Іванчук Андрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Володимирович Іванчук
Андрій Іванчук у 2013
Народився 16 червня 1973(1973-06-16)
Івано-Франківськ, Українська РСР, СРСР
Помер 25 вересня 2023(2023-09-25)[1] (50 років)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater ЧНУ імені Юрія Федьковича
Членство Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посада народний депутат України[2], народний депутат України і народний депутат України
Партія Народний фронт
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний (ВО «Батьківщина») 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
«Народний фронт» 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
безпартійний 29 серпня 2019 25 вересня 2023

Картка на сайті Верховної Ради України

Андрій Володимирович Іванчук (нар. 16 червня 1973, Івано-Франківськ — 25 вересня 2023[3]) — український політик. Народний депутат України. Член партії «Народний фронт», депутатської групи «Довіра». Голова Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

У 1991 році, закінчивши середню школу ім. Василя Стефаника в Коломиї, вступив до Чернівецького університету на юридичний факультет. Закінчив його у 1996 році, здобувши спеціальність — «Правознавство».

Помер за нез'ясованих обставин 25 вересня 2023 року[4].

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

З 1996 по 1998 — працював викладачем кафедри кримінального права та процесу Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича.

У 19981999 рр. — віце-президент юридичної фірми «ЮРЕК».

19992000 рр. — працював начальником територіального відділення Коломийської філії АППБ «Аваль» у м. Снятин.

20002001 рр. — консультант директора Івано-Франківської обласної дирекції АППБ «Аваль».

20012002 рр. — заступник директора в Івано-Франківській обласній дирекції АППБ «Аваль».

20032004 рр. — голова правління ВАТ «Володимирцукор» у м. Володимир-Волинський.

У 2006 р. — віце-президент НАК «Енергетична компанія України».

20082009 рр. — директор ДПЗД «Укрінтеренерго».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З 12 грудня 2012 до 27 листопада 2014 — народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 41 в списку. Заступник голови фракції, голова Комітету Верховної Ради з питань економічної політики.

Був членом партії «Фронт Змін», членом Ради та Бюро партії, з вересня 2009 по червень 2010 р. виконував обов'язки голови партії. Також обіймав посаду заступника голови Ради громадської організації, голови виконавчого комітету громадської організації «Фронт Змін». 15 червня 2013, після об'єднання «Фронту Змін» і Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», був обраний одним із заступників лідера «Батьківщини»[5].

Помічений в порушенні ст. 84 Конституції України щодо особистого голосування у Верховній Раді. [6]

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 16 у списку) від Народного фронту[7].

Давній друг Арсенія Яценюка[8][9].

Був обраним народним депутатом України 9-го скликання у 88-му виборчому округу як самовисуванець[10]. Член депутатської групи «Довіра». Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики.

Інциденти[ред. | ред. код]

Активний учасник бійки у Верховній Раді 11 грудня 2015 року під час якої депутати «Народного фронту» побили Олега Барну. Приводом для бійки стало грубе поводження Барни з тодішнім прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком[11][12].

Був звинувачений у корупції, у податкових зловживаннях та силовому захопленні фітнес-центру «Софійський»[13][14]. 4 вересня 2016 року прилетів на Gulfstream G200 із Ніцци. Переліт цим літаком у середньому коштує 20 тисяч євро, при цьому, згідно з декларацією за 2015 рік, Іванчук заробив 891 тис. грн, таким чином, вартість оренди літака перевищила половину його задекларованого річного доходу.[15]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://www.pravda.com.ua/news/2023/09/25/7421262/
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  3. Помер народний депутат Андрій Іванчук. Конкурент (інформаційне агентство) (укр.). Процитовано 25 вересня 2023.
  4. Помер народний депутат Андрій Іванчук. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 вересня 2023.
  5. З'їзд опозиції одноголосно підтримав злиття партій Тимошенко і Яценюка. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 15 червня 2013.
  6. Депутати в Раді влаштували "парад кнопкодавства". Українська Правда. 13 травня 2014. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 14 травня 2014.
  7. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
  8. «Любі друзі» Яценюка, або Хто є хто в «Народному фронті» [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] Обозреватель (6 жовтня 2015)
  9. НАБУ відкрило справу на друга Яценюка Андрія Іванчука [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] Українські новини (7 березня 2019)
  10. Позачергові вибори народних депутатів України у 2019 р. Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 88(Івано-Франківська область). Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 3 серпня 2019.
  11. Бійка року у Раді — у всіх деталях. Архів оригіналу за 14 грудня 2015. Процитовано 13 грудня 2015.
  12. Повне відео нападу Барни на Яценюка і бійки у Раді | Українська правда. Архів оригіналу за 14 грудня 2015. Процитовано 12 грудня 2015.
  13. Журналісти встановили зв’язок між впливовим “нарфронтівцем” та фірмою-загарбником. Bihus.Info (укр.). 28 червня 2017. Процитовано 24 листопада 2021.
  14. Люди Народного Фронту силою захопили приміщення в центрі міста, не втерпівши 5 днів до того, щоб зробити це легально. Bihus.Info (укр.). 27 червня 2017. Процитовано 24 листопада 2021.
  15. Авіапарк для депутатів (розслідування). Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.

Посилання[ред. | ред. код]