Пасіка

Пасіка

Па́сіка (прасл. *pasěka, очевидно, від *posěkti — «посікти», «порубати») — господарство (ферма) для розведення бджіл. Пасікою називають кілька розміщених поруч вуликів та територію на якій вони розташовані, також пасіка може мати службові приміщення.

Історія

Пасіка з вуликів-колод в музеї народної архітектури та побуту України.

У давнину люди збирали мед диких бджіл, що оселялися в дуплах дерев. Робота бджоляра-бортника тоді зводилася до пошуку в лісі бджіл та збирання меду. Спершу забирали увесь мед знищуючи сім'ю, а потім почали забирати лише частину зберігаючи бджолиний рій. Одним з недоліків такого ощадливого ставлення було те, що хтось інший міг прийти й вибрати чи знищити рій. Спершу обмежувалися вирізанням знаків на які свідчили про те, що цей рій вже «зайнятий» і належить іншому. Пізніше, для надійності та зручності збирання меду почали вирубувати борті та зносити їх в одне місце. Саме так виникли перші пасіки. Ще бджіл утримували у спеціальних нерозбірних вуликах — сапетках. На початку XIX ст. з'явився рамковий вулик П. І. Прокоповича.

Сучасна пасіка

На сучасних пасіках, окрім вуликів з бджолиними сім'ями, присутні також допоміжні приміщення й обладнання:

• Омшаник — приміщення для зимівлі бджіл у районах з холодним кліматом.
• Воскобійня — приміщення для топлення воску
• Годівниця-напувалка для бджіл
• Приміщення для зберігання тари
• Набір бджолярського приладдя (димарі, медогонки, воскотопки).

Див. також

• Бортництво
• Борть
• Вулик
• Пасічник

Посилання

• Пасіка // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Пасіка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1307. — 1000 екз.
• Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича — Вулики
• Довідника пасічника. Про бджіл і все з ними пов'язане^{[недоступне посилання з червня 2019]}