Транспорт в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Транспорт в Україні

Історія[ред.ред. код]

Вантажообіг транспорту в УРСР у 1988 р.[1] Відравлення пасажирів автомобільним транспортом в УРСР у 1988 р.[1]

  • автобусний — 8553,8 млн пас. (16,9% загальносоюзного)
  • тролейбусний — 3159,2 млн пас. (27,3% загальносоюзного)
  • трамвайний — 2001,9 млн пас. (21,9% загальносоюзного)
  • метрополітен — 634,6 млн пас. (13,2% загальносоюзного)

Частка транспорту в економіці України[ред.ред. код]

Частка сектору транспорту та зв'язку у валовому внутрішньому продукті України (за даними Держкомстату) станом на 2009 становила 11,3%. Чисельність працівників галузі становить майже 7% від загальної чисельності зайнятого населення.

Україна володіє розвиненою інфраструктурою залізничного та водного транспорту.

Вигідне географічне положення України обумовлює проходження Міжнародних транспортних коридорів, зокрема

  • Пан'європейських транспортних коридорів № 3, 5, 7, 9;
  • коридорів Організації співробітництва залізниць (ОСЗ) № 3, 4, 5, 7, 8, 10 та
  • транспортного коридору Європа — Кавказ — Азія (ТРАСЕКА).

Значний транзитний потенціал України дає змогу розвивати експорт послуг, який у 2009 році сягнув 9,5 млрд дол. США, у тому числі транспортних — 6,3 млрд дол. США. У загальній структурі експорту послуг транспортні послуги становлять 66%, у структурі імпорту — 19%, завдяки чому транспорт України демонструє стійке позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами.

У 2009 році транспортна система забезпечила перевезення 1,5 млрд тонн вантажів і 7,3 млрд пасажирів. Внаслідок світової фінансової кризи та скорочення попиту на основні експортні товари у 2009 році відбулося падіння обсягів вантажних перевезень на 17,6% порівняно з 2008 роком, пасажирських перевезень — на 12,7%.

Сьогодні транспортний сектор економіки України у цілому задовольняє лише базові потреби економіки та населення у перевезеннях. Рівень безпеки, показники якості та ефективності перевезень пасажирів і вантажів, енергоефективності, техногенного навантаження на довкілля не відповідають сучасним вимогам.

Залишається низьким рівень сервісного обслуговування клієнтів, недостатньо використовується наявний транзитний потенціал і вигідне географічне положення країни. Спостерігається відставання в розвитку транспортної інфраструктури, транспортно-логістичних технологій, мультимодальних перевезень, рівня контейнеризації, що зумовлює високу частку транспортних витрат у собівартості продукції.

Вантажні та пасажирські автоперевезення[2]
Перевезено вантажів, тис. т Вантажообіг, тис. ткм Перевезено пасажирів, тис.осіб Пасажирообіг, тис.пас.-км
2000 938 916,1 19 281 619,3 2 603 804,6 29 381 541,2
2002 947 263,8 20 593 133,1 3 069 136,3 35 812 231,1
2004 1 027 396,3 28 847 143,4 3 720 326,4 47 490 401,3
2006 1 167 199,6 40 566 469,9 3 987 982,2 53 981 705,3
2008 1 266 598,1 54 877 223,3 4 369 125,5 61 302 884,5
Частка окремих видів транспорту у вантажообігу і пасажирообігу України
Вид транспорту Вантажообіг Пасажирообіг
Усі види транспорту в т. ч.
залізничний
100.0 100.0
Залізничний 53.3 40.6
морський 31.3 0.7
річковий 1.2 0.3
автомобільний 5.0
повітряний 0.02 8.0
трубопровідний
(нафто- та продуктопроводи)
6.2

Джерело: Паламарчук М. М. Географія України: Підр. для серед. шк. — 2-тє вид., перероблене і доповнене. — К.: Освіта, 1992. — 159 с.: іл., карти. [ISBN 5-330-01950-8]


Ринок логістичних послуг в Україні[ред.ред. код]

Станом на 2008 рік в українському секторі міжнародних автоперевезень задіяно понад 2000 автопідприємств і близько 60 тисяч чоловік. Серед лідерів міжнародних автомобільних перевезень: Київська виробнича компанія «Рапід», «Транс Кінг», Укртрансзахід, «Транс Пеле», «Орлан Транс Груп», «Камаз-Транс-Сервіс»[3].

За дослідженням Світового банку 2016 року, за індексом ефективності логістики Україна посіла 80-те місце серед 160 країн[4][5].

Автомобільні шляхи[ред.ред. код]

Автошлях Т 1410 неподалік Львова

Протяжність автомобільних державних доріг в Україні становить 169 тис. км. Мережа основних маршрутів поширена по всій країні і з'єднує всі великі міста України, а також надає транскордонні маршрути з сусідніми країнами. За стан цих доріг відповідає Укравтодор.[6]

Крім того є 250 тис. км вулиць міст, за стан яких відповідають місцеві органи влади.[6]

Розвиток автомобільних доріг загального користування відстає від темпів автомобілізації країни. Протягом 1990–2010 їх протяжність практично не збільшувалася. Щільність автомобільних доріг в Україні у 6,6 раза менша, ніж у Франції (відповідно 0,28 та 1,84 кілометра доріг на 1 кв. кілометр площі країни). Протяжність швидкісних доріг в Україні становить 0,28 тис. кілометрів, у Німеччині — 12,5 тис. кілометрів, у Франції — 7,1 тис. кілометрів, а рівень фінансування одного кілометра автодоріг в Україні відповідно у 5,5 — 6 разів менший, ніж у зазначених країнах.

Це пояснюється низкою об'єктивних причин, зокрема тим, що тягар на утримання транспортної мережі на душу населення є більшим порівняно з європейськими країнами через відносно невелику густоту населення (76 чоловік на 1 кв. кілометр), низьку купівельну спроможність громадян (1/5 купівельної спроможності Єврозони), порівняно невеликий парк автомобілів та значну територію країни.

Незадовільним є транспортно-експлуатаційний стан автодоріг: 51,1% не відповідає вимогам за рівністю, 39,2% — за міцністю. Середня швидкість руху на автодорогах України у 2 — 3 рази нижча, ніж у західноєвропейських країнах.

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

За довжиною мережі залізниць Україна посідає третє місце в Європі ( 22473 кілометрів залізниць).

На залізничному транспорті України впроваджується рух пасажирських поїздів зі швидкістю до 160 кілометрів на годину, однак при цьому необхідно вирішити проблему розподілу мережі на лінії з переважно вантажним і переважно пасажирським рухом та підвищити частоту руху пасажирських поїздів. Водночас пропускну спроможність залізниць на Кримському напрямку вичерпано.

Морські порти[ред.ред. код]

у Чорноморському, Азовському та Дунайському басейнах розташовано 18 морських торговельних портів.

Вантажообіг найбільших портів України, млн. т
Порт 2008 2009 2010 2011[7] 2012[8] 2013[9] 2014[9] 2015[10] 2016[10]
Южний 43,4 27,8 30,4 39,8 38,4 43,4 47,4 48,6 39,3
Одеса 34,6 28 24,7 25,6 24,5 23,2 24,6 25,6 25,3
Миколаїв 9,3 8 7,2 8,6 10,8 20,3 20,8 22,2 22,4
Чорноморськ 18,9 16,3 15,1 13,5 14,5 16,5 17,6 17,3 15,9
Маріуполь 16,6 13,4 15,9 15,1 14,1 15,5 13,0 9,0 7,6

Річковий транспорт[ред.ред. код]

Вид на Дунай в дельті (Вилкове)

Загальна довжина судноплавних шляхів в Україні до 2,4 тис. кілометрів. Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту знаходиться на останньому місці. Серед його вантажів провідне місце посідають будівельні матеріали, вугілля і кокс, залізна і марганцева руди.

Основну роль у перевезенні вантажів і пасажирів відіграє Дніпровський басейн. По Дніпру та його найбільших притоках — Прип'яті та Десні — здійснюється понад 90% усіх перевезень річкового транспорту в країні. Найбільші порти на Дніпрі — Київ, Дніпропетровськ і Запоріжжя.

Судноплавні шляхи проходять також по Дністру, Південному Бугу, Інгульцю, Сіверському Дінцю, Стирі та Горині.

Основною річковою магістраллю міждержавних перевезень є Дунай. На ньому діють порти Вилкове, Кілія, Ізмаїл та Рені.

Повітряний транспорт[ред.ред. код]

Національний перевізник — «Міжнародні Авіалінії України»
Україна. Внутрішні авіарейси (2012)

Літаками в Україні перевозять переважно пасажирів. За середньою відстанню перевезення одного пасажира повітряний транспорт в Україні посідає перше місце і перевищує залізничний транспорт більш, як у 10 разів.

Діють повітряні лінії до Франкфурта, Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона, Тель-Авіва. Розширюються зв'язки з країнами Близького Сходу, Росією, Китаєм. Найбільша кількість рейсів (більше 300 на тиждень) здійснюється до Москви.

Найбільші міста України мають по два аеропорти: в Києві — це «Бориспіль» і «Київ (Жуляни)», в Сімферополі — «Сімферопільський» і «Заводський». Найбільший аеропорт країни знаходиться у Борисполі під Києвом. До числа найбільших також відноситься міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького

Пасажирським перевезенням в Україні характерна сезонність. Основний пасажиропотік припадає на літо.

Міський громадський транспорт[ред.ред. код]

До основних видів міського громадського транспорту належать трамвайне, тролейбусне, автобусне сполучення і метро.

Трамваї з'явилися в Україні ще наприкінці XIX століття. Тепер вони обслуговують пасажирів у 24 містах. Довжина трамвайних колій становить понад 2000 км. Лінії швидкісного трамваю діють у Києві і Кривому Розі. Нині за рік у країні перевозиться трамваями близько 3 млрд пасажирів.

Одним з найзручніших видів транспорту є метрополітен. В Україні нині метрополітени діють у трьох містах: Києві, Харкові та Дніпропетровську.

Більшість міст України має автобусне сполучення. За всіма показниками цей вид міського транспорту перевищує всі інші види, але автобуси дуже забруднюють довкілля.

Газотранспортна система[ред.ред. код]

Мости України[ред.ред. код]

Причини недоліків[ред.ред. код]

Незадовільний стан вітчизняної інноваційної та високотехнологічної складової транспортної галузі пояснюється

  • недостатнім рівнем інвестування,
  • низьким рівнем тарифів на соціально значимі пасажирські перевезення, що підлягають державному регулюванню;
  • обмеженим фінансуванням з державного та місцевих бюджетів;
  • відсутністю коштів на просте відтворення основних фондів внаслідок заниження їх вартості та недостатнього рівня амортизаційних відрахувань;
  • відсутністю інвестицій на умовах концесій,
  • відсутністю державно-приватного партнерства;
  • недосконалістю механізмів лізингу.

Нестача інвестицій призвела до стрімкого старіння рухомого складу та транспортної інфраструктури.

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Зеркалов Д.В. Транспорт України: Довідник. У двох книгах. Кн. 1. К.: Основа, 2002. – 462 с.
  • Зеркалов Д.В. Транспорт України: Довідник. У двох книгах. Кн. 2. К.: Основа, 2003. – 564 с.