Перейти до вмісту

Лакрос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лакрос
Характеристика
Категоріякомандний контактний спорт
Спортсменів у команді10 (чоловіки)
12 (жінки)
Інвентарстік, шолом, наплічники, налокітники, пальчатки
Перші змагання
Рік1869
Олімпійські ігри1904
Міжнародна федерація
НазваFederation of International Lacrosse (FIL)
Рік заснування2008
Вебсайтfilacrosse.com
Піктограма
Категорія:Лакрос Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Лакрос у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лакро́с (фр. la crosse, lacrosse) — командна гра з твердим гумовим м'ячем, який переносять полем за допомогою кросів — сіток на довгій ручці. Видовищний вид спорту: за гарної гри м'яч стрімко літає полем, ледь торкаючись землі. У лакрос грають і чоловіки і жінки. У чоловічій команді 10 гравців, у жіночій — 12. У чоловічому лакросі дозволено силові прийоми та контактну боротьбу, тому гравці вдягають спеціальну захисну амуніцію: шоломи з маскою та щитки під одяг. У жіночому лакросі силові прийоми заборонено.

Походить від багатавею — давньої гри в м'яч, у яку індіанці Північної Америки грали ще сотні років тому. У багатавей грали, часом, по кілька днів, і кожна команда забивала сотні м'ячів у ворота суперника. Це була жорстка силова гра, гравці нерідко зазнавали серйозних травм і каліцтв. Європейські поселенці в Канаді запозичили цю гру, назвавши її «la crosse».

Лакрос вважають національним канадським видом спорту, проте останнім часом він набув популярності в інших країнах — США, Великій Британії, Австралії, Новій Зеландії, ПАР.

Назва гри походить від французького crosse — «посох», «ковінька», «патериця». У значенні спортивної гри її прийнято писати з визначеним артиклем — la crosse (іноді lacrosse).

Опис

[ред. | ред. код]
М'яч для лакросу
«Стік» для лакросу
Гравець із м'ячем

Поле лакросу приблизно тих самих розмірів, що й футбольне. На кінцях поля стоять ворота завдовжки та завширшки 1,83 м.

У грі беруть участь дві команди, які прагнуть вразити ворота суперника гумовим м'ячем (62,8—64,77 мм, 140—147 г) за допомогою спеціальної ключки, яка називається стік. На верхній частині ключки — голові, прикріплено сітку так, щоб гравець міг зловити та утримати в ній м'яч. Основна мета гри для нападників — закинути м'яч у ворота суперника. Зараховуються лише голи з-за меж кола, яким обведено ворота. Для цього гравці передають паси та використовують ведення м'яча. Основна мета захисників — запобігти голу від команди суперника. М'яча можна підхоплювати та нести на кросі, тримаючи його практично вертикально й швидко крутячи, щоб м'яч залишався в сітці. Для цього вони можуть вибивати м'яч ключкою або штовхати гравця в тіло.

Команда складається із гравців чотирьох типів: нападник, півзахисник, захисник, воротар. Як правило, у лакросі нападники грають тільки в зоні біля воріт суперника, захисники тільки в зоні біля своїх воріт, а півзахисники можуть розташовуватися в будь-якій зоні і грати як нападники або як захисники. У командах високого рівня півзахисники бувають атакуючі (грають переважно під час атаки своєї команди) та захищаючі (грають переважно під час атаки команди суперника).

Варіанти гри

[ред. | ред. код]
Схема поля для чоловічого лакросу
Матч Національної ліги лакросу[en] в критій арені

Нині існує кілька різновидів лакросу, що відрізняються розмірами поля, кількістю гравців та правилами. Основних різновидів чотири: лакрос у полі[en] (на траві або просто лакрос), лакрос у коробці[en] , інтеркрос[en] , полокрос[en].

Від 1967 року проводяться чоловічі чемпіонати світу з лакросу на траві[en], в яких беруть участь команди різних країн, а також індіанського племені ірокезів (від 1990 року).

