Миколаївський трамвай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколаївський трамвай
Tram-ua-mykolaiv.jpg
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Місто Flag of Nikolayev.svg Миколаїв
Дата відкриття 25 липня 1897 — кінний трамвай
3 січня 1915 — електричний трамвай
Пасажиропотік 30 232,6 тис. чол. (2015)[1]
Кількість маршрутів 6
Тип живлення контактна мережа
Довжина ліній 69,6 км[2]
Напруга контактної мережі 550 В
Ширина колії 1524 мм
Кількість трамвайних депо 1
Кількість вагонів 64 пасажирських, 5 службових (станом на 1 січня 2016 року)[3]
Типи вагонів 71-605, 71-608К
К1, Tatra T6B5, Tatra T3M, Tatra T3A
Вартість проїзду 2,00 
Експлуатуюча організація КП ММР «Миколаївелектротранс»
Сайт http://pnet.mk.ua
Миколаївський трамвай на Вікісховищі


Миколаївський трамвай — система електричного трамваю Миколаєва. Система на 2016 рік налічує 6 маршрутів, має довжину 72,83 км та обслуговується одним депо, яке розташоване за адресою вул. Андреєва, 17 у центральній частині міста[4]. Пасажиропотік у 2014 році становив 28,71 млн пасажирів, що на 9,8 % більше, ніж в 2013 році[1]. В січні-листопаді 2015 року пасажиропотік склав 27,14 млн. пасажирів, що на 3,5 % більше, ніж в січні-листопаді 2014 року[5].

Історія[ред.ред. код]

Будівля колишньої Першої трамвайної підстанції
Трамвайне депо № 1

Питання про будівництво в Миколаєві міської залізниці на кінській тязі в 80-х рр. ХІХ ст. стає предметом палких дискусій на засіданнях міської думи. Стрімке зростання Миколаєва — «третього в країні порту з вивезення хліба» — вимагало розвитку нових сполучень. Миколаївський міський архітектор Є. А. Штукенберг в січні 1892 року склав «Проект кошторису витрат на облаштування та експлуатацію кінно-залізної дороги в Миколаєві» протяжністю в 10,7 версти.

У листопаді 1895 року з кацелярії Миколаївського військового губернатора в техніко-будівельний комітет МВС (м. Санкт-Петербург) пішов документ такого змісту «...пристрій і експлуатація кінно-залізних доріг в Миколаєві представлені М. Н. Романовичу і відставному ротмістру В. В. Ліхарєву за Контрактом, укладеним містом 1 лютого ц. р. з дозволу МВС від 9 грудня 1894 р. за № 10435 ... ». Всі 34 параграфа цього Контракту незабаром стають основним документом в діяльності Бельгійського анонімного товариства кінно-залізних доріг в Миколаєві, утвореного 9 березня 1896 року в Л'єжі (Бельгія). З цього часу бельгійські акціонери є організаторами і господарями конки в місті. Першим уповноваженим представником товариства в Миколаєві був пан Гооссенс Адальтер (Адольф) Генріхович, а його агентство тимчасово розміщувалося в готелі «Барбе» на вул. Соборній, 3.

З весни 1897-го року розпочинається прокладка першої лінії кінно-залізної дороги «Базарна площа — Військовий ринок». У зв'язку з цим була упорядкована вулиця Одеська (частина Потьомкінської від Садової до сучасного парку Народний сад), розширена і вимощена бруківка за рахунок 1/2 копійчаного збору. Колія була вузькою, шириною в 3,3 фути (1,05 м). Кінна дорога була одноколійною зі спеціальними роз'їздами для пропуску зустрічних конок. Вагони були полегшеного типу з дахом, укріпленим на чавунних стовпчиках. Сидіння в вагонах були поперечні, розраховані на 26 пасажирів: 20 — в вагоні і 6 чоловік на задньому майданчику. До відкриття першої лінії конки було придбано 10 таких вагонів[6]. Виготовляли їх одеські фірми «Демерт» і «Гальвіч». Також робота конки була суворо регламентована кількома постановами Міської думи. Так, указом Думи від 7 липня 1898 року були передбачені наступні правила: швидкість руху повинна бути 7-12 верст на годину і тільки риссю; роз'їзди повинні знаходитися на відстані 235 саженів один від одного[7].

