Мартиненко Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Володимирович Мартиненко
Микола Володимирович Мартиненко

Час на посаді:
26 грудня 2007 — 23 грудня 2015

Народився 12 січня 1961(1961-01-12) (56 років)
Світловодськ, Кіровоградська область, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Освіта Харківський авіаційний інститут
Політична партія КПРС (19861991)
Наша Україна (20052009)
Фронт Змін (20112013)
ВО «Батьківщина» (20132014)
Народний фронт2014 року)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
безпартійний 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
безпартійний (НУ) 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Фронт Змін (Батьківщина) 12 грудня 2012 23 грудня 2015

Мико́ла Володи́мирович Марти́ненко (нар. 12 січня 1961, Світловодськ, Кіровоградська область, Українська РСР) — український політик. Народний депутат України. Член партії «Народний фронт».

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї робітників. З 1978 до 1984 року навчався в Харківському авіаційному інституті ім. М. Жуковського за фахом інженер-механік (спеціалізація — «Літакобудування»).

Після інституту 2 роки працював інженером на Київському механічному заводі (тодішня секретна назва авіабудівного конструкторського бюро ім. Антонова).

З 1986 року — на комсомольській роботі — заступник секретаря, секретар комітету комсомолу заводу, секретар Київського міського комітету ЛКСМУ.

З 1991 року займався бізнесом. У 19911998 рік — голова правління, президент АТ «Торговий дім», голова правління ЗАТ «Інтерпорт-Ковель».

Очолює Раду Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова — найвідомішого та найавторитетнішого в Україні недержавного аналітичного центру.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України останніх чотирьох скликань. У 1998 році обраний за виборчім округом № 21 Волинської області. Явка 79.4 %, «за» 45.0 %, 17 суперників. Після виборів 1998 новообраний безпартійний парламентар увійшов до фракції НДП, був членом Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

У 2002 році у Верховній Раді 4-го скликання обраний за тим самим виборчім округом № 21 Волинської області. Явка 78.3 %, «за» 42.87 %, 9 суперників. Став членом фракції «Наша Україна» і був обраний першим заступником голови вже знайомого йому Комітету з питань ПЕК. Пізніше очолив «нашоукраїнську» депутатську групу «Разом», депутати якої брали участь у фінансуванні блоку «НУ» і виборчої кампанії Віктора Ющенка.

На виборах Президента 2004 року був заступником керівника виборчої кампанії Віктора Ющенка, входив до його найближчого оточення. Є інформація, що під час помаранчевої революції брав участь у фінансуванні Майдану. Був членом Комітету національного порятунку. У березні 2005 року очолив парламентську фракцію «Наша Україна» (після обрання Віктора Ющенка Президентом України) і залишався її керівником до кінця скликання.

На виборах 2006 року Микола Мартиненко — член президії пропрезидентської партії Народний Союз «Наша Україна» (НСНУ), голова Київської міської партійної організації — пройшов до парламенту під № 21 списку «Нашої України». Очолив паливно-енергетичний Комітет. Місце голови фракції (і лідера партії) тоді зайняв В'ячеслав Кириленко. 14 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (НУНС), № 21 списку. Другий раз зайняв пост голови Комітету Верховної Ради України з питань ПЕК. 16 січня 2009 очолив фракцію НУНС (після відставки В'ячеслава Кириленка).

Влітку 2009 року вийшов з партії на знак протесту проти руйнування «Нашої України» Віктором Ющенком та дискредитації ним демократичних цінностей, а разом з ним — кістяк Київської міської організації «Нашої України».

8 вересня 2011 року вступив до партії «Фронт Змін». Входить до Ради партії. Виконуючи виборче законодавство, тимчасово призупинив членство у «Фронті змін».

28 жовтня 2012 року обраний народним депутатом України 7-го скликання за списком ВО «Батьківщина». Втретє став главою паливно-енергетичного Комітету Верховної Ради України.

ВРУ, 2013

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 14 у списку) від Народного фронту[1].

Спеціалізується на енергетиці. У Верховній Раді України 5-го, 6-го та 7-го скликань — голова Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки. Під керівництвом Миколи Мартиненка профільний комітет активно створює законодавчу базу для розвитку та реформування української енергетики. Зокрема, були розроблені і прийняті закони, які дали поштовх стимулюванню заходів із енергозбереження та енергоефективності.

У 2016 році добровільно відмовився від депутатського мандату у в зв'язку із скандалом навколо розслідування, яке проводить Національне Антикорупційне бюро України щодо його можливої причетності до корупції[2].

