Райнгард Зелтен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Райнгард Зелтен
нім. Reinhard Selten
Reinhard Selten2.jpg
Народився 5 жовтня 1930(1930-10-05)
Вроцлав, Польща Польща
Помер 23 серпня 2016(2016-08-23) (85 років)
Познань, Польща Польща
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Національність німець
Діяльність економіст, математик, есперантист, викладач університету
Alma mater Франкфуртський університет
Галузь економіка, математика
Заклад Боннський університет
Посада Director of International Congress University[d]
Науковий ступінь докторський ступінь[d]
Член Міжнародна академія наук Сан-Марино, Honora Patrona Komitato de UEA[d], Національна академія наук США[1], North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Arts[d], Berlin-Brandenburg Academy of Sciences and Humanities[d], Європейська академія наук і мистецтв[d], Європейська академія, Американська академія мистецтв і наук, Леопольдина і German language Association[d][2]
Відомий завдяки: теорія ігор
Батько Adolf Selten[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з економіки (1994)

Райнгард Зелтен у Вікісховищі?

Райнгард Зелтен (нім. Reinhard Selten; *5 жовтня 1930, Бреслау, нині Вроцлав, Польща — 23 серпня 2016, Познань) — німецький математик та економіст, доопрацював і удосконалив добре відому «рівновагу Неша», що стосується «ігор з неповною інформацією». Разом з Х. Мауерманом він розробив теорію адаптивних прагнень і так звану чисту стратегію з інтуїтивним вибором. У 1994 році разом з Джоном Нешем та Джоном Харшані удостоєний Нобелівської премії з економіки[3][4].

Біографія[ред.ред. код]

Народився Райнгард 5 жовтня 1930 р. у Бреслау (Вроцлав, Польща) в родині бізнесмена. З початком переслідування євреїв батько був змушений продати фірму, 1942 р. після тяжкої хвороби він помер.

З 14 років Селтен залишив школу і почав працювати робочим, але через деякий час сім'я виїздить до Австрії, де він до 1946 р. працює на фермі. 1951 р. Селтен закінчує середню школу, де вперше занурюється в теорію ігор. Згодом його було прийнято на математичний факультет університету у Франкфурті-на-Майні, який він закінчив 1958 р.

Ще у студентські роки Селтен зрозумів, що з допомогою теорії ігор можна пояснити і спрогнозувати хід різних економічних процесів у суспільстві, а також ситуацію поводження у колективі. По закінченні університету Селтен залишається там працювати, веде активну експериментаторську роботу разом з молодими науковцями і створює дослідницьку лабораторію.

1959 р. Селтен захистив докторську дисертацію з математики, доопрацювавши і удосконаливши добре відому «рівновагу Неша», що стосується «ігор з неповною інформацією». Цього ж року він одружується з Е.Ленгрейнер, з якою мешкає у містечку Кенігсвінтер неподалік від Бонна. Учений переконаний, що саме її допомога сприяла його успіху.

Робота над теорією ігор[ред.ред. код]

1962 р. разом з Х.Мауерманом він розробив теорію адаптивних прагнень, яка була оприлюднена в спеціальному журналі. 1965 р. в статті «Модель олігополії з інерцією попиту» він описав розроблену ним так звану «чисту стратегію» з інтуїтивним вибором, розвиваючи і удосконалюючи «рівновагу Неша». Учений припускає, що тільки спеціальний клас точок рівноваги («істинні», або «доскональні») забезпечує раціональну поведінку в безкоаліційній грі.

Після публікації 1970 р. книги «Політика цін виробників молочних продуктів за статичною теорією» він набуває статусу повноправного професора і права незалежно читати лекції. 1969—1972 рр. Селтен працює професором економіки Вільного університету в Західному Берліні, згодом переходить до Білефельдського університету, де створює Інститут математичної економіки. 1984 р. учений працює на кафедрі економіки Боннського університету імені Фрідріха Вільгельма[4].

Досягнення і діяльність[ред.ред. код]

1995 р. Р.Селтена було обрано віце-президентом Європейської економічної асоціації, згодом він стає її президентом.

Нобелівську премію з економіки 1994 р. було присуджено спільно Р.Селтену, Дж. Хартані та Дж. Нешу «за проведений аналіз рівноваги в некооперативних іграх»[3].

Джерела[ред.ред. код]

  1. NNDB — 2002.
  2. http://vds-ev.de/verein/bekannte-mitglieder/
  3. а б Т. О. Коноваленко, Р. О. Вайтешонок, І. Ю. Бойко (2010). У Т. В. Куриленко. Економічний олімп: лауреати Нобелівської премії з економіки 1969-2009 рр. (бібліографічний покажчик). Київ: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». с. 148. 
  4. а б Нобелівський лауреат Рейнхард Селтен (Selten). uareferats.com. Процитовано 1.8.2011.