26 липня (7 серпня) 1897 року розпочався рух конки. Перший маршрут був коротким: від каплиці Олександра II, яка перебувала на перетині вулиць Соборної та Херсонської, до Військового ринку на Слобідці [1]. Біля каплиці був вузловий відправний пункт усіх ліній конки. У грудні того ж 1897 року було прокладено другу лінію конки, що з'єднала центр міста з залізничним вокзалом. На початку лютого 1898 року ця лінія зливається з першою лінією в одну «Військовий ринок — Вокзал». Протяжність її склала 5 верст 50 саженів (близько 6,5 км). Лінія мала 10 роз'їздів. У 1899 році вона була продовжена до міської лікарні та збільшилася на 640 метрів.

23 червня 1898 року відбулося офіційне відкриття 3-ї лінії кінно-залізної дороги в Спаське урочище (в даний час яхт-клуб), що пролягла по багатьом вулицям міста . Лінія «Базар — Спаськ» мала 8 роз'їздів, а також свої особливості у зв'язку з тим, що до яхт-клубу вели крутий спуск і ухил[8]. На цій ділянці дороги були встановлені три стовпа зі щитами, на яких було написано «Їхати кроком».

17 серпня 1898 року було здано 4-у лінію «Базар — Комерційний порт», маршрут якої пролягав від каплиці повз базар до 3-ї Піщаної вулиці (вул. Образцова), в провулок «А» до заводу «Наваль», по каботажного молу в порт до елеватора. Лінії «Базар — Спаський спуск» і «Базар — Комерційний порт» були об'єднані в одну загальною протяжністю 6 верст 480 саженів (близько 8 км). До 1900 року всі 4 лінії конки в Миколаєві склали єдину діючу систему протяжністю 14,5 км, але загальним відправним пунктом була каплиця на базарі[2].

Оплата на конці залежала від відстані і коливалася від 3 до 8 копійок. Валовий дохід, згідно з доповідями анонімного товариства кінно-залізних доріг в Миколаєві, за 1900 рік склав 123 144 рубля 25 копійок. У 1902 році було перевезено 2 324 845 пасажирів. Обслуговуючому персоналу конки належало бути в бездоганно чистому і міцному форменому одязі та мати на кашкеті номер[3].

На початку XX століття в Миколаєві відбулася важлива подія — введення в експлуатацію міської електричної станції. З'явилася можливість заміни кінної тяги електричною[4]. В 1909 році було розпочато проектування першого міського електротрамваю [9]. Трамвай на електричній тязі з шириною колії 1000 мм в Миколаєві будували протягом 1913 —1914 р.р. господарським способом, коли всі роботи з прокладання рейок, установки стовпів і підвішування проводів виконувалися власними силами без залучення сторонніх організацій. Перед тим як трамвайний рух було втілено, міська управа розглядала декілька проектів пуску трамвая. Найперший відноситься ще до 1901 р.

Спочатку відкриття трамвая мало статися ще 6 грудня 1914 р. (за старим стилем), але роботи до цього часу не були виконані. І тільки у неділю 21 грудня 1914 р. (3 січня 1915 р. за новим стилем) в Миколаєві був пущений перший трамвай на електричній тязі, а через деякий час було завершено будівництво трамвайного парку, що згодом став депо № 1[5].

У 1917 році на міські магістралі знову вийшла конка, тому що під час революційних подій в Російській імперії Миколаїв залишився без електропостачання. Громадянська війна в Росії, яка розпочалася після революції, змусила надовго забути про трамваї. Тільки в 1925 році трамвайний рух в місті було відновлено. У 1933 році Миколаївський трамвайний парк став поповнюватися машинами типу Х і М. До кінця 1930-х років місто упорядковується, його інженерна інфраструктура ускладнюється. Довжина трамвайних колій становила 41 кілометр. Місто обслуговувала 71 одиниця рухомого складу[6].

