Вишеньки (Бориспільський район)
| село Вишеньки | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Київська область | ||
| Район | Бориспільський район | ||
| Тер. громада | Золочівська сільська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA32040090020077692 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1101 | ||
| Населення | 3,516 | ||
| Площа | 8,844 км² | ||
| Густота населення | 338,99 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 08341 | ||
| Телефонний код | +380 4595 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°18′1″ пн. ш. 30°43′57″ сх. д. / 50.30028° пн. ш. 30.73250° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
93 м | ||
| Водойми | озБаклажне, р.Дніпро,р.Золоче | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 08341, Київська обл, Бориспільський р-н, с.Вишеньки, вул.Центральна, 79а | ||
| Карта | |||
  Вишеньки | |||
 Вишеньки | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Ви́шеньки — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 3,516 осіб
Археологічні пам'ятки та історія
Біля села Вишеньки, на піщаній дюні в заплаві лівого берега Дніпра знаходиться археологічна пам'ятка зарубинецької культури. Могильник (2 ст. до н. е.) відомий з часів В.Хвойки, але розкопаний у 80-ті рр. 20 ст. Відкрито 62 поховання з обрядовим місцем кремації небіжчика осторонь. Розрізняються 4 типи поховань: ямні, які складали майже половину всіх поховань, урнові, ямно-урнові і кенотафи. В похованнях багато чорнолощеного і кухонного посуду та фібул, іноді траплялися залишки намиста та деякі знаряддя праці. Пам'ятка — важливе джерело для вивчення уявлень, вірувань та способу життя населенняя Середнього Подніпров'я на рубежі старої й нової ер. Крім зарубинецьких поховань, знайдені об'єкти бронзової доби, милоградської культури та київської культури.
Місцевість, де розкинулось село, вперше згадується в літописі під 1101 роком, коли брати Святославичі — Святополк, Володимир i Олег уклали мир з половцями неподалік у Салкові (нині Проців).
У 1501 році великий князь литовський пожалував Вишеньки товмачу Берендею. Згодом село за 120 кіп литовських грошей було продане київському війту Семену Мелешкевичу, який у 1562 році подарував Вишеньківський маєток разом з селянами Києво-Печерській лаврі.[1]
За Гетьманщини Вишеньки входили до складу Бориспільської сотні Київського полку.
За описом Київського намісництва 1781 року у Вишеньках було 117 хат. За описом 1787 року в селі проживало 504 «казених людей» і козаків.[2]
Є на мапі 1787 року[3]
В 1925 році у селі створено комуну «Вишня», в 1929 році — артіль ім. Шевченка, в 1930 р. — артіль ім. Петровського. Зі слів старожилів села в 1933 році там налічувалось 205 дворів, у яких жило 825 чоловік.
В 1932—1933 роках з села Вишеньки виконавцями політики Голодомору спочатку були вивезені всі зернові і продовольчі фонди колективних господарств, а потім — всі продовольчі запаси селян незалежно від того, були вони колгоспниками, чи ні. Внаслідок спланованого голоду значна частина жителів села загинула голодною смертю.[4]
У 2020 році разом с селами Петропавлівське та Гнідин утворено спільну Золочівську сільську громаду за назвою однойменної річки.
Освіта
У селі знаходиться Zoloche International School, міжнародна школа.
Видатні уродженці
- Кармаза Олександра Олександрівна (* 8 листопада 1972) — український науковець-правник і державний службовець, доктор юридичних наук, професор, член Центральної виборчої комісії.
- Некрашевич Іван Георгійович, (1742 -?р.р.)Український поет і проповідник.
- Ромась Микола Іванович (*9 серпня 1943 — †19 грудня 2009) — український гідрогеолог, доктор географічних наук, старший науковий співробітник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- Чепурко Петро Терентійович (14 червня 1926 — 15 липня 1980). Під час Німецько-радянської війни потрапив до концтабору в Австрії. У таборі він зустрівся зі своїм односельцем дідом Кошкою, який допоміг йому втекти. Під час втечі він зустрів червоних. Петро був без документів і тому потрапив до штрафбату. Повернувшись у село, працював продавцем у єдиному магазині, а потім став головою кооперації.
Інші постаті
У селі поховано лауреата Шевченківської премії Петра Жура та його дружину.
Світлини
-
Братська могила воїнів Радянської Армії і пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової війни -
Храм на честь св. вмч. Георгія Побідоносця
Див. також
Примітки
- ↑ Черняхівська, Олена (3 травня 2021). У ВИТОКІВ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНОГО ПРОЄКТУ «ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР» У 26-ти ТОМАХ. Society. Document. Communication. № 11. с. 205—225. doi:10.31470/2518-7600-2021-11-205-225. ISSN 2524-1060. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 243
- ↑ Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.186
Джерела
- Пачкова С. П. Вишеньки, могильник // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 518. — ISBN 966-00-0734-5.
- Вишеньки — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |