Точилове
село Точилове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Одеська область |
Район | Подільський район |
Тер. громада | Ананьївська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA51120010270078310 |
Облікова картка | Точилове |
Основні дані | |
Засноване | початок XIX століття |
Населення | 1181 |
Площа | 7,42 км² |
Густота населення | 159,16 осіб/км² |
Поштовий індекс | 66413 |
Телефонний код | +380 4863 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°46′19″ пн. ш. 29°44′51″ сх. д. / 47.77194° пн. ш. 29.74750° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
127 м |
Відстань до районного центру |
25 км |
Найближча залізнична станція | Жеребкове |
Відстань до залізничної станції |
14 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 66400, Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 20 |
Карта | |
Мапа | |
Точи́лове — село Ананьївської міської громади Подільського району Одеської області, Україна. Населення становить 1181 осіб.
Історія
За даними на 1859 рік у казеному селі Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкало 1180 осіб (576 чоловічої статі та 604 — жіночої), налічувалось 234 дворових господарств, існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік у колишньому державному селі Гандрабурської волості мешкала 1481 особа, налічувалось 309 дворів, існувала православна церква[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2427 осіб (1245 чоловічої статі та 1182 — жіночої), з яких 2379 — православної віри[3].
Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 53 жителі села[4].
Населення
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1463 особи, з яких 622 чоловіки та 841 жінка.[5]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1176 осіб.[6]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
Мова | Відсоток |
---|---|
молдовська | 92,55 % |
українська | 4,66 % |
російська | 2,54 % |
болгарська | 0,08 % |
Примітки
- ↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1101)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-255. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Точилове. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.
Джерела
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |