Косметологія
Косметоло́гія (від дав.-гр. κοσμητικός — «той, що стосується прикрашання» і дав.-гр. -λογία — «вчення») — галузь знання і практики, предметом якої є оцінка та корекція естетичних особливостей шкіри та її придатків, підшкірної жирової клітковини і поверхневих м'язів[1].
Термінологічний апарат і методи впливу значною мірою запозичені з дерматології, фізіотерапії, відновної медицини та косметичної хімії[1]. Частина косметологічних втручань належить до медичної практики і в Україні може виконуватися лише лікарями відповідної спеціальності[2].
Косметологічні процедури поділяють за ступенем інвазивності. До неінвазивних належать очищення, живлення, зволоження й тонізація шкіри зовнішніми косметичними засобами, а також масажні методики, зокрема вакуумно-роликовий масаж[1].
До процедур, які Міністерство охорони здоров'я України відносить до медичних, належать косметична корекція вад шкіри та визначення її естетичних недоліків, застосування філерів і препаратів ботулотоксину, мікроголкова терапія, контурна пластика, апаратна епіляція, а також використання фізичних і хімічних агентів — хімічний пілінг, фотодинамічна терапія, ультрафіолетове випромінювання, лазери, імпульсний лазер на барвнику та кріотерапія[2].
Хірургічну корекцію естетичних вад відносять до пластичної хірургії і до косметології у вузькому значенні не зараховують[2].
Номенклатура лікарських спеціальностей, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 лютого 2019 року № 446, не містить спеціальності «косметологія»[3]. За роз'ясненням МОЗ, косметологічна діяльність належить до сфери охорони здоров'я, потребує ліцензії на провадження медичної практики, а перелічені вище процедури має право виконувати лікар-хірург-дерматолог; заклад зобов'язаний розміщувати копію ліцензії або витяг з ліцензійного реєстру в доступному для споживача місці[2].
Неінвазивну косметологічну допомогу, зокрема апаратну, за винятком випадків надання її за медичними показаннями, може надавати фармацевт-косметолог[4].
Ефективність значної частини косметологічних втручань лишається предметом наукової дискусії. Систематичний огляд методів корекції целюліту, опублікований 2015 року в American Journal of Clinical Dermatology, проаналізував 67 досліджень, з яких лише 19 були рандомізованими та плацебо-контрольованими; автори відзначили методологічні вади більшості робіт і не виявили переконливих даних про високу ефективність жодного з розглянутих методів[5].
- 1 2 3 Фармацевтична косметологія / С. О. Климишина, А. В. Циснецька, Л. В. Рачкевич. — Тернопіль: Воля, 2009. — 367 с. — ISBN 978-966-8569-56-2.
- 1 2 3 4 У МОЗ нагадали, що для низки косметологічних процедур необхідна ліцензія на медпрактику. Укрінформ. 11 березня 2024. Процитовано 11 серпня 2026.
- ↑ Номенклатура лікарських спеціальностей, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 лютого 2019 року № 446. Законодавство України. Процитовано 11 серпня 2026.
{{cite web}}: символ зміни рядка в|title=на позиції 81 (довідка) - ↑ МОЗ розповіло, які косметологічні послуги належать до медичних і хто має право їх надавати. Медична платформа. 8 березня 2024. Процитовано 11 серпня 2026.
- ↑ Luebberding, S.; Krueger, N.; Sadick, N. S. (2015). Cellulite: An Evidence-Based Review. American Journal of Clinical Dermatology. 16 (4): 243—256. doi:10.1007/s40257-015-0129-5. PMID 25940753.
- Климишина С. О., Циснецька А. В., Рачкевич Л. В. (2009). Фармацевтична косметологія. Тернопіль: Воля. с. 367. ISBN 978-966-8569-56-2.