Нуль-COVID

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нуль-COVID (англ. Zero-COVID), також відома як COVID-Zero та Знайти, перевірити, відстежити, ізолювати та підтримати (англ. Find, Test, Trace, Isolate and Support) — це політика громадської охорони здоров'я, яку запровадили деякі країни, особливо Китай[1][2][3], під час пандемії COVID-19. На відміну від стратегії «жити з COVID», стратегія «нульового COVID-19» була стратегією «контролю та максимального подолання хвороби». Це передбачало використання заходів громадської охорони здоров'я, таких як відстеження контактів, масове тестування, прикордонний карантин, локдаун та програмне забезпечення для пом'якшення наслідків, щоб зупинити передачу COVID-19 у суспільстві, як тільки її було виявлено. Метою стратегії було повернути регіон до нульового рівня нових інфікувань, і відновити нормальну економічну та соціальну діяльність.[4][1]

Стратегія нульової боротьби з COVID-19 складалася з двох фаз: початкової фази придушення, під час якої вірус знищується локально за допомогою агресивних санітарно-епідемічних заходів, та фази стійкого стримування, під час якої відновлюється нормальна економічна та соціальна діяльність, а санітарно-епідеміологічні заходи використовуються для стримування нових спалахів, перш ніж вони будуть масовими.[4] Ця стратегія різною мірою використовувалася Австралією, Бутаном[5][6], Атлантичною та Північною Канадою[7], материковим Китаєм, Гонконгом[8], Макао[9], Малайзією[10], Монтсерратом, Новою Зеландією, Північною Кореєю, Північною Ірландією, Сінгапуром, Шотландією[11], Південною Кореєю[12], Тайванем[13], Східним Тимором, Тонга[14], і В'єтнамом.[15][16] Наприкінці 2021 року через проблеми із збільшенням поширення варіантів Дельта та Омікрон, а також через появу вакцин проти COVID-19 багато країн поступово відмовилися від нульового COVID-19, а материковий Китай став останньою великою країною, яка зробила це в грудні 2022 року.[17]

Експерти розрізняють нульовий COVID-19, який був стратегією ліквідації, і стратегії пом'якшення, які намагалися зменшити вплив вірусу на суспільство, але все ще допускали певний рівень місцевої передачі вірусу.[18][4] Ці початкові стратегії можна застосовувати послідовно або одночасно протягом фази набутого імунітету за допомогою природного імунітету та імунітету, індукованого вакциною.[19]

Прихильники «нуль-COVID» вказували на набагато нижчі показники смертності та вищі темпи економічного зростання в країнах, які прагнули до ліквідації протягом першого року пандемії (тобто до широкомасштабної вакцинації), порівняно з країнами, які прагнули до пом'якшення, і стверджували, що швидкі, жорсткі заходи з ліквідації вірусу дозволили швидше повернутися до нормального життя.[18] Противники нуль-COVID стверджували, що, подібно до проблем, пов'язаних із грипом чи застудою, досягнення повної ліквідації респіраторного вірусу, такого як SARS-CoV-2, могло стати нереалістичною метою.[20] Щоб досягти нульового рівня COVID-19 у регіоні з високим рівнем зараження, згідно з одним оглядом, знадобиться 3 місяці суворого карантину.[21]

Ліквідація проти пом'якшення[ред. | ред. код]

Цілі пом'якшення включають відстрочку та зменшення пікового навантаження на медичну допомогу (вирівнювання кривої), а також зменшення загальної кількості випадків і впливу на здоров'я. Навпаки, стратегії з нульовим COVID-19 спрямовані на повну ліквідацію вірусу та повернення до нормальної соціальної та економічної діяльності.

Епідеміологи розрізняють дві широкі стратегії реагування на пандемію COVID-19: пом'якшення та ліквідацію.[4][22][23] Стратегії пом'якшення наслідків (також широко відомі як «згладжування кривої»), спрямовані на зменшення розповсюдження епідемії та запобігання надмірному навантаженню системи охорони здоров'я, але все ще приймають рівень постійної місцевої передачі вірусу. Навпаки, стратегії ліквідації (широко відомі як «нуль-COVID») мали на меті повністю зупинити поширення вірусу в суспільстві, що вважалося оптимальним способом відновлення нормальної соціальної та економічної діяльності. У порівнянні зі стратегіями пом'якшення, ліквідація передбачала суворіші короткострокові заходи для повного знищення вірусу, а потім більш м'які довгострокові заходи для запобігання поверненню вірусу.[4][22] Довгостроковий «шлях виходу» як для стратегій ліквідації, так і для пом'якшення наслідків залежав від розробки ефективних вакцин і методів лікування COVID-19.[22][4][24]

Заходи стримування[ред. | ред. код]

Підхід «нуль-COVID» був спрямований на запобігання передачі вірусу за допомогою низки різних заходів, включаючи вакцинацію та нефармацевтичні заходи, такі як відстеження контактів і карантин. Успішне стримування або придушення знизило основне число відтворення вірусу нижче критичного порогу.[23] Різні комбінації заходів використовувалися під час початкової фази стримування, коли вірус було вперше ліквідовано в регіоні; і фазі тривалого стримування, коли метою було запобігти відновленню місцевої передачі вірусу.[25]

Локдаун[ред. | ред. код]

Локдауни включали такі заходи, як закриття н життєво необхідних закладів, накази залишатися вдома, та обмеження пересування. Під час карантину уряди зазвичай повинні були забезпечувати домогосподарства предметами першої необхідності.[25][4] Для досягнення початкового стримування вірусу зазвичай використовувався локдаун.[25] У Китаї також інколи використовували локдауни для окремих груп високого ризику для придушення нових спалахів[4]

Карантин для мандрівників[ред. | ред. код]

Щоб запобігти повторному занесенню вірусу в регіони з нульовою кількістю COVID-19 після того, як було досягнуто початкового стримування, для прибуваючих осіб зазвичай використовувався карантин. Оскільки кожен інфікований мандрівник міг спричинити новий спалах, метою карантину для подорожей було перехопити якомога більший відсоток інфікованих мандрівників.[25][26]

Міжнародні рейси до Китаю були суворо обмежені, а особи, які звідти прибули, були зобов'язані пройти ПЛР-тестування та карантин у визначених готелях і закладах.[27] Щоб полегшити карантин для подорожуючих, Китай побудував спеціалізовані об'єкти в найбільш завантажених портах прибуття, включаючи Гуанчжоу та Сямень.[25] Нова Зеландія та Австралія також створили керовані пункти ізоляції та карантину для прибуваючих осіб.[26]

До листопада 2020 року карантинні заходи на кордоні не дозволили майже 4 тисячам інфікованим мандрівникам з інших країн потрапити на територію Китаю.[28] Щомісяця сотні подорожуючих, які перед польотом до Китаю мали негативний результат тестування, згодом отримували позитивний результат під час карантину після прибуття.[25]

Відстеження контактів, карантин та ізоляція[ред. | ред. код]

Відстеження контактів передбачало ідентифікацію людей, які мали контакт (або «входили в тісний контакт») з інфікованою особою. Потім працівники громадської охорони здоров'я ізолювали відому інфіковану особу, та спробували знайти всіх заражених осіб і помістили їх на карантин, доки вони або не стануть повністю здоровими, або не отримають кілька негативних тестів. У різних дослідженнях стверджувалося, що раннє виявлення та ізоляція інфікованих людей є єдиним найбільш ефективним заходом для запобігання передачі SARS-CoV-2.[25][4] «Карантин» означав відокремлення заражених осіб, які могли бути інфіковані, від решти суспільства, тоді як «ізоляція» стосувалась відокремлення осіб, про яких було відомо, що вони інфіковані.[29]

У Китаї, коли було виявлено інфіковану особу, усі тісні контакти мали пройти 14-денний карантин разом із кількома раундами ПЛР-тестування.[28] Щоб звести до мінімуму ризик того, що ці тісні контакти створюють стримування спалаху, Китай запровадив карантин у централізованих закладах для тих, хто наражався найвищому ризику інфікування. Вторинні тісні контакти (контакти тісних контактів) іноді також потребували домашнього карантину.[25]

Широке використання смартфонів дозволило швидше цифрове відстеження контактів. У Китаї додатки «код здоров'я» використовувалися для полегшення ідентифікації близьких контактів за допомогою аналізу журналів Bluetooth, які показують близькість між пристроями.[4] Тайвань також використовував цифрове відстеження контактів, зокрема, щоб знайти тісні контакти пасажирів, які висадилися з круїзного лайнера Diamond Princess, місця одного з перших спалахів хвороби в лютому 2020 року.[30]

Рутинне тестування ключових верств населення[ред. | ред. код]

У Китаї звичайне ПЛР-тестування було проведено всім хворим, які мали гарячку або респіраторні симптоми. Крім того, різні категорії працівників, зокрема медичний персонал і працівники, які працюють з імпортними товарами, регулярно тестувалися.[28] Також у Китаї рутинне тестування ключових груп населення виявило нульових пацієнтів у низці спалахів, включаючи спалахи в Пекіні, Шанхаї, Даляні, Циндао та Маньчжурії. У деяких випадках нульових пацієнтів виявляли безсимптомними, що обмежувало кількість подальшої місцевої передачі вірусу.[25]

Скринінг у масштабах громади[ред. | ред. код]

Додатковим інструментом для виявлення випадків за межами відомих ланцюгів передачі був скринінг у масштабах громади, під час якого населення певних районів чи міст проходило ПЛР-тестування. У Китаї під час спалахів проводили ПЛР-тестування для виявлення інфікованих осіб, у тому числі тих, хто не мав симптомів або контактував з інфікованими. Скринінг у масштабах громади мав на меті швидко ізолювати інфікованих від загального населення, та дозволити швидше повернутися до нормальної економічної діяльності. Китай вперше провів скринінг на рівні громади з 14 травня по 1 червня 2020 року в Ухані та використовував цю методику під час наступних спалахів.[28] Під час спалахів у червні 2020 року в Пекіні та липні 2020 року в Даляні скринінг громади виявив 26 % і 22 % інфікованих відповідно. Для швидкого тестування великої кількості населення Китай зазвичай використовував об'єднане тестування, об'єднуючи 5-10 зразків перед тестуванням, і повторно тестуючи всіх осіб у кожній партії, які дали позитивний результат.[25]

Реалізація стратегії «Нуль-COVID» за регіонами[ред. | ред. код]

Австралія[ред. | ред. код]

Перший підтверджений випадок коронавірусної хвороби в Австралії був виявлений 25 січня 2020 року в штаті Вікторія, коли чоловік, який повернувся з Уханя, дав позитивний результат тестування на коронавірус.[31] 18 березня 2020 року було оголошено надзвичайний стан з приводу біозахисту людини. 20 березня австралійські кордони були закриті для всіх нерезидентів[32], а резиденти, які повернулися, повинні були провести 2 тижні в готелях під наглядом, починаючи з 27 березня.[33] Багато окремих штатів і територій також різною мірою закрили свої кордони, деякі залишалися закритими до кінця 2020 року[34], і продовжували періодично закриватися під час локалізованих спалахів.[35]

Правила соціального дистанціювання були запроваджені 21 березня 2020 року, і уряди штатів почали закривати не життєво необхідні заклади.[36][37] Не життєво необхідні заклади включали місця громадських зібрань, зокрема паби та клуби, але на відміну від багатьох інших країн не включали більшість бізнес-операцій, таких як будівництво, виробництво та багато категорій роздрібної торгівлі.[38]

Під час другої хвилі травня та червня 2020 року Вікторія запроваджувала другий суворий локдаун із використанням гелікоптерів і армії, щоб допомогти поліції забезпечити дотримання карантину за принципами нуль-COVID, який стане нормою для запровадження, як, наприклад, під час спалаху Дельта-варіанту COVID-19 у Сіднеї через рік.[39][40] 26 жовтня 2020 року хвиля завершилася, після того, як не реєструвалось нових випадків хвороби.[41][42][43] Відмінності цих заходів включали раннє втручання для зменшення прихованої передачі з інших країн, подібно як з Китаю протягом кінця січня та лютого 2020 року; ранній набір великої кількості працівників з відстеження контактів[44]; порівняно висока громадська довіра до урядових заходів у відповідь на поширення хворобию, принаймні порівняно із США[45]; і пізніше, використання коротких інтенсивних карантинних заходів для полегшення вичерпного відстеження контактів нових спалахів.[46][47] Міжнародні кордони Австралії також залишалися в основному закритими, з обмеженою кількістю суворо контрольованих прибуттів протягом пандемії.[48] ​​Австралія прагнула розробити програму відстеження контактів на базі Bluetooth, яка не використовує фреймворк Exposure Notification, що зберігає конфіденційність, який підтримується смартфонами Android і Apple, і хоча ці зусилля не були особливо ефективними[49][50][51], програми для відстеження контактів на основі QR-коду стали повсюдними в закладах Австралії.[52][53][54]

