Джозеф Лістер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джозеф Лістер
англ. Joseph Lister
Джон Лістер. 1902 рік.
Джон Лістер. 1902 рік.
Народився 5 квітня 1827(1827-04-05)
Аптон, графство Ессекс, Англія
Помер 10 лютого 1912(1912-02-10) (84 роки)
Волмер, графство Кент, Англія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Alma mater Лондонський університет
Галузь наукових інтересів хірургія
Заклад університети у Глазго, Едінбурзі, Лондоні
Посада Член Таємної ради Великої Британії[d]
Вчене звання професор
Науковий керівник голова Королівського медичного товариства (з 1869 року)
Член Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Угорська академія наук, Hellenic Philological Society of Constantinople[d], Американська академія мистецтв і наук, Королівська академія наук і літератури в Гетеборзі[d] і Леопольдина
Відомий завдяки: вперше описав м'язи райдужної оболонки ока (1852), запровадив у хірургічну практику антисептику (1864)
Батько Joseph Jackson Lister[d]
Нагороди Королівська медаль,
Медаль Альберта,
Медаль Коплі
Автограф Joseph Lister signature.png

CMNS: Джозеф Лістер на Вікісховищі

Лістер Джозеф (англ. Joseph Lister; 5 квітня 1827, Аптон, графство Ессекс — 10 лютого 1912, Волмер, графство Кент) — видатний англійський хірург, професор, засновник антисептики та асептики в хірургії.

Біографія[ред.ред. код]

Батько Джозефа, Джон Джексон Лістер, спочатку жив у Лосбері, де займався виноторгівлею.

Джексон Лістер був людиною освіченою, володів латиною, німецькою, французькою мовами, і при цьому займався виноторгівлею. Ще більш дивують його заняття науковими дослідженнями в галузі природознавства. Будучи високообдарованим самоучкою, своїми відкриттями в оптиці, які привели до винаходу ахроматичних лінз та відповідно, вдосконаленню мікроскопа — він здобув собі популярність, а разом з нею і звання члена Лондонського Королівського товариства (Британська Академія наук). У 1843 році він надав Королівському товариству доповідь «Про межі бачення неозброєним оком, про телескоп і мікроскоп», що випереджало усі відомі дослідження, в тому числі відому роботу Фрауенгофера, котра вийшла набагато пізніше.

Коли Джон Джексон Лістер одружився на шкільній вчительці Ізабеллі Гарріс, то купив маєток у Уптоні, графство Ессекс, і вони туди переселилися. 5 квітня 1827 у подружжя Лістерів народилася четверта дитина, майбутній хірург.

Джозеф підріс, його віддали до школи. Вчення давалося йому легко, і вже в школі він почав виявляти схильність до природничих наук, що обернулася потім в бажання присвятити себе медицині. Закінчивши в 1844 році школу, Джозеф поступив до Лондонського університету. Після трьох років, що пішли на загальноосвітні дисципліни, він приступив до вивчення безпосередньо медицини. У 1852 році Джозеф закінчив медичний факультет Лондонського університету і отримав ступінь бакалавра медицини, в 1855 році став членом Королівської колегії хірургів.

Для поповнення своїх знань він вирушив у Единбург, в клініку відомого хірурга Сайма. Тут він опублікував лекції з клінічної хірургії, прочитані ним в 1854-55 роках і присвячені переважно офтальмології. У 1858 році Лістер став хірургом Королівської лікарні в Единбурзі і одночасно почав читати курс хірургії в університеті. З 1860 року — професор хірургії в Глазго.

1865 рік — уперше Лістер використав під час операції карболову кислоту. Деякі джерела підтверджують, що сама ідея застосування цієї кислоти виникла у нього на основі того, що він взнав інформацію, згідно якої в місті Карлайлі цю речовину додавали до стічних вод, що зупиняло процес бродіння та гниття. А Лістер вирішив випробувати карболову кислоту як агента при лікуванні ран, який має зупинити процес гниття (нагноєння) рани.

У 1867 році в журналі «Lancet» з'явилися статті Лістера, одна з яких «On the Antiseptic Principle in the Practice of Surgery». У них відстоювалась ідея, що ранову інфекцію, що лютує в хірургічних відділеннях і призводить до величезної післяопераційної смертності, спричинює живий патоген, якого було внесено до рани ззовні. Зв'язавши питання про зараження операційної рани з дослідженнями Луї Пастера, Лістер вперше дав йому точне наукове висвітлення і розробив теоретично обґрунтовані заходи щодо боротьби з хірургічною інфекцією. Того ж року вчений та практик доповів з цього приводу на засіданні Британського лікарського товариства в Дубліні, де на основі власних практичних досліджень обґрунтував необхідність використання карболової кислоти, відкривши в хірургії еру антисептики, що принесло йому зрештою світову славу. Руки хірурга, операційне поле та інструменти оброблялися карболовою кислотою. Повітря в операційній також знезаражували пульверизацією розчину кислоти («Carbolyc spray» — карболова пульверизація). Після запровадження цієї системи хірургічне зараження у Лістера стало рідкістю, і безпека операцій неймовірно зросла.

Також потрібно відмітити, що майже подібні ідеї І. Ф. Земмельвейса, висловлені на 20 років раніше, але без наукового підґрунтя Пастера, не зустріли розуміння медичного соціуму, тому саме Лістера вважають «батьком» сучасної антисептики та асептики.

У 1869 році Лістер перейшов у хірургічну клініку в Единбурзі, а в 1877 його було запрошено в Королівську лікарню до Лондона, де він викладав до 1882 року. З 1896 Лістер був головою Королівського медичного товариства, він був почесним доктором багатьох університетів та членом наукових товариств.

Цікаве[ред.ред. код]

На честь Джозефа Лістера було названо рід бактерій лістерії (Listeria), що включає патогенний для людини вид Listeria monocytogenes, збудник лістеріоза.

Джерела[ред.ред. код]