Миколаївський трамвай продовжував функціонувати навіть в період окупаціїї під час Другої світової війни.

Після війни продовжився розвиток електричного трамваю в Миколаєві. 25 квітня 1951 року почало працювати нове депо, яке отримало номер 2. Тільки в ньому містилися трамваї КТМ/КТП-1, які мали більш широку колію — 1524 мм. Найперший вагон темно-червоного кольору знизу і кремового зверху мав номер 201. Наступні машини фарбували в темно-синій колір. Відмінною особливістю трамваїв цієї моделі була розташована спереду маленька зірка, яка служила корпусом для фари. Трамваї, що мали номер по 206 включно, мали двері з прямокутними вікнами, а на наступних вікна вже мали овальну форму (як на вагонах КТМ-2). Таким чином, в місті існувало два трамвайних парка з різними типами вагонів (вузькоколійні і з сучасної колією), які були не з'єднані між собою. Довжина трамвайних колій в місті на цей час склала 33,2 кілометра. Вагонам, що належали депо № 1, привласнювалися номери 401-459, а депо № 2 — номери, які починалися з 460. З 1955—1958 років стали надходити вагони з НДР (Т-57 і В-57). Вони, в порівнянні з вітчизняними, відрізнялися підвищеною комфортністю, мали утеплену кабіну водія, м'які сидіння в салоні і автоматичні двері. У той час будівництво нових ліній для вузькоколійної трамвая було припинено, управління міськелектротранспортом початок розвивати маршрути для вагонів другого трамвайного парку. По цих лініях стали ходити вагони МТВ-82 (прозвані «Пульманом»), які експлуатувалися тривалий час в інших містах і потім пройшли ремонт в Києві на заводі ім. Дзержинського. Їх особливістю була наявність трьох задніх вікон. Деякі з цих машин працювали в парі з безмоторних причепом. Через часті поломки карданного валу (привід колісних пар здійснювався не безпосередньо від електродвигуна до коліс, а через карданні вали) ці трамваї значну частину часу простоювали в ремонті. У місті їх було близько десяти. В основному вони були жовто-синього кольору. Один з цих трамваїв через зелене забарвлення отримав прізвисько «зелений змій». Згодом від їх експлуатації відмовилися, і вони були відправлені з міста. У 1976 році на базі останнього МТВ-82 був побудований кран для дорожньо-ремонтних робіт. Його списали лише в 1984 році і відразу ж порізали на металобрухт[10].

Протяжність трамвайних міських магістралей в 1958 році складала 46 кілометрів, а через два роки — вже 64 кілометри. У 1960 році в місті з'являються перші КТМ/КТП-2. З 1961 року по 1972 рік в Миколаєві здійснюється остаточний перехід на широку колію, за цей час 33,5 кілометрів шляхів були приведені у відповідність із загальним стандартом (1435 мм). Вітчизняні вагони, ще довоєнного зразка, пустили на металобрухт, а 7 штук німецьких в 1969 році були відправлені в Євпаторію, де функціонують і донині[11].

На 1970 рік протяжність всіх трамвайних ліній в Миколаєві склала 70 кілометрів, на яких працював 191 вагон. На початку 1970-х в місто прибула перша партія — 12 вагонів нового покоління — КТМ-5. В середині 1980-х всі підприємства міськелектротранспорту об'єдналися, і відповідно змінилася нумерація вагонів. Тепер номер трамваю складався з чотиризначного числа, де перша цифра говорила про приналежність до депо (1 — перше депо, 2 — друге депо, 3 — тролейбусне депо)[12]. А на 1985 рік довжина трамвайних магістралей міста досягала вже 74 км. На лініях в ці роки працювали трамвайні поїзди з двох вагонів.