У липні 2021 року центральний уряд Австралії оприлюднив плани жити з COVID, і покласти край карантину та обмеженням, які залежать від високого рівня використання вакцин.[55] До серпня 2021 року, на тлі спалахів у Новому Південному Уельсі, Вікторії та столичній території, прем'єр-міністр Скотт Моррісон визнав, що повернення до «нуль-COVID» малоймовірне.[56] Протягом наступних місяців всі австралійські юрисдикції почала жити за стратегією протидії COVID або шляхом припинення карантину, або добровільно дозволити проникнення вірусу, відкривши кордони.[57][58]

Бутан[ред. | ред. код]

Станом на січень 2022 року Бутан дотримувався стратегії «нуль-COVID». Країна запроваджувала локдауни в районах (дзонгах) щоразу, коли виявляли вних випадки COVID-19, а медичний персонал ізолював людей похилого віку та інших із хронічними захворюваннями, які були в тісному контакті з цими випадками COVID-19.[5] Однак Омікрон-варіант поставив під сумнів стратегію ліквідації Бутану, і країна відмовилася від неї в середині квітня 2022 року, натомість зосередившись на стратегії рівня госпіталізації.[6]

Канада (Атлантична та Північна)[ред. | ред. код]

Перший випадок коронавірусної хвороби в Канаді зареєстровано 25 січня 2020 року в особи, яка повернулася до Торонто з Уханя. Перший випадок місцевої передачі коронавірусу в Канаді було підтверджено в Британській Колумбії 5 березня.[59] У березні 2020 року, коли було підтверджено випадки місцевої передачі вірусу, у всіх провінціях і територіях Канади було оголошено надзвичайний стан. Провінції та території з різним ступенем суворості закрили школи та дитячі садки, заборонили громадські зібрання, закрили не життєво необхідні заклади, та ввели обмеження на в'їзд з Атлантичною Канадою та трьома канадськими територіями, які запровадили підхід «нуль-COVID».[60] 24 червня 2020 року було повідомлено, що чотири атлантичні провінції: Нью-Брансвік, Острів Принца Едварда, Нова Шотландія та Ньюфаундленд і Лабрадор дійшли згоди щодо створення «міхура» вільного пересування, зберігаючи всередині низьку кількість випадків хвороби, починаючи з 3 липня 2020 року.[61][62] Наприкінці листопада 2020 року зростання кількості випадків хвороби призвело до розформування атлантичного міхура[63], коли кожна з атлантичних провінцій зберігала власні обмеження на поїздки та політику нуль-COVID після того, як міхур припинив своє існування.[64] Протягом 2020 і 2021 років рівень зараження та смертності в атлантичних провінціях залишався низьким, особливо порівняно з більш густонаселеними районами Канади, де не було запроваджено нуль-COVID.[60] Поява варіантів Дельта та Омікрон призвела до послідовної відмови від нуль-COVID в Атлантичній Канаді наприкінці 2021 року.[64]

Китай[ред. | ред. код]

Материковий Китай[ред. | ред. код]

Китай став першою країною, яка пережила епідемію COVID-19. Перший спалах хворих на пневмонію було виявлено наприкінці грудня 2019 року в Ухані в провінції Хубей, а 31 грудня 2019 року було розповсюджено публічне повідомлення про спалах.

23 січня 2020 року уряд Китаю заборонив транспортне сполучення з Уханем, та розпочав вводити суворі обмеження в Ухані та інших містах Китаю. Ці заходи пригнічували передачу вірусу нижче критичного порогу, доводячи базове репродукційне число вірусу майже до нуля. 4 лютого 2020 року, приблизно через 2 тижні після початку карантину в провінції Хубей, кількість випадків у провінції досягла піку, а потім почала знижуватися.[65] Спалах захворювання в основному був зосереджений у провінції Хубей, і до 22 березня 2020 року там було понад 80 % випадків з усіх по країні.[27]

Згідно з офіційними даними, кількість смертей у Китаї під час початкового спалаху склала приблизно 4600 (еквівалентно 3,2 смертей на мільйон населення)[66], а наукове дослідження надмірної смертності від пневмонії, опубліковане в The BMJ, оцінюється в менш ніж 5000.[67]

Поступово, коли епідемія відступила, фокус змістився на відновлення економічної діяльності та запобігання відродженню хвороби. 17 лютого 2020 року райони країни з низьким і середнім ризиком почали пом'якшувати заходи соціального дистанціювання. Повторне відкриття супроводжувалося збільшенням тестування та розробкою електронних «кодів здоров'я» (за допомогою програм для смартфонів) для полегшення відстеження контактів. Програми «кодів здоров'я» містили персоналізовану інформацію про ризики на основі останніх контактів і результатів тестів.[68] Ухань став останнім великим містом, яке знову відкрилося, карантин у місті припинили 8 квітня 2020 року.[69]

30 січня 2020 року Китай повідомив про свій перший завезений випадок COVID-19 від прибулої до країни особи. Оскільки кількість завезених випадків зростала, а кількість внутрішніх випадків зменшилася, Китай почав запроваджувати обмеження на в'їзд до країни. Кількість вхідних рейсів до країни була обмежена, а всі прибуваючі пасажири повинні були пройти карантин.[68]

Після стримування початкового спалаху в Ухані Китайський центр контролю та профілактики захворювань заявив: «Успішне стримування зміцнює впевненість Китаю, засновану на досвіді та отриманих знаннях, що майбутні хвилі COVID-19 можна буде зупинити, та навіть і запобігти. Виявлення та ведення випадків у поєднанні з виявленням і карантином близьких контактів є стратегією, яка працює». Китайський центр контролю та профілактики захворювань відхилив стратегію пом'якшення наслідків, і натомість пояснив, що «поточна стратегічна мета полягає в тому, щоб припинити місцеву передачу SARS-CoV-2, або підтримувати її на мінімальному рівні, поки населення не буде захищено за допомогою безпечної та ефективної імунізації проти COVID-19 вакцинами, тоді ризик зараження COVID-19 з будь-якого джерела має бути мінімальним. Ця стратегія виграє час для термінової розробки вакцин і методів лікування в середовищі з невеликою захворюваністю та смертністю».[4]

З моменту завершення початкового спалаху в Ухані відбулися додаткові, менші спалахи, спричинені завезеними випадками, які контролювалися за допомогою короткочасних, локальних інтенсивних санітарно-епідеміологічних заходів.[69] З липня по серпень 2021 року в Китаї було зареєстровано та локалізовано 11 спалахів дельта-варіанту із загалом 1390 виявлених випадків (з 1,4 мільярда населення материкового Китаю). Найбільший з цих спалахів, як за географічним масштабом, так і за кількістю інфікованих осіб, почався в Нанкіні. Перший випадок спалаху, працівник аеропорту, дав позитивний результат 20 липня 2021 року, і спалах був пов'язаний із зараженим пасажиром рейсу з Москви, який прибув 10 липня. Спалах поширився на кілька провінцій, перш ніж його було локалізовано, із загалом 1162 виявлених випадків інфікування.[70] Китай використовував масове тестування для контролю кількох спалахів. Наприклад, майже все населення міста Гуанчжоу — приблизно 18 мільйонів осіб — пройшло тестування протягом 3 днів у червні 2021 року під час спалаху дельта-варіанту.[71]

У 2022 році Китай зіткнувся з безпрецедентною хвилею зараження, спричиненою варіантом і підваріантами Омікрон, причому кількість випадків на добу сягала рекордних кількох тисяч — рівнів, яких не було раніше під час пандемії.[72] Подібні заходи із заходами «нуль-COVID» були застосовані в деяких районах з карантином у Шеньчжені[73], Шеньяні та Цзіліні.[74] Інші регіони, такі як Шанхай, раніше прийняли менш суворий підхід, уникаючи масових карантинів лише для того[75][76], щоб оголосити миттєвий карантин наприкінці березня через швидке зростання кількості випадків.[77] З 1 квітня більшість районів Шанхаю запровадили «контроль з ізольованими територіями».[78] Це вважається найбільшими карантинними заходами в Китаї після початкового карантину в Хубеї.[79] Мешканці країни рідко стикалися з цими заходами через надмірну важкість їх запровадження та позірну відсутність користі від них.[80][81][82][83][84]

Наприкінці листопада 2022 року на тлі зростаючого невдоволення серед жителів політикою нульової боротьби з COVID спалахнули загальнонаціональні протести після пожежі в Урумчі 2022 року, та спричинених карантином економічних витрат.[85] За даними «The Guardian», світові експерти в галузі охорони здоров'я загалом погодилися, що «нуль-COVID» є нежиттєздатним у довгостроковій перспективі.[86] Професор Університету Східної Англії Пол Гантер сказав, що вакцини, схвалені в Китаї, не мали таких захиснх властивостей, як основні західні вакцини, що рівень вакцинації та ревакцинації для людей похилого віку був занадто низьким, і що будь-яке скасування обмежень має бути поступим, щоб уникнути перевантаження лікарень.[87] У відповідь на протести 7 грудня 2022 року уряд пом'якшив і переглянув багато своїх правил, зокрема затримання людей із позитивним результатом тесту та обов'язкові ПЛР-тести.[88][89][90][91] 12 грудня уряд Китаю оголосив про відключення одного з основних додатків коду охорони здоров'я, який був ключовим у відстеженні історії подорожей людей, щоб визначити, чи були вони в зонах високого ризику.[92] У зв'язку з цим багато джерел повідомили, що політика нульової боротьби з COVID-19 у Китаї фактично припинилася.[93][94][95] Китайська політика «нуль-COVID» спрямована на припинення поширення хвороби, була однією з найсуворіших і найтриваліших політик щодо COVID-19 у світі.

Гонконг[ред. | ред. код]

Перший випадок коронавірусної хвороби в Гонконзі було зареєстровано 23 січня 2020 року.[96] 5 лютого, після п'ятиденного страйку медичних працівників, які безпосередньо брали участь у боротьбі з епідемією, уряд Гонконгу закрив усі пункти контролю, окрім трьох — Гонконзького міжнародного аеропорту, контрольного пункту затоки Шеньчжень та мосту Гонконг–Чжухай–Макао. Гонконг відносно не постраждав від першої хвилі спалаху COVID-19. Деякі експерти вважають, що звичка носити маски в громадських місцях після епідемії SARS у 2003 році могла допомогти зберегти низький рівень підтверджених випадків хвороби.[97] У дослідженні, опублікованому в квітні 2020 року в «The Lancet», автори висловили переконання, що прикордонні обмеження, карантин та ізоляція, соціальне дистанціювання та зміни поведінки, ймовірно, відіграли свою роль у стримуванні хвороби в Гонконзі до кінця березня.[98]

Після значно меншої другої хвилі в кінці березня та квітні 2020 року[99], в липні в Гонконзі спостерігалося значне зростання кількості випадків COVID-19. Експерти пояснювали цю третю хвилю завезеними випадками — екіпажі морських суден, члени екіпажу літаків і домашні помічники становили більшість випадків третьої хвилі зараження.[100] Заходи, вжиті у відповідь, включали призупинення очного навчання до кінця року, та наказ ресторанам розміщувати лише по дві людини за столиком і закриватися о 22:00, що набуло чинності 2 грудня.[101]; подальше посилення обмежень призвело, серед інших заходів, встановлення часу закриття ресторанів до 18:00, починаючи з 10 грудня, і дозвіл для органів влади запровадити частковий локдаун у місцях з кількома випадками COVID-19, доки всі жителі не пройдуть тестування.[102] 26 лютого 2021 року була запущена масова вакцинація вакцинами «Коронавак» та вакциною Pfizer–BioNTech. Уряд намагався протистояти ваганню щодо вакцинації за допомогою матеріальних стимулів, що призвело до прискорення щеплень у червні.[103] З початку 2022 року, щоб запобігти поширенню варіанту Омікрон, у Гонконзі було запроваджено посилені санітарно-епідеміологічні заходи до дня, коли в місті було повністю вакциновано 70 % населення.[104] Тим не менш, попередній фокус на вакцинації і повідомлення про усунення всіх випадків хвороби загалом послабили аргументи на користь вакцинації, оскільки менше однієї чверті осіб віком 80 років і старших отримали два дози вакцини до різкого зростання «Омікрону».[105]

