Маршалок трибунальський

Маршалок трибунальський чи маршалок Головного трибуналу — урядник Речі Посполитої, який обирався депутатами Головного трибуналу для керування судовими слуханнями та провадженнями. Головний Коронний трибунал у Пйотркуві-Трибунальському, Любліні та Луцьку, а також Головний трибунал Великого князівства Литовського обирали, відповідно, свого маршалка. У XVII столітті урядника іноді називали також директором трибуналу.

Запровадження посади

Посада була заснована разом із заснуванням самих Головних трибуналів — 1578 року для Коронного трибуналу та 1581 року для Литовського трибуналу. 1613 року були створені трибунали скарбові Коронний і Литовський, які також очолювалися обраними маршалками.

Обрання

Процедура обрання маршалка трибуналу була подібна до обрання маршалка сейму. Його обирали в день урочистого відкриття суду з-поміж всіх депутатів трибуналу. Таким чином, теоретично маршалком міг стати будь-який законно обраний депутат. На практиці маршалком обирали, як правило, депутата з сенаторським саном або особу з магнатської родини, яка, зазвичай, тільки розпочинала службову кар'єру. Коли на депутатських сеймиках обирався більше ніж один сенатор, то бувало, що кожен з них був маршалком Трибуналу, а інавгураційним маршалком був той, хто займав вищу сенаторську посаду. Однак, це не було правилом.

Маршалка обирали лише серед світських депутатів трибуналу, позаяк духовних депутатів очолював обраний ними президент — зазвичай це був найстарший канонік ґнєзненський. Вибори відбувалися шляхом таємного голосування суддів трибуналу. Термін повноважень маршалка — 1 рік, і лише через 4 роки можна було претендувати на переобрання. При повторному складанні Трибуналу депутати обирали маршалка, враховуючи принцип чергування коронних провінцій — Малопольщі та Великопольщі, та воєводств Великого князівства Литовського. Обраний маршалок не завжди міг брати участь у всіх засіданнях депутатів трибуналу. Особливо це стосувалося маршалків-сенаторів, які мали багато інших обов'язків. Іноді були й інші причини, не залежні від самого шляхтича, як-от: хвороба, смерть близького родича або просто не прибуття вчасно через поганий стан доріг. У таких випадках обиралися заступники маршалків або віцемаршалки, які, очевидно, мали ті самі компетенції та обов'язки, що й маршалок, обраний у день інавгурації судів, хоча вони не завжди користувалися таким самим авторитетом, що могло вплинути на роботу трибуналу.

Обов'язки

Маршалок контролював роботу судової канцелярії та стежив за розпорядком дня. У місті, де відбувалися суди, він мав повноваження старости. Він керував трибунальською гвардією, призначеною для охорони трибуналу, ординансами при ньому були офіцери та підофіцери цієї гвардії. Траплялися випадки, коли порушувався спокій судового засідання, тому за бешкет і неспокій під час проведення засідання навіть була передбачена смертна кара. Вироки за порушення громадського порядку виносилися в прискореному порядку та виконувалися негайно після їх винесення.

Маршалок трибуналу повинен був керувати роботою суду, проте на практиці його обов'язки були дуже невеликими й обмежувалися репрезентацією трибуналу, прийомами суддів та меценатів. Головну увагу маршалки звертали на урочисті в'їзди до міста, де відбувалися засідання трибуналу. Ці в'їзди були часто настільки пишними й урочистими, що нічим не поступалися пишноті королівського двору. Таке розкішне маршалкування коштувало надзвичайно дорого, тому посаду маршалка трибуналу, зазвичай, обіймав магнат. Попри це, за цей уряд велася запекла боротьба, бо передусім йшлося про гонор — пишноту, почесну варту та військовий супровід.

За документами, ні маршалок, ні президент не мали права своїми голосами схилити чашу терезів на користь однієї зі сторін, і при рівності голосів справа мала бути вирішена на наступному засіданні Трибуналу. Проте на практиці часто це не виконувалося, та мали місце випадки дій маршалка в інтересах певних магнатських кіл чи в інтересах певних воєводств, зокрема були випадки й отримання хабарів. Адже через специфіку трибуналу маршалок, президент та інші заступники не мали фіксованого окладу. Правда, були певні збори до суду за всі правопорушення, але це не були суми, які могли б покрити потреби суддів. Інші форми субсидування колегії суддів включали збір частини присуджених сум на потреби трибуналу. Це також сприяло хабарництву. Лише 1768 року була встановлена стала оплата для маршалка та депутатів (відповідно 30 і 5 тисяч злотих). Проте це тільки незначно та не одразу вплинуло на ситуацію.