Історія виникнення

[ред. | ред. код]
Чарлз Діс[en] «Сіу грають у м'яч», 1843. Музей Ґілкриза[en]
Прототип лакросу. Літографія першої половини ХІХ століття

Від 1100 року американські індіанці грали в ігри, що лягли в основу сучасного лакросу:[1] dehontsigwaehs («вони штовхають стегнами») в онондага, Tewaaraton («молодший брат війни») у могавків, baaga'adowe («ті, що б'ють боки»)[2] і Ishtaboli або kapucha toli («молодший брат війни») у чокто.[3] До XVII століття лакрос був добре відомий і задокументований місіонерами-єзуїтами на території сучасної Канади.[4] 1637 року французький єзуїт Жан де Бребеф бачив гру гуронів у області сучасного Онтаріо і французькою назвав гру la crosse («гак», «клюшка»).[5] Назва, очевидно, походить від французької назви хокею на траві (фр. le jeu de la crosse).[6]

Протягом багатьох років лакрос відігравав важливу роль в общинному та релігійному житті племен усього континенту.[7] У традиційному варіанті канадських аборигенів кожна команда складалася зі 100—1000 осіб, які грали на полі завдовжки кілька кілометрів. Гра тривала від світанку до заходу сонця протягом двох-трьох днів і була частиною церемоніального ритуалу, символічною битвою (для припинення міжплемінних суперечок),[8] або була проявом подяки Творцю.[9] Лакрос гартував молодих воїнів, ставав способом розваги та/або приводом для азартних ставок, проводився в період свят.[7] Гравці виступали в ролі воїнів, прагнучи заслужити славу і пошану собі та своїм одноплемінникам.[7]

Гра починалася з того, що м'яч підкидали в повітря і обидві команди кидалися ловити його. Передача м'яча вважалася хитрістю, а ухилення від суперника — боягузтвом.[1] Знахарі виступали тренерами, а жінки племені зазвичай уболівали за гравців і підбадьорювали їх піснями.[10] У деяких районах існувала й жіноча версія лакросу під назвою амтахча (amtahcha), в якій використовували коротші ключки з більшими сітками. Жінки Східної лісозони та серед ірокезів також грали в різновид гри — подвійний м'яч (англ. double ball).[10] Лакрос зміцнював єдність шести племен ірокезів.[7]

Джеймс Сміт[en] описав гру, в яку грали племена могавків 1757 року: «вони використовували дерев'яний м'яч діаметром близько 3 дюймів (7,6 см), а інструментом, за допомогою якого вони пересували його, був міцний посох довжиною близько 5 футів (1,5 м) зі сіткою-обручем на кінці, досить великим, щоб умістити м'яч».[11]

Команда Winnipeg Shamrocks, олімпійські чемпіони з лякросу 1904 року

1830 року англомовні жителі Монреаля перейняли гру у могавків.[5] 1856 року канадський стоматолог Уильям Джордж Бирс[en] заснував Монреальський клуб лакросу[en].[12] 1860 року він кодифікував гру, скоротивши тривалість кожної партії і зменшивши кількість гравців до 12 в команді. Перша гра за правилами Бірса відбулася 1867 року в коледжі Верхньої Канади[en]; вони програли крикетному клубу Торонто з рахунком 3:1.[5] Лакрос набирав популярності, і на 1900 рік налічувалося дюжина чоловічих клубів лакросу в Канаді, США, Англії, Австралії, Новій Зеландії. Жіночий різновид гри представила 1890 року в Шотландії Луїза Лумсден[en]. 1926 року в США з'явився жіночий клуб лакросу, заснований Розабель Синклер[en][13].

