Шевченко Володимир Іларіонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Іларіонович Шевченко
Народження 25 червня 1908(1908-06-25)
хутір Америка
Смерть 6 січня 1972(1972-01-06) (63 роки)
Волгоград
Поховання Волгоград
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Бомбардувальна авіація
Роки служби 19291946
Звання CCCP air-force Rank general-major infobox.svg Генерал-майор авіації
Війни / битви Громадянська війна в Іспанії
Бої на Халхин-Голі
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу (№ 69)
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня Орден Кутузова II ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки

Володи́мир Іларіо́нович Шевче́нко (25 червня 1908(19080625) — 6 січня 1972) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1938) за звитяги на фронті громадянської війни в Іспанії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 червня 1908 на хуторі Америка (з 1923 року іменувався Червона Зоря) Області Війська Донського, нині в межах селища Панфілово Новоаннінського району Волгоградської області Росії, в селянській родині. Українець. Закінчив приходську школу, робітфак.

У Червоній армії з 1929 року. У 1932-му закінчив Борисоглібську військову школу льотчиків.

Брав участь в 1937 році в громадянській війні в Іспанії 1936—1939 років, командир загону бомбардувальників старший лейтенант Шевченко В. І. зробив 156 бойових вильотів на бомбардування об'єктів, що знаходились у тилу франкістів, та на їхні кораблі у морі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 березня 1938 старшому лейтенанту Шевченку Володимиру Іларіоновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна, а після заснування особливої відзнаки йому вручена медалі «Золота Зірка» (№ 69).

Після повернення з Іспанії, в червні 1938 року В. І. Шевченко призначений на посаду заступника начальника Головної льотної інспекції при Військовій раді ВПС РСЧА.

Полковник Шевченко В. І. брав участь у боях з японськими мілітаристами в районі річки Халхін-Гол (Монголія) в 1939 році, командуючи 100-ю авіаційною бомбардувальною бригадою. Особисто здійснив кілька бойових вильотів.

З грудня 1939 року — командир 10-ї швидкісної бомбардувальної авіаційної бригади ВПС Київського Особливого військового округу, на чолі її брав участь у Радянсько-фінській війні 1939—1940 років у складі ВПС 9-ї армії.

З червня 1940 року — командир 18-ї змішаної авіаційної дивізії ВПС Київського Особливого військового округу. З лютого 1941 року — командир 16-ї змішаної авіаційної дивізії ВПС Одеського військового округу. Початок війни зустрів на цій посаді в місті Тернопіль.


Воював на Південному фронті. Тимчасово обіймав посаду начальника ВПС 37-ї армії Південно-Західного фронту. З травня 1942 генерал-майор авіації Шевченко В. І. командував 217-ю, з липня — 216-ю винищувальною авіаційною дивізією 14-ї повітряної армії на Південному, Північнокавказькому і Закавказькому фронтах, брав участь в обороні Кавказу. З жовтня 1942 командував 1-м змішаним авіаційним корпусом 17-ї повітряної армії Південно-Західного і 4-го Українського фронтів. З липня 1944 року — командир 182-ї штурмової авіаційної дивізії 1-ї повітряної армії 3-го Білоруського фронту, з якою пройшов до кінця війни.

Після війни генерал-майор авіації Шевченко В. І. продовжував командувати цією дивізією, дислокованою в місті Інстербург (нині — Черняховськ, Калінінградської області).

У 1946 році після розформування дивізії відмовився їхати на Далекий Схід на аналогічну посаду. При проходженні медкомісії в квітні того ж року був визнаний інвалідом другої групи і звільнений у запас. Жив у місті Черняховську, в тому ж будинку, який займав, будучи командиром дивізії. У лютому 1948 був заарештований, звинувачений у розкраданні державного майна. У більшості публікацій — «за звинуваченням в антирадянській діяльності та шкідництві». У травні 1948 засуджений військовим трибуналом Прибалтійського військового округу до найвищої кари, але вирок був знижений до 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах, з поразкою в правах на 5 років та з конфіскацією майна. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 січня 1949 позбавлений звання Героя Радянського Союзу. При цьому військового звання «генерал-майор авіації» не позбавлявся.

Провів 5 років у таборах під містом Кемерово. Звільнений в травні 1953 року за амністією. Після звільнення повернувся на батьківщину. Жив у селищі Панфілово Волгоградської області, працював викладачем військової справи в середній школі, інструктором Калінінського районного відділу ДТСААФ, завідувачем хлібопекарень і колгоспної ферми. Неодноразово звертався зі скаргами в різні інстанції. У лютому 1969 року постановою Пленуму Верховного Суду СРСР справу генерала Шевченка було припинено за недоведеністю пред'явленого обвинувачення. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 травня 1969 Шевченко Володимир Іларіонович відновлений у званні Героя Радянського Союзу і в праві на всі державні нагороди.

З 1970 року жив у Волгограді. Генерал-майор авіації у відставці В. І. Шевченко помер 6 січня 1972 року. Похований у Волгограді.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. — М.: Воениздат, 1988. — С. 770. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]