Знаком влади маршалка була тростина.

Список маршалків Головного Коронного трибуналу

Список складений здебільшого за Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 1, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1839—1846, s. 379—383., інформацією у статтях Вікіпедії про діячів, є неповним і потребує уточнення та доповнення. 1579 — Пйотр Олешніцький 1580 — Ян Цибульський 1581 — Стефан Закжевський 1582 — Станіслав Дембінський 1583 — Станіслав Хжонстовський 1585 — Ієронім Буженський 1587 — вакантний через безкоролів'я 1588 — вакантний через епідемію 1589 — Іван Дрогойовський 1590 — Юзеф Латошинський 1591 — Ян Рудніцький 1592 — Анджей Жечицький 1594 — Йоахим Озєський 1595 — Миколай Зебжидовський 1596 — Пйотр Стжембош 1597 — Сендзівой Остроруг 1599 — Марцін Бродовський 1600 — Ян Остроруг 1601 — Францішек Красінський 1604 — Міколай Олешніцький 1605 — Януш Порицький 1606 — Ян Оцєський 1607 — Марцін Сєраковський 1608 — Станіслав Стадніцький 1609 — Рафал Лещинський 1610 — Станіслав Ціковський 1611 — Адам Сендзівой Чарнковський 1613 — Станіслав Рудніцький 1614 — Ян Скашевський 1615 — Анджей Пшиємський 1616 — Міколай Фірлей 1617 — Юрій Михайлович Вишневецький 1618 — Мацей Лешньовський 1620 — Гермолаус Ліґенза 1621 — вакантний через Хотинську війну 1622 — Томаш Замойський 1625 — Станіслав Любомирський 1626 — Міколай Мєльжинський 1630 — Ян Биковський, Ян Белжецький 1631 — Мацей Манєцький 1632 — вакантний через безкоролів'я 1637 — Адам Ґродзєцький 1638 — Валентин Пліхта 1639 — Самуель Пшерембський 1640 — Марцін Хелмський 1641 — Кшиштоф Опалінський віцемаршалок — Єжи Себастьян Любомирський 1642 — Пйотр Шишковський 1643 — Стефан Ґембіцький 1644 — Кшиштоф Оссолінський 1645 — Ян Шимон Щавінський віцемаршалок — Єжи Себастьян Любомирський 1646 — Збіґнєв Олешніцький 1647 — Добєслав Цєлінський 1648 — вакантний через безкоролів'я 1649 — Станіслав Варшицький 1650 — Максимільян Яжина 1651 — вакантний через Хмельниччину 1652 — Міколай Оссолінський віцемаршалок — Владислав Любовєцький 1653—1656 — вакантний через військові події у Польщі 1657 — Войцех Ґрабковський 1658 — Войцех Казімєж Менцінський 1659 — Владислав Любовєцький 1660 — Кшиштоф Ян Жеґоцький 1661 — Ян Клеменс Браніцький 1662 — Станіслав Варшицький 1663 — Станіслав Беневський 1664 — Міколай Толібовський 1665 — Войцех Емерик Млечко віцемаршалок — Владислав Лещинський 1667 — Ян Лещинський віцемаршалок — Ян Альбрихт Ліпський 1668 — Францішек Мишковський віцемаршалок — Михайло Юрій Чорторийський 1669 — вакантний через безкоролів'я 1670 — Єнджей Радліцький віцемаршалок — Казімєж Скарбек Лещинський 1671 — Александр Міхал Любомирський віцемаршалок — Микола-Єронім Сенявський 1672 — Міколай Пшерембський, Кшиштоф Ґжимултовський віцемаршалок — Зиґмунт Дзялинський 1673—1674 — вакантний через безкоролів'я 1675 — Ян Кароль Данилович 1676 — Марцін Константій Ольшовський віцемаршалок — Єжи Фредро 1677 — Вацлав Лещинський віцемаршалок — Єжи Тишкевич 1678 — Станіслав Тарло віцемаршалок — Пйотр Сладковський 1679 — Ян Казімєж Ґолуховський, Францішек Ян Бєлінський віцемаршалок — Ґабріель Сільніцький 1680 — Пйотр Опалінський віцемаршалок — Рафал Лещинський 1681 — Ян Хризостом Пєньонжек віцемаршалок — Ян Юзеф Хажевський 1682 — Вацлав Ласоцький віцемаршалок — Єнджей Куропатніцький 1683 — Станіслав Дунін-Борковський віцемаршалок — Станіслав Розвадовський 1684 — Александер Залуський віцемаршалок — Міхал Рильський 1685 — Юзеф Борек віцемаршалок — Юзеф Тшцінський 