Вічне повернення (філософія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Циклічність (або вічне повернення) — концепція сприйняття світу як вічно повторюваних подій.

Західний напрямок[ред. | ред. код]

Античність[ред. | ред. код]

Концепція про циклічність часу була сформована у Стародавньому Єгипті. Символом вічного руху й відродження життя був жук-скарабей. Звідти уявлення про циклічність потрапили до Стародавньої Греції. Їх розвинули у своїх працях піфагорійці та стоїки. Піфагорійці пов'язували циклічність, тобто існування часових відрізків рівної довжини, зі світовою гармонією.

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Символ циклічності Уроборос, змії, яка пожирає свій хвіст, використовували алхіміки.

Новий час[ред. | ред. код]

У XVII ст. концепцію вічного повернення розробляв філософ та фізик Томас Браун у книзі Religio Medici (1643); у XIX ст. Артур Шопенгауер, одним з джерел філософії якого були Упанішади, і Фрідріх Ніцше у творах «Весела наука» і «Так казав Заратустра». Останнім часом ця концепція отримала нову інтерпретацію та подальший розвиток в рамках кліодинаміки[1].

Східний напрямок[ред. | ред. код]

Індуїзм[ред. | ред. код]

Вішну відпочиває на Ананта-Шеші, в той час як Лакшмі масажує його «лотосні стопи»

Самсара зображає нескінченність кола перероджень і пошуку звільнення. Часто її позначають колесом життя або бхавачакрою.

Іноді «Вічний час» зображують у вигляді змія Ананта-Шеші[2] Згідно з «Бхаґавата-Пураною», Шеша — це аватара Бога[3] також відома під іменем Санкаршана. В Пуранах описується, що Шеша підтримує на ковпаках своїх голів всі планети Всесвіту та постійно зайнятий оспівуванням слави й імен Вішну своїми незліченними вустами. Ананта-Шешу зазвичай зображують як гігантського змія, згорнутого кільцями в космічному просторі, який плаває у водах причинного вселенського океану. Його кільця виступають як місце відпочинку для Вішну і Його вічної дружини Лакшмі. Його зображують п'ятиголовим, семиголовим, і найчастіше — з безліччю голів, на кожній з яких він носить оздоблену дорогоцінним камінням та візерунками корону.

Буддизм[ред. | ред. код]

У ваджраяні концепція циклічності виражена в Калачакрі.[4]

Циклічність в інших культурах[ред. | ред. код]

Циклічність часу також показана в календарях майя, інків та ацтеків.

Також присутня в концепціях П. Д. Успенського.

Ренесанс[ред. | ред. код]

Символ Уробороса, змії або дракона, що пожирає свій власний хвіст, є алхімічним символом par excellence вічного повернення. Алхіміки-фізики Ренесансу і Реформації знали про існування ідеї вічного повернення; фізик і філософ Томас Браун у своєму Листі до друга[en] бл. 1657 пов'язав Уроборос з ідеєю вічного повернення таким чином:

« те, що перший день повинен скласти останній, і що хвіст змії повинен повернутися в її рот саме в той час, і вони повинні сплестися в день свого народження, це справді чудесний збіг, який астрологія, попри всі свої хитромудрі намагання розв'язати, все ще не може передбачити навіть приблизно.
«

У творчості Фрідріха Ніцше[ред. | ред. код]

Поняття «вічного повернення», тобто ідея про те, що на безкінечному відрізку часу з кінцевим числом подій, усе повторюється знову й знову до безкінечності, займає центральне місце в працях Фрідріха Ніцше[5]. Як Гайдеггер вказує у своїх лекціях про Ніцше, вперше Ніцше згадує про вічне повернення в афоризмі 341 у «Веселій науці» (наведений нижче). Ніцше формулює це поняття у вигляді уявного експерименту, а не постулює його як факт. Згідно з Хайдеггером, питання вічного повернення — може це бути правдою чи ні — посіло значне місце в сучасній філософії: «Спосіб, у який Ніцше окреслює першу думку про „найважчий тягар“ [вічного повернення] робить зрозумілим, що ця „думка думок“ є разом з тим „найбільш обтяжливою думкою“»[6].

Ідея про вічне повернення трапляється в деяких з його робіт, зокрема в §285 і §341 із «Веселої науки», а потім у «Так казав Заратустра». Найповніше ця тема розкрита в роботі під назвою «Нотатки про вічне повернення», яка нещодавно[коли?] була опублікована разом з версією Серена К'єркегора про вічне повернення, яке він називає «повторенням». Ніцше підбиває підсумок своїх думок найбільш лаконічно, коли звертається до читача: «Все повернулось. Сіріус, і павук, і думки твої в цей момент, і ця остання з твоїх думок, що все повернеться». Втім, він також висловлює свою думку докладніше і, можливо, в кращій формі, коли говорить своєму читачеві:

« «Ким би ти не був, о улюблений незнайомцю!, якого я зустрів тут уперше, скористайся з цієї щасливої години й цієї тиші навколо нас і над нами, і дозволь мені сказати тобі дещо про думку, яка раптом постала переді мною, як та зірка, що бажає пролити вниз свої промені на тебе й на кожного, як і личить природі світла. — Товаришу людино! Все твоє життя, як пісочний годинник, завжди буде перевертатись і знову збігати, — довгий період часу пройде перш ніж всі ці умови, які призвели до твоєї появи, знову повернуться на колесі космічного процесу. І тоді ти знову пізнаєш всі болі й всі задоволення, кожного друга й кожного ворога, всі надії та всі помилки, кожну травинку й кожен промінь сонця, і всю структуру речей, яка формує твоє життя. Це кільце, в якому ти лише крупинка, буде блищати заново завжди. І в кожному з цих циклів людського життя буде година, коли вперше, спочатку одна людина а потім багато хто, усвідомлюватиме могутню думку про вічне повернення всіх речей: - а для людства це завжди година опівдні»[7] «

.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нефёдов С. А. Концепция демографических циклов. — Екатеринбург: Изд-во УГГУ, 2007; Коротаев А. В., Комарова Н. Л., Халтурина Д. А. Законы истории. Вековые циклы и тысячелетние тренды. Демография, экономика, войны. 2-е изд. — М.: «УРСС», 2007; Турчин П. В. Историческая динамика: На пути к теоретической истории. — М.: «УРСС», 2007; Малков С. Ю. Математическое моделирование исторической динамики: подходы и модели // Моделирование социально-политической и экономической динамики. Ред. М. Г. Дмитриев. — М.: Изд-во РГСУ, 2004. — С. 76 — 188.
  2. Klostermaier, 2000, p. 5
  3. Bhag-P 5.25.1. Архів оригіналу за 23 грудень 2007. Процитовано 1 листопад 2014. 
  4. August Thalheimer: Introduction to Dialectical Materialism from Google Cache
  5. http://myweb.lmu.edu/tshanahan/Nietzsche-Eternal_Recurrence.html
  6. See Heidegger Nietzsche. Volume II: The Eternal Recurrence of the Same trans. David Farrell Krell. New York: Harper and Row, 1984. 25.
  7. Notes on the Eternal Recurrence - Vol. 16 of Oscar Levy Edition of Nietzsche's Complete Works (in English)

Посилання[ред. | ред. код]