Красноюрченко Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Іванович Красноюрченко
рос. Иван Иванович Красноюрченко
Krasnoyurchenko-Ivan-Ivanovich.jpg
Народження 3 вересня 1910(1910-09-03)
Ніколаєвськ
Смерть 1 квітня 1970(1970-04-01) (59 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Рід військ Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 19341956
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank general-major infobox.svg Генерал-майор авіації
Війни / битви Бої на Халхин-Голі
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу — № 177
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Красноюрченко Іван Іванович у Вікісховищі?

Іван Іванович Красноюрченко (рос. Иван Иванович Красноюрченко; 3 вересня 1910, Ніколаєвськ — 1 квітня 1970, Київ) — радянський військовийльотчик, Герой Радянського Союзу (1939), помічник командира ескадрильї 22-го Червонопрапорного винищувального авіаційного полку винищувальної авіаційної бригади 1-ї армійської групи під час боїв на Халхин-Голі. Учасник німецько-радянської війни. Генерал-майор авіації (1953).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 вересня 1910 року в селищі Ніколаєвськ (нині місто Волгоградської області Росії), в селянській родині. Росіянин. Член КПРС з 1932 року. Закінчив перший курс Ленінградського інституту інженерів-механіків соціалістичного землеробства.

У 1934 році призваний до лав Червоної Армії. У 1935 році закінчив Качинську військову школу пілотів. Служив пілотом та командиром авіаційної ланки в Забайкаллі, а з 1936 року — в Монгольській Народній Республіці.

Учасник боїв з японськими мілітаристами на річці Халхин-Гол з 23 травня по 16 вересня 1939 року. За час цих боїв лейтенант І. І. Красноюрченко здійснив 111 бойових вильотів, брав участь у 33-х повітряних боях і 45-і штурмових діях по наземним військам. Збив п'ять японських винищувачів.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1939 року за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового та інтернаціонального обов'язку лейтенанту Івану Івановичу Красноюрченку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 177).

Початок німецько-радянської війни зустрів в Україні, у складі 22-го винищувального авіаційного полку. У перший же день, вранці 22 червня 1941 року, збив над Києвом ворожий бомбардувальник. Потім служив у 43-му авіаційному полку, пізніше був командиром 92-го винищувального авіаційного полку, 102-ї і 147-ї винищувальних авіаційних дивізій протиповітряної оборони країни. 6 жовтня 1941 року підполковник І. І. Красноюрченко був призначений командиром сформованої 141-ї винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони.

З 30 березня по 15 жовтня 1942 року командував 102-ю винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони (згодом — 2-а гвардійська винищувальна авіаційна Сталінградська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія протиповітряної оборони), що входила до складу Сталінградського корпусного району протиповітряної оборони.

У середини листопада 1942 року відбув до Ярославля і вступив у командування 147-ї винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони. Війну полковник І. І. Красноюрченко закінчив вже заступником командувача 9-м винищувальним авіаційним Воронезьким корпусом протиповітряної оборони.

У 1952 році закінчив авіаційний факультет Військової академії Генерального штабу імені К. Є. Ворошилова. Командував авіаційними частинами протиповітряної оборони, займав пост начальника Центрального аероклубу імені В. П. Чкалова.

Могила Івана Красноюрченка

З 1956 року генерал-майор авіації І. І. Красноюрченко — в запасі. Працював директором кераміко-художнього заводу. Жив у Києві. Помер 1 квітня 1970 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди, пам'ять[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями, двома монгольськими орденами Бойового Червоного Прапора.

Ім'ям Героя названо провулок у місті Ніколаєвську Волгоградської області.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987 (рос.)
  • Герои-волгоградцы. Волгоград, 1967 (рос.)
  • Кузнецов И. И., Джога И. М. Первые Герои Советского Союза (1936–1939). — Иркутск. 1983 (рос.)
  • Красноюрченко Іван Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).