1686 — Зіґмунт Домбський 1687 — Ієронім Петриковський віцемаршалок — Александр Дзялинський 1688 — Ян Хризостом Пєньонжек віцемаршалок — Валентій Кучинський 1689 — Ян Казімєж з Олексова Ґнєвош віцемаршалок — Александр Цьолек Джевіцький 1690 — Александер Юзеф Залуський віцемаршалок — Станіслав Нєвєшцінський 1691 — Ян Дрогойовський віцемаршалок — Владислав Йосафат Сапіга 1692 — Войцех Урбанський, після його смерті — Станіслав Самуель Дзялинський 1693 — Марцін Оборський 1694 — Фелікс Александр Ліпський 1695 — Міхал Потоцький 1696 — вакантний через безкоролів'я 1697 — Ян Шидловський 1698 — Фелікс Александр Ліпський 1699 — Юзеф Потоцький 1700 — Станіслав Лєдуховський 1701 — Єжи Антоній Варшицький 1702 — Антоній Стаміровський 1703 — Ян Казімєж на Олексові Ґнєвош 1704 — Ян Павел Любенецький 1705 — Єжи Анджей Чапліц 1706—1708 — вакантний через революційні події в Польщі 1709 — Анджей Александр Радоміцький віцемаршалок — Міхал Стефан Йордан 1710 — Януш Антоній Вишневецький 1711 — Ян Тарло 1712 — Томаш Дзялинський 1713 — Пйотр Кчевський 1714 — Казімєж Длужевський 1715 — Якуб Зиґмунт Рибінський 1716 — Єжи Збіґнєв Оссолінський 1717 — Павел Казімєж Ярошевський 1718 — Станіслав Владислав Потоцький 1719 — Якуб Зиґмунт Рибінський 1720 — Ян Тарло 1721 — Бартломєй Баґнєвський віцемаршалок — Єжи Феліціян Сапіга 1722 — Міхал Потоцький віцемаршалок — Станіслав Владислав Потоцький 1723 — Юзеф Потоцький віцемаршалок — Юзеф Францішек Солтик 1724 — Якуб Зиґмунт Рибінський віцемаршалок — Ян Станіслав Контський 1725 — Станіслав Владислав Потоцький віцемаршалок — Францішек Юзеф Тарло 1726 — Францішек Салезій Потоцький віцемаршалок — Міхал Юзеф Жевуський 1727 — Ян Антоній Радоміцький у Пйотркуві, після його смерті 1728 — Мацей Мицєльський 1728 — Ян Ольшанський 1729 — Ян Карський 1730 — Станіслав Русоцький 1731 — Войцех Менцінський 1732 — Станіслав Флоріан Суфчинський — тільки у Пйотркуві 1733 — вакантний через безкоролів'я 1734 — Ян Ансґарій Чапський 1735 — Яцек Стоїнський 1736 — Казімеж Рудзінський 1737 — Вацлав Петро Жевуський у Любліні 1738 — Міколай Кошутський 1739 — Станіслав Слуґоцький 1740 — Міхал Мадалінський 1741 — Юзеф Любомирський 1742 — Казімєж Турський 1751 — Адам Леон Малаховський у Пйотркуві 1743 — ? 1744 — ? 1745 — ? 1746 — ? 1747 — ? 1748 — ? 1749 — ? 1750 — ? 1751 — ? 1752 — ? 1753 — Юзеф Каетан Дунін-Карвіцький у Любліні, Петро Павло Сапіга 1754 — Евстахій Потоцький у Любліні 1755 — Войцех Леон Опалінський 1756 — Адам Леон Малаховський у Пйотркуві 1757 — Іґнацій Збоїнський 1758 — ? 1759 — ? 1760 — Антоній Барнаба Яблоновський 1761 — Анджей Замойський 1762 — Войцех Сємєнський 1763 — ? 1764 — ? 1765 — Юзеф Клеменс Мєльжинський у Пйотркуві, Антоній Барнаба Яблоновський у Любліні 1766 — Францішек Антоній Квілецький у Пйотркуві, Антоній Малаховський 1767 — Константій Бнінський 1768 — Фелікс Антоній Мікорський 1769 — ? 1770 — ? 1771 — ? 1772 — ? 1773 — ? 1774 — Станіслав Малаховський 1775 — Стефан Флоріан Дембовський в Любліні 1776 — Іґнацій Мишка Холонєвський в Любліні 1777 — Пйотр Малаховський у Пйотркуві 1778 — Казімєж Красінський 1779 — ? 1780 — ? 1781 — Францішек Ксаверій Кеншицький у Любліні 1782 — Леонард Марцін Свейковський у Любліні, Казімєж Красінський 1783 — Максимільян Бруно Сєраковський, Каєтан Бистжоновський 1784 — ? 1785 — ? 1786 — Ян Непомуцен Малаховський у Пйотркуві 1787 — Міхал Кжижановський у Пйотркуві 1789 — Вацлав Закжевський 1790 — ? 1791 — Філіп Нереуш Олізар 1792 — ? 1793 — ?

Список маршалків Головного трибуналу Великого князівства Литовського

Список складений здебільшого за Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 1, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1839—1846, s. 383—386. та за Artur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, [w:] CZASOPISMO PRAWNO-HISTORYCZNE, 2013, Tom LXV, Zeszyt 1, s. 167—171., інформацією у статтях Вікіпедії про діячів, є неповним і потребує уточнення та доповнення. 1582 — Малхер Зиґмунтович Сновський 1584 — Ян Янович Глібович 1586 — Федір Григорович Друцький-Горський 1587 — вакантний через безкоролів'я 1591 — Федір Григорович Друцький-Горський (мінська каденція) 1592 — Ян Нарушевич (пом. бл. 1616) 1593 — Лев Сапіга 1594 — Юрій Юрійович Ходкевич 1595 — Ієронім Юрійович Ходкевич 1597 — Федір Григорович Друцький-Горський (мінська каденція) 1598 — Павел Стефан Сапіга 1599 — Юрій Радзивіл 1600 — Міколай Глібович 1601 — Александр Дунін-Раєцький 1602 — Еліаш Пелгжимовський 1604 — Лев Сапіга; Федір Григорович Друцький-Горський (новогрудська каденція) 1605 — Станіслав Янович Білозор 1610 — Кшиштоф Стаховський 1611 — Ян Голубицький-Корсак 1612 — Ян Станіслав Сапіга 1614 — Ієронім Юрійович Ходкевич 1616 — Ян-Юрій Радзивілл 1617 — Міколай Кишка, Кшиштоф Стефан Сапіга 1618 — Міколай Візґєрд 1619 — Кшиштоф Стефан Сапіга [ ? ] 1620 — Міколай Францкєвіч-Радзімінський 1621 — Ян Станіслав Сапіга 1622 — Ян Андрійович Юндзіл 1623 — Міколай Кишка 1624 — Лев Сапіга 1628 — Єжи Францкєвіч-Радзімінський 1630 — Лев Сапіга 1631 — Александр Слушка 1632 — вакантний через безкоролів'я 1633 — Ян Казімєж Пац, Александр Кавечинський, Ян Ансельм Вільчек, Ян Владислав Александровіч 1634 — Микола Пій Сапіга, Адам Мацей Сакович, Марціян Владиславович Ґєдройц 1635 — Кшиштоф Ходкевич, Ґабріель Білозор, Міхал Тишкевич 1636 — Владислав Дорогостайський, Ян Цєхановєцький, Ґабріель Шеміот 1637 — Міколай Кишка 1638 — Кшиштоф Кишка, Міколай Кшиштоф Сапіга, Ян Владислав Александровіч, Микола Млечко, Антоній-Ян Тишкевич 1639 — Кшиштоф Ходкевич, Кшиштоф Кезгайло Завіша, Ян Ансельм Вільчек 1640 — Томаш Сапіга, Якуб Теодор Кунцевич 1641 — Ярослав Александр Шеміот, Адам Овсяний 1642 — Антоній-Ян Тишкевич, Александр Слушка, Самуель Александр Коморовський, Міхал Константій Коленда, Александр Казімєж Волович 1643 — Кшиштоф Ходкевич 1644 — Анджей Станіслав Сапіга, Кшиштоф Рудоміна-Дусяцький 1645 — Пйотр Казімєж В'яжевіч, Станіслав Альбрихт Зеновіч 1646 — Казімєж Тишкевич, Міколай Валер'ян Цєхановєцький, Самуель Станіслав Друцький-Соколінський, Дмитро Миколайович Биховець 1647 — Кшиштоф Ходкевич, Антоній-Ян Тишкевич 1648 — Януш Радзивіл, Якуб Теодор Кунцевич, Стефан Кароль Бєліковіч 1649 — Владислав-Юрій Халецький 1650 — Кшиштоф Зиґмунт Пац 1651 — Кшиштоф Ходкевич 1653 — Павло Ян Сапіга [ 1649 ? ] 1654 — Пйотр Казімєж В'яжевіч, Павел Данілевіч 1655 — декілька років вакантний через війну 1654—1667 років … 1662 — Кшиштоф Потоцький 1663 — Юрій Кароль Глібович 1664 — Міхал Казімєж Радзивіл 1665 — Міколай Валер'ян Цєхановєцький 1666 — Міколай Стефан Пац 1667 — Кшиштоф Кезгайло Завіша 1668 — Єжи Дзєвялтовський 1669 — вакантний через безкоролів'я 1670 — Міколай Валер'ян Цєхановєцький 1671 — Марціан Александр Огінський 1672 — Ян Кароль Копєц; Самуель Унєховський 1673 — Кшиштоф Потоцький; Гіларій Чиж 1674—1675 вакантний через безкоролів'я 1676 — Казімєж Владислав Довмонт-Сєсіцький 1677 — Стефан Курч 1678 — Константій Владислав Пац 1679 — Пйотр Рудоміна-Дусяцький 1680 — Міколай Биховець 1681 — Домінік Міхал Слушка 1682 — Бенедикт Павел Сапіга; Казімєж Францкєвіч-Радзімінський 1683 — Міколай Владислав Пшездзецький; після смерті попередника 1683 року обраний Кшиштоф Зеновіч 1684 — Ян Міхал Нарбут 1685 — Домінік Миколай Радзивілл; Гедеон Олександр Халецький віцемаршалок Гедеон Олександр Халецький 1686 — Казимир Ян Сапега; після відставки попередника 1686 — Теофіл Олендзький 1687 — Богуслав Александр Унєховський 1688 — Казімєж Францкєвіч-Радзімінський 1689 — Казимир Ян Сапега 1690 — Домінік Міхал Слушка 1691 — Александр Ян Мосєвіч 1692 — Міхал Казімєж Довмонт-Сєсіцький 1693 — Казімєж Францкєвіч-Радзімінський 1694 — Кароль Станіслав Радзивіл 1695 — Домінік Міхал Слушка 1696 — Богуслав Александр Унєховський 1697 — вакантний через безкоролів'я 1698 — Міхал Казімєж Коцєл 1699 — Міхал Казімєж Довмонт-Сєсіцький 1700 — Кароль Станіслав Радзивіл 1701 — Михайло Сервацій Вишневецький віцемаршалок — Кшиштоф Зеновіч 1702 — Міхал Казімєж Коцєл 1703 — Ян Сципіон де Кампо 1704 — Марціян Домінік Волович 1705 — Стефан Ян Слізєнь 1706 — Григорій Антоній Огінський 1707 — вакантний через неспокій 1708 — Казимир Ян Сапега 1709 — Александр Павел Сапіга 1710 — Ян Казімєж Бєґанський, через епідемію обмежений; Кшиштоф Станіслав Завіша 1711 — Казимир Олександр Потій 1712 — Марціян Міхал Огінський 1713 — Владислав Йосафат Сапіга 1714 — Людовик Костянтин Потій 1715 — Кшиштоф Константій Пац 1716 — Ян Стефан Тизенгауз 1717 — Єжи Феліціян Сапіга 1718 — Марціян Міхал Огінський 1719 — Казимир Олександр Потій 1720 — Ян Стефан Тизенгауз 1721 — Михайло Сервацій Вишневецький 1722 — Францішек Зеновіч 