Панлейкопенія котів
Панлейкопенія («котяча чумка») — вірусна хвороба кішок, що відрізняється високою контагіозністю, характеризується гарячкою (високою температурою), ураженням шлунково-кишкового тракту, респіраторних органів, серця, загальною інтоксикацією та зневодненням організму. Безпечна для людини.
Збудник хвороби[ред. | ред. код]
Хвороба викликається парвовірусом (лат. Virus panleukopenia feline) з групи парвовірусів розміром 20-25 нм. Даний вірус має антигенну спорідненість із збудниками вірусного ентериту норок і парвовірусного ентериту собак. Геном вірусу представлений однонитчатою молекулою ДНК. Смертність кошенят при даному захворюванні становить 90 %. Для людей вірус безпечний. Вірус вражає крипти тонкого кишечнику, клітини кісткового мозку, лімфатичну систему.
Вірус парвовіруса стійкий при рН 3,0—9,0, витримує нагрівання до 60 °С протягом 1 год, на нього не діють діетиловий ефір, хлороформ, пепсин, трипсин. Термін життя вірусу у зовнішньому середовищі досягає 1 року, у зв'язку з чим він широко поширений в природі.
Джерела хвороби[ред. | ред. код]
Основним джерелом зараження і розповсюджувачем інфекції служать хворі і перехворілі панлейкопенією кішки, які виділяють збудника хвороби в зовнішнє середовище з фекальними і блювотними масами. Вірус у калі кішок з'являється одночасно з першими клінічними проявами панлейкопенії, і до другого-третього дня від початку хвороби його вміст у ньому досягає максимуму.
Існує думка, що під час блювоти парвовіруси проникають також у верхні дихальні шляхи кішки і далі виділяються в зовнішнє середовище повітряно-крапельним шляхом. Можливий також трансмісивний механізм зараження — через кровосисних комах, зокрема бліх. Також не виключається можливість внутрішньоутробного зараження кошенят.
Ознаки і симптоми[ред. | ред. код]
Хворобі передує інкубаційний період, який триває від трьох до десяти днів. Потім з'являються перші клінічні прояви хвороби, вираженість яких залежить від віку тварин, ступеня патогенності збудника, а також від імунітету тварини.
У разі гострого перебігу хвороби стан тварини різко погіршується, її температура швидко підвищується до 41 °С і вище. Кішки відмовляються від корму. З'являється блювання; блювотні маси - зеленувато-жовтого кольору, містять слиз, іноді кров. Сеча кішок стає темно-жовтою з коливаннями до світло-оранжевого. Фекалії стають рідкими і зі смердючим запахом, часто з домішкою крові і фібрину. У них міститься значна кількість вірусів. Слизова оболонка ротової порожнини кішок стає сухою і синюшною, до основної хвороби також приєднуються кон'юнктивіти та риніти.
Поведінка хворих тварин різко змінюється: коти ховаються в затишних місцях, при гарячці шукають прохолодні місця. Вони лежать на животі, закинувши голову і витягнувши кінцівки, або сидять згорбившись в темному місці.
Кішки часто сидять над мискою з водою, але не п'ють її. Це пов'язано як зі зневодненням організму, так і з різко болючими відчуттями в животі: кишечник розтягується рідиною та газами, лімфовузли брижі збільшуються. Через зневоднення організму кішки сильно худнуть, шерсть стає тьмяною, шкіра — сухою і млявою. У старих кішок може виникнути набряк легенів, що супроводжується вологими хрипами. Кішки незалежно від віку можуть впасти в кому, у них можуть виникнути судоми.
У разі надзвичайного гострого перебігу панлейкопенії настає раптова смерть кішки. У разі легкого перебігу кішки відчувають тільки нездужання, а хвороба виявляється тільки під час дослідження крові.
Гостра форма захворювання протікає від одного до десяти днів. За правильного лікування кішки зазвичай видужують через 4-5 днів, але залишаються вірусоносіями.
Діагноз[ред. | ред. код]
Діагноз «панлейкопенія» ставиться на підставі лабораторних даних: ПЛР або ІФА-діагностики крові, фекалій та змивах зі слизової оболонки прямої кишки.
Запідозрити панлейкопенію ветлікарю дозволяють результати загальноклінічного аналізу крові, у якому спостерігається зменшення кількості лейкоцитів (лейкопенія) до 4000, 3000 та нижче в 1 ммз. Спостерігається також сильне зниження кількості нейтрофілів аж до повної нейтропенії.
Лікування[ред. | ред. код]
Для постановки діагнозу й ухвалення рішення про план подальшого лікування необхідне симптоматичне лікування.
Тварини, які перенесли захворювання, на все життя залишаються носіями цього вірусу.
Профілактика[ред. | ред. код]
Проводиться щорічно зареєстрованими полівалентними вакцинами.