В 1994 році в Миколаїв поступила партія з 6 вагонів КТМ-8. У 2000-2001 роках у місті в експлуатацію були прийняті 3 вагони «Татра-Юг Т6Б5» вітчизняного виробництва. У 2006—2010 роках до міста прибули 7 вагонів К-1, що були розроблені в Україні на базі «Татри-Юг Т6Б5». У 2015 році до Миколаєва почали прибувати вживані вагони Tatra T3 з Чехії загальною кількістю 12 одиниць (на січень 2016 року).

У лютому 2011 року керівництвом КП ММР «Миколаївелектротранс» було прийнято рішення про закриття депо № 2. Всі трамваї з нього було перебазовано до депо № 1[13].

Місячний проїзний квиток (студентський), Березень 2011 року




Маршрути[ред.ред. код]

На сьогодні у місті повноцінно функціонує шість маршрутів:

Початок маршруту Кінець маршруту Протяжність, км Періодичність руху, хв Статус
06:00 — 09:00 09:00 — 16:00 16:00 — 20:00
1
Яхт-клуб Широка балка
11,8
10—15
10—17
10—21
Діючий
3
вул. 10-та Військова ЧСЗ
6,8
10—15
15
15—23
Діючий
6
Центральний ринок Промзона
11,1
9—15
11—17
9—20
Діючий
7
Центральний ринок Широка балка
9,8
30—31
46
30—31
Діючий
10
Промзона Широка балка
8,8
45
45
45 (до 19.00)
Діючий
11
Центральний ринок вул. 10-та Військова
8,7
45-92
45-92
45-92 (до 19.00)
Діючий

Скасовані маршрути[ред.ред. код]

  • № 2 Яхт-клуб — вул.4-а Слобідська (ліквідований 1992 року);
  • № 4 Центральний ринок — Міська лікарня (кільцевий вузькоколійний, проти годинникової стрілки; ліквідований 1965 року);
  • № 5 Центральний ринок — Міська лікарня (кільцевий вузькоколійний, за годинниковою стрілкою; ліквідований 1965 року);
  • № 8 Яхт клуб — Міська лікарня (вузькоколійний; ліквідований у 1960-ті);
  • № 9 Центральний ринок — вул. Космонавтів;
  • вул. 10-та Військова — Широка Балка (спецрейс, два вагони вранці і ввечері, введений був для перевезення робітників заводу «Зоря — Машпроект»)

Вартість проїзду[ред.ред. код]

2008—2011[ред.ред. код]

До 04.04.2011 відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 25.07.2008 № 1457 діяв тариф на перевезення пасажирів і багажу в трамваях і тролейбусах КП ММР «Миколаївелектротранс» в розмірі 0,75 грн.

Вартість місячних проїзних квитків, згідно з зазначеним рішенням виконкому міськради, встановлена у розмірі:

Для підприємств
  • на трамвай та тролейбус — 90 ₴
  • на трамвай — 54 ₴
  • на тролейбус — 54 ₴
Для громадян
  • на трамвай та тролейбус — 45 ₴
  • на трамвай — 36 ₴
  • на тролейбус — 36 ₴
Для студентів
  • на трамвай та тролейбус — 22,50 ₴
  • на трамвай — 18 ₴
  • на тролейбус — 18 ₴

2011—2014[ред.ред. код]

До 03.12.2014 відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 25.03.2011 № 276 з 04.04.11 діяв тариф на перевезення пасажирів і багажу в трамваях і тролейбусах КП ММР «Миколаївелектротранс» в розмірі 1,00 грн.

Вартість місячних проїзних квитків, згідно з зазначеним рішенням виконкому міськради, встановлена у розмірі:

Для громадян
  • на трамвай і тролейбус — 50,0 ₴
  • на трамвай — 40,0 ₴
  • на тролейбус — 40,0 ₴
Для студентів
  • на трамвай і тролейбус — 25,0 ₴
  • на трамвай — 20,0 ₴
  • на тролейбус — 20,0 ₴

2014—2016[ред.ред. код]

З 03.12.2014 відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 02.12.14 № 1119 встановлено тариф на перевезення пасажирів і багажу в трамваях і тролейбусах КП ММР «Миколаївелектротранс» в розмірі 1,50 грн.

