Миколаїв (аеропорт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Mykolaiv International Airport
Міжнародний аеропорт «Миколаїв»

AP Nikolaev.JPG

IATA: NLV – ICAO: UKON
Загальні дані
Тип аеропорту цивільний
Розташування Миколаїв, Україна
Координати 47°03′29″ пн. ш. 31°55′12″ сх. д. / 47.05806° пн. ш. 31.92000° сх. д. / 47.05806; 31.92000Координати: 47°03′29″ пн. ш. 31°55′12″ сх. д. / 47.05806° пн. ш. 31.92000° сх. д. / 47.05806; 31.92000
Веб-сайт airport.nikolaev.ua
Злітно-посадкові смуги
Напрямок Довжина Тип поверхні
фт м
05/23 8,438 2,572 Асфальт
05L/23R 5,905 1,800 трава

Міжнародний аеропорт «Миколаїв» — аеропорт міжнародного класу, який розташовано у Миколаєві.

Історія[ред.ред. код]

Аеропорт Миколаїв, 1957 рік, стара зона

Аеродром було побудовано 1944 року і він довгий час, використовувався як військовий, для Збройних Сил СРСР, до складу якого, на правах союзної держави, входила тоді Україна. Пізніше, з'явилася потреба у наявності цивільного аеропорту. Так, 1960 року Миколаївський аеродром було переорієнтовано на аеропорт цивільної авіації — підприємство мало назву: Миколаївський об'єднаний авіазагін, оскільки воно виконувало не лише вантажопасажирські перевезення, а і сільськогосподарські та інші роботи: обприскування отрутохімікатами садів та полів, огляд фахівцями аміакопроводу та ліній електропередач, патрулювання річок разом з Рибінспекцією, рятувально-пошукові роботи та інше. Тоді аеродром мав ґрунтову злітну смугу, але через те, що рейси на той час виконувалися літаками, здатними приземлятися на ґрунт (Антонов АН-24, або раніше американський Лі-2), старий аеропорт «Миколаїв» відвідували літаки середнього класу. З часом, спостерігалося постійне збільшення пасажиропотоку, а разом з тим, збільшувалось навантаження і на аеродром. Проект авіаційного підприємства було розроблено Московським «Государственным проектно-изыскательным и научно-исследовательским институтом ГА „Аэропроект“» (Російська Федерація). Згідно проекту, нове підприємство дістало назву: «Планово-убыточное предприятие „Николаевский объединенный авиаотряд“»[1] (НОАО), а запланований збиток складав 965 тисяч радянських рублів на рік. Таке було можливо через те, що у радянські часи вартість квитків було занижено, до того-ж, з кожного рубля від проданого аеропортом пасажирського квитка, на рахунок НОАО йшло усього 10 копійок. Більшість грошей з продажу квитків перераховувалася аеропортам приписки літаків — власникам повітряних суден, які здійснювали польоти.

Лі-2 прилетів у аеропорт Миколаїв (стара зона), 1955 рік
Світлосигнальна система М-2, миколаївський аеропорт, 1992 рік

1975 року була побудована нова злітно-посадкова смуга (ЗПС), відтак, господарські споруди та обладнання для виконання польотів: радіолокатори, система посадки, світлосигнальна система, авіадиспетчерські пункти, ангари для малої авіації, аеровокзал та інше. 1980 року НОАО переїхав уже на нове місце, розташоване у декількох кілометрах від старої зони, але авіація ПАНХ (применение авиации в народном хозяйстве) — вертольоти Ка-26 (вертушка), літаки Ан-2 (кажан), та склади матеріально-технчного забезпечення ще залишилися на «старій зоні.»

1983 року було побудовано новий пасажирський термінал. Того-ж року, було проведено сертифікацію аеропорту відповідно до третьої категорії ICAO (Міжнародна організація цивільної авіації), як аеропорту внутрішніх авіаліній СРСР, з правом приймати повітряні судна (ПС) Ту-134 та подібних класів. Задля того, щоби мати можливість приймати і обслуговувати такі ПС як Ту-154, Іл-76, Ан-22, Іл-62, 1989 року у Миколаївському аеропорту було проведено реконструкцію злітно-посадкової смуги (потовщення бетонних плит за допомогою, на той час, дуже сучасного покриття, асфальто-полімер-бетону) — також було зроблено розширення ЗПС та збільшення її довжини, що значно розширило можливості аеропорту.

