Горох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 02:49, 20 серпня 2021, створена Sehrg (обговорення | внесок) (Automatic taxobox)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Горох
Pisum sativum
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Fabeae
Рід: Горох (Pisum)
L.
Види
Вікісховище: Pisum

Горо́х (лат. Pisum) — рід квіткових рослин з родини бобові. Це однорічна трав'яниста рослина зі слабкими стеблами, що в'ються. Листки перисті, закінчуються гіллястими (розгалуженими) вусиками, за допомогою яких горох чіпляється за інші поверхні. Родовою ознакою є триреберний стовпчик у квітці, із жолобком унизу та волосинами нагорі.

Один із засновників генетики, Ґреґор Мендель, вивчаючи успадкування семи характерних рис гороху, вивів закони, нині відомі як Закони Менделя.

Рослини гороху самозапильні, перехресне запилення відбувається рідко. Самозапліднення відбувається в бутоні перш ніж розкриється квітка.

Посівні сорти

Див. також: Горох цукровий та Горох Альфа

Горох посівний (лат. Р. sativum) — найвідоміший та найпоширеніший. Його насіння (горошини) кулькоподібні або трохи приплюснуті, але не вуглуваті. Квітки майже завжди білі, хоча бувають і рожеві.

Вирощують з прадавніх часів. Але єгиптянам, можливо, не був відомий. Твердять, що насіння цього гороху знаходять при розкопках будівель бронзової і навіть кам'яної доби. В Індії його теж розводили з давніх-давен. Тому походження гороху вважають східним, але не з повною впевненістю. Розрізняють три основні сортогрупи гороху посівного:

  • Горох лущильний (Pisum sativum L. convar. sativum), має гладеньку поверхню. Сухе зерно використовується для приготування супів. Для інших цілей збирають молоді зелені зерна.
  • Горох мозковий (Pisum sativum L. convar. medullare Alef. emend. C.O. Lehm) зерно у зрілому стані зі зморшками, схоже на мозок, складається на 6-9 % з цукру, тому має солодкий смак і через це нерідко цей горох плутають з Горохом цукристим. Уживають зазвичай у консервній індустрії (для консервів із розсолом переважно уживають світлі сорта, тоді як для заморожування — темні). Для приготування супів не уживають, тому що під час варіння насіння не стає м'яким. Уже з'явилися сорти із гладенькою поверхнею, тому часом нелегко відрізнити від Гороху лущильного.
  • Горох цукристий (Pisum sativum L. convar. axiphium Alef emend. C.O. Lehm),має тонкий, або взагалі відсутній пергаментний шар з внутрішньої сторони бобу[1]. Зазвичай уживають цілі м'ясисті, солодкі плоди, із недозрілим насінням. Для цукристого гороху характерним є те, що сухе насіння його має багато зморшок через високий вміст вологи у сирому насінні.

Горох польовий

Інший вид, Г. польовий (Pisum arvense L.), хоча й відрізняється вуглуватим насінням, та не виділяється багатьма авторами навіть в окремий вид. Розводять його у полі, на Заході, але набагато рідше, ніж попередній вид.

Використання в харчуванні

Горох — надзвичайно цінний продукт харчування. Білка в ньому стільки, як у яловичині. А за калорійністю він переважає її удвічі, оскільки містить багато вуглеводів. Горох також багатий на вітаміни А, В1, В2, В6, С, РР, К, Е, каротин, інозит, холін, мікроелементи (солі кальцію, калію, марганцю, фосфору), полісахариди, крохмаль (близько 50 %), жири (0,6-1,5 %). Насіння також містить 26-27 % легкозасвоюваного білка, багатого на незамінні амінокислоти (цистин, лізин, триптофан, тирозин, метіонін та ін.). У цьому й полягає цінність гороху не тільки як харчового, а й дієтичного, лікувального продукту. Горох має гіпоглікемічні властивості й використовується за нирково-кам'яної хвороби та цукрового діабету. В зеленому горошку міститься багато лецитину (до 830 мг/%), який регулює холестериновий обмін[2].

