Крейн Марко Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 3 лютого 2022, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крейн.
Крейн Марко Григорович
рос. Марк Григо́рьевич Крейн
Ім'я при народженнірос. Марк Григо́рьевич Крейн
Народився3 квітня 1907(1907-04-03)
Київ, Російська імперія
Помер17 жовтня 1989(1989-10-17) (82 роки)
Одеса, Українська РСР, СРСР
ПохованняДругий християнський цвинтар[1]
Місце проживанняРосійська імперія
КраїнаСРСР СРСР
Національністьукраїнський єврей
Діяльністьматематик, викладач університету
Alma materКиївський інститут народної освіти, Одеський інститут народної освіти
Галузьфункціональний аналіз, інтегральне рівняння, теорія функцій, алгебра, математична фізика і теорія диференціальних рівнянь[d]
ЗакладОдеський університет, Одеський інститу інженерів морського флоту, Одеський інженерно-будівельний інститут
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук[2][3]
Науковий керівникЧеботарьов Микола Григорович
Відомі учніАдамян Вадим Мовсесович
Аров Дамир Зямович
Березанський Юрій Макарович
Гохберг Ізраїль Цудикович
Іохвидов Йосип Семеновичd
Мільман Давид Пінхусович
Yriy Shmul'yand
Аспіранти, докторантиШмульян Вітольд Львович[2]
Березанський Юрій Макарович[2]
Адамян Вадим Мовсесович[2]
Гохберг Ізраїль Цудикович[2]
Красносельський Марк Олександрович[2]
Глазман Ізраїль Маркович[2]
Лівшиць Михайло Самійлович[2]
Потапов Володимир Петрович[2]
Рутман Марк Ароновичd[2]
Дашниць Леонід Соломоновичd[2]
Grigorii Markovich Finkelshteind[2]
Кац Ізраїль Самійловичd[2]
Avraam Wilgelmovich Shtrausd[2]
Любарський Григорій Яковичd[2]
Гантмахер Віра Рувимівнаd[2]
Нудельман Адольф Абрамовичd[2]
Lev Aronovich Sakhnovichd[2]
Рехтман-Ольшанська Поліна Григорівнаd[2]
Arnold Petrovich Shvartsmand[2]
Бродський Михайло Самойлович[2]
Iosif Veniaminovich Svirskiid[2]
D. L. Kucherd[2]
Шмульян Юрій Львовичd[2]
Miron B. Bekkerd[2]
David Kotelyanskiĭd[2]
Sh. N. Saakyand[2]
Гінзбург Юрій Павлович[2]
Mikhail Lazarevich Brodskyd[2]
Frida Aronovna Neimarkd[2]
Калафаті Петро Дмитровичd[2]
Yurii Aleksandrovich Palantd[2]
Polina Arnoldovna Shvartsmand[2]
Konstantin Rodionovich Kovalenkod[2]
Sergei Antonovich Orlovd[2]
Esfir Iosgershevna Goldengersheld[2]
Frik Emilevich Melik-Adamyand[2]
Igor Evgenievich Ovcharenkod[2]
Vladimir Artashesovich Yavryand[2]
Спітковський Ілля Матвійовичd[2]
S. M. Mkhitaryand[2]
Попов Генадій Якович[2]
Губреєв Геннадій Михайлович[2]
Alexandr Kostyukovd[2]
V. G. Sizovd[2]
Iosif Yakovlevich Chertkovd[2]
Levon Mikayelyand[2]
Мільман Давид Пінхусович
Іохвидов Йосип Семеновичd
Наймарк Марк Аронович[2]
ЧленствоНАНУ
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія наук США
Відомий завдяки:математик
Брати, сестриКрейн Селім Григорович
Нагороди
CMNS: Крейн Марко Григорович у Вікісховищі

Марко́ Григо́рович Крейн (3 квітня 1907, Київ, Російська імперія — 17 жовтня 1989, Одеса, Українська РСР, СРСР) — український радянський математик Член-кореспондент АН УРСР (1939).

Життєпис

Народився в Києві в багатодітній єврейській сім'ї (семеро дітей) скромного достатку. Батько торгував лісом, а після бурхливих подій 1917 року змушений був покинути цей бізнес.

Незвичайні математичні здібності Марка проявились ще в юності. З чотирнадцяти років він систематично відвідував, як вільний слухач, лекції та семінари Бориса Делоне в Київському університеті. В 1922—1924 роках як вільний слухач відвідував лекції та семінари Дмитра Граве на фізико-математичному відділенні Київського інституту народної освіти.

У 1924 році під впливом «Моїх університетів» Максима Горького вирішив, що пора розпочинати свої «університети»: разом з товаришем виїхав до Одеси, де зустрівся з алгебраїстом Миколою Чеботарьовим, до якого мав рекомендаційного листа від Д. Граве. В той час М. Чеботарьов займався науково-дослідною роботою в Одеському інституту народної освіти. М. Чеботарьов разом із Самуїлом Шатуновським добились від відділу освіти спеціального дозволу для дев'ятнадцятирічного М. Крейна, котрий не мав диплома не те що про вищу, а навіть про середню освіту, на вступ до аспірантури. У 1926 році став аспірантом в Одеському інституті народної освіти під керівництвом М. Чеботарьова. По закінченні аспірантури у 1929 році представив сім наукових праць з алгебри, геометрії і теорії функцій.

В 1929—1930 роках викладав у Сталінському гірничому інституті. У 1930—1933 роках працював в Одеському фізико-хіміко-математичному інституті доцентом, професором, завідувачем кафедри теоретичної механіки і математичної фізики. Одночасно викладав в Одеському інституті інженерів водного транспорту, Одеському індустріальному інституті.

Протягом 1933—1941 років працював в Одеському державному університеті, очолював кафедри теорії функцій, математичного аналізу. Одночасно був наковим співробітником Науково-дослідного інституту математики при Харківському університеті. У 1940—1941, 1944—1951 роках завідував відділом алгебри і функціонального аналізу Інституту математики Академії Наук УРСР.

У 1939 році Вченою радою Московського університету присвоєний науковий ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. В тому ж році був обраний членом-кореспондентом Академії Наук УРСР.

В евакуації 1941—1944 років завідував кафедрою теоретичної механіки Куйбишевського індустріального інституту, викладав у педагогічному інституті.

У повоєнний час до 1954 року працював в Одеському інституі інженерів морського флоту, а у 1954—1974 роках завідував кафедрою теоретичної механіки Одеського інженерно-будівельного інституту.

В 1962—1963 роках читав курс «Теорія цілих операторів та метод напрямних функціоналів» в Одеському державному педагогічному інституті імені К. Д. Ушинського.

З 1978 року обіймав посаду старшого наукового співробітника Фізико-хімічного інституту імені О. В. Богатського Академії Наук УРСР.

Помер 17 жовтня 1989 року в Одесі. Похований на Другому християнському кладовищі.

Наукова діяльність

Науковий доробок охоплює різноманітні розділі алгебри, аналізу, теорії функцій, теорій ймовірностей, функціонального аналізу, теорії інтегральних рівнянь, математичної фізики і механіки. Серед основних напрямів творчості є теорія осциляційних ядер і матриць, проблема моментів, теорія наближень, геометрія функціональних просторів, теорія розширень напівобмежених операторів, теорія продовження ермітово-додатних функцій та гвинтових ліній, теорія цілих операторів та задача про струну, метод напрямних функціоналів, топологічні групи та однорідні простори, теорія стійкості рішень диференційних рівнянь, теорія операторів у просторі з індефінітною метрикою, обернені спектральні задачі, рівняння Вінера-Хопфа, метод визначників збурення та несамоспряжні оператори.

Підготував 19 докторів і 45 кандидатів фізико-математичних наук.

Автор близько 300 статей і 9 книжок, перекладених кількома мовами.

Деякі праці

  • Осцилляционные матрицы и ядра и малые колебания механических систем/ Ф. Р. Гантмахер, М. Г. Крейн. — М.-Л.: ГИТТЛ, 1950. —  360 с.
  • Введение в теорию линейных несамосопряженных операторов/ М. Г. Крейн, И. Ц. Гохберг. — М.: Наука, 1965. — 448 с.
  • Теория вольтерровых операторов в гильбертовом пространстве и ее приложения/ М. Г. Крейн, И. Ц. Гохберг. –  М.: Наука 1967. — 508 с.
  • Устойчивость решений дифференциальных уравнений в банаховом пространстве/М. Г. Крейн, Ю. Л. Далецкий. — М.: Наука, 1970. — 536 с.
  • Проблема моментов Маркова и экстремальные задачи. Идеи и проблемы П. Л. Чебышева и А. А. Маркова и их дальнейшее развитие/ М. Г. Крейн, А. А. Нудельман. — М,: Наука,  1973. —  551 с.
  • Theory and Applications of Volterra Operators in Hilbert Space (Translations of Mathematical Monographs)/ C. Gohberg and M.G.Krein. — American Mathematical Society, 2004. —  430 р.  ISBN 978-0821836279.

Нагороди

Вшанування пам'яті

У 2007 Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені М. Г. Крейна, яка вручається Відділенням математики НАН України за видатні наукові роботи в галузі функціонального аналізу і теорії функцій.

14 січня 2008 на будівлі головного корпусу Одеського національного університету імені І. І. Мечникова була встановлена меморіальна дошка, присвячена Марку Григоровичу Крейну.

У 2012 в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського сформовано особовий фонд вченого.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Find a Grave — 1996.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.

Література та джерела

  • Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 2 : Каліграфія — Португальці. — 736 с. — С. 186.
  • Марк Григорьевич Крейн: библиографический казатель/ сост. И. Э. Рикун. — Одесса: ОГНБ, 1990. — 72 с.
  • Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Т. 3: К — П. — 2-у вид., доп./ Відп. ред. В. А. Сминтина. — Одеса: Астропринт, 2005. — С. 151—156.
  • Вчені вузів Одеси: Біобібліографічний  довідник. Природничі науки. — Вип. ІІ. 1946—2010. — Ч. 2. Математики. Механіки/ Упорядник І. Е. Рікун. — Одеса: ОННБ, 2010. — С. 115—122.
  • Особисте листування М. Крейна: загальний огляд та інформативний потенціал/ Ю. В. Булгаков // Архіви України. — 2012. — № 6. — С. 100—106.
  • Особисте листування М. Г. Крейна у контексті збереження пам'яті про вченого / Ю. В. Булгаков // Національна пам'ять: соціокультурний та духовний виміри. Національна та історична пам'ять: Зб. наук. праць. — 2012. — Вип. 4. — С. 251—259.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крейн_Марко_Григорович&oldid=34469541