Буролистка однорічна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Буролистка однорічна
Буролистка однорічна (Perilla frutescens (L.) Britton)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Рід: Буролистка (Perilla)
Вид:
Буролистка однорічна (P. frutescens)
Біноміальна назва
Perilla frutescens
(L.) Britton, 1894

Буроли́стка однорі́чна[1] (лат. Perilla frutescens) — однорічна трав'яниста рослина родини глухокропивові. Кущова, олійна і декоративна рослина. Вирощується у Китаї, Японії, Кореї, Індії, російському Примор'ї, Кавказі. Дикі форми зустрічаються у Північній Індії, Індокитаї і Китаї. Світові площі під культурою буролистки невеликі. В Україні науково-дослідна робота з буролисткою проводилась з 1931 року.

Назви

[ред. | ред. код]

Словник Кобіва подає для цього виду такі народні синоніми, як пери́ла василькови́дна, перила чагарникова, пері́ля василькова́та, кропивка городня (степовий говір української мови), мусянжа (слобожанський говір), сузда (волинський говір)[1].

Коренева система буролистки стрижнева, добре розвинена, проникає в ґрунти до 1,5 м. Стебло прямостояче, дуже розгалужене, густо вкрите волосками, висотою до 100 см з сильним ефірним запахом. Листки з довгими черенками, яйцеподібні з зубчастим краєм. Суцвіття — багатоквіткова китиця, 9-15 см завдовжки, знаходиться в пазухах листків. Плід — горішок, діаметром близько 2 мм.

Буролистку запилюють бджоли, які прилітають на квіти за приємним ефірним запахом і наявністю нектарників в квітках. Але разом з цим буролистка здатна до самозапилення. До тепла буролистка невимоглива.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Підвиди буролистки однорічної[2]:

Біохімія

[ред. | ред. код]
Листя буролистки однорічної[3]
Харчова цінність в 100 г продукту
Енергетична цінність 37 ккал / 155 кДж
Вода86.7 g
Білки3.9 g
Жири0.1 g
насичені0 g 
мононенасичені0 g 
поліненасичені0 g 
Вуглеводи7.5 g

Ретинол (віт. A)880 мкг
– β-каротин11000  мкг
Тіамін (B1)0.13 мг
Рибофлавін (B2)0.34 мг
Ніацин (B3)1.0 мг
Пантотенова кислота (B5)1.00 мг
Піридоксин (B6)0.19 мг
Фолацин (B9)110 мкг
Кобаламін (B12)(0) мкг
Аскорбінова кислота (віт. С)26 мг
Вітамін D(0) мкг
Токоферол (вітам. E)3.9 мг
Вітамін K690 мкг

Кальцій230 мг
Залізо1.7 мг
Магній70 мг
Фосфор70 мг
Калій500 мг
Натрій1 мг
Цинк1.3 мг

Джерело: USDA Nutrient database

Насіння буролистки має у своєму складі ліпіди, білок, целюлозу, золу, ефірну олію. Також містить дубильні речовини, залізо, кремнієву кислоту, сірку, яблучну, аскорбінову кислоту, катехіни.

Буролисткова ефірна олія добувається із висушеного листя і стебла буролистки . Основним компонентом ефірної олії є перилловий альдегід.

Застосування

[ред. | ред. код]

Листя використовуються для виробництва ефірних олій, які використовується як ароматизатори. Екстракт листя буролистки традиційно використовуються для лікування астми, застуди, кашлю і захворювань легень, профілактики грипу, нудоти, блювоти, болів у животі, запорах, харчових отруєнь та алергічних реакціях (особливо на морепродукти).

Насіння використовуються для виробництва продуктів харчування та як корм для птахів. Буролисткова макуха — цінний корм для худоби, багата поживними речовинами

З насіння добувають олію, яка є харчовою, але вона використовується в основному як технічна в лакофарбовій, поліграфічній, суднобудівній промисловості. За висихання буролисткова олія утворює стійку до дії води, повітря, високих температур плівку, яка міцністю поступається лише плівці з тунгової олії. У фармації, в народній медицині використовують як сечогінний препарат для лікування хвороб печінки, жовчного міхура, енурезу.

Листя та плоди використовуються в корейській і японській кухнях (перилова олія).

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Біохімія та технологія оліє-жирової сировини / Л. В. Пешук, Т. Т. Носенко. — К.: ЦУЛ, 2011. — 296 с
  • Попова Н. В., Маслова Н. Ф., Дихтярев С. І., Литвиненко В. І. Лікарські властивості лютеоліну. Повідомлення ІІ. Протизапальні та протиалергійні властивості (огляд літератури) (рос.) // Фітотерапія. — 2010. — № 3.
  • Perilla frutescens (L.) Britton // Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин [Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — Київ: Наукова думка, 2004.

Посилання

[ред. | ред. код]