Ан-2 (кажан)

1992 року аеропорт пройшов міжнародну сертифікацію, завдяки якій, з'явилася можливість приймати й обслуговувати літаки, які прибувають із зарубіжжя. Крім того, аеропорт надає послуги, пов'язані з базуванням повітряних суден та комерційного обслуговування пасажирів, з питань транспорту,

Ка-26 (вертушка)
Зліт літака в аеропорту Миколаїв

засобів зв'язку, оренди приміщень, зберігання авіаційного та комерційного пального, вантажів тощо.

Сучасність[ред.ред. код]

У 90-х роках миколаївський аеропорт став одним з найбільших і технічно оснащених авіапідприємств на півдні України: клас «В» аеропорту; сучасна злітно-посадкова смуга та стоянка, готові до прийому літаків з посадкової масою до 220 тонн (220 «довгих» тонн, 240 «коротких» тонн) і розмістити вісім літаків «Іл-76»; обладнаний освітленням, радіо та навігаційним обладнанням аеродром.

Аеровокзальний комплекс до 2013 року мав пропускну здатність до 400 пасажирів на годину на внутрішніх рейсах авіакомпанії і до 100 пасажирів на годину на міжнародних рейсах. З кінця 2014 року пропускна здатність становила 300 осіб на годину.

У квітні 2007 року, Миколаївська обласна рада прийняла рішення акціонувати аеропорт задля подальшої приватизації. 28 березня 2008 року було створено комісію з приватизації комунального підприємства «Міжнародний аеропорт „Миколаїв“»[3].

У січні 2009 року, Миколаївська обласна державна адміністрація реорганізувала комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт „Миколаїв“» у відкрите акціонерне товариство[3].

Злітно-посадкова смуга

У жовтні 2010 року, Миколаївська обласна рада скасувала власне рішення про приватизацію комунального підприємства «Міжнародний аеропорт „Миколаїв“» та про реорганізацію аеропорту у Публічне акціонерне товариство. Як повідомив тоді на сесії обласної ради заступник голови Миколаївської обласної державної адміністрації: «До сегодняшнего момента ни одного серьёзного покупателя или желающего прийти с инвестициями в наш аэропорт у нас не появлялось. Дальнейшее нахождение аэропорта в процедуре приватизации сдерживает его развитие как коммунального предприятия»[4].

У липні 2011 року голова Миколаївської обласної ради заявив, що готовий підтримати ідею приватизації у разі надання довгострокового плану розвитку аеропорту[5].

У грудні 2011року, британська Skytrain Airlines Ltd обговорювала можливість запуску прямих авіарейсів з міжнародного аеропорту Миколаїв до Венеції (Тревізо) і Мюнхена.[2]

У вересні 2014 року аеропорт отримав сертифікацію, що дозволяє приймати як цивільні, так і вантажні (виключення — літаки з низьким розташуванням авіадвигунів).

15 вересня 2015 року у Миколаєві створено комунальне підприємство міської ради «Аеропорт Миколаїв». За це рішення, у ході сесії міської ради, проголосували 53 депутата (потенційний інвестор — група компаній RDS Group).

4 березня 2016 року керівники області, погодили створення нової робочої групи для вирішення питання щодо комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Миколаїв».

-Проведено низку перемовин. На сьогодні компанія «Боїнг» хоче відкривати своє представництво в Україні. Для цього Україні треба мати два аеропорти, які зможуть приймати важкі літаки. Основний аеропорт — це Бориспіль, але необхідний резервний, раніше його функцію виконував донецький аеропорт. Тому сьогодні резервним національним аеропортом для важкої авіації за нормами міжнародної безпеки, може стати Міжнародний аеропорт Миколаїв. Це може дати нам особливий статус, і бути зазначеним окремим рядком в обласному бюджеті, — підкреслив перший заступник голови обласної ради.

Керівництво[ред.ред. код]

За часів Миколаївського об'єднаного авіазагону, підприємством керував Командир НОАО (Миколаївського об'єднаного авіазагону), пізніше начальником аеродрому став Директор аеропорту, а з набуттям статусу міжнародного, посада керівника стала називатися Генеральний директор Міжнародного аеропорту «Миколаїв».

Регулярні рейси[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Аеропорт Це незавершена стаття про аеропорти.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.