У США лакрос від середини 1800-х до першої половини 1900-х років був переважно регіональною грою Середньоатлантичних штатів (переважно Нью-Йорк і Меріленд). В останній половині XX століття цей вид спорту поширився за межі регіону, і нині зустрічається на більшій частині території країни. Згідно з дослідженням, проведеним US Lacrosse 2016 року, в країні налічується понад 825 000 учасників лакросу, а серед шкіл-членів NFHS (Асоціації державних середніх шкіл) гра є командним видом спорту, який показує найшвидше зростання.[14]

Лякросс двічі включали до програми літніх Олімпійських Ігор — у 1904 та 1908 роках[en], а також був показовим видом спорту на Олімпіадах 1928[en], 1932[en] та 1948 років.

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

У світі існує понад три десятки національних федерацій лакросу[en]. З них більшість — у Європі та створені в останньому десятилітті XX століття, проте провідними країнами залишаються США та Канада, де лакрос має значну популярність.

Лакрос в Україні

[ред. | ред. код]
  • Квітень 2010 року: Sharon Heiny вперше познайомила українців із лакросом.
  • Грудень 2011 року: Роман Фіщук продовжив розвиток лакросу, завдяки чому європейська федерація лакросу допомогла інвентарем.
  • У грудні 2011 року зародилася команда в Рівному.
  • 25 квітня 2012 року започатковано першу в Україні дитячу команду.
  • Перша участь наших гравців у турнірі в Софії (Болгарія).
  • 8 листопада 2012 року перший лакрос-табір.
  • Жовтень 2013: David Diamonon створює київську команду.
  • 29 березня 2014 року відбувся перший Кубок України за участю Вінницьких Вовків, київської та рівненської команд. Перемогу здобула рівненська команда.
  • Грудень 2014: Єгор Турченюк продовжує розвиток лакросу в Києві.
  • 7 серпня 2016 року: другий лакрос-табір в Україні.
  • 28 лютого 2017 року зареєстровано Федерацію лакросу України.
  • 6 травня 2017 року створено першу збірну України.
  • 25 травня 2023 року створено команду Dobremans (Бершадь-Вапнярка).

Лакрос у Канаді

[ред. | ред. код]
Матч університетських команд із жіночого лакросу

У Канаді гра є національним літнім видом спорту. Канадська асоціація лакросу, заснована 1867 року, — найстаріша у світі. Щорічно проводяться дорослі та юнацькі чемпіонати з лакросу у приміщеннях, у двох дивізіонах кожен, а також тридивізійний чемпіонат із лакросу на відкритому майданчику.

2023 року лакрос включено до програми Літніх Олімпійських ігор 2028 року.[15]

  • Лакрос у коробці
    • Mann Cup Senior «A» — проводиться від 1901 року, трофей, виконаний із чистого золота, коштує близько 25 тисяч доларів[16]
    • Presidents Cup Senior «B»
    • Minto Cup Junior «A»
    • Founders Cup Junior «B»
  • Відкритий лакрос
    • Ross Cup Senior Division I (від 1984 року)
    • Victory Trophy Senior Division II (від 1985 року)
    • Baggataway Cup University

Лакрос у США

[ред. | ред. код]

У США спорт представляє професійна Вища ліга лакросу[en]. Також лакрос є одним з офіційних видів спорту Національної асоціації студентського спорту. В чемпіонаті першого дивізіону беруть участь 88 університетських команд, другого дивізіону — 46 команд та третього дивізіону — 208 команд.

На міжнародному рівні США представляють чоловічу та жіночу збірні з лакросу, а також молодіжні збірні до 19 років. Крім цього, в міжнародних змаганнях бере участь індіанська збірна «Iroquois Nationals[en]», яка представляє конфедерацію ірокезьких племен США та Канади.

Лакрос у Росії

[ред. | ред. код]

У Росії (на січень 2024 року) існує сім команд у таких містах:

  • м. Москва («Moscow Phoenix», «Moscow Lacrosse Club», «Moscow Bulldogs»)[17][18]
  • м. Санкт-Петербург («White Knights», «Lynx»)
  • м. Ярославль («Warriors», «Ведмеді»)[19][20][21]

Лакросс в інших країнах

[ред. | ред. код]
Гравець виконує кидок по воротах у падінні

Невеликі спільноти лакросу тривалий час існують в Англії[en] та Австралії[en]. Починаючи з 1990-х років, з'являються й інші національні асоціації лакросу, які тепер існують у двох десятках європейських країн, у Новій Зеландії, Японії[en], Південній Кореї тощо. Усі вони об'єднані в міжнародну федерацію, за винятком незалежних асоціацій в Індії[en] та Китаї.

