Кам'янецький еялет
.svg)
Кам'янецький еялет, або Подільський еялет чи Кам'янецький (Подільський) пашалик (Podolya Eyaleti, Kamaniçe Eyaleti) — провінція Османської імперії, що існувала на території Поділля з 1672 до 1699 року.
Відомості
Створення
1669 року Дорошенко отримав від османського султана Мехмеда IV титул бея українського санджаку[1]. На думку історика Наталії Яковенко основою воєнно-політичного союзу стала угода, підписана 18 років тому (у 1651) між Богданом Хмельницьким і османським султаном[6]. За цим старим договором:[2]
- територія Української держави мала охоплювати землі від Перемишля до Путивля
- підтверджувалося право вільного вибору гетьмана, якого обирали довічно;
- українська православна церква зберігала автономію у складі Константинопольського патріархату;
- українське населення звільнялося від сплати податків і данини на користь османської казни;
- на українських землях османи й татари не мали права споруджувати мечеті та брати ясир;
- Османська імперія і Кримське ханство не повинні були укладати мирних договорів з Річчю Посполитою і Московією без згоди гетьмана;
- султанські грамоти, які стосувалися України, мали писати турецькою та українською мовами
1671 р. — початок війни османської імперії у союзі з гетьманом Петром Дорошенком проти Речі Посполитої. Йшла неквапливо, 1672 р. — великий візир Фазіл Ахмед Кепрюлю підійшов до Кам'янця-Подільського, який було захоплено 27 серпня 1672 р.
2 вересня 1672 р. прибув султан Мехмед IV, взяв в облогу Львів та зрештою змусив короля Міхала Вишневецького укласти Бучацький мирний договір, згідно з яким Османська імперія отримала Поділля, частину Галичини, підтвердило протекторат над Правобежною Україною. Річ Посполита зобов'язувалася сплачувати щорічну данину у 22 тисячі злотих.
На захопленому Поділлі було утворено Подільський еялет. За наказом султана кафедральний собор було перетворено на соборну мечеть. Призначався каді (суддя). Засновано було 3 благодійних заклади (вакфи). Засновано 2 школи та 1 медресе.
Склад
Для керування новою провінцією було утворено 4 санджаки (субпровінції) з центрами у Кам'янці, Барі, Язлівці, Меджибожі.[3]
- Кам'янецький санджак був поділений на 8 нахій з центрами в Кам'янці, Хропотовій, Сатанові, Скалі, Китайгороді, Кривче, Жвані та Могилеві.[4][5]
- Меджибізький санджак утворений у 1678 році.[4] Він був поділений на 4 нахії з центрами у Меджибожі, Плоскирові, Чорному Острові і Константинові.[5]
- Барський санджак був поділений на 4 нахії з центрами у Барі, Деражні, Зінькові і Попівцях.[5]
- Язловецький санджак був поділений на 3 нахії з центрами в Язлівці, Чорткові і Касперівцях.[5]
Існування
Як очільник еялету призначався паша. Першим був Халіль Кюстенділі-паша. Наказав провести перепис нерухомості (дефтяр).
Для зміцнення свого становища в еялеті за наказом султана сюди було переміщено мусульманські родини, яким було передано майно християнських міщан та шляхти, що втекла з міста. Усе християнське населення було оголошено підданцями (реайя).
У подальшому планувалося відновлення людності на Поділлі завдяки залучення нових мусульманських родин. За переписами податкового населення у 1673 та 1681 роках[6] було визначено 7803 осіб. Виходячи з цього можна визначити, що загальна чисельність населення еялету за часу османів становила близько 38 тисяч осіб. Прибуток еялету дорівнювався 4 млн акче, тобто 17 тисяч золотих флоринів.
Кам'янець-Подільський розглядався як одна з найважливіших фортець імперії поряд з Багдадом, Будою, Белградом та Кандією, знаходилася залога з 6 тисяч яничарів.
Увесь час[джерело?] (за іншими даними, більшу частину його території у 1683 році взяли під контроль війська Речі Посполитої[7]) османським військам вдавалося контролювати еялет, навіть під час війни Священної ліги. Лише за результатами Карловицького конгресу у 1699 році Османська імперія повернула Речі Посполитій Поділля та Кам'янець.
Паші
- Халіль Кюстенділі-паша (1672—1676, 1677—1680)
- Ібрагім Арнаут-паша (1676—1677)
- Ахмед дефердар-паша (1680—1682)
- Абд-ар-Рахман Арнаут-паша (1682—1684)
- Махмуд Токатлі-паша (1684)
- Мустафа Бозоклу-паша (1685—1686)
- Хусейн Бошнак Сарі-паша (1686—1688)
- Ахмед Еген-паша (1688—1689)
- Мустафа Каґраман-паша (1689—1699)
Примітки
- ↑ http://www.vostlit.info/Texts/rus8/Celebi3/text5.phtml?id=1731. www.vostlit.info. Процитовано 20 вересня 2016.
- ↑ Довідник. history.franko.lviv.ua. Процитовано 20 вересня 2016.
- ↑ Карта Кам'янецького еялету
- ↑ а б Нагнибіда, Р. В. (2015). Оборонні укріплення Подільського воєводства у часи польсько-турецької війни 1672–1699 років. Праці Центру пам'яткознавства. Т. 27. С. 206-225.
{{cite book}}:|page=має зайвий текст (довідка) - ↑ а б в г Kołodziejczyk, Dariusz (2004). The Ottoman Survey Register of Podolia (ca. 1681). Defter-i Mufassal-i Eyalet-i Kamaniçe. ISBN 9780916458782.
- ↑ D. Kołodziejczyk. The Ottoman Survey Register of Podolia (ca. 1681): Defter-i Mufassal-i Eyalet-i Kamanięe, Part 1: Translation and Commentary; Part 2: Facsimile. Kyiv — Cambridge, Mass. 2004
- ↑ Кресін О. Чухліб Т. Кам'янецький ейялет… — С. 54.
Джерела
- Кресін О. Чухліб Т. Кам'янецький ейялет // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 54—55. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Galland Antoine. İstanbul'a ait Günlük Anıları 1672-73 sf. 181, Türk Tarih Kurumu (1987).
Посилання
КАМЕНЕЦКИЙ ЭЙЯЛЕТ, МЕДЖИБОЖСКИЙ САНДЖАК, ПЛОСКИРОВСКАЯ НАХИЯ, ДО ВОСТРЕБОВАНИЯ...]