До середини лютого 2022 року варіант Омікрон спричинив найбільший на той час спалах на території Гонконгу; влада змінила свої протоколи боротьби з хворобою, але продовжувала стримувати спалах хвороби.[106] До середини березня вірус швидко поширився в густонаселеному місті, і дослідники з Університету Гонконгу підрахували, що з початку спалаху була інфікована в один момент майже половина населення, порівняно з лише 1 % населення до сплеску.[105][107] Добова кількість нових випадків досягла до березня понад 70 тисяч, що не показувало можливості успішного продовження програми «нуль-COVID» у Гонконзі. Загальна кількість смертей від коронавірусу зросла з приблизно 200 за 2 роки пандемії[108] до понад 7000 за кілька тижнів, ставши в Гонконгу провідною причиною смерті. Кількість смертей від COVID-19 на душу населення, колись набагато нижча, ніж у західних країнах, стала протягом березня найвищою у світі.[107] Велика кількість смертей і високий рівень зараження при дотриманні суворих протоколів епідеміологічних засобів призвели до закликів до влади переглянути стратегію Гонконгу щодо «нуль-COVID», а також поставили під сумнів стійкість такого підходу з варіантом Омікрон.[109][110]

Макао[ред. | ред. код]

Макао, як і материковий Китай і Гонконг, дотримувалося стратегії «нульового поширення COVID» (порт. Meta Dinâmica de Infecção Zero). Місто, економіка якого значною мірою залежить від доходів від його казино, закрило свої кордони для всіх осіб, які не є жителями Великого Китаю. Незважаючи на близькість до материкового Китаю, з початку пандемії до 11 березня 2022 року в Макао було підтверджено лише 82 зараження та жодної смерті.[111]

З середини червня до середини липня 2022 року в Макао прокотилася безпрецедентна хвиля зараження, спричинена підваріантом Омікрон BA.5. Органи охорони здоров'я запровадили обмеження на діяльність низки закладів, зокрема зобов'язали мешканців залишатися вдома та закрили не життєво необхідні заклади, включаючи вперше з лютого 2020 року всі казино на своїй території.[112] Після 9 послідовних днів відсутності випадків на території та понад 14 раундів обов'язкового масового тестування Макао знову відкрився під час того, що уряд міста назвав «періодом консолідації».

У грудні 2022 року відповідно до пом'якшення політики нульового поширення COVID-19 у материковому Китаї Макао пом'якшив політику щодо тестування та карантину.[113]

Монтсеррат[ред. | ред. код]

Британська територія та карибський острів Монтсеррат використовували стратегію «нуль-COVID», використовуючи тестування та карантин для осіб, які приїжджають, щоб запобігти локалізованим спалахам. Станом на квітень 2022 року на острові було зареєстровано лише 175 випадків хвороби і дві смерті.[114] З 31 грудня 2021 року на Монтсерраті розпочався перший великий спалах із 67 випадками місцевого інфікування та одною смертю.[115] 1 березня 2022 року місцевий департамент охорони здоров'я оголосив про завершення спалаху, оскільки 31 день не було місцевої передачі інфекції.[116] У жовтні 2022 року на Монтсерраті припининено карантинні заходи.[117]

Нова Зеландія[ред. | ред. код]

Нова Зеландія повідомила про свій перший випадок COVID-19 28 лютого 2020 року.[118] З 19 березня в'їзд до Нової Зеландії був обмежений для громадян і резидентів країни[119], а 10 квітня країна почала карантин для новоприбулих у переобладнаних готелях.[120]

21 березня було запроваджено чотирирівневу систему тривоги, а з 25 березня більшу частину країни закрили.[121] Завдяки успіху стратегії усунення хвороби обмеження були поступово зняті з 28 квітня по 8 червня, коли країна перейшла на найнижчий рівень тривоги, а останні обмеження (окрім карантину для прибуваючих) були зняті.[122][123][124][125][126]

Після скасування обмежень у Новій Зеландії 102 дні не було жодної місцевої передачі вірусу. 11 серпня 2020 року 4 членів однієї родини в Окленді дали позитивний результат тестування на SARS-CoV-2, що призвело до карантину в усьому місті та менших обмежень по всій Новій Зеландії.[127] Протягом наступних тижнів було виявлено додаткові випадки, пов'язані з цим кластером інфекцій. 21 вересня, після тижня, коли не було жодного нового випадку місцевої передачі вірусу, обмеження було знижено до найнижчого рівня за межами Окленда. Обмеження в Окленді були пом'якшені через 2 дні[128] та перенесені на найнижчий рівень 7 жовтня.[129] Додаткові невеликі спалахи призвели до тимчасових обмежень у деяких частинах Нової Зеландії в лютому, березні та червні 2021 року.[130]

17 серпня 2021 року країна перейшла до загальнонаціонального карантину після виявлення одного нового випадку місцевої передачі вірусу поза межами карантину в Окленді.[131] Протягом наступних кількох тижнів Окленд залишався в карантині, оскільки кількість випадків захворювання зростала, тоді як більшість решти території країни поступово послаблювали обмеження.[130] 4 жовтня 2021 року уряд Нової Зеландії оголосив, що він відходить від стратегії «нуль-COVID», стверджуючи, що варіант Дельта робить ліквідацію хвороби неможливою.[132]

Північна Корея[ред. | ред. код]

Повідомлялося, що Північна Корея також дотримувалася «стратегії ліквідації коронавірусу».[133]

Північна Корея була однією з перших країн, яка закрила кордони через COVID-19.[134] Починаючи з 23 січня 2020 року, Північна Корея заборонила іноземних туристів, і всі авіарейси в країну та з країни були припинені. Влада також почала поміщати пацієнтів із підозрою на COVID, у тому числі з незначними симптомами, схожими на грип, у карантин на два тижні в місті Сінийджу.[135][136][137] 30 січня державне інформаційне агентство Північної Кореї, Корейське центральне інформаційне агентство, оголосило «надзвичайний стан» і повідомило про створення протиепідемічних штабів по всій країні.[138] Хоча багато ділянок кордону було закрито, міст між Даньдуном і Сінийджу залишався відкритим, що дозволяло доставляти вантажі.[139] Наприкінці лютого уряд Північної Кореї заявив, що триматиме кордон закритим, поки не буде знайдено ліки від хвороби.[140]

2 лютого Корейське центральне інформаційне агентство повідомила, що всі особи, які в'їхали в країну після 13 січня, були поміщені «під медичний нагляд».[138] Південнокорейське видання «Daily NK» повідомило, що 7 лютого в Сінийджу на кордоні з Китаєм померли 5 хворих із підозрою на COVID-19.[141] Того ж дня «The Korea Times» повідомила, що інфікування виявлено в жінки, яка проживає в столиці країни Пхеньяні.[142] Хоча влада Північної Кореї не підтвердила ці заяви, країна вжила подальших суворих заходів для боротьби з поширенням вірусу.[143][144] Школи були закриті з 20 лютого.[145] 29 лютого верховний лідер Кім Чен Ин закликав вжити більш жорстких заходів для запобігання поширенню COVID-19 у Північній Кореї.[146]

На початку лютого уряд Північної Кореї вжив жорстких заходів для блокування поширення COVID-19. Газета Трудової партії Кореї «Нодон Сінбун» повідомила, що митники в порту Нампо проводили дезінфекційні заходи, включаючи направлення імпортних товарів на карантин.[147] Усі міжнародні авіарейси та залізничне сполучення були призупинені на початку лютого, а сполучення морським та автомобільним транспортом було переважно закрито протягом наступних тижнів. У лютому наявність масок була обов'язковою, а відвідування громадських місць, таких як ресторани, було заборонено. Були закриті гірськолижні курорти та курорти, скасовані військові паради, марафони та інші масові заходи.[140] Школи були закриті по всій країні; студенти університету в Пхеньяні з інших частин країни були закриті в своїх гуртожитках.[148][145]

Хоча південнокорейські засоби масової інформації повідомили, що епідемія поширилася на Північну Корею, ВООЗ заявила, що ознак появи хвороби там немає.[149] 18 лютого «Нодон Сінбун», офіційна газета правлячої партії Північної Кореї, процитувала чиновника охорони здоров'я, який повторив, що «наразі не було жодного підтвердженого випадку нового коронавірусу». ВООЗ надала першочергову допомогу Північній Кореї, включаючи доставку захисного обладнання та матеріалів.[150]

25 липня Кім Чен Ин взяв участь у екстреній нараді після повідомлення про підозру на COVID-19 у місті Кесон. Кім Чен Ин оголосив надзвичайний стан і запровадив блокування міста.[151][152] Повідомлялося, що підозрюваний випадок був особою, яка втекла до Південної Кореї 3 роки тому, перш ніж попливти назад до Північної Кореї в липні (рідкісний випадок «повторної втечі»). За словами високопоставленого чиновника охорони здоров'я Південної Кореї, ця особа не була зареєстрована як пацієнт із COVID-19, і не була класифікована як особа, яка контактувала з іншими пацієнтами. Тест на вірус у двох осіб, які тісно контактували з перебіжчиком у Південній Кореї, дав негативний результат.[153] 5 серпня було повідомлено, що перебіжчик, який повернувся, пройшов перевірку, але «результати її були непереконливими».[154] 14 серпня Кім Чен Ин скасував тритижневий карантин у Кесоні та прилеглих районах[155] після «наукової перевірки та гарантії професійної протиепідемічної організації».[156]

12 травня 2022 року уряд Північної Кореї оголосив «великомасштабну загальнонаціональну надзвичайну ситуацію» після того, як зразки невизначеної кількості осіб дали позитивний результат на COVID-19. Це стало першим випадком, коли Північна Корея публічно визнала наявність випадків COVID-19 у країні. Корейське центральне інформаційне агентство заявило, що верховний лідер Кім Чен Ин скликав екстрене засідання Політбюро Трудової партії Кореї після того, як дізнався про зразки, які були отримані від жителів Пхеньяна та мали симптоми, «сумісні» з варіантом «Омікрон». Політбюро рекомендувало запровадити «максимальний» надзвичайний карантин, який включатиме загальнонаціональний локдаун, обмеження на кордоні та обмеження розміру груп на робочих місцях.[157][158][159][160][161] Під час засідання політбюро попередня стратегія боротьби з пандемією була розкритикована.[162][161] NK News повідомляв, що вся країна була закрита за два дні до цього, хоча фермерів у прикордонних регіонах поблизу Південної Кореї все ще доглядали за полями.[158] Пізніше державні засоби масової інформації повідомили, що принаймні один житель Північної Кореї помер після позитивного результату тесту, і що 187800 осіб зараз перебувають на карантині внаслідок «гарячки».[163]

Шотландія та Північна Ірландія[ред. | ред. код]

Шотландія, очолювана своїм місцевим урядом, дотримувалася стратегії «ліквідації» COVID-19, починаючи з квітня 2020 року.[164] Підхід шотландського уряду розійшовся з підходом центрального британського уряду в квітні 2020 року, після того, як почали скасовувати карантин у Великій Британії. Шотландія дотримувалася повільнішого підходу до зняття карантину, ніж інші частини Великої Британії, і розширила систему тестування та відстеження.[164] Хоча Північна Ірландія також дотримувалася такої стратегії[11][165], а голова уряду Шотландії Нікола Стерджен виступала за те, щоб такий підхід був прийнятий у всій Великій Британії[165], центральний британський уряд дотримувався іншої стратегії боротьби з епідемією, яка застосовувалася до Англії, причому коментатори відзначали, що це в поєднанні з відкритим англо-шотландським кордоном може підірвати спроби Шотландії ліквідувати хворобу.[166][11][167]

Сінгапур[ред. | ред. код]

23 січня 2020 року в Сінгапурі був зареєстрований перший випадок COVID-19.[168] При цьому багато жителів Сінгапуру придбали та носили маски, коли не були вдома; практикували соціальне дистанціювання, а 7 лютого 2020 року Сінгапур підвищив рівень системи реагування на спалахи захворювань (DORSCON) із жовтого до помаранчевого у відповідь на додаткові випадки мвсцевого інфікування невизначеного походження.[169] 3 квітня 2020 року було оголошено про введення суворого комплексу профілактичних заходів під загальною назвою «пожежна перерва».[170] У відповідь на це для профілактики поширення хвороби 7 квітня 2020 року уряд Сінгапуру запровадив режим домашнього карантину та санітарні бар'єри. Ці заходи були запроваджені міністром охорони здоров'я у зв'язку з COVID-19 як тимчасові заходи згідно наказу, опублікованого 7 квітня 2020 року.[171]

Сінгапур запровадив те, що вважалося однією з найбільших і найкраще організованих програм контролю епідемій у світі.[172][173] Наказ про контроль запроваджував різні заходи, зокрема масове тестування населення на наявність вірусу, ізоляція будь-яких інфікованих людей, а також впровадження додатків для відстеження контактів і суворий карантин тих, хто мав тісний контакт із зараженими. Усі не життєво необхідні робочі місця було закрито, а життєво необхідні робочі місця продовжували працювати. Усі школи перейшли на домашнє навчання. Усі заклади харчування мали право пропонувати їжу лише на винос, проїзд та доставку. Необов'язкову рекламу в торгових центрах було заборонено показувати або демонструвати, дозволена була лише реклама пропозицій основних послуг і заходів безпеки, таких як носіння масок і соціальне дистанціювання.[174] Ці заходи допомогли запобігти новим локдаунам після завершення заходів «пожежної перерви» у червні 2020 року з повторним відкриттям, яке відбувалося різними етапами до квітня 2021 року.[175][176] Висока швидкість передачі варіантів Дельта та Омікрон кинула виклик підходу Сінгапуру до стратегії ліквідації хвороби, і країна поступово відмовилася від нього після вакцинації більшості свого населення в жовтні 2021 року.[177]

Південна Корея[ред. | ред. код]

Перший випадок хвороби в Південній Кореї було підтверджено 20 січня 2020 року.[178] 4 лютого 2020 року, для запобігання поширення хвороби, Південна Корея почала відмовляти у в'їзді іноземцям, які прибували з Китаю.[179][180] ​​Запроваджено низку інших заходів: масове тестування населення, ізоляція інфікованих людей, відстеження та карантин тих, з ким вони контактували.[181][182] Швидке та масове тестування, проведене Південною Кореєю, було визнано успішним у обмеженні поширення спалаху без застосування радикальних заходів.[181][183][184] У Південній Кореї не було загального закриття підприємств, супермаркети та інші роздрібні торгові заклади залишалися відкритими. Однак школи, університети, кінотеатри та спортзали були закриті незабаром після спалахів, а школи та університети перейшли на онлайн-навчання.