Відвар з його насіння має сильні сечогінні властивості й сприяє виведенню солей з організму в разі сечокам'яної хвороби. А страви з цієї рослини корисні для хворих на серце, із серцевими та нирковими набряками. Горохова олія за впливом на організм нагадує дію гормонів. А от тим, хто страждає на подагру і гострі запальні процеси шлунка та кишечнику, захоплюватися гороховими стравами не варто. Протипоказаний горох також хворим на гострий нефрит (гострий запальний процес нирок) та хронічну недостатність кровообігу.

У народній медицині горох застосовували для поліпшення травлення, особливо коли запор. Для цього радили з'їдати щодня по 1 ч. л. перепаленого, а потім перемеленого на порошок гороху. У разі печії слід пожувати 3-4 штуки свіжого або розмоченого у воді (але не вареного) гороху. Горохове борошно (інколи його змішують із медом) прикладають для розсмоктування твердих пухлин (особливо на молочних залозах у жінок і статевих органах у чоловіків), швидкого визрівання наривів, фурункулів, карбункулів. Для цього потрібно приготувати із борошна та води тісто, виліпити коржик і прикладати до хворого місця.

Горохове борошно допоміжне і в разі інсульту. Його слід приймати по 0,5-1 ч. л. 2-3 рази на день до їди. Це поліпшить живлення головного мозку, нормалізує обмін речовин. Із зеленого горошку, стовченого на борошно, готують так звану римську маску. Для цього потрібно 2 ст. л. горохового борошна змішати із такою ж кількістю сироватки або сметани і накласти на обличчя. Коли маска затвердне, її змивають спочатку гарячою, потім холодною водою. Така маска зменшує жирність шкіри, очищає її, розгладжує зморшки. Горох використовували для харчування в давні часи, з нього готували різноманітні страви. Та й нині він не зник з нашого столу.

Хімічний склад

На 100 грамів сирої маси насіння [джерело?]:

  • Енергетична цінність кДж 1425
    • (Ккал 339)
  • Білки 25г
  • Ліпіди 1 г
  • Вуглеводи 60 г
    • Фіброїдні тканини 26 г
    • Цукор 8 г
  • Залізо (Fe, Ферум) 4 мг
  • Тіамін (Вітамін В1) 0.7 мг
  • Пантотенова кислота 1.7 мг
  • Фолієва кислота 274 мкг

Економіка

Виробництво зеленого гороху, роки (FAOSTAT)
тисяч тонн.
Країна 1985 1995 2005
Індія 1380 2500 3200
Китай 300 739 2209
США 1310 1112 885
Франція 427 557 428
Велика Британія 500 447 322
Єгипет 79 219 290
Бельгія 0 0 170
Марокко 25 21 145
Угорщина 349 179 100
Іспанія 55 58 97
Виробництво сухого гороху, роки (FAOSTAT)
тисяч тонн.
Країна 1985 1995 2005
Канада 169 1455 3170
Франція 961 2701 1332
Росія 0 1212 1290
Китай 1670 1025 1200
Індія 331 667 800
США 131 269 667
Україна 0 1376 600
Німеччина 50 216 464
Австралія 241 530 401
Велика Британія 215 286 200

На перших місцях за виробництвом зеленого гороху знаходяться Індія та Китай, сухого гороху найбільше виробляють у Канаді, Франції, Росії та Китаї.


Шкідники

Примітки

  1. ↑ Мельник, Сергій Іванович (ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України 16 грудня 2016 року № 547). МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ СОРТІВ РОСЛИН ГРУПИ ЗЕРНОБОБОВИХ ТА КРУП’ЯНИХ НА ВІДМІННІСТЬ, ОДНОРІДНІСТЬ І СТАБІЛЬНІСТЬ (PDF). https://sops.gov.ua/vos (Україньска) .
  2. ↑ Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.

Див. також

Посилання

Хлібні зернові культури
Зернобобові культури
Круп'яні культури
Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горох&oldid=33223196