Кравченко Григорій Пантелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Пантелійович Кравченко
The Soviet Union 1966 CPA 3324 stamp (World War II First Twice Hero Lieutenant General of the Air Force Gregory Kravchenko) low resolution.jpg
Народження 29 вересня (12 жовтня) 1912(1912-10-12)
Голубівка
Смерть 23 лютого 1943(1943-02-23) (30 років)
Sinyavino[d], Mginsky District[d], Ленінградська область, РРФСР, СРСР
загиблий у бою
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Винищувальна авіація
Освіта Kacha Higher Military Aviation School of Pilots[d] (1932)
Роки служби 1931—1943
Партія ВКП(б)
Звання CCCP air-force Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант авіації
Командування 22-й винищувальний авіаційний полк
ВПС Прибалтійського ОВО
11-та змішана авіаційна дивізія
ВПС 3-ї армії
215-та винищувальна авіаційна дивізія
Війни / битви Битва на озері Хасан
Бої на Халхин-Голі
Польський похід РСЧА
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден «Знак Пошани»
Нагороди інших країн
Орден Червоного Прапора (Монголія)
Кравченко Григорій Пантелійович у Вікісховищі?

Кра́вченко Григо́рій Пантелі́йович (29 вересня (12 жовтня) 1912(19121012) — 23 лютого 1943) — радянський військовий льотчик-винищувач, генерал-лейтенант авіації. Перший у СРСР двічі Герой Радянського Союзу (1939).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 вересня (12 жовтня) 1912(19121012) року в селі Голубівка (нині Новомосковський район Дніпропетровської області) в селянській родині. Українець[1] (в деяких джерелах вказується як росіянин).

З 1914 року жив у селі Пахомовка (нині Павлодарська область Казахстану), з 1923 року — в селі Звіриноголовське (нині Курганська область Росії). Закінчив 10 класів школи й 1-й курс Московського землевпорядного технікуму у 1931 році.

У лавах РСЧА з 1931 року. Закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків і був залишений при ній льотчиком-інструктором. У 1933—1934 роках проходив службу у стройових частинах ВПС СРСР.

Влітку 1934 року перейшов на льотно-випробувальну роботу до Науково-випробувального інституту ВПС СРСР. Брав участь у випробуваннях динамореактивних авіаційних гармат Курчевського (АПК-4 біс) на винищувачах І-Z.

У березні-серпні 1938 року брав участь у бойових діях у Китаї: командир авіаційної ланки, загону, ескадрильї. Здійснив на винищувачеві І-16 76 бойових вильотів, у 8 повітряних боях збив 6 літаків супротивника. 29 квітня 1938 року був збитий, здійснив вимушену посадку. У липні того ж року був збитий удруге, врятувався на парашуті.

Повернувшись із Китаю у листопаді 1939 року, продовжив льотно-випробувальну роботу. Провів державні випробування винищувачів І-16 типу 10 з крилом «М» та типу 17, І-16ПС. Здійснив низку випробувальних польотів на І-153 й ДІ-6.

У червні-вересні 1939 року брав участь у боях на річці Халхин-Гол: командир ескадрильї, 22-го винищувального авіаційного полку в складі 1-ї армійської групи. Здійснив кілька десятків бойових вильотів на винищувачеві І-16, у 8 повітряних боях сбив особисто 3 та у складі групи 4 літаки супротивника. 27 червня 1939 року через відсутність палива здійснив вимушену посадку на ворожій території й протягом 3-х діб виходив до своїх.

У вересні-жовтні 1939 року як радник брав участь у приєднанні Західної України. Згодом призначений начальником відділу винищувальної авіації Управління бойової підготовки ВПС РСЧА.

Учасник радянсько-фінської війни: з грудня 1939 по березень 1940 року — командир особливої авіаційної групи у складі 4-х полків (2 винищувальних та 2 бомбардувальних), що базувалась на території Естонії.

З травня 1940 року — начальник відділу винищувальної авіації Льотно-технічної інспекції ВПС РСЧА. З липня 1940 року — командувач ВПС Прибалтійського особливого військового округу.

У 1941 році закінчив Курси удосконалення командного складу (КУКС) при Військовій академії Генштабу.

Учасник німецько-радянської війни від червня 1941 року. Командував 11-ю змішаною авіаційною дивізією на Західному і Брянському фронтах. З листопада 1941 року — командувач ВПС 3-ї армії Брянського фронту, з березня 1942 року — командир 8-ї ударної авіаційної групи Ставки ВГК. У травні 1942 року сформував і очолив 215-ту винищувальну авіаційну дивізію, з якою воював на Калінінському і Волховському фронтах.

23 лютого 1943 року на винищувачеві Ла-5 загинув у повітряному бою поблизу села Синявине Кіровського району Ленінградської області. Похований у Москві, в некрополі Кремлівської стіни.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1939 року за мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового долгу, командиру винищувальної авіаційної групи радянських добровольців у Китаї Кравченку Григорію Пантелійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. Після затвердження знаку особливої відзнаки 4 листопада 1939 року отримав медаль «Золота Зірка» (№ 120).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1939 року за мужність і героїзм, виявлені у боях, командир 22-го винищувального авіаційного полку 1-ї армійської групи майор Кравченко Григорій Пантелійович удостоєний звання двічі Героя Радянського Союзу. Після затвердження знаку особливої відзнаки 4 листопада 1939 року отримав другу медаль «Золота Зірка» (№ 1/ІІ).

Нагороджений також двома орденами Червоного Прапора (14.11.1938, 19.01.1940), орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (1943), «Знак Пошани» (25.05.1936) і монгольським орденом Червоного Прапора (10.08.1939).

Пам'ять[ред. | ред. код]

У селі Голубівка встановлено бронзове погруддя Г. П. Кравченка.

Ім'ям Григорія Кравченка названо вулиці у містах Москва і Курган.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]