Слепньов Маврикій Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маврикій Трохимович Слепньов
рос. Маврикий Трофимович Слепнёв
Mavriky Slepnyov.jpg
Народження 15 (27) червня 1896(1896-06-27)
Ямсковичі
Смерть 19 грудня 1965(1965-12-19) (69 років)
Москва
Поховання
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Роки служби 1914—1917, 1918—1946
Партія КПРС
Член Центральний виконавчий комітет СРСР
Звання Imperial Russian Army StfCapt 1917 h.png Штабс-капітан

CCCP air-force Rank polkovnik infobox.svg Полковник авіації
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Друга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Японією» Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Нагороди Російської імперії:

Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Медаль «У пам'ять 300-ліття царювання дому Романових»
Слепньов Маврикій Трохимович у Вікісховищі?

Маври́кій Трохи́мович Слепньо́в (рос. Маврикий Трофимович Слепнёв; 27 червня 1896 — 19 грудня 1965) — радянський військовий і полярний льотчик, полковник авіації (1936). Герой Радянського Союзу (20.04.1934).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Ямсковичі, нині Кінгісеппського району Ленінградської області. Росіянин. Навчався у торговельній школі, працював на заводі електроапаратури.

У 1914 році призваний до Російської імператорської армії. У 1915 році закінчив школу прапорщиків. Учасник Першої світової війни. У 1917 році закінчив Гатчинську льотну школу. Був командиром авіаційного загону. Останнє військове звання — штабс-капітан.

У 1917 році пристав до більшовиків. Під час Жовтневого перевороту очолював загін Червоної гвардії Лузького району Петрограда.

У лютому 1918 року добровільно вступив до лав Червоної армії. До вересня 1918 року — заступник начальника авіагрупи Лузької стрілецької дивізії, до лютого 1919 року — командир 1-го загону, згодом — льотчик Ярославської авіагрупи. У 1919 році закінчив курси при Військово-інженерній академії РСЧА. Учасник Громадянської війни в Росії: з жовтня 1919 року — військовий інженер 25-ї стрілецької дивізії на Східному і Західному фронтах.

У липні 1923 року закінчив Московську вищу військову авіаційну школу льотчиків і був залишений при школі льотчиком-інструктором. З 1925 року — льотчик Цивільного Повітряного Флоту (ЦПФ СРСР) із залишенням у кадрах РСЧА: протягом 1925—1928 років здійснював освоєння нових повітряних трас у Середній Азії, одночасно виконуючи бойові завдання командування РСЧА у ході боротьби з басмацтвом; з 1929 року — у Східному Сибіру; з 1931 року — в Арктиці.

З 1933 року — інженер-пілот авіаційного управління Північного морського шляху в Москві. У лютому 1934 року разом з Г. Ушаковим і С. Леваневським був відряджений до США з метою закупівлі літаків для порятунку челюскінців. За один рейс евакуював з крижини п'ятьох чоловік, згодом доправив хворого О. Шмідта з Чукотки на лікування до США.

У 1934—1935 роках — командир авіаційного загону при НДІ ЦПФ. У 1936 році закінчив Військово-повітряну академію імені М. Є. Жуковського. З 1936 року — заступник начальника, з 1937 року — начальник Головної інспекції ЦПФ. Одночасно, протягом 1935—1937 років, командував підрозділом дирижаблів. У 1939—1940 роках — начальник Академії ЦПФ. У 1941 році закінчив курси удосконалення командного складу при Академії Генерального штабу РСЧА.

Учасник німецько-радянської війни: з серпня 1941 року — заступник командира 63-ї авіаційної бригади ВПС Чорноморського флоту. З січня 1942 року проходив військову службу в Головному управлінні ВПС ВМФ: командир з формувань, з вересня 1942 — начальник 5-го відділу, з січня 1943 — начальник відділу перелетів. З жовтня 1944 року — старший офіцер з повітряного права міжнародно-правового відділу Головного штабу ВМФ СРСР.

У 1946 році полковник М. Т. Слепньов вийшов у відставку. Займався літературною діяльністю. Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Постановою ЦВК СРСР від 20 квітня 1934 року за мужність і героїзм, виявлені при рятуванні челюскінців, Слепньову Маврикію Трохимовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням грамоти ЦВК СРСР. Після введення особливого знаку відзнаки — медалі «Золота Зірка» у 1939 році, отримав нагороду за № 5.

Нагороджений двома орденами Леніна (20.04.1934, 21.02.1945), орденом Червоного Прапора (03.11.1944), медалями, а також орденом Червоного Півмісяця Таджицької РСР.

Крім того, був нагороджений нагородами Російської імперії: Анненською зброєю «За хоробрість», орденами Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами і бантом, Святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом, медаллю «300-річчя Дому Романових».[1]

Твори[ред. | ред. код]

  • Слепнёв М. Т. В снегах Сибири. — М.: Осоавиахим, 1930. (рос.)
  • Слепнёв М. Т. Первые Герои Советского Союза. — М.: ДОСААФ, 1955. (рос.)

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Ім'ям Маврикія Слепньова названо одну з московських вулиць.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]