Золота доба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Золотий вік)
Перейти до: навігація, пошук

Статті на тему
Традиційна релігія

Aum
Ключові поняття

Бог · Богиня-мати · Боги
Ворожіння  · Жертвопринесення
Потойбічний світ  ·  Золота доба  ·  Ініціація
Небесна сфера  · Світове дерево  ·  Міф · Монотеїзм
Політеїзм · Сакральне · Священні камені
Синкретизм  ·  Таємні товариства

Найдавніші форми релігійності

Анімізм  ·  Зоолатрія  ·  Культ предків
Культ коня  ·  Магія · Полідоксія
Тотемізм · Фетишизм  ·  Шаманізм

Історичні ареали

Азія (Бон · Буддизм · Ведизм
Гіндукушська релігія · Даосизм · Джайнізм
Індуїзм · Мусок · Синто · Тенгріанство)

Африка (Стародавній Єгипет · Центральна та Південна Африка)
Близький Схід і Середземномор'я (Зороастризм · Іслам · Юдаїзм · Християнство · Язичництво)
Доколумбова Америка
Дохристиянська Європа (Германці · Стародавня Вірменія · Стародавня Греція · Кельти · Слов'яни)

Служителі культу

Брагман · Волхв · Друїд
Жрець · Імам · Коген
Лама · Маг · Мобед
Чернець · Оракул · Священик · Шаман

Надприродні сутності

Албаста · Янгол · Асура
Демон · Джин · Дух
Сатана · Дева · Вовкулака
Привид · Чорт · Ельфи

Золота доба (грец. Χρυσόν Γένος Chryson Genos, лат. aurea aetas) — в античній міфології період, коли люди вели безтурботне життя без підневільної праці, а також без воєн, розбрату й чвар. Є однією з епох міфу про чотири доби (п'ять у Гесіода), за яких життя від щасливого первісного змінюється до нещасливого теперішнього.

У рисах, які характеризують життя Золотої доби, відсутні елементи вищого інтелектуального порядку, і «раювання» зводиться до тваринного добробуту, що свідчить про глибоку давнину переказів (ідеться, мабуть, про добу становлення класового суспільства).

За пізнішими уявленнями, після останньої Залізної має колись знову настати Золота доба.

Міф Гесіода про чотири доби[ред.ред. код]

У грецькій літературі міф про Золоту добу описано в поемі Гесіода «Труди і дні». Тут поет веде оповідь про чотири доби (епохи), де за кожною наступною люди псуються: Золота, Срібна, Мідна та Залізна. Мешканці цих діб відповідно називаються золотим, срібним, мідним та залізним поколіннями. Між двома останніми Гесіод поставив покоління героїв, яке гальмувало поступове псування людського роду.

Золота доба[ред.ред. код]

За Гесіодом, людей створили боги (Гея або Прометей), коли над світом владарював Кронос. Люди не знали ні горя, ні турбот, ні старості чи хвороб, багато сміялися і танцювали. Земля сама давала людям усе потрібне, вони їли дикі плоди і мед, який сам капав з дерев. Люди тоді мали багато худоби, отримуючи молоко, і працювали стільки, скільки самі хотіли. Смерть, легка, як сон, наставала після тривалого щасливого життя[1]. Згідно інших міфів Гесіода, Золота доба скінчилася, коли Пандора відкрила скриньку з усіма лихами світу[2].

Після смерті люди цього покоління перетворилися на добрих духів, що дарують удачу і захищають справедливість[3].

Срібна доба[ред.ред. код]

Після Золотої доби настала Срібна доба і люди стали гіршими, слабшими і менш розумними за попередніх. Дитинство тоді тривало ціле століття, яке вони жили в будинках своїх матерів, а зрілість була недовгою. Вони отримували хліб від самих богів. Однак люди Срібної доби були сварливі та гордовиті. Вони не хотіли приносити богам жертви, тому Зевс винищив їх. Вони всі відтоді перебувають в царстві Аїда. Але люди шанують їх, як і попередніх[4].

Мідна доба[ред.ред. код]

Третє покоління Гесіод називає Мідним. Його Зевс створив на заміну срібному зі списа, тому цим людям полюбилася війна. Вони вирізнялися великим зростом і силою, жили в мідних житлах, працювали за допомогою знарядь із міді, носили мідні обладунки. Це покоління не знало рільництва і добувало їжу насильством і грабунком. Люди Мідної доби перебили одне одного[5].

Доба героїв[ред.ред. код]

На зміну їм прийшло войовниче й шляхетне покоління героїв, яке жило поряд з людьми Залізного покоління. Воно також мало мідні знаряддя, але походило від богів і людей, тому відрізнялося благородством. Герої брали участь у подвигах, але всі вони загинули під час походу сімох проти Фів та в Троянській війні. Після смерті їх було поселено на «щасливих островах», де герої вічно живуть у достатку. Гесіод штучно поєднує тут два міфи: про Золоту добу та уявлення про «щасливі острови», що їх зустрічаємо також в епосі[6].

Залізна доба[ред.ред. код]

Свою добу Гесіод називає Залізною. У цьому поколінні люди найзіпсутіші з усіх, несправедливі та жорстокі, брешуть і не поважають батьків. За це боги не дають людям перепочинку від турбот і горя, життя коротке, діти народжуються слабкими; панують чвари, на землі править не закон, а сила; зникає сором. Людство прямує до загибелі — Зевс знищить і це покоління[7].

Міф Овідія[ред.ред. код]

Міф про покоління розробляли й інші грецькі письменники, згодом його запозичили римляни. Виклад цього міфа в «Метаморфозах» Овідія дещо відрізняється від розповіді Гесіода. Овідій не включає в розповідь Доба героїв, тому міф у нього зберігає логічну стрункість переходу від кращого до гіршого. В описі 3олотої доби Овідій підкреслює відсутність тих рис римського побуту, що були особливо ненависні в епоху становлення імперії: не було законів і суддів, люди не знали страху перед смертною карою тощо. Описуючи Срібну добу, Овідій пропускає казкові подробиці про тривале дитинство людей цього покоління. При описі Мідної доби поет обминає деталі, які вважає невірогідними (мідні будинки, відсутність хлібних злаків тощо). Змальовуючи Залізну добу, автор згадує особисту власність на землю, яка за часів Гесіода ще не вважалася суспільним лихом.

Трактування міфів про Золоту добу[ред.ред. код]

Золота доба П'єтро да Кортона.

Міф про Золоту добу та подальший занепад людства пояснюється спостеріганням греками розкладу первіснообщинного ладу. Становище общинників різко гіршало, і в спогадах народу попередня епоха уявлялася часом насолоди й щастя. Такі уявлення про щасливий період у житті людства містяться в переказах різних народів (вавилонські та біблійні міфи про життя перших людей у раю та вигнання їх звідти за гріхопадіння тощо). У деяких міфах щасливе життя зображується відділеним від людей класового суспільства не часом, а простором. Так існують міфи про «щасливі острови» десь на краю землі за океаном.

За Робертом Грейвсом, Золота доба уявлялася часом загального щастя, коли люди жили в злагоді, як спогад про доземлеробські часи збиральництва, коли існував культ богині-бджоли. Міф про Срібну добу несе спогади про матріархат, який в епоху класичної Греції ще зберігався в піктів та чорноморських массініків. Мідна доба описувала пастухів бронзової, за сучасними уявленнями, доби. Герої, що прийшли їм на зміну — це воїни-царі епохи Мікен. Останніми людьми є дорійці XII ст. до н.е., котрі користувалися залізними знаряддями і зброєю, знищивши мікенську цивілізацію[8].

Золота доба у мистецтві[ред.ред. код]

Міф про Золоту добу був дуже популярний у грецьких та римських письменників. Автори комедій іноді описували його в жартівливих барвах, наголошуючи, зокрема, на достатку їжі в ту щасливу добу. Успадковані від античності уявлення про золоту добу широко використовувались у літературі нового часу і вплинули на погляди ряду соціологів, які бачили в міфі відбиття історичної дійсності (Ж. Ж. Руссо й ін.).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гесіод. Труди і дні. 106-121
  2. Гесіод. Труди і дні. 90-104
  3. Гесіод. Труди і дні. 121-126
  4. Гесіод. Труди і дні. 127-142
  5. Гесіод. Труди і дні. 143-154
  6. Гесіод. Труди і дні. 156-173
  7. Гесіод. Труди і дні. 176-201
  8. Грейвс, Р. (1992). Мифы Древней Греции. Москва: Прогресс. с. 22–23. 

Література[ред.ред. код]

  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. — 312с.
  • Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. - М. : Прогресс, 1992. - 620 с.
Афінський Акрополь Це незавершена стаття про Стародавню Грецію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Historia Romae Це незавершена стаття про Стародавній Рим.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.