Служба військової контррозвідки (Німеччина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Служба військової контррозвідки
Amt für den militärischen Abschirmdienst
MAD Logo.svg

емблема Служби військової контррозвідки
Країна: Німеччина Німеччина
Дата заснування: 30 січня 1956
Юрисдикція: Bundesadler Bundesorgane.svg Міністерство оборони
Штаб-квартира:
Бюджет: засекречено (73 млн. євро у 2009 р.)
Чисельність: засекречено
(1300 службовців у 2005 р., 1213 осіб у 2009 р.)
Керівництво
Ульріх Біркенхайєр
Сайт
kommando.streitkraeftebasis.de

Служба військової контррозвідки Німеччини (нім. Amt für den militärischen Abschirmdienst, MAD); а до 1984 року (нім. Amt für Sicherheit der Bundeswehr (ASBw)) — одна з трьох федеральних спецслужб Німеччини, підрозділ Бундесверу, що відповідає за військову контррозвідку.

Штаб-квартира «MAD» знаходиться в Кельні. «MAD» має 12 територіальних підрозділів на всій території Німеччини і 40 мобільних підрозділів. Штат організації налічує близько 1300 військових і цивільних співробітників, річний бюджет у 200р р. склав 73 млн євро (і 70 млн євро був у 2008 році)[1].

Історія[ред.ред. код]

Після формування Бундесверу в 1955 році, в січні 1956 р. була створена «MAD» як підрозділ Бундесверу й існувала до 1984 р. під назвою нім. Amt für Sicherheit der Bundeswehr (ASBw), тобто «Служба безпеки Бундесверу». У вересні 1984 р. була реорганізована, а в її штатний розклад були введені посади для цивільних службовців. До 1990 р. «MAD» мала 28 регіональних відділень. Після об'єднання Німеччини і поглинання Бундесвером Національної народної армії НДР, а також завершення виведення частин радянської армії з території колишньої НДР в 1994 р. було проведено скорочення загальної чисельності Бундесверу і скорочення числа територіальних підрозділів «MAD» до 12.

Протягом історії «MAD» неодноразово виникали скандали. Зокрема, коли «MAD» очолював Герд-Гельмут Комоса, служба вела таємне спостереження за будинком секретаря міністра закордонних справ ФРН Георгом Лебером, запідозреного в шпигунстві на користь НДР, без відома самого міністра. Г. Лебер був проінформований про незаконне стеження на початку 1978 року, після чого пішов у відставку всупереч волі тодішнього канцлера Гельмута Шмідта. До того ж Г. Лебер не повідомив про факт стеження бундестагові, і ця історія набула розголосу після публікації в журналі «Quick» 26 жовтня 1978 р.

Інший скандал, пов'язаний з «MAD» — це так звана «справа Кіслінґа» 1983 року, коли в результаті розслідувань «MAD» генерал Гюнтер Кіслінг, заступник командувача Об'єднаними збройними силами НАТО в Європі, на підставі звинувачень в гомосексуалізмі, отриманих із сумнівних джерел, був визнаний «неблагонадійним» з точки зору безпеки НАТО і достроково відправлений у відставку. Згодом Г. Кісслінґ був реабілітований.

З метою поліпшення свого іміджу «MAD» вдалася до публікації коміксів в журналі «Y» виданого Бундесвером. У чорно-білих коміксах стилістики 1970-х років під назвою «Добрі агенти MAD» розповідається про типові ситуації зі служби (коли німецького солдата спокушає російська шпигунка, співробітники «MAD» рятують табір Бундесверу в Афганістані від бойовиків-ісламістів і т. д.)[2].

У вересні 2012 р. відбувся черговий скандал: з'ясувалося, що «MAD» приховала від комісії бундестагу матеріали про стеження за активним учасником неонацистської банди «NSU» Уве Мундлосом[3], у зв'язку з чим керівник «MAD» Ульріх Біркенхайєр був викликаний в парламентську комісію для надання пояснень. У зв'язку з цим скандалом з'явилися заяви представників федерального міністерства оборони про те, що MAD буде перетворена в рамках майбутньої великої реформи силових структур ФРН[4].

Завдання[ред.ред. код]

Правовою основою діяльності «MAD» є федеральний закон від 20 грудня 1990 р.[5], із змінами, внесеними статтею 8 Закону 22 квітня 2005 р.[6]. Згідно з цими законами, «MAD» є контррозвідувальною організацією оборонного характеру, основними завданнями якої є запобігання саботажу і диверсіям в Бундесвері, боротьба з ворожою агентурою, впроваджуваної в збройні сили ФРН і виявлення «антиконституційної діяльності» в Бундесвері. Насправді «MAD» являє собою організацію з вельми широкими повноваженнями, які найчастіше не афішуються, але права вести військову розвідку у неї немає[7]. Зазначену організацію очолює президент «MAD», який підпорядкований федеральному міністрові оборони Німеччини. Що діє в постійній взаємодії з Федеральною розвідувальною службою Німеччини, Федеральною службою захисту конституції Німеччини та розвідувальними службами НАТО.

Структура[ред.ред. код]

Організаційна структура «MAD» включає такі підрозділи як:

  • Департамент I: Центральний апарат
  • Департамент II: Боротьба з екстремізмом і тероризмом
  • Департамент III: Контррозвідка і оперативне забезпечення безпеки
  • Департамент IV: Захист таємниць (персональних даних та даних про об'єкти)
  • Департамент V: Технічні служби.

Територіальна структура «MAD» включає 12 підрозділів:

Керівники[ред.ред. код]

Керівники Служби військової контррозвідки Німеччини
Період Особа Примітки
1955–1964 роки Йозеф Шельмар
1964–1967 рр. Генріх Зеліґер
1967–1972 рр. Армін Ек
1972–1977 рр. Пауль-Альберт Шерер
1977–1980 рр. Ґерд-Гельмут Комоса
1980–1982 рр. Клаус Фольмер
1982–1983 рр. Ельмар Шмахлінґ
1983–1984 рр. Гельмут Берендт
1984–1987 рр. Губертус Занф
1987–1991 рр. Вінфред Швенке
1991–2003 рр. Рудольф фон Хьоґен
2003–2008 рр. Ріхард Альф
2008–2010 рр. Ґеорґ Фрайхер фон Брандіс
2010–2012 рр. Карл-Хайнц Брюсельбах
з липня 2012 р. — до нині Ульріх Біркенхайєр[8]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]