Проктологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Проктоло́гія — наука, яка вивчає хвороби та методи лікування товстої кишки та відхідника, а також параректальної ділянки.

Проктолог — лікар, який лікує проктологічні захворювання.

Хвороби, що вивчає та лікує проктологія[ред. | ред. код]

Проктологія вивчає майже всі хвороби товстого кишечника та анального отвору. Це можуть бути[1]:

  1. Геморой (гострий, хронічний);
  2. Проктит та парапроктит;
  3. Коліти;
  4. Пухлини товстої кишки, анального отвору;
  5. Синдром подразненого шлунка;
  6. Тріщина анального отвору
  7. Ректоцеле
  8. Нориці
  9. Випадіння прямої кишки
  10. Травматичні ушкодження прямої кишки, та дистальних відділів товстої кишки

Найчастішим проктологічним захворюванням вважається геморой[2].

Симптоми, які свідчать про наявність проктологічних захворювань[ред. | ред. код]

  1. Запори;
  2. Відчуття будь-якого дискомфорту в області прямої кишки;
  3. Виділення під час дефекації (слизу, гною, крові тощо);
  4. Біль у ділянці прямої кишки;
  5. Свербіж в анальному отворі тощо.

Іноді можливі симптоми загальної інтоксикації (підвищення температури, слабкість тощо) і загальні симптоми порушення шлунково-кишкового тракту (запори, діарея, біль у животі, здуття, метеоризм тощо). Також можливі випадки відсутності симптоматики, що, однак, може бути викликане новоутвореннями товстої кишки та анального каналу.

Методи діагностики[ред. | ред. код]

  • Анамнез
  • Зовнішній огляд пацієнта
  • Ректальне пальцеве обстеження, огляд промежини та періанальної області
  • Аноскопія (огляд анального отвору у дзеркалі)
  • Ректаноскопія (огляд прямої кишки та кінцевих отворів сигмовидної кишки)
  • УЗД черевної порожнини

Ефективність таких методів[ред. | ред. код]

Такі методи діагностики є досить простими, безболісними, але ефективними. Вони дозволяють лікарю візуально побачити проблеми різних відділів товстого кишечника і визначити хворобу. І сьогодні лікування проктологічних захворювань прогресивніше — більшість із них можна вилікувати амбулаторно, тоді як раніше — лише стаціонарно. Також сучасні методи діагностики дозволяють вчасно виявити поліпи та злоякісні пухлини товстої кишки, анального отвору і вчасно та успішно вилікувати їх.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Хірургія: у 2-х томах. Т. 1 : підручник/ За С. O. Бойко, та інш..- Вінниція: Нова книга, 2019.- 704 с. ISBN 978-966-382-730-8 (C.591-669)
  • Євтушенко О.І. Онкологічна проктологія. Навчальний посібник. – К.: Вістка, 2012. – 392 с.
  • Мілиця М.М., Торопов Ю.Д., Давидов В.І. Проктологія: навчально-методичний посібник. – Запоріжжя, Просвіта, 2003. – 172 с.
  • Масляк В.М., Павловський М.П., Лозинський Ю.С., Варивода І.М. Практична колопроктологія. – Львів, Світ, 1993. – 144 с

Посилання[ред. | ред. код]