Тоттенгем Готспур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тоттенхем Хотспур)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тотенгем Готспур
емблема
Повна назва Tottenham Hotspur Football Club
Прізвисько Шпори (англ. Spurs)
Засновано 5 вересня 1882 (під назвою «Готспур»)
Населений пункт Лондон[1], Велика Британія
Стадіон Тоттенгем Готспур Стедіум
Вміщує 62 062
Президент Англія Деніел Леві
Головний тренер Аргентина Маурісіо Почеттіно
Ліга Прем'єр-ліга
2017-18 3-є
Домашня
Виїзна


То́ттенгем Го́тспур (англ. Tottenham Hotspur FC) — професійний англійський футбольний клуб, бере участь в англійській Прем'єр-лізі Заснований — 1882 року. Клуб зазвичай називають «шпори» (spurs). Стадіон клубу — «Вайт Гарт Лейн» — розташований у районі Гарінґей — північній частині Лондона. За свою більш ніж столітню історію клуб став одним з найтитулованіших на Туманному Альбіоні. Девіз клубу — Audere est Facere («Зважитися — означає зробити»).

«Тоттенгем Готспур» першим із англійських клубів у ХХ столітті зробив золотий дубль, вигравши чемпіонат і Кубок Англії в сезоні 1960/1961. У 1963 році «шпори» стали першим британським клубом, що виграв європейський кубок — Кубок володарів Кубків.

«Тоттенгем» традиційно змагається з найближчим сусідом — «Арсеналом»: матчі між цими командами називають «Північне лондонське дербі».

Історія[ред. | ред. код]

Заснування[ред. | ред. код]

Історія клубу почалася 5 вересня 1882 року. Декілька учнів однієї з місцевих шкіл вирішили заснувати свою футбольну команду. Вони були членами крикетного клубу, але сезон в крикет вже закінчувався, а їм хотілося пограти ще в що-небудь. Первинний офіс молодого клубу знаходився в Асоціації молодих християн. З 1884 року клуб отримав свою сьогоднішню назву «Тоттенгем Готспур», щоб клуб не плутали з іншою командою — «Лондон Готспур».

1887—1919[ред. | ред. код]

Перший офіційно зареєстрований матч «Тоттенгем» провів проти клубу «Дайал Сквер» — майбутнього «Арсеналу». Гра так і не закінчилася через темряву, але на момент її закінчення рахунок був 2:1 на користь «Тоттенгема». Перший офіційний матч в рамках першості Англії провів 24 вересня 1892 року в першості Південного альянсу: був переможений «Політехнік» з рахунком 2:1. У 1899 році «шпори» переїхали до Гань Роуд. Надалі це місце стало називатись «Вайт Гарт Лейн». У 1900 команда виграла Кубок Південної ліги, який дозволив «Тоттенгему» зіграти в Кубку Англії. Тоді «шпори» дійшли до фіналу. Їх суперником був «Шеффілд Юнайтед». Матч відбувся на стадіоні Крістал Пелеса, яки закінчився тоді 2-2. Перегравання пройшло в Болтоні, матч закінчився з рахунком 3-1 на користь команди із Лондона.

У 1908 році «Тоттенгем» потрапив в другий дивізіон і зайняв там друге місце, вийшовши в перший дивізіон. Там він зайняв 15-е місце (із 20). У 1915 році «Тоттенгем» зайняв останнє місце і відправився в другий дивізіон. Але тут почалася війна…

У 1919 після війни вищу лігу сформували заново і вирішили збільшити число її членів до 22, серед яких повинен був бути «Тоттенгем», але це місце віддали «Арсеналу». Говорять, це сталося через те що власник «Арсеналу» був знайомий з главою ФА. «Тоттенгем» відправився в другий дивізіон.

1919—1958[ред. | ред. код]

Турнір в другому дивізіоні «Тоттенгем» виграв, поставивши декілька рекордів. А в 1920 взяв вдруге Кубок Англії вигравши 1-0 від «Вулвергемптон Вондерерз».

У 1928 «Тоттенгем» вилетів з ліги. У 1933 «шпори» повернулися в лігу на два роки. У першому сезоні вони несподівано зайняли третє місце. Але наступного року — останнє місце, і клуб повернувся в другий дивізіон.

Логотип клубу 1955—1983

Взліт команди пов'язаний з ім'ям Артура Роува, який очолив клуб в 1949. Він придумав тактику «бий-біжи». В які, гравець, прийнявши м'яч, повинен був швидко віддати його партнерові і бігти на вільне місце, чекаючи у відповідь пасу. До такої тактики англійські клуби виявилися не готові, і «Тоттенгем» легко виграв розіграш другого дивізіону в 1950 році, вийшовши у вищу лігу.

Команда невпевнено стартувала, але потім взяла сім перемог поспіль. У тому сезоні Тоттенгем сенсаційно виграв чемпіонат. У наступному сезоні команда зайняла друге місце.

Але надалі команда почала грати гірше. Це було пов'язано з тим, що революційну тактику перейняли і інші клуби Англії. «Тоттенгем» зайняв спочатку 10-е, а потім і 16-е місця. Роув намагався встряхнути команду, але у нього не вийшло. У 1954 році у тренера стався важкий нервовий розлад, і він покинув свій пост. Команду очолив Джиммі Андерсон, під керівництвом якого команда добилася двох медалей чемпіонату Англії.

1958—1974: «Епоха Білла Ніка»[ред. | ред. код]

Бюст Біла Ніколсона на «Вайт Гарт Лейн»

У 1958 році команду очолив Біл Ніколсон. Він змінив на цій посаді Джіммі Андерсона, під керівництвом якого команда виступала невдало. Вже в першому матчі був обіграний «Евертон» — 10:4. Ніколсону вдалося залишити клуб у вищому дивізіоні, а в наступному сезоні — виграти бронзові медалі чемпіонату.

Тренер вирішив досягти нові вершини, але для цього треба було підсилити команду. Тому були куплені три сильні шотландські гравці: Дейв Мочай, Джон Уайт і Біл Браун, а в кінці 1961 року в клуб перейшов один з сильних гравців того часу — Джіммі Грівз, якого придбали за 99 999 фунтів.

Результати не змусили себе чекати: «Тоттенгем» виграв чемпіонат 1961 року. Вже на старті команда виграла 11 матчів підряд. Надалі «Тоттенгем» поставив ще декілька рекордів першого дивізіону: різниця забитих і пропущених м'ячів +60 (115-55), 31 перемога в чемпіонаті, з яких 16 — в гостях. Клуб виграв і Кубок Англії. У фіналі перемогли «Лестер Сіті». Таким чином клуб першим в XX столітті зробив золотий дубль, вигравши і чемпіонат, і Кубок Англії.

Завдяки цьому успіху клуб стартував в Кубку європейських чемпіонів. Тоді дійшли півфіналу.

У 1962 році була завойована бронзова медаль і два кубки — Англії (у фіналі переможений «Бернлі» — 3:1) і Кубок володарів кубків.

Кубок володарів кубків 1962/63[ред. | ред. код]

У 1963 році взяли срібна медаль чемпіонату. У Кубку Володарів Кубків клуб вилетів на першій же стадії (2:0 і 1:4 з «Манчестер Юнайтед»). Найкращі гравці клубу — Бланчфлауер, Мочай і Уайт завершили свої кар'єри (Джон Уайт загинув в результаті удару блискавки), і «Тоттенгем» почав поступове падати. Бачивши це, були придбані нові гравці — воротар Пат Дженнінгс, захисники Майкл Інгленд і Сиріл Ноулз, півзахисник Алан Меллері. З новою командою Ніколсон виграв бронзову медаль (поступившись срібним призеркам — «Ноттінгем Форест» лише по співвідношенню забитих і пропущених м'ячів), а також виграв Кубок Англії. У фіналі був обіграний «Челсі»- 2:1.

Кубок УЄФА 1971/1972[ред. | ред. код]

У «Тоттенгема» практично не було серйозних суперників. Лише у півфіналі вони зіграли з «Міланом». У фіналі «Тоттенгем» спокійно переміг «Вулверхемптон». Як володар Кубка «шпори» взяли участь і в наступному його розиграші. Лише у півфіналі їх зупинив «Ліверпуль». У 1973 році, удруге перемігши в Кубку ліги, клуб знов стартував в Кубку УЄФА. «Тоттенгем» без особливих зусиль дійшов до фіналу, де зустрівся з «Феєнорд». У Лондоні команди зіграли внічию — 2:2. У відповідь матч в Роттердамі перетворився на кошмар. «Тоттенгем» програв 0:2, а його фанати чинили масові безлади в місті. Масові бійки почалися ще до початку гри. Більше двохсот уболівальників голландського клубу отримали поранення. Але найгіршим було те, що після роттердамських подій у відставку пішов Біл Ніколсон.

1974—1991[ред. | ред. код]

Новим головним тренером керівництво клубу назначило Тері Нейла який прийшов з «Арсеналу» Під керівництвом Нейла «Тоттенгем» всього за два сезони покинув перший дивізіон. У 1976 році Нейла відправили у відставку, а на його місце прийшов Баркнішоу, який повернув клуб в еліту. 1983 «Тоттенгем» взяв в друге Кубок УЕФА, перемігши в фіналі «Андерлехт»

За декілька тижнів до перемоги в Кубку УЄФА Баркіншоу оголосив про свою відставку. «Шпори» втратили тренера, який знов зробив «Тоттенгем» успішним. Новим тренером став Пітер Шрівес, а президентом — Ірвін Ськолар. У першому сезоні Шрівесу вдалося утримати клуб в першій трійці, але потім почалося падіння. У 1986 році клуб очолив Девід Пліт. Сезон почався дуже непогано. Але після програшів в півфіналі Кубка Ліги і в Кубку Англії, сезон завершився невдачею. Пліт пішов у відставку восени 1987 року.

