Менса (будівництво)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ме́нса (від лат. mēnsа — «стіл») — верхня частина вівтаря у католицькому храмі. Являє собою плиту з пісковику або ж мармуру, яка опирається на ніжки чи прямокутний кам'яний блок, скриню (саркофаг з мощами). Посередині розташоване невелике заглиблення — гріб (лат. sepulcrum), призначений для мощей мучеників.

У православному храмі менсі відповідає престольна дошка, іноді називана трапезою.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Архітектура України. Велика ілюстрована енциклопедія. — Х. : Веста, 2010. — 224 с.: іл. — ISBN 978-966-08-4948-8.