Кримінальні справи[ред.ред. код]

Країни, де проти Миколи Мартиненка порушені кримінальні справи

У федеральній прокуратурі Швейцарії з 2013 року розслідується кримінальна справа проти Миколи Мартиненка за підозрою у хабарництві і відмиванні грошей. За даними місцевих ЗМІ, йдеться про 30 мільйонів швейцарських франків. Як писала швейцарська Sonntagszeitung, на рахунках Мартиненка у Швейцарії заморожені хабарі від чеської компанії Skoda SA, отримані за сприяння в отриманні контрактів на Хмельницькій АЕС.[3][4]

У прокуратурі Чеської республіки також розслідується кримінальна справа проти Миколи Мартиненка.[5][6]

20 квітня 2017 року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) повідомило про підозру Миколі Мартиненку в розтраті коштів державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (Жовті Води, Дніпропетровська область).[7] Того ж дня Мартиненка М. В. затримали детективи НАБУ.[8][9]

17 січня 2017 р. суд зобов'язав НАБУ упродовж 10 днів закрити так звану «справу Мартиненка» [10] але, на думку захисту М.Мартиненка, НАБУ пішло на безпрецедентний крок  - вирішило незаконно оскаржити рішення суду, яке ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, є остаточним та оскарженню не підлягає [11]

30 березня 2017 р. Микола Мартиненко звернувся до Верховної Ради, Президента та послів "Великої сімки" і Євросоюзу в Україні щодо "політичного переслідування, грубих порушень закону та презумпції невинуватості" щодо нього з боку Національного антикорупційного бюро України. Мартиненко нагадав, що в 2015 р. він добровільно склав повноваження народного депутата України та відмовився від депутатського імунітету. "За 15 місяців детективи НАБУ з’ясували: немає жодних доказів моєї протиправної діяльності. Однак Артем Ситник і Гізо Углава не полишають намірів фальсифікувати звинувачення на мою адресу. На жаль, керівники НАБУ керуються не законом, а політичними мотивами, прагненням власного піару та особистої помсти".[12]

22 квітня Солом'янський райсуд Києва відпустив екс-нардепа Миколу Мартиненка на поруки 3 міністрів та 18 народних депутатів з фракції "Народний фронт". [13]

3 травня М.Мартиненко заявив, що керівники НАБУ Артем Ситник і Гізо Углава працюють на дострокові вибори парламенту для Міхеїла Саакашвілі. [14]

7 червня Микола Мартиненко публічно звернувся до директора НАБУ Артема Ситника пошвидше направити обвинувальний вирок до суду для розгляду по суті та припинити фабрикувати справи проти нього і піаритись на згадках його імені. [15]

Сім'я[ред.ред. код]

Одружений, має чотири доньки.

Нагороди та державні ранги[ред.ред. код]

  • Орден Святого князя Володимира I ступеня.

Інше[ред.ред. код]

Захоплюється читанням, любить активний відпочинок.

Див. також[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року
  2. Мартиненко подав приклад представникам правлячої фракції. Подивимося, хто на це зважиться, - Небоженко
  3. Депутат Мартиненко може втратити заморожені у Швейцарії гроші
  4. Швейцарія офіційно підтвердила справу Мартиненка. Йому загрожує 5 років
  5. ГПУ підтвердила факт кримінального провадження проти Мартиненка в Чехії
  6. ГПУ підтвердила кримінальну справу в Чехії проти Мартиненка
  7. НАБУ повідомило про підозру екс-депутатові Ради Мартиненку. ukranews.com. Українські новини. 2017-04-20. 
  8. http://censor.net.ua/theme/554/zaderjanie_martynenko
  9. НАБУ підтверджує арешт Мартиненка. ukranews.com. Українські новини. 2017-04-20. 
  10. Суд оприлюднив рішення щодо закриття справи Мартиненка (uk). Процитовано 2017-07-12. 
  11. Апеляційний суд порушив закон під диктовку НАБУ, це буде оскаржено в Європейському суді, - адвокат Мартиненка. espreso.tv. Процитовано 2017-07-12. 
  12. Мартиненко звернувся до послів з обвинуваченнями на адресу НАБУ через політичне переслідування? - ЗМІ. ukranews_com (ua). Процитовано 2017-07-12. 
  13. Як Мартиненка на поруки брали. LB.ua. Процитовано 2017-07-12. 
  14. Мартиненко: Керівники НАБУ працюють на дострокові вибори. ua.112.ua (uk-UA). Процитовано 2017-07-12. 
  15. Мартиненко просить Ситника "не піаритись", а передати справу до суду. Українська правда. Процитовано 2017-07-12. 

Посилання[ред.ред. код]