1992—2001[ред. | ред. код]

2002— «Епоха Деніеля Леві»[ред. | ред. код]

У 2014 роцi головним тренером команди став аргентинець Маурісіо Почеттіно. Пiд його керiвництвом у сезоні 2018/19 клуб вперше вийшов в фінал Лiги чемпiонiв УЄФА[2].

Досягнення[ред. | ред. код]

Чемпіонат Англії[ред. | ред. код]

Кубкові змагання[ред. | ред. код]

Міжнародні турніри[ред. | ред. код]

Склад команди[ред. | ред. код]

Станом на 3 вересня 2019 [3]

Soccer Field Transparant.svg

Франція
Льоріс
Англія
Тріпп'є
Бельгія
Алдервейрелд
Бельгія
Вертонген
Англія
Роуз
Кенія
Ваньяма
Данія
Еріксен
Англія
Даєр
Південна Корея
Сон
Англія
Аллі
Англія
Кейн
Стартовий склад «Тоттенгема» в останніх матчах сезону 2018/19.
Позиція Гравець
1 Франція ВР Уго Льоріс (капітан)
3 Англія ЗХ Денні Роуз
4 Бельгія ЗХ Тобі Алдервейрелд
5 Бельгія ЗХ Ян Вертонген
6 Колумбія ЗХ Давінсон Санчес
7 Південна Корея НП Сон Хин Мін
8 Англія ПЗ Гаррі Вінкс
10 Англія НП Гаррі Кейн (віце-капітан)
11 Аргентина ПЗ Ерік Ламела
12 Кенія ПЗ Віктор Ваньяма
15 Англія ПЗ Ерік Даєр
16 Англія ЗХ Кайл Вокер-Пітерс
Позиція Гравець
17 Франція ПЗ Мусса Сіссоко
18 Аргентина ПЗ Джовані Ло Чельсо
19 Англія ПЗ Раян Сессеньйон
20 Англія ПЗ Деле Аллі
21 Аргентина ЗХ Хуан Фойт
22 Аргентина ВР Пауло Гассаніга
23 Данія ПЗ Крістіан Еріксен
24 Кот-д'Івуар ЗХ Серж Ор'є
27 Бразилія НП Лукас Моура
28 Франція ПЗ Тангі Ндомбеле
33 Уельс ЗХ Бен Дейвіс

Усі тренери[ред. | ред. код]

  • 1898 Англія Франк Бреттелл
  • 1899 Шотландія Джон Камерон
  • 1907 Англія Фред Кіркгем
  • 1912 Англія Пітер Маквільям
  • 1927 Англія Біллі Мінтер
  • 1930 Англія Персі Сміт
  • 1935 Англія Воллі Гардіндж (в.о.)
  • 1935 Англія Джек Тресадерн
  • 1938 Англія Пітер Маквільям
  • 1942 Англія Артур Тернер
  • 1946 Англія Джо Галм
  • 1949 Англія Артур Ров
  • 1955 Англія Джиммі Андерсон
 
  • 1958 Англія Білл Ніколсон
  • 1974 Північна Ірландія Террі Ніл
  • 1976 Англія Кіт Беркіншо
  • 1984 Англія Пітер Шріс
  • 1986 Англія Девід Пліт
  • 1987 Англія Тревор Гартлі і Даг Лівермор (в.о.)
  • 1987 Англія Террі Венейблз
  • 1991 Англія Пітер Шрівс
  • 1992 Англія Даг Лівермор і Англія Рей Клеменс
  • 1993 Аргентина Освальдо Арділес
  • 1994 Англія Стів Перімен (в.о.)
  • 1994 Англія Ґеррі Френсіс
  • 1997 Ірландія Кріс Г'ютон (в.о.)
 

Відомі вболівальники[ред. | ред. код]

За «Тоттенгем» вболівають відомі кіноактори Джуд Лоу, Руперт Ґрінт, Марк Волберг. Музиканти Adele, Jessie J, Філ Коллінз, Емма Бантон, Джеймс Райтон із групи Klaxons, Джонні Бакленд — гітарист группи Coldplay, і британська рок-група Status Quo всім складом. Також вболіває шведський хокеїст Петер Форсберг і колишній канадський професійний баскетболіст Стів Неш, відомий американський реслер Джон Сіна, і ірландський реслер Принц Девітт. Лора Тротт — британська велогонщиця.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. До 1 квітня 1965 року клуб представляв місто Тоттенем.
  2. Микола Решнюк (2019-04-18). Ман Сіті - Тоттенгем 4:3. Чакир і VAR зупинил містян - шпори вперше в півфіналі ЛЧ. UA-Футбол. Процитовано 2019-04-20. 
  3. First team: Players. Tottenham Hotspur F.C. Процитовано 3 вересня 2019.