Уряд надавав жителям країни інформацію корейською, англійською, китайською та японською мовами про те, як не заразитися та як запобігти поширенню хвороби в рамках заходів «K-карантин». Це включало інформацію про етикет кашлю, коли і як носити маску для обличчя, а також важливість фізичного дистанціювання та перебування вдома.[185] Уряд Південної Кореї також надсилав щоденні екстрені сповіщення з детальною інформацією про місця, де зареєстровано зараження, та інші оновлення статусу, пов'язані з хворобою.[186] Інфіковані південнокорейці мали знаходитися в ізоляції в державних притулках. Їх телефони та дані кредитних карток використовувалися для відстеження їх попередніх переміщень і пошуку їхніх контактів. Люди, які були поруч із зараженим, отримували телефонні сповіщення з інформацією про їх попередні пересування.[187]

Тайвань[ред. | ред. код]

Через широкі культурні та економічні обміни з материковим Китаєм спочатку передбачалося, що Тайвань матиме високий ризик розвитку широкомасштабного спалаху COVID-19.[188][189]

Одразу після того, як 31 грудня 2019 року КНР повідомила ВООЗ про спалах пневмонії в Ухані, офіційні особи Тайваню почали перевіряти пасажирів, які прибувають з Уханя, на наявність гарячки та пневмонії. Згодом цю перевірку було розширено на всіх пасажирів із респіраторними симптомами, які нещодавно відвідали Ухань.[189] Починаючи з початку лютого 2020 року, усі пасажири, які прибували з материкового Китаю, Гонконгу чи Макао, повинні були проходити домашній карантин протягом 14 днів після прибуття на Тайвань.[30] Для контролю за дотриманням карантинних вимог використовували дані мобільного телефону.[189]

Громадські місця на Тайвані, зокрема школи, ресторани та офіси, повинні були контролювати температуру тіла відвідувачів і надавати дезінфікуючі засоби для рук. Заохочувалося носіння масок, і 24 січня було введено заборону на експорт і контроль над цінами на хірургічні маски та інші види засобів індивідуального захисту.[190]

20 березня 2020 року Тайвань запровадив 14-денний карантин для всіх прибулих з-за кордону, і почав перетворювати комерційні готелі на карантинні заклади.[191] На початку квітня офіційні особи охорони здоров'я Тайваню оголосили про заходи соціального дистанціювання та обов'язкове використання масок у громадському транспорті.[30]

Перший зареєстрований випадок COVID-19 на Тайвані був виявлений 21 січня 2020 року.[190] 31 січня близько 3000 пасажирів круїзного лайнера Diamond Princess зійшли на берег Тайваню. Через 5 днів було визнано, що на судні стався спалах хвороби. Органи охорони здоров'я Тайваню використовували дані мобільного телефону та інші засоби відстеження контактів, щоб ідентифікувати цих пасажирів та їх близькі контакти для тестування та карантину. Жодних випадків, пов'язаних із цими пасажирами, на Тайвані виявлено не було.[192] Протягом 2020 року на Тайвані підтримувався майже нульовий рівень поширеності хвороби, загалом до 31 грудня 2020 року було зареєстровано лише 56 відомих випадків місцевої передачі вірусу (на 23,6 мільйона населення).[188]

На Тайвані з квітня по серпень 2021 року стався найбільший спалах хвороби, який спочатку був спричинений порушенням правил карантину COVID-19 екіпажами міжнародних авіарейсів.[193][194] 15 травня 2021 року на Тайвані вперше з початку пандемії було виявлено понад 100 випадків хвороби за добу.[195] Спалаху був офіційно завершений 25 серпня 2021 року, коли в Тайвані вперше з травня 2021 року не було зафіксовано нових випадків місцевої передачі вірусу.[196]

У квітні 2022 року уряд відійшов від дотримання «нуль-COVID», започаткувавши переглянуту стратегію, названу «новою тайванською моделлю», яка більше не зосереджувалася на повному викоріненні, а скоріше переходила до пом'якшення наслідків епідемії. Прем'єр-міністр Су Чженьчан заявив, що нова модель не те саме, що «жити з COVID», оскільки вірусу не буде дозволено безконтрольно поширюватися, але активна профілактика поширення вірусу буде збалансована з дозволом людям жити нормальним життям і стабільно відновити економіку.[197] Станом на початок травня 2022 року уряд зберіг цю політику в умовах хвилі зараження, коли щодня реєструвалось 30 тисяч нових випадків COVID-19 вперше з початку пандемії, і що, за словами міністра охорони здоров'я Чень Шичжуна, спостерігалась тенденція до збільшення цього числа до 100 тисяч.[198] 7 травня 2022 року Тайвань повідомив про 46377 нових випадків хвороби, обігнавши США як регіон з найбільшою кількістю нових випадків хвороби за день.[199]

Східний Тимор[ред. | ред. код]

Через слабку систему охорони здоров'я Східний Тимор міг би сильно постраждати від великого спалаху COVID-19. Уряд Східного Тимору запровадив стратегію запобігання поширенню хвороби, закривши кордон з Індонезією, та дозволивши в'їзд громадянам лише репатріаційними рейсами. Ця стратегія спочатку була ефективною. Протягом 2020 року в країні було зареєстровано 44 випадки інфікування та нуль смертей, і країна змогла нормально функціонувати, без карантину та натовпів переважно без маски, які святкували Різдво у 2020 році.[200] Однак нові варіанти спричинили сплеск, починаючи з березня 2021 року, що спонукало запровадження обов'язкового маскового режиму та деякі обмеження на економічну діяльність.[201] Східнотиморській владі вдалося стримати цей спалах до листопада 2021 року, а 30 листопада надзвичайний стан було скасовано. Ділові обмеження, а також обов'язкову наявність масок на вулиці скасовано.[202] Обов'язковий масковий режим у приміщеннях було скасовано 7 січня 2022 року, і станом на березень 2022 року країна зберегла стратегію усунення інфекції, щоб уникнути поширення хвороби.

Тонга[ред. | ред. код]

Тонга дотримується політики «нуль-COVID», але більше ніж через півтора роки після початку пандемії, 29 жовтня 2021 року, було підтверджено перший випадок COVID-19 — у сезонного працівника, який повернувся з Нової Зеландії, та перейшов на карантин. Політика країни щодо COVID-19 спричинила ускладнення з міжнародною допомогою після виверження вулкана Хунга-Тонга у 2022 році.[203] Щоб зберегти країну вільною від вірусу, австралійський корабель з гуманітарною допомогою повинен був повернутися на базу після виявлення випадку під час рейсу, тоді інший корабель HMAS Adelaide планував залишитися в морі після того, як у 23 членів її екіпажу підтвердився позитивний результат тестування на COVID-19.[204]

В'єтнам[ред. | ред. код]

Перші випадки хвороби у В'єтнамі були підтверджені 23 січня 2020 року, коли у двох китайців у Хошиміні підтвердився позитивний результат тестування на коронавірус.[205][206] Після цього уряд країни видав рекомендації з діагностики та лікування COVID-19, та надав інструкції щодо відстеження контактів і 14-денної ізоляції.[16] Органи охорони здоров'я почали контролювати температуру тіла на кордоні, та розпочали виявлення та відстеження контактів із заходами обов'язкової ізоляції інфікованих осіб та всіх, з ким вони контактували.[207]

У 2020 році засоби масової інформації світу називали В'єтнам країною з однією з найкраще організованих програм боротьби з епідемією у світі[208][209][210], нарівні з іншими країнами, такими як Тайвань і Південна Корея.[211] Цей успіх пояснюється декількома факторами, включаючи добре розвинену систему громадського здоров'я, рішучий центральний уряд і комплексну стратегію стримування, засновану на комплексному тестуванні, відстеженні та карантині.[15] Однак замість того, щоб покладатися на медицину та технології, в'єтнамський апарат державної безпеки запровадив широко розповсюджену систему громадського спостереження разом із збройними силами, які мали велику повагу в суспільстві.[212][213]

Починаючи з квітня 2021 року, у В'єтнамі стався найбільший спалах хвороби на той час: до листопада було зареєстровано понад 1,2 мільйона інфікованих.[214] Це призвело до того, що два з найбільших міст (Хошимін і Ханой) і близько третини населення країни опинилися під певною формою карантину до кінця липня.[215] Ступінь самовдоволення після успіхів у попередніх спалахах та інфікування від іноземних працівників вважалися причинами, що сприяли спалаху. У відповідь встановлений урядом карантин для прибулих іноземців і тісних контактів із підтвердженими випадками було продовжено до 21 дня, а також посилено супутні заходи безпеки.[216]

У вересні 2021 року В'єтнам відмовився від стратегії «нуль-COVID» після того, як тримісячний карантин у Хошиміні спричинив серйозні економічні проблеми в місті та не зміг стримати спалах. Країна перейшла до поетапного відновлення та більш гнучкого підходу, розширюючи свою програму вакцинації.[217][218]

Сприйняття[ред. | ред. код]

Підтримка[ред. | ред. код]

Прихильники стратегії «нуль-COVID» стверджували, що успішне виконання зменшило кількість необхідних загальнонаціональних карантинів[219], оскільки головна мета була зосереджена на ліквідації вірусу. Коли вірус було ліквідовано, люди були б спокійні, враховуючи, що COVID-19 спричинив багато наслідків для здоров'я. Таким чином, витрати на охорону здоров'я та економічні витрати були нижчими за стратегії нульового поширення COVID-19, оскільки ліквідація вірусу дозволила легко відстежувати та припиняти нові спалахи, а економічні збитки були меншими, оскільки постраждали б лише певні території, які можна було легко контролювати.[220][221] Це призвело б до ситуації, яка була менш дорогою для суспільства[222], та це зменшило б залежність від фармацевтичних заходів, таких як вакцини[223], і це б підвищило якість та тривалість життя, оскільки б менше людей хворіли б на COVID-19.[224]

Опозиція[ред. | ред. код]

Стратегія нульового COVID-19, на відміну від інших стратегій, таких як пом'якшення наслідків або життя з COVID-19, була спрямована на повну ліквідацію вірусу. У той час як пом'якшення наслідків і життя з COVID-19 спрямовані на толерантність до спалахів COVID-19, аж до повного ігнорування спалахів, стратегія «нульового запобігання COVID-19» вимагала швидкого, ефективного та негайного стримування хвороби, щоб політика спрацювала. Це означало, що урядам, які вирішили використати цю стратегію, потрібно було б використати всі можливі засоби, від закриття шкіл і магазинів до запровадження суворих обмежень або навіть вибракування тварин, які вважаються носіями вірусу, щоб звести випадки до нуля. Такі заходи призвели до негативних конотацій, які можуть вплинути на життя, засоби до існування та психічне здоров'я, як видно з наступних прикладів.

