

Деякі роботи[ред.ред. код]

«Шпаківня», 1963
«Ваза з квітами», 1964
«Ромашки», 1964
  • 1911 — «Дар землі»
  • 1913 — «Весняна пісня»
  • 1915 — «Святковий вечір»
  • 1916 — «Півні»
  • 1916 — «Тривога»
  • 1917 — «Незабутні квіти»
  • 1917 — «Квіти у вінку»
  • 1917 — «Рожеве сяйво»
  • 1918 — «Український вінок»
  • 1918 — «Виноград»
  • 1920 — «Птах серед квітів»
  • 1920 — «Букет квітів»
  • 1922 — «Польові дзвіночки»
  • 1922 — «Сердиті птахи»
  • 1922 — «Яблука»
  • 1923 — «Декоративне панно»
  • 1923 — «Нові квіти»
  • 1935 — «Птахи на кораблику»
  • 1935 — «Декоративне панно»
  • 1938 — «Сови серед квітів»
  • 1963 — цикл панно «Квіти України»
  • 1963 — «Мої улюблені квіти»
  • 1963 — «Весняні квіти»
  • 1963 — «Зустріч в квітах»
  • 1964 — «Риба»
  • 1964 — «Наддніпрянські квіти»
  • 1964 — «Ваза з квітами»
  • 1964 — «Щасливий час»
  • 1964 — «Жар-птиці»

Нагороди[ред.ред. код]

Майстер народного мистецтва УРСР, член Союзу художників СРСР.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]