Миколаїв (аеропорт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Mykolaiv International Airport
Міжнародний аеропорт «Миколаїв»
назва на честь: Миколаїв
AP Nikolaev.JPG
IATA: NLV • ICAO:UKON
Загальні дані
47°03′29″ пн. ш. 31°55′12″ сх. д. / 47.05806° пн. ш. 31.92000° сх. д. / 47.05806; 31.92000Координати: 47°03′29″ пн. ш. 31°55′12″ сх. д. / 47.05806° пн. ш. 31.92000° сх. д. / 47.05806; 31.92000
Тип цивільний
Обслуговує Миколаїв
Розташування Миколаїв, Україна
Веб-сайт airport.nikolaev.ua
Злітно-посадкові смуги
Напрямок Довжина Тип поверхні (PCN)
фт м
05/23 8,438 2,572 асфальт, 24/r/b/x/u
05L/23R 5,905 1,800 ґрунт
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 6300967
NLV is located in Україна
NLV
NLV
CMNS: Миколаїв на Вікісховищі


Міжнародний аеропорт «Миколаїв» — аеропорт міжнародного класу, який розташовано у Миколаєві.

Історія[ред.ред. код]

Аеропорт Миколаїв, 1957 рік, стара зона

Аеродром було побудовано 1944 року. Протягом тривалого часу використовувався як військовий, для Збройних Сил СРСР. Пізніше, виникла потреба у наявності цивільного аеропорту. Так, 1960 року, Миколаївський аеродром, було перетворено на аеропорт цивільної авіації. Підприємство отримало назву «Миколаївський об'єднаний авіазагін». До його функцій належали, окрім вантажопасажирських перевезень, сільськогосподарські та інші роботи: обприскування отрутохімікатами садів та полів, огляд фахівцями аміакопроводу та ліній електропередач, патрулювання річок разом з Рибінспекцією, рятувально-пошукові роботи та інше. Тоді аеродром мав ґрунтову злітну смугу, але через те, що рейси на той час виконувалися літаками, здатними приземлятися на ґрунт (АН-24, або раніше американський Лі-2), старий аеропорт «Миколаїв» відвідували літаки середнього класу. З часом пасажиропотік зріс, а разом з тим збільшувалось навантаження і на аеродром. Проект авіаційного підприємства було розроблено Московським державним проектно-вишукувальним та науково-дослідним інститутом цивільної авіації «Аеропроект». Згідно проекту нове підприємство дістало назву «Планово-збиткове підприємство «Миколаївський об'єднаний авіазагін»[1] (МОАЗ), оскільки планові збитки становили 965 тисяч радянських карбованців на рік. Це можливо, було пов'язане з вкрай низькою вартістю авіаквитків (економічно необґрунтованої), адже середня зарплата відповідала тоді приблизно 100 карбованцям, авіаквиток з Миколаєва до Москви (1300 км), коштував 27 крб, до того ж, з кожного карбованця від проданого аеропортом пасажирського квитка на рахунок МОАЗ йшло усього 10 копійок. Більшість грошей з продажу авіаквитків перераховувалася аеропортам приписки літаків — власникам повітряних суден, які здійснювали польоти.

Лі-2 прилетів у аеропорт Миколаїв (стара зона), 1955 рік
Світлосигнальна система М-2 (курс 226°), миколаївський аеропорт, 1992 рік

1975 року була побудована нова злітно-посадкова смуга (ЗПС), відтак ― господарські споруди та обладнання для виконання польотів: радіолокатори, система посадки, світлосигнальна система, авіадиспетчерські пункти, ангари для малої авіації, аеровокзал тощо. У 1980 р МОАЗ (НОАО) переїхав уже на нове місце, що розташоване у декількох кілометрах від старої зони, але авіація застосування у народному господарстві, на той час — ПАНХ (применение авиации в народном хозяйстве; застосування авіації у народному господарстві): вертольоти Ка-26 (сленгове — вертушка), літаки Ан-2 (серед авіаторів — кажан) та склади матеріально-технічного забезпечення ще залишалися на «старій зоні».

1983 року було побудовано новий пасажирський термінал. Того ж року було проведено сертифікацію аеропорту відповідно до третьої категорії ICAO як аеропорту внутрішніх авіаліній СРСР з правом приймати повітряні судна Ту-134 та подібних класів. Задля можливості приймати і обслуговувати ПС типу Ту-154, Іл-76, Ан-22, Іл-62 у 1989 році в Миколаївському аеропорту було проведено реконструкцію злітно-посадкової смуги (потовщення бетонних плит за допомогою надсучасного на той час покриття ― асфальто-полімер-бетону), також було зроблено розширення ЗПС та збільшення її довжини, що значно покращило можливості аеропорту.