Китайський вірусолог Гуань Ї розкритикував заходи китайського уряду щодо «нуль-COVID», сказавши в інтерв'ю «Phoenix Hong Kong Channel», що якби уряд продовжував дотримуватися політики щодо кількох випадків, економіка постраждала б. Реалізація політики «нульового запобігання COVID-19» у Китаї призвела до закриття багатьох підприємств, локдаунів по всьому місту та попереджень про невиїзд з дому, щоб запобігти поширенню COVID-19. Це призвело до втрати доходів і виробництва, що призвело до економічного спаду в країні. Гуань виступав за збільшення вакцинації та дослідження ефективності місцевих вакцин проти нових варіантів, оскільки вакцини запобігатимуть смерті та зменшуватимуть вплив COVID-19, що дозволить людям швидко одужати від COVID-19.[225]

Інші противники стратегії «нуль-COVID» стверджували, що ця стратегія завдала шкоди економіці[226], що до того, як щеплення стали загальнодосупними, стратегії елімінації знижували колективний імунітет[227], що «нуль-COVID» не є стійким[228], і що новіші варіанти, такі як варіант Омікрон, були настільки трансмісивними, що стратегія «нуль-COVID» більше не була здійсненною.[229]

У травні 2022 року генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедрос Аданом Гебреїсус прокоментував, що стратегія «нульового запобігання COVID» більше не вважається стійкою на основі «теперішньої поведінки вірусу» та майбутніх тенденцій. У китайському інтернеті цей коментар замовчали.[230] Журнал «The Lancet», який здебільшого підтримував стратегію «нуль-COVID» до появи менш важких, але більш трансмісивних варіантів, також опублікував новинну статтю, де докладно описував проблеми її впровадження в Китаї.[231]