1723 — Марціян Міхал Огінський 1724 — Антоній Казімєж Сапіга 1725 — Казімєж Ян Заранек-Горбовський 1726 — Казимир Домінік Огінський 1727 — Кшиштоф Домінік Пузина 1728 — Михайло Казимир Радзивілл (Рибонька) 1729 — Ян Фридерик Сапіга 1730 — Ян Михайло Сологуб [ 1729 ? ] 1731 — Міхал Еперияши 1732 — Михайло Сервацій Вишневецький, Іґнацій Огінський 1733 — вакантний через безкоролів'я 1734 — вакантний через революційні події 1735 — Александр Волович 1736 — Антоній Лойко 1737 — Мартін Миколай Радзивілл 1738 — Юзеф Бенедикт Тишкевич [ 1737 ? ] 1739 — Антоній Тадеуш Пшездзецький 1740 — Міхал Юдицький 1741 — Михайло Юзеф Масальський 1742 — Валер'ян Антоній Жаба 1743 — Міхал Антоній Сапіга 1744 — Єжи Радзивіл 1745 — Александр Потій 1746 — ? 1747 — Ян Михайло Сологуб 1748 — Домінік Страшевіч, Юзеф Адріян Масальський 1749 — Ян Август Гильзен 1750 — Альбрихт Радзивіл 1751 — Юзеф Антоній Сологуб 1752 — Шимон Сируц 1753 — Іґнацій Вовк-Ланєвський 1754 — Константій Людвік Плятер 1755 — Кароль Станіслав Радзивілл віцемаршалок — Єжи Абрамовіч 1756 — ? 1757 — ? 1758 — Адам Берестовський 1759 — Міхал Ксаверій Сапіга віцемаршалок — Міхал Тадеуш Мориконі 1760 — ? [ Анджей Іґнацій Огінський ? ] 1761 — Анджей Іґнацій Огінський, Іґнацій Пац 1762 — Ян Міколай Масальський 1763 — Станіслав Радзивіл 1764 — ? 1765 — Йоахим Хрептович віцемаршалок — Єжи Абрамовіч 1766 — Юзеф Юдицький віцемаршалок — Ян Нікодем Лопацінський 1767 — Тадеуш Бужинський, Юзеф Єжи Гильзен 1768 — Іґнацій Юзеф Фортунат Моравський 1769 — Анджей Зєнковіч 1770 — Домінік Александровіч, Онуфрій Дзєконський 1771 — ? 1772 — Станіслав Одаховський 1773 — Станіслав Антоній Тишкевич 1774 — Юзеф Вінцентій Плятер 1775 — Антоній Онуфрій Ґєлґуд 1776 — Микола Тадеуш Лопацинський 1777 — Юзеф Юдицький 1778 — ? 1779 — Людвік Тишкевич 1780 — ? 1781 — Юзеф Антоній Прозор 1782 — Адам Казимир Чорторийський 1783 — Іґнацій Фелікс Моравський 1784 — Францішек Єльський 1785 — Адам Хмара 1786 — Францішек Ксаверій Хомінський 1787 — Кароль Прозор 1788 — Міхал Лопот 1789 — Александр Міхал Сапіга 1790 — Павел Булгарин 1791 — Роберт Берестовський 1792 — Алоїзій Огінський 1793 — ?

Див. також

• Маршалок
• Коронний трибунал
• Головний трибунал Великого князівства Литовського

Джерела

• Artur Walden, Marszałkowie świeccy Trybunału Głównego Wielkiego Księstwa Litewskiego w latach 1633—1648, [w:] CZASOPISMO PRAWNO-HISTORYCZNE, 2013, Tom LXV, Zeszyt 1, s. 167—171.
• Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 1, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1839—1846, s. 379—386.