Авіаційно-хімічні роботи

У 1992 р. аеропорт пройшов міжнародну сертифікацію, що дозволило приймати й обслуговувати літаки з-за кордону. Крім того, аеропорт надавав послуги, пов'язані з базуванням повітряних суден та комерційного обслуговування пасажирів, послуги з питань транспорту, засобів зв'язку, оренди приміщень, зберігання авіаційного та комерційного пального, вантажів тощо.

Сучасність[ред.ред. код]

У 90-х роках миколаївський аеропорт став одним з найбільших і технічно оснащених авіапідприємств на півдні України: клас «В» аеропорту; сучасна злітно-посадкова смуга та стоянка, готові до прийому літаків з посадкової масою до 220 тонн (220 «довгих» тонн, 240 «коротких» тонн) і розмістити вісім літаків Іл-76; обладнаний освітленням, радіо та навігаційним обладнанням аеродром.

Аеровокзальний комплекс до 2013 року мав пропускну здатність до 400 пасажирів на годину на внутрішніх рейсах авіакомпанії і до 100 пасажирів на годину ― на міжнародних рейсах. З кінця 2014 року пропускна здатність скоротилась до 300.

У квітні 2007 року Миколаївська обласна рада прийняла рішення акціонувати аеропорт задля подальшої приватизації. 28 березня 2008 року було створено комісію з приватизації комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Миколаїв»[3].

У січні 2009 року Миколаївська обласна державна адміністрація реорганізувала комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Миколаїв» у відкрите акціонерне товариство[3].

Злітно-посадкова смуга

У жовтні 2010 року Миколаївська обласна рада скасувала власне рішення про приватизацію комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Миколаїв» та про реорганізацію аеропорту у Публічне акціонерне товариство. Як повідомив тоді на сесії обласної ради заступник голови Миколаївської обласної державної адміністрації: «До сьогодні жодного серйозного покупця або охочого прибути з інвестиціями до нашого аеропорту в нас не з'явилося. Подальше перебування аеропорту у стані приватизації стримує його розвиток як комунального підприємства»[4].

У липні 2011 року голова Миколаївської обласної ради заявив, що готовий підтримати ідею приватизації у разі надання довгострокового плану розвитку аеропорту[5].

У грудні 2011 року британська Skytrain Airlines Ltd обговорювала можливість започаткування прямих авіарейсів з міжнародного аеропорту Миколаїв до Венеції (Тревізо) та Мюнхена.[2]

У вересні 2014 року аеропорт пройшов сертифікацію, що дозволяло приймати як цивільні, так і вантажні (виняток — літаки з низьким розташуванням авіадвигунів).

15 вересня 2015 року в Миколаєві було створено комунальне підприємство міської ради «Аеропорт Миколаїв». За це рішення, у ході сесії міської ради, проголосували 53 депутати (потенційний інвестор — група компаній RDS Group).

4 березня 2016 року керівники області погодили створення нової робочої групи для вирішення питання щодо комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Миколаїв».

― Проведено низку перемовин. На сьогодні компанія «Боїнг» хоче відкривати своє представництво в Україні. Для цього Україні треба мати два аеропорти, які зможуть приймати важкі літаки. Основний аеропорт — Бориспіль, але потрібний резервний, раніше його функцію виконував Донецький аеропорт. Тому сьогодні резервним національним аеропортом для важкої авіації, за нормами міжнародної безпеки, може стати Міжнародний аеропорт Миколаїв. Це може дати нам особливий статус і бути зазначеним окремим рядком в обласному бюджеті, — підкреслив перший заступник голови обласної ради.

На терені аеропорту базується та станом на 2017 рік продовжує працювати ВАТ «Авіакомпанія спеціального призначення «Миколаїв-Аеро».

Станом на середину 2017 року власне міжнародний аеропорт не працює. Ініціативна група, за участі народних депутатів України від Миколаєва, у квітні прийняла рішення про відродження аеропорту — зараз триває його відновлення, зокрема заміна світлосигнальної системи (аеродромних вогнів), оновлення асфальто-полімер-бетонного покриття злітної смуги та ремонт аеровокзалу за посередництвом голови миколаївської облдержадміністрації та за участі мера Миколаєва. За деякими даними, Украерорух надав інформацію, що за останній рік послугами повітряного транспорту з інших аеропортів України миколаївці скористалися близько 100 000 разів, що свідчить про його потенційну рентабельність.

Керівництво[ред.ред. код]

За часів Миколаївського об'єднаного авіазагону підприємством керував Командир МОАЗ (Миколаївського об'єднаного авіазагону), пізніше начальником аеродрому став директор аеропорту, а з набуттям статусу міжнародного посада керівника стала називатися «генеральний директор» Міжнародного аеропорту «Миколаїв».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Аеропорт Це незавершена стаття про аеропорти.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.