Єгипко Микола Павлович
| Єгипко Микола Павлович | |
|---|---|
.jpg) | |
| Прізвисько | «Дон Северіно де Морено» |
| Народження | 27 жовтня (9 листопада) 1903 Миколаїв |
| Смерть | 6 липня 1985 (81 рік) Санкт-Петербург |
| Поховання | Серафимівське кладовищеd |
| Країна |  СРСР |
| Приналежність | СРСР |
| Рід військ | Військово-морський флот |
| Освіта | Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова |
| Роки служби | 1919—1920, 1925—1967 |
| Партія | КПРС |
| Звання | віце-адмірал |
| Війни / битви | Громадянська війна в Іспанії, Радянсько-фінська війна, Велика Вітчизняна війна |
| Нагороди |
 |
 Єгипко Микола Павлович у Вікісховищі | |
Микола Павлович Єгипко(27 жовтня (9 листопада) 1903, Миколаїв - 6 липня 1985 Ленінград) - віце-адмірал Військово-Морського Флоту СРСР, Герой Радянського Союзу.
Біографія
Микола Павлович Єгипко народився в місті Миколаєві в сім'ї робітника. Працював слюсарем на Миколаївському суднобудівному заводі. [1]
З 1925 року служив у Військово-Морському Флоті СРСР. У 1931 році закінчив Вище військово-морське училище, а через рік - командні класи при навчальному загоні підводного плавання в місті Ленінграді. Був помічником командира підводного човна «Щ-102», і командиром підводного човна «Щ-117» на Тихоокеанському флоті. У 1936 році екіпаж «Щ-117» перебільшив нормативи перебування в морі в два рази. За відкриття таких можливостей і резервів човнів серії «Щ» всі члени екіпажу Миколи Павловича були нагороджені орденами. Це був перший випадок в СРСР і Росії, коли екіпаж підводного човна став повністю орденоносним. [2]
Брав участь у громадянській війні в Іспанії 1936-1939 років, на республіканському фронті був відомий під ім'ям «Дон Северіно де Морено». Єгипко був командиром ПЛ «С-6», на якій вивіз цінні урядові вантажі з міста Сантандер в місто Хіхон. (Іспанія) Потім, будучи командиром іспанської ПЛ «С-2», провів її через блоковану противником Гібралтарську протоку з французького порту Сен-Назер до Картахени (Іспанія). Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1939 за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового та інтернаціонального обов'язку капітану 2-го рангу Єгипко Миколі Павловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. Пізніше йому була вручена медаль «Золота Зірка» № 117. [3]
З серпня 1938 по грудень 1939 року - командир 2-ї бригади підводних човнів Чорноморського флоту, з грудня 1939 по травень 1940 року - командир бригади підводних човнів Балтійського флоту, у складі якої брав участь у радянсько-фінській війні. [4]
За відмінне знання військово-морської справи, великий бойовий досвід, а також вміння використовувати його в бойовій підготовці та службовії діяльності 26 квітня 1941 капітану 2-го рангу Єгипко М. П. було достроково присвоєно військове звання «капітан 1-го рангу». У квітні 1941 року закінчив командний факультет Військово-морської академії імені К. Є. Ворошилова (навчався з листопада 1936 по червень 1937 року, з травня 1940 по квітень 1941 року). З квітня по вересень 1941 року - командир 1-ї бригади підводних човнів Балтійського флоту, з вересня 1941 року - командир об'єднаної бригади підводних човнів Балтійського флоту, з вересня по жовтень 1941 року - у розпорядженні Військової ради Балтійського флоту. [5]
З жовтня 1941 року по лютий 1943 року - в апараті військового аташе при посольстві СРСР у Великобританії. Був спостерігачем на кораблях британського флоту, брав участь у бойових операціях з проведення конвоїв від портів Англії до північних портів СРСР. [6]
З лютого 1943 до року по травень 1946 року - начальник Відділу зовнішніх відносин Наркомату ВМФ СРСР, З травня 1946 року по січень 1948 року - тимчасово виконуючий посаду заступника начальника Відділу зовнішніх відносин Збройних Сил. З січня 1948 року по лютий 1953 - начальник курсу Військово-морської академії імені К. Є. Ворошилова, з лютого по серпень 1953 року - начальник 2-го Балтійського Вищого Військово-Морського Училища (ВВМУ), з серпня 1953 року по березень 1955 - начальник Вищого військово-морського училища (ВМУ) механіків флоту. Постановою Ради Народних Комісарів Союзу РСР від 31 травня 1954 капітану 1-го рангу Єгипко М. П. присвоєно військове звання «контр-адмірал». [7]
З березня 1955 року по липень 1959 - начальник 1-го ВВМУ підводного плавання, з липня 1959 року по грудень 1966 - начальник ВВМУ підводного плавання імені Ленінського комсомолу. Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 лютого 1963 контр адміралу Єгипко М. П. присвоєно військове звання «віце-адмірал». [8]
З грудня 1966 по січень 1967 року - у розпорядженні головкому ВМФ. З січня 1967 віце-адмірал М. П. Єгипко - в запасі[9] Після відставки жив у місті-герої Ленінграді. Помер 6 липня 1985. Похований на Серафимівському кладовищі в Санкт-Петербурзі.
Пям'ять
7 травня 1975 на честь 30-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, зусиллями вчителів Лідії Михайлівни Цвєткової та Антоніни Іванівни Каракової, а також інженер-капітаном 1 рангу Олександри Миколаївни Донченко, в школі № 269 (нині № 585) [10] Кіровського району м. Санкт-Петербуга прийняло рішення створити Зал Бойової Слави підводників Балтики. Щоб увічнити подвиг балтійських підводників під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. За роки існування музею вдалося зібрати безліч експонатів - їх у музеї налічується більше 2000, з яких близько 450 - справжні речі. Це - подарунки ветеранів, макети, зроблені руками дітей, фотографії та документи часів ВВВ. Сьогодні носить назву «Музей бойової слави підводників Балтики ім. М. П. Єгипко»
Нагороди
- Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу
- Три ордена Леніна (1935, 1939, 1950)
- Три ордена Червоного Прапора (1937, 1944, 1954)
- Три ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня (1944, 1945, 1985)
- Орден Вітчизняної війни 2-го ступеня (1944)
- Орден Червоної Зірки (1936)
- медалі СРСР
- Орден «Партизанська зірка» 2-го ступеня (Югославія, 1946)
- Орден Virtuti Militari 5-го класу (Польща, 1946)
- Іменна зброя двічі (1931, 1953)
Примітки
- ↑ Герои страны Египко Николай Павлович
- ↑ Герои страны Египко Николай Павлович
- ↑ Герои страны Египко Николай Павлович
- ↑ Герои страны Египко Николай Павлович
- ↑ Герои страны Египко Николай Павлович
- ↑ Герои страны Египко Николай Павлович
- ↑ Герои страны Египко Николай Павлович
- ↑ Герои страны Египко Николай Павлович
- ↑ Герои страны Египко Николай Павлович
- ↑ Музей боевой славы подводников Балтики им. Н.П. Египко.
Джерела
- Бундюков А.Т., Кравченко М.В. Сыновняя верность Отчизне. Одесса, 1982
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Т.1. М., 1987
- Золотые Звёзды тихоокеанцев. Владивосток, 1982
- Кузнецов И.И., Джога И.М.Первые Герои Советского Союза (1936-1939).-Иркутск:1983
- Лурье В.М. Адмиралы и генералы ВМФ СССР: 1946-1960. – М., 2007.
| |||||||
