Спірін Іван Тимофійовіч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Тимофійович Спірін
рос. Иван Тимофеевич Спирин
Могила Героя Советского Союза Ивана Спирина.jpg
Могила І. Т. Спіріна
Народження 28 липня (9 серпня) 1898(1898-08-09)
Коломна, Московська губернія, Російська імперія
Смерть 4 листопада 1960(1960-11-04) (62 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Введенське кладовище
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Освіта Військова академія Генерального штабу (Росія)
Роки служби 1918—1955
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Звання CCCP air-force Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант авіації
Командування 9-й гв. бак
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Радянсько-польська війна
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоного Прапора
Орден Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Спірін Іван Тимофійовіч у Вікісховищі?

Іва́н Тимофі́йович Спі́рін (рос. Иван Тимофеевич Спирин; 9 серпня 1898 — 4 листопада 1960) — радянський військовий і полярний льотчик, генерал-лейтенант авіації (05.11.1944), доктор географічних наук (1938), професор (1938). Герой Радянського Союзу (1937).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Коломна, повітовому центрі Московської губернії Російської імперії (нині — Московська область Росії). Закінчив 3 курси інституту.

Громадянська війна в Росії[ред. | ред. код]

У лавах Червоної армії з 1918 року. Учасник громадянської війни в Росії: воював червоноармійцем 9-го стрілецького полку на Південному фронті, з листопада 1919 року — червоноармієць ескадри повітряних кораблів «Ілля Муромець». З травня 1920 року обіймав низку посад у дивізіоні повітряних кораблів на Західному фронті, брав участь у бойових діях польсько-радянської війни.

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

З вересня 1922 року — завідувач технічним складом, начальник технічної частини Науково-дослідного аеродрому в Москві. У 1924 році екстерном закінчив Московську школу летнабів (льотчиків-спостерігачів). З жовтня 1924 по вересень 1938 року (з незначними перервами) проходив службу в НДІ ВПС РСЧА: старший летнаб аеронавігаційного відділення, інструктор-летнаб, заступник начальника штурманського відділу, флагманський штурман ВПС РСЧА (з січня 1935), командир і воєнком НДІ ВПС РСЧА (з лютого 1936). У 1930 році закінчив 1-шу Качинську військову авіаційну школу льотчиків імені О. Ф. М'ясникова.

Як штурман, брав участь у перших радянських далеких перельотах: Москва — Пекін (1925), до Італії (1927), Москва — Іркутськ — Харків — Москва (1929), Москва — Севастополь — Анкара — Тегеран — Кабул — Ташкент — Москва (1930) та інших. З 10 по 12 вересня 1934 року на літакові АНТ-25, як штурман екіпажу під командуванням М. М. Громова, здійснив рекордний за дальністю (12411 км) і тривалістю (75 годин) переліт по замкнутому маршруту.

Учасники експедиції на Північний полюс 1937 року (зліва направо): І. Т. Спірін, М. І. Шевельов, М. С. Бабушкін, О. Ю. Шмідт, М. В. Водоп'янов, А. Д. Алексєєв, В. С. Молоков.

Одночасно з основною роботою у 1930-х роках викладав аеронавігацію у Військово-повітряній академії імені М. Є. Жуковського, брав участь у низці пошукових повітряних експедицій в Арктиці. Активний учасник розробки нових методів літаководіння, брав участь у створенні різноманітних аеронавігаційних приборів.

У 1937 році, як один з кращих штурманів СРСР, був включений до складу радянської арктичної експедиції і, як флаг-штурман експедиції в екіпажі флагманського літака під командуванням М. В. Водоп'янова брав участь у висадці на Північний полюс 1-ої наукової дрейфуючої станції «Північний полюс-1». Забезпечив точну висадку експедиції на чолі з І. Д. Папаніним в районі географічного Північного полюсу.

4 липня 1937 року І. Т. Спіріну присвоєне військове звання комбриг. У вересні 1938 року переведений з НДІ ВПС РСЧА до Військово-повітряної академії імені М. Є. Жуковського і призначений начальником факультету авіаційних штурманів.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Учасник радянсько-фінської війни: командир бойової авіаційної групи далекої дії у ВПС 9-ї армії. Особисто виконав 2 бойових вильоти на знищення важливих об'єктів у тилу ворога і кілька бойових вильотів на бомбардування прифронтової смуги.

4 червня 1940 року пройшов переатестацію і отримав військове звання генерал-майора авіації. З вересня того ж року — начальник 2-ї Івановської вищої офіцерської школи штурманів.

На початковому етапі німецько-радянської війни на базі школи була створена авіаційна група далекої дії з оборони Москви, метою якої було знищення аеродромів і важливих об'єктів супротивника. Група під командуванням генерал-майора авіації І. Т. Спіріна нараховувала 200 літаків, брала участь у Смоленській битві і при обороні Москви.

З березня 1942 року — начальник 2-ї Івановської вищої офіцерської школи нічних екіпажів ВПС РСЧА, евакуйованої до Середньої Азії. Під його командуванням у школі підготовлено для нічних бойових вильотів понад 1000 екіпажів.

З жовтня 1944 року — 9-го гвардійського бомбардувального авіаційного корпусу в АДД й у 18-й повітряній армії.

Повоєнний час[ред. | ред. код]

З 1945 до квітня 1948 року — знову начальник Івановської вищої школи штурманів. Закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова. З травня 1949 року — начальник спеціального відділення, з лютого 1950 року — начальник спеціального факультету, з листопада 1952 року — заступник начальника штурманського факультету Військово-повітряної інженерної академії імені М. Є. Жуковського.

У липні 1955 року генерал-лейтенант авіації І. Т. Спірін вийшов у відставку. Працював начальником відділу авіації Антарктичного інституту АН СРСР. З 1957 року й до кінця життя — начальник військової кафедри Московського фізико-технічного інституту.

Нагороди[ред. | ред. код]

Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР від 27 червня 1937 року «за зразкове виконання урядового завдання та виявлені при цьому мужність і героїзм» Спіріну Івану Тимофійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Після встановлення у 1939 році знаку особливої відзнаки, отримав медаль «Золота Зірка» за № 41.

Нагороджений трьома орденами Леніна (28.09.1934, 27.06.1937, …), двома орденами Червоного Прапора (1925, …), орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки (1930, …) і медалями.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Ім'ям Івана Спіріна названо одну з вулиць Москви. У місті Коломна Московської області встановлене погруддя, а в Москві, на фасаді будинку, де він мешкав — меморіальна дошка.

Посилання[ред. | ред. код]