Усі країни, які прагнули запровадити нуль-COVID, такі як В'єтнам, Сінгапур та Австралія, пізніше вирішили припинити її, посилаючись на підвищення рівня вакцинації та появу більш трансмісивних варіантів.[227] Сінгапур відмовився від «нуль-COVID» у серпні 2021 року після того, як там почав поширюватися варіант Дельта, Австралія та В'єтнам відкрили свої кордони на початку 2022 року, а Китай — остання велика країна, яка утримувала нульовий рівень COVID-19, відмовився від цієї політики 7 грудня 2022 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Anna Llupià, Rodríguez-Giralt, Anna Fité, Lola Álamo, Laura de la Torre, Ana Redondo, Mar Callau and Caterina Guinovart (2020) What Is a Zero-COVID Strategy" [Архівовано 3 січня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. ↑ 上海封城一个月：官方坚持"动态清零"政策不变 如何解除危机 (кит.). BBC News 中文. 28 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
  3. ↑ Plano de Resposta de Emergência para a Situação Epidémica da COVID-19 em Grande Escala do Governo da Região Administrativa Especial de Macau (2.ª Versão). Centro de Coordenação de Contingência do Novo Tipo de Coronavírus. 2022. Архів оригіналу за 3 лютого 2023. Процитовано 14 листопада 2023. (порт.)
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м Li, Zhongjie; Chen, Qiulan; Feng, Luzhao; Rodewald, Lance; Xia, Yinyin; Yu, Hailiang; Zhang, Ruochen; An, Zhijie; Yin, Wenwu; Chen, Wei; Qin, Ying; Peng, Zhibin; Zhang, Ting; Ni, Daxin; Cui, Jinzhao; Wang, Qing; Yang, Xiaokun; Zhang, Muli; Ren, Xiang; Wu, Dan; Sun, Xiaojin; Li, Yuanqiu; Zhou, Lei; Qi, Xiaopeng; Song, Tie; Gao, George F; Feng, Zijian (4 червня 2020). Active case finding with case management: the key to tackling the COVID-19 pandemic. The Lancet. 396 (10243): 63—70. doi:10.1016/S0140-6736(20)31278-2. PMC 7272157. PMID 32505220. (англ.)
  5. ↑ а б Phub Dem (22 січня 2022). "Living with virus" not an option for Bhutan: PM. Kuensel Online. Процитовано 31 травняy 2022. (англ.)
  6. ↑ а б Nima Wangdi (3 березня 2022). Fate of lockdowns in your hands now: PM. Kuensel Online. Процитовано 31 травня 2022. (англ.)
  7. ↑ MacDonald, Michael (1 травня 2021). The COVID-Zero approach: Why Atlantic Canada excels at slowing the spread of COVID-19. CTV News. Процитовано 5 січня 2022. (англ.)
  8. ↑ Hong Kong is clinging to 'zero covid' and extreme quarantine. Talent is leaving in droves. The Washington Post. Процитовано 5 січня 2022. (англ.)
  9. ↑ Lou, Loretta (26 березня 2021). Casino capitalism in the era of COVID-19: examining Macau's pandemic response. Social Transformations in Chinese Societies. 17 (2): 69—79. doi:10.1108/STICS-09-2020-0025. Процитовано 26 березня 2021. (англ.)
  10. ↑ Malaysia, Thailand and Vietnam are leaving their zero-Covid policies behind, but they aren't ready to open up, experts warn. 22 вересня 2021. (англ.)
  11. ↑ а б в Scotland is aiming to eliminate coronavirus. Why isn't England?. Wired UK. ISSN 1357-0978. Процитовано 11 січня 2022. (англ.)
  12. ↑ McLaughlin, Timothy (21 червня 2021). The Countries Stuck in Coronavirus Purgatory. The Atlantic. Процитовано 6 січня 2022. (англ.)
  13. ↑ Hale, Erin. After early success, Taiwan struggles to exit 'zero COVID' policy. Al Jazeera. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022. (англ.)
  14. ↑ Fildes, Nic (18 січня 2022). Tonga volcano relief effort complicated by 'Covid-free' policy. Financial Times. Процитовано 18 січня 2022. (англ.)
  15. ↑ а б Emerging COVID-19 success story: Vietnam's commitment to containment. Our World in Data. 5 березня 2021. (англ.)
  16. ↑ а б Le, Van Tan (24 лютого 2021). COVID-19 control in Vietnam. Nature Immunology. 22 (261): 261. doi:10.1038/s41590-021-00882-9. PMID 33627879. (англ.)
  17. ↑ Bradsher, Keith; Che, Chang; Chien, Amy Chang (7 грудня 2022). China Eases 'Zero Covid' Restrictions in Victory for Protesters. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Процитовано 17 квітня 2023.
  18. ↑ а б Oliu-Barton, Miquel; Pradelski, Bary S R; Aghion, Philippe; Artus, Patrick; Kickbusch, Ilona; Lazarus, Jeffrey V; Sridhar, Devi; Vanderslott, Samantha (28 квітня 2021). SARS-CoV-2 elimination, not mitigation, creates best outcomes for health, the economy, and civil liberties. The Lancet. 397 (10291): 2234—2236. doi:10.1016/S0140-6736(21)00978-8. PMC 8081398. PMID 33932328. (англ.)
  19. ↑ Bhopal, Raj S (9 вересня 2020). To achieve "zero covid" we need to include the controlled, careful acquisition of population (herd) immunity. BMJ. 370: m3487. doi:10.1136/bmj.m3487. PMID 3290781. (англ.)
  20. ↑ David Livermore (28 березня 2021). 'Zero Covid' – an impossible dream. HART – Health Advisory & Recovery Team. Архів оригіналу за 2 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022. (англ.)
  21. ↑ Mégarbane, Bruno; Bourasset, Fanchon; Scherrmann, Jean-Michel (20 вересня 2021). Epidemiokinetic Tools to Monitor Lockdown Efficacy and Estimate the Duration Adequate to Control SARS-CoV-2 Spread (PDF). Journal of Epidemiology and Global Health. 11 (4): 321—325. doi:10.1007/s44197-021-00007-3. ISSN 2210-6006. PMC 8451385. PMID 34734383. (англ.)
  22. ↑ а б в Baker, Michael G; Kvalsvig, Amanda; Verrall, Ayesha J (13 серпня 2020). New Zealand's COVID‐19 elimination strategy. The Medical Journal of Australia. 213 (5): 198—200.e1. doi:10.5694/mja2.50735. PMC 7436486. PMID 32789868. (англ.)
  23. ↑ а б Impact of non-pharmaceutical interventions (NPIs) to reduce COVID19 mortality and healthcare demand (PDF). Imperial College COVID-19 Response Team. 16 березня 2020. (англ.)
  24. ↑ Oliu-Barton, Miquel; Pradelski, Bary S R; Algan, Yann; Baker, Michael G; Binagwaho, Agnes; Dore, Gregory; El-Mohandes, Ayman; Fontanet, Arnaud; Peichl, Andreas; Priesemann, Viola; Wolff, Guntram B; Yamey, Gavin; Lazarus, Jeffrey V (January 2022). Elimination versus mitigation of SARS-CoV-2 in the presence of effective vaccines. Lancet Global Health. 10 (1): e142—e147. doi:10.1016/S2214-109X(21)00494-0. PMC 8563003. PMID 34739862. (англ.)
  25. ↑ а б в г д е ж и к л Chen, Qiulan (2 грудня 2021). Rapid and sustained containment of covid-19 is achievable and worthwhile: implications for pandemic response. The BMJ. 375: e066169. doi:10.1136/BMJ-2021-066169. PMC 8634366. PMID 34852997. (англ.)
  26. ↑ а б Steyn, Nicholas; Plank, Michael J; James, Alex; Binny, Rachelle N; Hendy, Shaun C; Lustig, Audrey (квітень 2021). Managing the risk of a COVID-19 outbreak from border arrivals. Journal of the Royal Society Interface. 18 (177). doi:10.1098/rsif.2021.0063. PMC 8086931. PMID 33878278. (англ.)
  27. ↑ а б Zanin, Mark; Xiao, Cheng; Liang, Tingting; Ling, Shiman; Zhao, Fengming; Huang, Zhenting; Lin, Fangmei; Lin, Xia; Jiang, Zhanpeng; Wong, Sook-San (серпень 2020). The public health response to the COVID-19 outbreak in mainland China: a narrative review. Journal of Thoracic Disease. 12 (8): 4434—4449. doi:10.21037/jtd-20-2363. PMC 7475588. PMID 32944357.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  28. ↑ а б в г Li, Zhongjie; Liu, Fengfeng; Cui, Jinzhao; Peng, Zhibin; Chang, Zhaorui; Lai, Shengjie; Chen, Qiulan; Wang, Liping; Gao, George F.; Feng, Zijian (15 квітня 2021). Comprehensive large-scale nucleic acid–testing strategies support China's sustained containment of COVID-19. Nature Medicine. 27 (5): 740—742. doi:10.1038/s41591-021-01308-7. PMID 33859409. (англ.)
  29. ↑ What is the difference between isolation and quarantine?. HHS.gov (англ.). 9 лютого 2015. Процитовано 27 березня 2022.
  30. ↑ а б в Lai, Chih-Cheng; Yen, Muh-Yong; Lee, Ping-Ing; Hsueh, Po-Ren (March 2021). How to Keep COVID-19 at Bay: A Taiwanese Perspective. Journal of Epidemiology and Global Health. 11 (1): 1—5. doi:10.2991/jegh.k.201028.001. PMC 7958278. PMID 33605120. (англ.)
  31. ↑ First confirmed case of novel coronavirus in Australia. Australian Government Department of Health. 25 січня 2020. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 3 березня 2020. (англ.)
  32. ↑ Burke, Kelly (19 березня 2020). Australia closes borders to stop coronavirus. 7 News. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 19 березня 2020. (англ.)
  33. ↑ Schneiders, Ben (3 липня 2020). How hotel quarantine let COVID-19 out of the bag in Victoria. The Age. Процитовано 5 січня 2021. (англ.)
  34. ↑ Marshall, Candice (1 грудня 2020). Updates: A state by state guide to border closures and travel restrictions. Escape.com.au. Процитовано 6 грудня 2020. (англ.)
  35. ↑ Borders across Australia close in the face of the Victorian COVID-19 outbreak. This is where you can travel. ABC News. 12 лютого 2021. Процитовано 22 лютого 2021. (англ.)
  36. ↑ Australia's social distancing rules have been enhanced to slow coronavirus – here's how they work. ABC. 21 березня 2020. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020. (англ.)
  37. ↑ Knaus, Christopher; Wahlquist, Calla; Remeikis, Amy (22 березня 2020). Australia coronavirus updates live: NSW and Victoria to shut down non-essential services. The Guardian Australia. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020. (англ.)
  38. ↑ Restrictions on non-essential services. business.gov.au. 3 квітня 2020. Процитовано 20 квітня 2020. (англ.)
  39. ↑ Covid in Sydney: Military deployed to help enforce lockdown. BBC News. 30 липня 2021. (англ.)
  40. ↑ Mercer, Phil (26 жовтня 2020). Covid: Melbourne's hard-won success after a marathon lockdown. BBC News. Процитовано 6 грудня 2020. (англ.)
  41. ↑ How Victoria's coronavirus response became a public health 'bushfire' with a second-wave lockdown. ABC News (Australia). 11 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020. (англ.)
  42. ↑ Towell, Noel; Mills, Tammy (18 серпня 2020). Family of four staying at Rydges seeded 90% of second-wave COVID cases. The Age. Процитовано 20 серпня 2020. (англ.)
  43. ↑ Daniel Andrews–Premier (26 жовтня 2020). Statement From The Premier. www.premier.vic.gov.au (Пресреліз). Процитовано 3 лютого 2021. (англ.)
  44. ↑ Coronavirus Australia: How contact tracing is closing in on COVID-19. The Sydney Morning Herald. 16 квітня 2020. (англ.)
  45. ↑ Otterman, Sharon (21 червня 2020). N.Y.C. Hired 3,000 Workers for Contact Tracing. It's Off to a Slow Start. The New York Times. (англ.)
  46. ↑ Cave, Damien (лютий 2021). One Coronavirus Case, Total Lockdown: Australia's Lessons for the World. The New York Times. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. (англ.)
  47. ↑ Falconer, Rebecca (18 листопада 2020). South Australia to enter strict "circuit breaker" lockdown for 6 days. Axios. (англ.)
  48. ↑ Fortress Australia's COVID-19 breaches expose economic shortcomings. Reuters. 2 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021. (англ.)
  49. ↑ COVIDSafe app detected just 17 contacts after millions spent. www.9news.com.au. 27 жовтня 2020. (англ.)
  50. ↑ Bogle, Ariel; Borys, Stephanie (21 травня 2020). Google and Apple release technology to help with coronavirus contact tracing. ABC News. Australian Broadcasting Corporation. Процитовано 24 липня 2021. (англ.)
  51. ↑ Grubb, Ben (29 червня 2020). 'There's no way we're shifting': Australia rules out Apple-Google coronavirus tracing method. The Sydney Morning Herald. Процитовано 24 липня 2021. (англ.)
  52. ↑ Victorian Government QR Code Service. Coronavirus Victoria. (англ.)
  53. ↑ Electronic check-in guidance and QR codes. NSW Government. 27 травня 2021. (англ.)
  54. ↑ COVID SAfe Check-In. SA.GOV.AU: COVID-19. 8 червня 2021. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 5 січня 2022. (англ.)
  55. ↑ NATIONAL PLAN TO TRANSITION AUSTRALIA'S NATIONAL COVID RESPONSE. www.pmc.gov.au. Архів оригіналу за 7 червня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
  56. ↑ Morrison says it's 'highly unlikely' Australia will return to zero COVID-19 cases. www.9news.com.au. 22 серпня 2021. Процитовано 7 червня 2022. (англ.)
  57. ↑ Jose, Renju; Barrett, Jonathan (11 жовтня 2021). 'Freedom Day': Sydney reopens as Australia looks to live with COVID-19. Reuters (англ.). Процитовано 7 червня 2022. (англ.)
  58. ↑ Tears and cheers as first flights from NSW land in Queensland. www.9news.com.au. 13 грудня 2021. Процитовано 7 червня 2022. (англ.)
  59. ↑ Slaughter, Graham (5 березня 2020). Canada confirms first 'community case' of COVID-19: Here's what that means. CTVNews. Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 14 березня 2020. (англ.)
  60. ↑ а б Nikiforuk, Andrew (2 квітня 2021). Canada Is One Big Pandemic Response Experiment. It Proves 'Zero COVID' Is Best. The Tyee (англ.). Процитовано 20 березня 2022.
  61. ↑ Ross, Shane (24 червня 2020). Atlantic provinces agree to regional COVID-19 pandemic bubble. CBC News PEI. Процитовано 10 листопада 2020. (англ.)
  62. ↑ Atlantic Provinces Form Travel Bubble (PDF). The Council of Atlantic Premiers. 24 червня 2020. Процитовано 10 листопада 2020. (англ.)
  63. ↑ Grimes, Jolene. COVID Cases in Atlantic Bubble Remain Low as Cases Grow Across Canada.(англ.)
  64. ↑ а б MacDonald, Michael (7 січня 2022). Fast spreading Omicron crushes Atlantic Canada's acclaimed COVID-Zero strategy. National Post (англ.). Процитовано 20 березня 2022.
  65. ↑ TIAN, HUAIYU; LIU, YONGHONG; LI, YIDAN; WU, CHIEH-HSI; CHEN, BIN; KRAEMER, MORITZ U. G.; LI, BINGYING; CAI, JUN; XU, BO; YANG, QIQI; WANG, BEN; YANG, PENG; CUI, YUJUN; SONG, YIMENG; ZHENG, PAI; WANG, QUANYI; BJORNSTAD, OTTAR N.; YANG, RUIFU; GRENFELL, BRYAN T.; PYBUS, OLIVER G.; DYE, CHRISTOPHER (31 березня 2020). An investigation of transmission control measures during the first 50 days of the COVID-19 epidemic in China. Science. 368 (6491): 638—642. Bibcode:2020Sci...368..638T. doi:10.1126/science.abb6105. PMC 7164389. PMID 32234804. (англ.)
  66. ↑ Ritchie, Hannah; Mathieu, Edouard; Rodés-Guirao, Lucas; Appel, Cameron; Giattino, Charlie; Ortiz-Ospina, Esteban; Hasell, Joe; Macdonald, Bobbie; Beltekian, Diana; Roser, Max (5 березня 2020). "China: Coronavirus Pandemic Country Profile". Our World in Data. Процитовано 13 лютого 2022. (англ.)
  67. ↑ Liu, Jiangmei; Zhang, Lan; Yan, Yaqiong; Zhou, Yuchang; Yin, Peng; Qi, Jinlei; Wang, Lijun (24 лютого 2021). Excess mortality in Wuhan city and other parts of China during the three months of the covid-19 outbreak: findings from nationwide mortality registries. The BMJ. 372: n415. doi:10.1136/bmj.n415. PMC 7900645. PMID 33627311. (англ.)
