Якуб Потоцький (галицький підкоморій)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якуб Потоцький
Jakób Potocky
Псевдо Яков Скупий
Народився бл.1481
Познань[джерело?]
Помер 1551(1551)
Волинь[джерело?]
Поховання старий фарний костел Бучача[1]
Підданство Королівство Польське Herb Polska (Alex K).svg
Національність поляк
Місце проживання Краків
Діяльність військовик, урядник
Відомий завдяки засновник руських гілок династії Потоцьких
Титул маганат
Посада маршалок надвірний,[2] підкоморій галицький
Конфесія католик
Рід Потоцькі
Батько Мацей Потоцький
Мати Ельжбета Псарська
Родичі Миколай Язловецький-Монастирський (другий тесть)
Миколай Струсь (зять)
У шлюбі з Катарина (з Ємельніцких)
Друзяна «de Buczacz» (з Язловецьких)
Діти Миколай Потоцький, Ян, Анджей, Станіслав
Герб

Якуб Потоцький (або Яків Потоцький) гербу Пилява (бл. 1481[3][4] / 1484[5] — 1551[4] / 1555) — польський шляхтич, військовик, урядник. Засновник руських гілок династії Потоцьких. За легендою, мав прізвисько «Каня».[6]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селищі Поток біля Єнджеюва Краківської землі у сім'ї Матвія (Мацея) Потоцького (хорунжого краківського) і НН. Псарської (наймолодший син).[7] За іншою версією, походив з незаможної родини, гніздом котрої був Поток у Ксєнському повіті Краківського воєводства. На межі XV–XVI ст. в частині даного села «Дольний Поток» (друга частина належала єнджеювським цистарціанам) мали свої частки багато Потоцьких, що змeшені були вживати прізвиськ (Cornus, Gawin, Grad, Pantir), оскільки імені було недостатньо для ідентифікації.

Я. Потоцького часом називали Майковичем або Мацьковичем, тобто сином Мацея. В актах краківських цей Мацей не згадується, не був він краківським хорунжим, як про це говорять давніші автори генеалогії Потоцьких. Сумнівно, що цей Мацей набув від князя Михайла Глинського 1505 року село Притулянку на Підляшші. Також варта відкинути версію Оттона Форста, який стверджував, що його батьком був Якуб «de Malusche» (немає жодних підтверджень в джерелах; цей Якуб з Малуші — це одружений з Анною з Потоку в повіті Лелювськім Якуб Малуський гербу Ястребець). Я. Потоцький мав рідного брата Яна, його стриєчним братом був Ян «Град» — дідич найповажнішої частки поділу Потоку. Точно невідомо, коли Я. Потоцький перенісся до Галицької землі.[8]

1527 року: власник частини родинного Потока,[8] отриманих як посаг дружини Пукова, Соколова; у Кракові відступив належну дружині Катажині та її сестрам Анні, Ядвізі Ємєльніцким частину села Ємєльніца (тепер Імєльніца) його співвласнику Ігнацію Ясєньському з Льсьціна. Отже, тесть Миколай Ємєльніцкі походив з Краківського воєводства, теща Ельжбєта — донька Якуба з Пукова — презентувала осілу в Галичині родину.

1530 року видержавив, 1533-го — продав за 300 злотих[8] свою частку родинного Потоку стриєчному брату Янові «Ґрадові» Потоцькому. Також тоді склав зобов'язання відступити від імені рідного брата Яна (був від 1542 чесником галицьким) стриєчному брату Янові «Ґрадові» його частку в родинному Потоці.

На Пйотркувському сеймі 6 лютого 1533 р. отримав від короля Сиґізмунда I село Уніж «in feudum» (ймовірно, був на сеймі як представник Руського воєводства[9]). Як значна частина польської шляхти, подався шукати кращої долі до Руського воєводства, розбудовуючи польські поселення, головним завданням яких було зміцнення обороноздатності цих околиць тодішньої Польщі. Осів у Галицькій землі. Брав участь в битві під Обертином в складі хоругви під командуванням Вавжинця Будзовського. Червень (20) 1535 р. стає підсудком галицьким. З 1536 р. командир власної роти (ротмістр, 50 вершників[9]). На реєстрі, складеному в Городку Ягеллонському 1537 року, мав роту з 120 вершників. Бере участь 1 лютого 1538 р. у невдалій сутичці з військом Петру Рареша біля Серету, в серпні 1538 р. Битві під Хотином.

З 25 квітня 1539 був ротмістром кавалерії (100 коней) Руського воєводства, від 1540 як ротмістр кавалерії подільської записаний з ротою від 50 до 100 вершників: 12 червня 1540 — в Кам'янці-Подільському, 8 липня 1541 — Теребовлі, 23-36 квітня 1542 — Львові, 14 липня — Меджибожі. Останній раз — 16 липня 1543 з 50-кінною ротою в Меджибожі.[9]

18 квітня 1543 р. призначений підкоморієм галицьким. Сейми 1544, 1545, 1547 років дали йому у володіння Соколів (разом із Загайполем), Костільники, на Поділлі — Бабчинці, Криків, Ков'ячів, Суходіл, Криве, Боднарі. 5 квітня 1547 р. отримав право на заснування міста Сидорова. Був державцем королівщин Яблунів, Тишківці, Вільховець в Галицькій землі.

Під час сейму в Кракові 1547 року дав згоду нобілітованому тим сеймом Міхалу Ґрос(фф)іку з Фельштина гербу Пилява.[9]

Помер в 1551 р. Правдоподібно, був похований в старому бучацькому фарному костелі,[9] де йому була встановлена таблиця з епітафією (про це стверджував ще Шимон Старовольський;[10]):
Siste parum, iter percurrens busta Viator perlege, sed maestus Sarmata luge precor Potocius recubat, gentis generosa propago Vandalitium lapidis monte tegente caput, quem Scytha, quem Valachus, quem Turca timebit iniquus. Hune brevis urna capit, pulvis et umbra tenet. Obiit Anno Domini 1551.[11]

Сім'я[ред. | ред. код]

Був одружений двічі. З першого шлюбу з Катажиною Ємельніцькою (походила з Галицької землі, внучка Якуба з Пукова) мав дітей:

Другою дружиною біля 1544 р. стала Друзяна з Язловецьких, донька сенатора[13]Миколая Язловецького Монастирського, завдяки чому увійшов в вужче коло вищої польськох шляхти. У шлюбі народився:

Несецький К. подає: прізвище першої дружини — Козиміньська, синів — два: Миколай та Єнджей (Анджей). З Друзяною Язловецькою мав також двох доньок (не вказує їх імен).[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 231.
  2. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — T. 3. — S. 684.
  3. Jazłowieccy (01) Архівовано 21 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  4. а б в Potoccy (01) Архівовано 5 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  5. Druzjanna Jazłowiecka z Buczacza h. Awdaniec (пол.)
  6. Білак Г. Чарівний дуб // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 392. — ISBN 978-966-528-289-1.
  7. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 14.
  8. а б в Kowalska H. Potocky Jakub h. Pilawa (zm. 1551)… — S. 17.
  9. а б в г д Kowalska H. Potocky Jakub h. Pilawa (zm. 1551)… — S. 18.
  10. Simon Starovolscius. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 492. (лат.)
  11. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 88.
  12. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 88-89.
  13. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty… — S. 15.
  14. Niesiecki К. Korona polska… — T. 3. — S. 685.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]