Гилка
Ги́лка[1][2][3], гила́[2] (від гили́ти — «бити», «відбивати»[4]) — народна спортивна гра з м'ячем та палицею-битою. М'яч для гри іноді називали «свинкою».
Аналогічна російській грі, відомій як лапта, нагадує американську гру бейсбол і англійський раундерз.
Історія та перші згадки[ред. | ред. код]
Першою згадкою вважається опис гилки «батьком української фізичної культури» — Іваном Боберським 1904. Він займався вивченням національних рухливих ігор і видав посібник «Рухливі ігри та забави», в якому була описана гра[5][6][7]. Згадує гилку у своєму «Словарі української мови» і Борис Грінченко[1].
Основні правила та термінологія[ред. | ред. код]
Традиційні правила[ред. | ред. код]
Традиційний варіант гри в «гилку просту» передбачає наявність двох гравців, майданчика, палиці та м'яча («свинки»). Суть гри зводиться до того, що гравець із палицею розташовується за полем, б'є («гили́ть») м'яч в поле, де інший гравець має впіймати м'яч на льоту. Якщо м'яч не було впімано — він повертається до того, хто бив, для наступного удару. Зловлений м'яч дає право гравцям змінити ролі. Вважається, що краще грає той, хто вміє спрямовувати м'яч палицею в бажаний сектор поля, подалі від польового гравця, щоб його було важко відразу впіймати[8]. Для такої гри достатньо двох людей. Але гра стає цікавішою зі збільшенням кількості учасників.
Сучасний розвиток гри[ред. | ред. код]
Гилка відроджена у Львівському державному університеті фізичної культури в кінці дев'яностих років XX-го сторіччя. Відтоді на базі університету відбувається щорічно змагання з гилки[9].
2022 року в Україні вперше друком вийшли українською «Правила гри в ойну», це національна румунська гра близька родичка української гилки[10].
Сучасні неофіційні правила[ред. | ред. код]
Гилка не є наразі офіційною спортивною дисципліною на офіційних змаганнях. Цю гру практикують в середовищі патріотичних організацій: Пласт, СУМ тощо.
2013 варіант правил для сучасної гри в гилку був викладений у відкритий доступ у Googledocs[11]. У цьому варіанті враховані ідеологічні підґрунтя виникнення гри та використані елементи правил і терміни, напрацьовані в бейсболі, оскільки принцип гри подібний.
Термінологія[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2016) |
Майданчик[ред. | ред. код]
- — * —
Гравці[ред. | ред. код]
Захист[ред. | ред. код]
Атака[ред. | ред. код]
Текст[ред. | ред. код]
- Принцип гри
Один гравець команди захисту підгилює (підкидає) м'яч гравцю команди нападу (відбиваючому), який стоїть перед ним.
Захист[ред. | ред. код]
Символічне підґрунтя гри[ред. | ред. код]
У гилці можна прослідкувати риси військової гри. В ній важливі як швидкість бігу і реакції так і логіка, що робить її цінною для розвитку дітей: як у фізичному вимірі так і з точки зору стратегічного мислення. Тут є команда в захисті і команда в нападі. Є ігрове поле, що традиційно називалось го́род («місто»).
Якщо спробувати інтерпретувати розіграш гри в гилку як військову операцію, то можна представити її як спробу захоплення міста. Відбиваючий гравець є метафоричним розвідником і знаходиться разом зі своєю командою поза межами поля. Він має бути достатньо спритним, щоб потрапити в місто, що зайняло оборону. Його завдання — відбити палицею в м'яч — продемонструвати точність, увагу і силу, при цьому чим сильніше і точніше — тим краще. Далі, відповідно до рівня своєї спритності — сили і точності удару — він отримує шанс пробігтися ворожою територією щоб зібрати розвідувальні дані. Адже хороша атака має бути підготовлена розвідкою. Після розвідки гравець повинен повернутися до своєї команди, щоб передати розвіддані, уникнувши виявлення — обійшовши всіх суперників, які намагаються вибити розвідника.
Російський варіант гри[ред. | ред. код]
| Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2016) |
 | В іншому мовному розділі є повніша стаття Лапта (рос.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомоги перекладу з російської.
|
Джерела[ред. | ред. код]
- Ігор Мельник. Іван Боберський — батько нашого спорту // Збруч, 14.08.2013 [Архівовано 11 вересня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
- Іван Боберський — 140-річчя від Дня народження [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- «Гилка» змусила студентів порухатися (англ.)
- Словник Укрліт.org. Гилка [Архівовано 28 червня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- Академічний тлумачний словник (1970—1980) [Архівовано 18 червня 2015 у Wayback Machine.](укр.)
- Гилка — український аналог бейсболу [Архівовано 18 червня 2015 у Wayback Machine.](укр.)
- Ігри на повітрі — давні й сучасні [Архівовано 13 червня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Гилка. Проект правил [Архівовано 23 червня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Гилка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 283.
- ↑ а б Жайворонок В. В. Гилка [Архівовано 7 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 135.
- ↑ Гилка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- ↑ Іван Боберський — батько нашого спорту. Архів оригіналу за 11 вересня 2013. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ Іван Боберський — 140-річчя від Дня народження. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ «Гилка» змусила студентів порухатися. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ Ігри на повітрі — давні й сучасні. Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 13 травня 2015.
- ↑ Гилка — український аналог бейсболу. Архів оригіналу за 18 червня 2015. Процитовано 14 травня 2015.
- ↑ http://dspace.luguniv.edu.ua/xmlui/handle/123456789/9212 Правила гри в ойну (укр.)
- ↑ Гилка. Проект правил. Архів оригіналу за 23 червня 2016. Процитовано 13 травня 2015.
Див. також[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про спорт в Україні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |