Молоков Василь Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Сергійович Молоков
рос. Василий Сергеевич Молоков
Vasily Molokov.jpg
Народження 1 (13) лютого 1895(1895-02-13)
Ірининське
Смерть 29 грудня 1982(1982-12-29) (87 років)
Москва
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Освіта Q4174242?
Роки служби 1915—1931, 1936—1947
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank general-major infobox.svg Генерал-майор авіації
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Друга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня Орден Кутузова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
800thMoscowRibbon.png
Молоков Василь Сергійович у Вікісховищі?

Васи́ль Сергі́йович Мо́локов (рос. Василий Сергеевич Молоков; 13 лютого 1895 — 29 грудня 1982) — радянський військовий і полярний льотчик, генерал-майор авіації (04.06.1940). Герой Радянського Союзу (20.04.1934).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Ірининське Островської волості Подольського повіту Московської губернії Російської імперії (нині — село Молоково Ленінського району Московської області Росії). Росіянин. Закінчив сільську школу. Трудову діяльність розпочав у Москві в 1904 році.

У вересні 1915 року призваний до Російської імператорської армії, військову службу проходив на Балтійському флоті. Учасник Першої світової війни: з грудня 1915 по липень 1916 року — рядовий морського батальйону, ніс караульну службу на острові Даго. У 1916—1917 роках — моряк і моторист 21-ї авіастанції Балтійського флоту. З жовтня 1917 по січень 1918 року навчався у школі авіаційних механіків при 22-й авіастанції Балтійського флоту.

У лавах Червоної армії з лютого 1918 року. Служив авіамеханіком у морській авіації. Учасник Громадянської війни в Росії: до липня 1918 року — боєць 2-ї повітряної бригади, до лютого 1919 року — механік авіазагону Красносельської школи вищого пілотажу, до вересня 1919 року — авіамеханік Камського гідроавіазагону.

У 1921 році закінчив Самарську школу морських льотчиків, до 1923 року — льотчик морської авіації Балтійського флоту. У 1924 році закінчив Севастопольську військову авіаційну школу морських льотчиків, до 1931 року працював при школі льотчиком-інструктором. У 1929 році закінчив курси удосконалення командного складу при Військово-повітряній академії імені М. Є. Жуковського. У липні 1931 року вийшов у запас.

З липня 1931 року — пілот ЦПФ СРСР. Літав на повітряних лініях Сибіру. З серпня 1932 року очолював загін Полярної авіації Головного управляння Північного морського шляху. У квітні 1934 року брав участь в рятуванні челюскінців. Здійснив 9 вильотів на літакові Р-5 з посадками на крижаному аеродромі, вивіз з табору 39 чоловік. Згодом здійснив низку далеких перельотів у Заполяр'ї.

Вдруге призваний до лав РСЧА у листопаді 1936 року, у грудні того ж року присвоєно військове звання «полковник». У 1937 році, як командир екіпажу ТБ-3, брав участь у висадці експедиції І. Д. Папаніна на Північний полюс. З березня 1938 по квітень 1942 року — начальник Головного управління ЦПФ. У червні 1942 року, як уповноважений Державного комітету Оборони (ДКО), перевіряв хід будівництва авіаційної траси Аляска — Сибір. У 1942—1943 роках — начальник Льотно-дослідницького інституту.

Учасник німецько-радянської війни: у травні-червні 1943 року стажувався на посаді командира 244-ї бомбардувальної авіаційної дивізії Південно-Західного фронту; з червня 1943 до грудня 1945 року — командир 213-ї нічної бомбардувальної авіаційної дивізії на Західному і 3-му Білоруському фронтах.

У 1946—1947 роках — заступник начальника Головного управління гідрометеослужби при Раді Міністрів СРСР. У серпні 1947 року генерал-майор авіації В. С. Молоков вийшов у запас.

Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Кунцевському кладовищі.

Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]

Обирався членом Центрального виконавчого комітету СРСР 7-го скликання (1935—1937), членом Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1946).

Член Центральної ревізійної комісії ЦК КПРС (1941—1952).

Нагороди[ред. | ред. код]

Постановою ЦВК СРСР від 20 квітня 1934 року за мужність і героїзм, виявлені при рятуванні челюскінців, Молокову Василю Сергійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням грамоти ЦВК СРСР. Після введення особливого знаку відзнаки — медалі «Золота Зірка» у 1939 році, отримав нагороду за № 3.

Нагороджений трьома орденами Леніна (20.04.1934, 27.06.1937, 30.04.1945), двома орденами Червоного Прапора (03.11.1944, 13.05.1945), орденами Суворова 2-го ступеня (19.04.1945), Кутузова 2-го ступеня (22.07.1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (12.12.1943), Червоної Зірки (19.09.1936) і медалями.

Твори[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Село Ірининське Ленінського району Московської області, в якому народився В. С. Молоков, перейменоване у село Молоково.

У місті Красноярську встановлено пам'ятник, а у селі Молоково — погруддя.

Його ім'ям також названо: мис на Землі Франца-Йосифа, острів на річці Єнісей, вулиці у багатьох містах і селах Росії, України і Білорусі, літаки Ту-214 авіакомпанії «КрасЕйр» і Іл-76ТД МНС Росії.

Посилання[ред. | ред. код]