  68. ↑ а б Zhou, Lei; Wu, Zunyou; Li, Zhongjie; Zhang, Yanping; McGoogan, Jennifer M; Li, Qun; Dong, Xiaoping; Ren, Ruiqi; Feng, Luzhao; Qi, Xiaopeng; Xi, Jingjing; Cui, Ying; Tan, Wenjie; Shi, Guoqing; Wu, Guizhen; Xu, Wenbo; Wang, Xiaoqi; Ma, Jiaqi; Su, Xuemei; Feng, Zijian; Gao, George F (5 червня 2020). One Hundred Days of Coronavirus Disease 2019 Prevention and Control in China. Clinical Infectious Diseases. 72 (2): 332—339. doi:10.1093/cid/ciaa725. PMC 7314211. PMID 33501949. (англ.)
  69. ↑ а б Lu, Guangyu; Razum, Oliver; Jahn, Albrecht; Zhang, Yuying; Sutton, Brett; Sridhar, Devi; Ariyoshi, Koya; von Seidlein, Lorenz; Müllerc, Olaf (20 січня 2021). COVID-19 in Germany and China: mitigation versus elimination strategy. Global Health Action. 14 (1). doi:10.1080/16549716.2021.1875601. PMC 7833051. PMID 33472568. (англ.)
  70. ↑ Zhou, Lei; Nie, Kai; Zhao, Hongting; Zhao, Xiang; Ye, Bixiong; Wang, Ji; Chen, Cao; Wang, Hong; Di, Jiangli; Li, Jinsong (8 жовтня 2021). Eleven COVID-19 Outbreaks with Local Transmissions Caused by the Imported SARS-CoV-2 Delta VOC — China, July–August, 2021. China CDC Weekly. 3 (41): 863—868. doi:10.46234/ccdcw2021.213. PMC 8521157. PMID 34703643. (англ.)
  71. ↑ Rui, Guo (7 червня 2021). Coronavirus: 18 million tests in three days as Guangzhou tries to stem spread in latest outbreak. South China Morning Post. Процитовано 12 лютого 2022. (англ.)
  72. ↑ China reports 1,335 new COVID cases for March 25 vs 1,366 a day earlier. Reuters (англ.). 26 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
  73. ↑ Some areas of China's Shenzhen city to restart work, public transport on March 18. Reuters (англ.). 17 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
  74. ↑ China locks down city of 9 million and reports 4,000 cases as Omicron tests zero-Covid strategy. the Guardian (англ.). Agence France-Presse. 22 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
  75. ↑ Shanghai rules out citywide Covid-19 lockdown to protect economy. South China Morning Post (англ.). 26 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
  76. ↑ Shanghai, Agence France-Presse in (26 March 2022). Shanghai rules out full lockdown despite sharp rise in Covid cases. the Guardian (англ.). Процитовано 26 березня 2022.
  77. ↑ Shanghai Covid: China announces largest city-wide lockdown. BBC News (англ.). 27 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  78. ↑ Nina Xiang (17 квітня 2022). Xi Jinping's zero-COVID policy puts reign at risk. The Nikkei Asia. Процитовано 17 квітня 2022. (англ.)
  79. ↑ Shanghai Covid: China announces largest city-wide lockdown. BBC News. 27 березня 2022. Процитовано 15 квітня 2022. (англ.)
  80. ↑ Chinese student protest forces university to ease Covid-19 lockdown. South China Morning Post (англ.). 26 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
  81. ↑ Analysis by Simone McCarthy (25 березня 2022). Analysis: China doesn't have a Covid exit plan. Two years in, people are fed up and angry. CNN. Процитовано 26 березня 2022. (англ.)
  82. ↑ Frustration with Covid response grows in China as daily cases near 5,000. the Guardian (англ.). 25 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
  83. ↑ Frustration, fears of citywide lockdown as Omicron tests Shanghai. South China Morning Post (англ.). 26 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
  84. ↑ China's state media tries to rally support for zero-Covid as discontent grows. South China Morning Post (англ.). 2 квітня 2022. Процитовано 2 квітня 2022.
  85. ↑ Protests erupt across China in unprecedented challenge to Xi Jinping's zero-Covid policy. CNN. 26 листопада 2022. (англ.)
  86. ↑ China Covid protests explained: why are people demonstrating and what will happen next?. the Guardian (англ.). 28 листопада 2022. Процитовано 30 листопада 2022.
  87. ↑ As Officials Ease Covid Restrictions, China Faces New Pandemic Risks. the New York Times (англ.). 2 грудняr 2022. Процитовано 2 грудня 2022.
  88. ↑ Bradsher, Keith; Che, Chang; Chien, Amy Chang (7 грудня 2022). China Eases 'Zero Covid' Restrictions in Victory for Protesters. The New York Times — через NYTimes.com. (англ.)
  89. ↑ China rolls back some of its most controversial COVID restrictions. NPR.org. (англ.)
  90. ↑ Cheng, Simone McCarthy, Cheng (8 грудня 2022). 'The world changed overnight': Zero-Covid overhaul brings joy — and fears — in China. CNN (англ.). Процитовано 8 грудня 2022.
  91. ↑ China scraps tracking app as zero-Covid policy is dismantled. the Guardian (англ.). 12 грудня 2022. Процитовано 12 грудня 2022.
  92. ↑ Chang, Simone McCarthy, Selina Wang, Wayne (12 грудня 2022). China scraps virus tracking app as country braces for Covid impact. CNN (англ.). Процитовано 12 грудня 2022.
  93. ↑ Economists hail end to zero Covid in China but huge human toll is feared. the Guardian (англ.). 11 грудня 2022. Процитовано 16 грудня 2022.
  94. ↑ Xi Jinping tied himself to zero-Covid. Now he keeps silent as it falls apart. CNN (англ.). 16 грудня 2022. Процитовано 16 грудня 2022.
  95. ↑ China's Covid Zero Exit Sees Analysts Rush to Adjust Forecasts. Bloomberg.com (англ.). 16 грудня 2022. Процитовано 16 грудня 2022.
  96. ↑ Cheung, Elizabeth (22 січня 2020). China coronavirus: death toll almost doubles in one day as Hong Kong reports its first two cases. South China Morning Post. Архів оригіналу за 22 березня 2020. (англ.)
  97. ↑ To mask or not to mask: WHO makes U-turn while US, Singapore abandon pandemic advice and tell citizens to start wearing masks. South China Morning Post. 4 квітня 2020. Архів оригіналу за 18 травня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. (англ.)
  98. ↑ Cowling, Benjamin; Ali, Sheikh Taslim; Ng, Tiffany; Tsang, Tim; Li, Julian; Fong, Min Whui та ін. (17 квітня 2020). Impact assessment of non-pharmaceutical interventions against coronavirus disease 2019 and influenza in Hong Kong: an observational study. The Lancet. 5 (5): e279—e288. doi:10.1016/S2468-2667(20)30090-6. PMC 7164922. PMID 32311320. (англ.)
  99. ↑ How Hong Kong squashed its second coronavirus wave. Fortune. 21 квітня 2020. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 13 лютого 2021. (англ.)
  100. ↑ Ting, Victor; Cheung, Elizabeth (21 липня 2020). How did Hong Kong's third wave of Covid-19 infections start?. South China Morning Post. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 28 липня 2020. (англ.)
  101. ↑ Kwan, Rhoda (30 листопада 2020). Hong Kong tightens Covid-19 rules – group gatherings limited to 2, eateries to close 10pm, new hotline for rule-breakers. Hong Kong Free Press. Процитовано 30 листопада 2020.
  102. ↑ Chau, Candice (8 грудня 2020). Hong Kong plans partial lockdowns for Covid-19 hotspots and more tests, as number of new infections surges. Hong Kong Free Press. Процитовано 13 грудня 2020. (англ.)
  103. ↑ Soo, Zen (17 червня 2021). Get a jab, win a condo: Hong Kong tries vaccine incentives. AP News. Процитовано 12 липня 2021. (англ.)
  104. ↑ Zaharia, Marius; Kwok, Donny (31 грудня 2021). Hong Kong says Omicron has breached its strict COVID-19 restrictions. Reuters — через www.reuters.com. (англ.)
  105. ↑ а б Mueller, Benjamin (21 березня 2022). High Death Rate in Hong Kong Shows Importance of Vaccinating the Elderly. The New York Times. (англ.)
  106. ↑ Master, Farah (21 лютого 2022). Analysis: Hong Kong's 'zero-COVID' success now worsens strains of Omicron spike. Reuters (англ.). Процитовано 7 березня 2022.
  107. ↑ а б How Hong Kong went from 'zero-Covid' to the world's highest death rate. NBC News (англ.). 15 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  108. ↑ How Hong Kong went from Zero Covid success story to the world's worst Omicron wave. inews.co.uk (англ.). 15 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  109. ↑ Riordan, Primrose (25 лютого 2022). EU warns of Hong Kong exodus as diplomats oppose Covid controls. Financial Times. Процитовано 20 березня 2022. (англ.)
  110. ↑ 'Frank words', warnings prompted Hong Kong leader's rethink of anti-Covid measures. South China Morning Post (англ.). 18 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
  111. ↑ Macau Vaccination Rate Hits 80 Percent, But Zero COVID-19 Policy Remains, Casino.org, 11 березня 2022, процитовано 2 квітня 2022 (англ.)
  112. ↑ Macao streets empty after casinos shut to fight outbreak. Associated Press. 11 липня 2022. Процитовано 28 листопада 2022. (англ.)
  113. ↑ Macau eases Covid-19 rules, allows home quarantine for arrivals, including those from Hong Kong. South China Morning Post. 16 грудня 2022. (англ.)
  114. ↑ Montserrat COVID – Coronavirus Statistics – Worldometer. (англ.)
  115. ↑ MONTSERRAT RECORDS SECOND COVID-19 RELATED DEATH. Government of Montserrat. 8 лютого 2022. (англ.)
  116. ↑ COVID-19 Outbreak Over — Ministry of Health Remains Vigilant. Government of Montserrat. 1 березня 2022. (англ.)
  117. ↑ Testing on Arrival Discontinued. 2 жовтня 2022. (англ.)
  118. ↑ Cooke, Henry; Chumko, Andre. Coronavirus: First case of virus in New Zealand. Stuff. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 28 лютого 2020. (англ.)
  119. ↑ Walls, Jason. Coronavirus: NZ shutting borders to everyone except citizens, residents – PM Jacinda Ardern. The New Zealand Herald. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 19 березня 2020. (англ.)
  120. ↑ Jefferies, Sarah; French, Nigel; Gilkison, Charlotte; Graham, Giles; Hope, Virginia; Marshall, Jonathan; McElnay, Caroline; McNeill, Andrea; Muellner, Petra; Paine, Shevaun; Prasad, Namrata; Scott, Julia; Sherwood, Jillian; Yang, Liang; Priest, Patricia (13 жовтня 2020). COVID-19 in New Zealand and the impact of the national response: a descriptive epidemiological study. The Lancet Public Health. 5 (11): E612—E623. doi:10.1016/S2468-2667(20)30225-5. PMC 7553903. PMID 33065023. (англ.)
  121. ↑ Cheng, Derek (20 березня 2020). Coronavirus: PM Jacinda Ardern outlines NZ's new alert system, over-70s should stay at home. The New Zealand Herald. ISSN 1170-0777. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020. (англ.)
  122. ↑ Beattie, Alex; Priestley, Rebecca (20 вересня 2021). Fighting COVID-19 with the team of 5 million: Aotearoa New Zealand government communication during the 2020 lockdown. Social Sciences & Humanities Open. 4 (1): 100209. doi:10.1016/j.ssaho.2021.100209. PMC 8460577. PMID 34585139.
  123. ↑ Sachdeva, Sam (20 квітня 2020). Ardern: NZ to leave lockdown in a week. Newsroom. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 20 квітня 2020. (англ.)
  124. ↑ Cooke, Henry (11 травня 2020). Coronavirus: New Zealand will start to move to level 2 on Thursday. Stuff. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 11 травня 2020.
  125. ↑ Cheng, Derek (25 травня 2020). Live: Mass gatherings to increase to 100 max from noon Friday. Newstalk ZB. Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 25 травня 2020.
  126. ↑ Prime Minister Jacinda Ardern reveals move to level 1 from midnight. Radio New Zealand. 8 червня 2020. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 8 June 2020. (англ.)
  127. ↑ Graham-McLay, Charlotte (11 серпня 2020). New Zealand records first new local Covid-19 cases in 102 days. The Guardian. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 3 січня 2022. (англ.)
  128. ↑ Graham-McLay, Charlotte (21 вересня 2020). Relief as much of New Zealand eases out of coronavirus restrictions. The Guardian. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 2 січня 2022. (англ.)
  129. ↑ Albeck-Ripka, Livia (7 жовтня 2020). New Zealand Stamps Out the Virus. For a Second Time. The New York Times. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 2 січня 2022. (англ.)
  130. ↑ а б History of the COVID-19 Alert System. New Zealand Government. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 2 січня 2022. (англ.)
  131. ↑ Covid-19 community case: Nationwide level 4 lockdown. Radio New Zealand. 17 серпня 2021. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021. (англ.)
  132. ↑ Frost, Natasha (4 жовтня 2021). Battling Delta, New Zealand Abandons Its Zero-Covid Ambitions. The New York Times. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 2 січня 2022. (англ.)
  133. ↑ Kim Jong Un may have pulled off an astounding COVID-19 feat. But there's a looming threat to his power. ABC News (англ.). 27 листопада 2021. Процитовано 24 січня 2022.
  134. ↑ Shinkman, Paul D. North Korea Opens Borders to Aid Amid Coronavirus Threat. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020. (англ.)
  135. ↑ hermesauto (21 січня 2020). North Korea to temporarily ban tourists over Wuhan virus fears, says tour company. The Straits Times. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 22 січня 2020. (англ.)
  136. ↑ N. Korea quarantines suspected coronavirus cases in Sinuiju. Daily NK. 28 січня 2020. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020. (англ.)
  137. ↑ North Korea Bars Foreign Tourists Amid Virus Threat, Groups Say. Bloomberg.com (англ.). 22 січня 2020. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  138. ↑ а б Berlinger, Joshua; Seo, Yoonjung (7 лютого 2020). All of its neighbors have it, so why hasn't North Korea reported any coronavirus cases?. CNN. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 7 лютого 2020. (англ.)
  139. ↑ Russia Delivers Coronavirus Test Kits to North Korea. 12 березня 2020. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020. (англ.)
  140. ↑ а б O'Carroll, Chad (26 березня 2020). COVID-19 in North Korea: an overview of the current situation. NK News. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 28 березня 2020. (англ.)
  141. ↑ Jang Seul Gi (7 лютого 2020). Sources: Five N. Koreans died from coronavirus infections. Daily NK. Архів оригіналу за 8 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2020. (англ.)
  142. ↑ Coronavirus spreads to North Korea, woman infected. The Standard. Hong Kong. 7 лютого 2020. Архів оригіналу за 8 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2020. (англ.)
  143. ↑ Nation steps up fight against novel CoV. The Pyongyang Times. Архів оригіналу за 16 березня 2020. Процитовано 8 лютого 2020. (англ.)
  144. ↑ Work to Curb the Inflow of Infectious Disease Pushed ahead with. Rodong Sinmun. Архів оригіналу за 16 березня 2020. Процитовано 8 лютого 2020. (англ.)
