Онкохірургія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:33, 28 серпня 2020, створена Всевидяче Око (обговорення | внесок) (→‎Посилання: * [https://youtu.be/Y4rUs1fanKs Утворення та лікування раку] ''— відео Tokar.ua'' - ПРОСУВАННЯ, та ще й не по основному змісту статті)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Онкохірургія, також оперативна онкологія або онкологічна хірургія — розділ медицини на стику онкології і хірургії, вивчає застосування оперативних хірургічних методів при лікуванні онкологічних захворювань. Нарівні з хімієтерапією та променевою терапією є одним із компонентів комплексного лікування новоутворень.

Відмінності

В оперативній техніці

Онкохірургія, крім традиційних для загальної хірургії принципів асептики і антисептики при виконанні хірургічних втручань, вводить декілька нових принципів, що і визначає її специфічність:

  • Принцип абластики — заходи для мінімізації травмування пухлини під час хірургічного втручання, щоб уникнути надривів, розрізів, виходу вмісту кісти, кровотечі з пухлини. Метою є запобігання її прискореного метастазування і дисемінації після операції. В випадку виникнення останніх, оперативне втручання проводиться таким чином, щоб мінімізувати розповсюдження атипових клітин.
  • Принцип антибластики — використання засобів, що знезаражують вміст пухлини, який вийшов для попередження метастазування, максимально широке висічення і видалення пухлини, регіонарних лімфатичних вузлів, доступних для видалення, видалення метастазів з захопленням оточуючих здорових тканин; висічення проводиться в межах здорових тканин, а не по межах безпосередньо самої пухлини).
  • Принцип футлярності — видалення пухлини в обсязі анатомічного футляру (фасціального, жирового, серозного), що забезпечує абластичність оперативного втручання.
  • Принцип зональності — ексцизія новоутворення в межах здорових тканин, інколи з регіонарними лімфатичними вузлами.[1]

В дисциплінарному відношенні

  • Поширення діагностичних операцій, які в онкохірургії зустрічаються частіше, ніж в інших галузях хірургії. До деяких діагностичних операцій звертаються лише в крайньому разі, при неможливості встановлення діагнозу іншими доступними методами, такі операції можуть допомогти в отриманні даних про морфологію новоутворення, його поширення в організмі. Іноді діагностичні операції після уточнення діагнозу стають лікувальними. Останні, лікувальні, з певною часткою умовності можна розділити на радикальні, паліативні і симптоматичні.

Примітки

  1. М.А. Харитонова; В.Н. Митин. Принципи хірургічного лікування в онкології. veterinarka.ru (рос.).

Посилання