Лакрос у кіно

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Liss, Howard. Lacrosse. — Funk & Wagnalls, 1970. — С. 10—13.
  2. ↑ Freelang Ojibwe Dictionary (англ.). 30 березня 2007. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 29 вересня 2024.
  3. ↑ Marcia Haag, Henry Willis. Choctaw language and culture: Chahta Anumpa. — Norman, OK : Видавництво Університету Оклахоми, 2001. — С. 368. — ISBN 978-0-8061-3339-3.
  4. ↑ Thomas Vennum. American Indian lacrosse: Little brother of war. — Washington : Smithsonian Institution Press, 1994. — 360 с. — ISBN 978-1-56098-301-9.
  5. ↑ а б в Adamski, Barbara K. Lacrosse. The Canadian Encyclopedia (англ.). Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 29 вересня 2024.
  6. ↑ Lacrosse: E-Lacrosse Lacrosse History, Links and Sources. E-lacrosse.com. Архів оригіналу за 8 жовтня 1999.
  7. ↑ а б в г Rock, Tom (Листопад–грудень 2002). More Than a Game. Lacrosse Magazine. US Lacrosse. Архів оригіналу за 22 серпня 2007.
  8. ↑ Oneida (18 січня 2018). Lacrosse Is Important to Many - Oneida Indian Nation (амер.). Архів оригіналу за 17 вересня 2024. Процитовано 29 вересня 2024.
  9. ↑ Lacrosse History. STX. Архів оригіналу за 24 травня 2007.
  10. ↑ а б Stewart Culin. Games of the North American Indians. — New York, NY : Dover Publications, 1975. — С. 580, 607, 596. — ISBN 978-0-486-23125-9.
  11. ↑ James Smith. An account of the remarkable occurrences in the life and travels of Colonel James Smith. — Lexington : John Bradford, 1799. — С. 77–78. Архівовано з джерела 8 листопада 2017
  12. ↑ Claydon, Jane (ред.). Origin & History. Federation of International Lacrosse. Архів оригіналу за 29 квітня 2019.
  13. ↑ History. The Bryn Mawr School. Baltimore, MD. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 вересня 2024.
  14. ↑ 2016 Participation Survey // US Lacrosse. Архівовано з джерела 9 листопада 2017.
  15. ↑ Ана Горшкова (13 жовтня 2023). Исполком МОК утвердил включение пяти видов спорта в программу Олимпиады-2028. sport-express.ru (рос.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2023. Процитовано 13 жовтня 2023.
  16. ↑ The Mann Cup. InsideLacrosse.com. Архів оригіналу за 29 січня 2008. Процитовано 15 серпня 2007.
  17. ↑ Lacrosse In Russia – Russia Lacrosse (англ.). Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  18. ↑ Лякросс клуб "Московские бульдоги". lacrossebulldogs.ru. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
  19. ↑ Warriors Yaroslavl | Ласкросс клуб Ярославль - идет набор в ярославскую команду по лякроссу. Warriors Yaroslavl | Ласкросс клуб Ярославль (рос.). Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
  20. ↑ Лякросс | "Медведи" | Ярославль | Lacrosse | ВКонтакте. vk.com (рос.). Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
  21. ↑ [rossaprimavera.ru/news/71f29c84?ts=1626784737 Первый открытый Кубок Ярославля по лякроссу выиграла сборная города]. Красная весна (рос.). Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021. {{cite web}}: Перевірте значення |url= (довідка)

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Lacrosse
У Вікіджерелах є
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лакрос&oldid=47724143