  145. ↑ а б Joo, Jeong Tae (21 лютого 2020). N. Korea closes schools throughout the country for one month. Daily NK. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020. (англ.)
  146. ↑ Kim warns of 'serious consequences' if virus spreads to N Korea. al Jazeera. Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 18 березня 2020. (англ.)
  147. ↑ Newstream (кор.). 9 березня 2020. Архів оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  148. ↑ Joo, Jeong Tae (18 березня 2020). Sources: N. Korea extends school closures until April 15. Daily NK. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.
  149. ↑ World Health Organization says there are 'no indications' of coronavirus cases in North Korea. CNBC (англ.). 19 лютого 2020. Процитовано 10 квітня 2021.
  150. ↑ World Health Organization says there are 'no indications' of coronavirus cases in North Korea. CNBC. 19 лютого 2020. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 19 лютого 2020. (англ.)
  151. ↑ «North Korea Declares Emergency After Suspected Covid-19 Case» [Архівовано 28 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  152. ↑ Cha, Sangmi; Smith, Josh (25 липня 2020). North Korea declares emergency in border town over first suspected COVID-19 case. Reuters. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 25 липня 2020. (англ.)
  153. ↑ Coronavirus: Swimming defector was not infected, says S Korea. BBC. 27 липня 2020. Архів оригіналу за 31 серпня 2020. Процитовано 27 липня 2020. (англ.)
  154. ↑ «WHO says North Korea's COVID-19 test results for first suspected case 'inconclusive'» [Архівовано 21 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  155. ↑ «North Korea lifts lockdown in border town after suspected COVID-19 case 'inconclusive'» [Архівовано 20 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  156. ↑ Political News Team. 16th Meeting of Political Bureau of 7th Central Committee of WPK Held. rodong.rep.kp. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 21 серпня 2020. (англ.)
  157. ↑ 로동신문. rodong.rep.kp. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022. (кор.)
  158. ↑ а б North Korea orders strict lockdown with first official Covid cases. BBC News (англ.). 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022. (англ.)
  159. ↑ North Korea admits to Covid outbreak for first time and declares 'severe national emergency'. The Guardian (англ.). 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
  160. ↑ 조선중앙통신 | 기사 | 조선로동당 중앙위원회 정치국 국가방역사업을 최대비상방역체계로 이행하기로 결정. kcna.kp. Процитовано 12 травня 2022. (кор.)
  161. ↑ а б North Korea reports first-ever COVID-19 outbreak. NK News – North Korea News (англ.). 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
  162. ↑ 조선중앙통신 | 기사 | 조선로동당 중앙위원회 제8기 제8차 정치국회의 진행. kcna.kp. Процитовано 12 травня 2022. (кор.)
  163. ↑ Chung, Chaewon (12 травня 2022). North Korea says 6 people dead, 187,800 in quarantine due to 'fever' | NK News. NK News — North Korea News. Процитовано 13 травня 2022. (англ.)
  164. ↑ а б Sridhar, Devi; Chen, Adriel (6 липня 2020). Why Scotland's slow and steady approach to covid-19 is working. BMJ. 370: m2669. doi:10.1136/bmj.m2669. ISSN 1756-1833. PMID 32631899. (англ.)
  165. ↑ а б Torjesen, Ingrid (3 серпня 2020). Covid-19: Should the UK be aiming for elimination?. The BMJ. 370: m3071. doi:10.1136/bmj.m3071. PMID 32747404. (англ.)
  166. ↑ Landler, Mark (10 липня 2020). In Tackling Coronavirus, Scotland Asserts Its Separateness From England. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано 11 січня 2022. (англ.)
  167. ↑ Scotland could eliminate the coronavirus – if it weren't for England. New Scientist. Процитовано 11 січня 2022. (англ.)
  168. ↑ Singapore confirms first case of Wuhan virus. CNA. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 23 грудня 2023. (англ.)
  169. ↑ Coronavirus: Singapore ups outbreak alert to orange as more cases surface with no known links; more measures in force. The Straits Times. 7 лютого 2020. (англ.)
  170. ↑ Ending circuit breaker: phased approach to resuming activities safely. gov.sg. 28 травня 2020. Процитовано 14 травня 2021. (англ.)
  171. ↑ COVID-19 (Temporary Measures) (Control Order) Regulations 2020. Singapore Statutes Online. 7 квітня 2020. Процитовано 11 червня 2020. (англ.)
  172. ↑ Barron, Laignee (13 березня 2020). What We Can Learn From Singapore, Taiwan and Hong Kong About Handling Coronavirus. Time. Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 24 березня 2020. (англ.)
  173. ↑ Geddie, John; Aravindan, Aradhana (17 вересня 2020). Why is Singapore's COVID-19 death rate the world's lowest. Reuters. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 17 вересня 2020. (англ.)
  174. ↑ PM Lee Hsien Loong on the COVID-19 situation in Singapore on 3 April 2020. PMO. 3 квітня 2020. Процитовано 4 квітня 2020. (англ.)
  175. ↑ Stewart, Heather; Marsh, Sarah (18 вересня 2020). PM considers imposing Covid 'circuit break' across England. The Guardian. Процитовано 17 грудня 2021. (англ.)
  176. ↑ 'Circuit breaker' measures needed to prevent Omicron from overwhelming ICUs, science table says. cbc.ca. Canadian Broadcasting Corporation. 16 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021. (англ.)
  177. ↑ Aravindan, Aradhana (22 жовтня 2021). Analysis: Vaccinated Singapore shows zero-COVID countries cost of reopening. Reuters. Процитовано 6 січня 2022. (англ.)
  178. ↑ ko:신종 코로나바이러스 한국인 첫환자 확인. MK (кор.). 서진우. 24 січня 2020. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 24 січня 2020.
  179. ↑ Park, Rosyn (4 лютого 2020). S. Korea Bars Foreigners Traveling from Hubei Province. TBS. Seoul. Архів оригіналу за 9 березня 2020. Процитовано 15 серпня 2020. (англ.)
  180. ↑ As Virus Spreads, Koreans Blame Refusal to Stop Chinese Visitors. Bloomberg. 28 лютого 2020. Процитовано 6 квітня 2020. (англ.)
  181. ↑ а б Normile, Dennis (17 березня 2020). Coronavirus cases have dropped sharply in South Korea. What's the secret to its success?. Science. doi:10.1126/science.abb7566. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020. (англ.)
  182. ↑ Bicker, Laura (12 березня 2020). Coronavirus in South Korea: How 'trace, test and treat' may be saving lives. BBC. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020. (англ.)
  183. ↑ Kasulis, Kelly (19 березня 2020). South Korea's coronavirus lessons: Quick, easy tests; monitoring. Al Jazeera. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020. (англ.)
  184. ↑ Dudden, Alexis; Marks, Andrew (20 березня 2020). South Korea took rapid, intrusive measures against Covid-19 – and they worked. The Guardian. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020. (англ.)
  185. ↑ How Korea fought COVID-19 Covid and when will there be a treatment for coronavirus. European Investment Bank. Процитовано 24 серпня 2020. (англ.)
  186. ↑ Zastrow, Mark (18 березня 2020). South Korea is reporting intimate details of COVID-19 cases: has it helped?. Nature. doi:10.1038/d41586-020-00740-y. PMID 32203363. (англ.)
  187. ↑ The Virus Can Be Stopped, but Only With Harsh Steps, Experts Say. The New York Times. 23 березня 2020. Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020. (англ.)
  188. ↑ а б Yen, Muh-Yong; Yen, Yung-Feng; Chen, Shey-Ying; Lee, Ting-I; Huang, Kuan-Han; Chan, Ta-Chien; Tung, Tsung-Hua; Hsu, Le-Yin; Chiu, Tai-Yuan; Hsueh, Po-Ren; Kinge, Chwan-Chuen (5 червня 2021). Learning from the past: Taiwan's responses to COVID-19 versus SARS. International Journal of Infectious Diseases. 110: 469—478. doi:10.1016/j.ijid.2021.06.002. PMC 8178059. PMID 34098099. (англ.)
  189. ↑ а б в Wang, C. Jason; Ng, Chun Y.; Brook, Robert H. (3 березня 2020). Response to COVID-19 in Taiwan: Big Data Analytics, New Technology, and Proactive Testing. Journal of the American Medical Association. 323 (14): 1341—1342. doi:10.1001/jama.2020.3151. PMID 32125371. (англ.)
  190. ↑ а б Chiu, Wen-Ta; Laporte, Ronald P.; Wu, Jonathan (10 червня 2020). Determinants of Taiwan's Early Containment of COVID-19 Incidence. American Journal of Public Health. 110 (7): 943—944. doi:10.2105/AJPH.2020.305720. PMC 7287555. (англ.)
  191. ↑ Aspinwall, Nick (20 березня 2020). Taiwan Closes Borders in Preparation for Possible 'Second Wave' of the Coronavirus. The Diplomat. Процитовано 8 січня 2022. (англ.)
  192. ↑ Chen, Chi-Mai; Jyan, Hong-Wei; Chien, Shih-Chieh; Jen, Hsiao-Hsuan; Hsu, Chen-Yang; Lee, Po-Chang; Lee, Chun-Fu; Yang, Yi-Ting; Chen, Meng-Yu; Chen, Li-Sheng; Chen, Hsiu-Hsi; Chan, Chang-Chuan (22 травня 2020). Containing COVID-19 Among 627,386 Persons in Contact With the Diamond Princess Cruise Ship Passengers Who Disembarked in Taiwan: Big Data Analytics. Journal of Medical Internet Research. 22 (5): e19540. doi:10.2196/19540. PMC 7202311. PMID 32353827.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  193. ↑ Taiwan evacuates hotel to sterilise it after rare COVID outbreak. Reuters. 29 квітня 2021. Процитовано 18 травня 2021. (англ.)
  194. ↑ Taiwan to send China Airlines pilots into quarantine in bid to stop Covid-19 outbreak. Reuters. 10 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021 — через South China Morning Post. (англ.)
  195. ↑ Taiwan ends 2021 with record number of daily imported COVID-19 cases. Focus Taiwan. 31 грудня 2021. Процитовано 8 січня 2022. (англ.)
  196. ↑ Taiwan reports no new domestic COVID-19 cases, first time since May 9. Reuters. 25 серпня 2021. Процитовано 8 січня 2022. (англ.)
  197. ↑ Taiwan launches new pandemic response strategy. Taipei Times. 8 квітня 2022. Процитовано 8 травня 2022. (англ.)
  198. ↑ Taiwan Is Abandoning Its Zero-COVID Strategy in Favor of a 'New Model' of Coronavirus Containment. TIME. Процитовано 8 травня 2022. (англ.)
  199. ↑ Taiwan COVID - Coronavirus Statistics - Worldometer. www.worldometers.info. (англ.)
  200. ↑ How tiny Timor-Leste kept the coronavirus at bay. (англ.)
  201. ↑ Timor-Leste COVID – Coronavirus Statistics – Worldometer. (англ.)
  202. ↑ Timor-Leste: Authorities end state of emergency as of Nov. 30 /Update 45. (англ.)
  203. ↑ Fildes, Nic (18 січня 2022). Tonga volcano relief effort complicated by 'Covid-free' policy. Financial Times. Процитовано 18 січня 2022. (англ.)
  204. ↑ COVID cases reported on Australian aid vessel sailing to virus-free Tonga. Reuters (англ.). 25 січня 2022.
  205. ↑ Coleman, Justine (23 січня 2020). Vietnam reports first coronavirus cases. The Hill. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 18 лютого 2020. (англ.)
  206. ↑ Lê, Phương (23 січня 2020). Hai người viêm phổi Vũ Hán cách ly tại Bệnh viện Chợ Rẫy. VnExpress. (в'єтн.)
  207. ↑ With zero pandemic deaths, Vietnam sets the standard for COVID-19 fight. The Globe and Mail. 27 травня 2020. (англ.)
  208. ↑ Reed, John; Pham, Hai Chung (24 березня 2020). Vietnam's coronavirus offensive wins praise for low-cost model. Financial Times. (англ.)
  209. ↑ Walden, Max (13 травня 2020). How has Vietnam, a developing nation in South-East Asia, done so well to combat coronavirus?. ABC News. Процитовано 30 липня 2020. (англ.)
  210. ↑ Covid Performance Index. Lowy Institute. Процитовано 5 березня 2021. (англ.)
  211. ↑ Humphrey, Chris; Pham, Bac (14 квітня 2020). Vietnam's response to coronavirus crisis earns praise from WHO. Seven News. Процитовано 17 квітня 2020. (англ.)
  212. ↑ How Vietnam is winning its 'war' on coronavirus. Deutsche Welle. 16 квітня 2020. (англ.)
  213. ↑ Michael Sullivan (16 квітня 2020). In Vietnam, There Have Been Fewer Than 300 COVID-19 Cases And No Deaths. Here's Why. NPR. Процитовано 3 травня 2020. (англ.)
  214. ↑ Cập nhật số ca nhiễm Covid-19 hôm nay mới nhất trên VnExpress. VnExpress (в'єтн.). Процитовано 5 грудня 2021.
  215. ↑ Vietnam locks down capital Hanoi as COVID-19 infections soar. www.aljazeera.com. Процитовано 24 липня 2021. (англ.)
  216. ↑ Sen Nguyen; Jitsiree Thongnoi (13 травня 2021). Vaccination drives stutter as new Covid-19 waves hit Vietnam, Thailand. South China Morning Post. (англ.)
  217. ↑ Reed, John (1 жовтня 2021). Vietnam abandons zero-Covid strategy after record drop in GDP. Financial Times. Процитовано 6 січня 2022. (англ.)
  218. ↑ Ho Chi Minh City could lift lockdown, end 'zero COVID-19' policy. Reuters. 3 вересня 2021. Процитовано 6 січня 2022. (англ.)
  219. ↑ Devi Sridhar: The UK needs a zero-Covid strategy to prevent endless lockdowns. New Statesman. 8 січня 2021. Процитовано 11 січня 2022. (англ.)
  220. ↑ Grafton, R. Quentin; Parslow, John; Kompas, Tom; Glass, Kathryn; Banks, Emily; Lokuge, Kamalini (2 вересня 2020), Health and Economic Effects of COVID-19 control in Australia: Modelling and quantifying the payoffs of 'hard' versus 'soft' lockdown (англ.), doi:10.1101/2020.08.31.20185587, процитовано 22 липня 2022 (англ.)
  221. ↑ Tang, Jin-Ling; Abbasi, Kamran (2 грудня 2021). What can the world learn from China's response to covid-19?. The BMJ. 375: n2806. doi:10.1136/bmj.n2806. PMC 9394586. PMID 34853017. (англ.)
  222. ↑ Lau, Jack (2 листопада 2021). Zero Covid still less costly than living with it, China's top expert Zhong Nanshan says. South China Morning Post. Процитовано 6 січня 2022. (англ.)
  223. ↑ Stamatov, Petar (4 січня 2022). Ще разобличи ли Омикрон лицемерието на властимащите по света?. eurochicago.com (болг.). Процитовано 14 січня 2022.
  224. ↑ Георги Маринов: Няма такова нещо като самоунищожаващ се вирус. bnr.bg (болг.). 1 січня 2021. Процитовано 8 січня 2022.
  225. ↑ Chinese Virus Expert Launches Scathing Attack on Covid Zero Push. Bloomberg. 10 листопада 2021. Процитовано 7 січня 2022. (англ.)
  226. ↑ Focus – A closer look at China's strict 'zero-Covid' policy. France 24. 5 січня 2022. (англ.)
  227. ↑ а б Asian countries are at last abandoning zero-covid strategies. The Economist. 9 жовтня 2021. (англ.)
  228. ↑ Why has Australia switched tack on Covid zero?. BBC News. 3 вересня 2021. (англ.)
  229. ↑ Atlantic Canada's vaunted COVID-Zero strategy no match for Omicron variant | Globalnews.ca. Global News. (англ.)
  230. ↑ Gan, Nectar (11 травня 2022). WHO chief censored on China's internet after calling zero-Covid unsustainable. CNN. (англ.)
  231. ↑ Yuan, Shawn (травня 2022). Zero COVID in China: what next?. The Lancet. 399 (10338): 1856—1857. doi:10.1016/S0140-6736(22)00873-X. PMC 9098203. PMID 35569453. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нуль-COVID&oldid=41705549