Вартість місячних проїзних квитків, згідно з зазначеним рішенням виконкому міськради, встановлена у розмірі:

Для підприємств
  • на трамвай та тролейбус - 135 ₴
  • на трамвай — 80 ₴
  • на тролейбус — 80 ₴
Для громадян
  • на трамвай та тролейбус — 75 ₴
  • на трамвай — 60 ₴
  • на тролейбус — 60 ₴
Для студентів
  • на трамвай та тролейбус — 38 ₴
  • на трамвай — 30 ₴
  • на тролейбус — 30 ₴[14]

З 2016 року[ред.ред. код]

З 01.08.2016 відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 22.07.16 № 679 встановлено тариф на перевезення пасажирів і багажу в трамваях і тролейбусах КП ММР «Миколаївелектротранс» в розмірі 2,00 грн.

Вартість місячних проїзних квитків, згідно з зазначеним рішенням виконкому міськради, встановлена у розмірі:

Для підприємств
  • на трамвай та тролейбус - 220 ₴
  • на трамвай — 140 ₴
  • на тролейбус — 140 ₴
Для громадян
  • на трамвай та тролейбус — 125 ₴
  • на трамвай — 100 ₴
  • на тролейбус — 100 ₴
Для студентів
  • на трамвай та тролейбус — 70 ₴
  • на трамвай — 55 ₴
  • на тролейбус — 55 ₴[15]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У тридцятих роках XX століття при заміні рейок, старі рейки почали використовувати як електричні стовпи. Їх можна зустріти в Миколаєві і донині.
  • Тільки в Миколаєві існувала особливість іменувати номер трамвая «маркою». Ще можна почути від старожилів питання: «Яка марка в цього трамвая?». Виникла ця назва через те, що дореволюційні квитки виглядали як марки з рамкою із зубчиків. В кінцевому підсумку і номер трамвая став називатися «маркою».

Галерея[ред.ред. код]

Експлуатуюче підприємство[ред.ред. код]

Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» (КП ММР «Миколаївелектротранс»), адреса: 54020, Миколаїв, вулиця Андреєва, 17. 46°57′48″ пн. ш. 31°58′31″ сх. д. / 46.963444° пн. ш. 31.975244° сх. д. / 46.963444; 31.975244

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Відправлення (перевезення) пасажирів за видами транспорту загального користування (1995—2015). Головне управління статистики у Миколаївській області. Процитовано 14 жовтня 2016. 
  2. Технічні показники підприємств міського електричного транспорту України. Державна служба України з безпеки на транспорті. 
  3. Інвентарний парк трамвайних вагонів в містах України станом на 01.01.2016. Корпорація «Укрелектротранс». Процитовано 14 жовтня 2016. 
  4. http://wikimapia.org/1737184/ru/
  5. http://www.mk.ukrstat.gov.ua/
  6. http://www.up.mk.ua/mainpage/show_item/3854
  7. http://nikolaev-moscow.at.ua/publ/statja_o_nikolaeve/istorija_goroda/nikolaevskij_tramvaj/9-1-0-113
  8. http://mapia.ua/ru/nikolaev/streets/ds-spasskii
  9. http://tram.at.ua/publ/depo/ua_nikolaev/istorija_nikolaevskogo_tramvaja/21-1-0-1
  10. http://nikolaev-moscow.at.ua/publ/statja_o_nikolaeve/istorija_goroda/nikolaevskij_tramvaj/9-1-0-113
  11. http://transphoto.ru/city/99/
  12. http://transphoto.ru/city/99/
  13. http://novosti-n.org/news/read/28372.html
  14. Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 02.12.2014 № 1119 «Про встановлення тарифів на перевезення населення і багажу КП ММР «Миколаївелектротранс» у м. Миколаєві»
  15. Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.07.2016 № 679 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і багажу міським електротранспортом у м. Миколаєві»

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Розалиев В. В. История николаевского трамвая. (1915–2005). — Москва, 2007. — 338 с. Научное издание под эгидой ИИЕиТ им. Вавилова РАН. (рос.)