Волоське (Дніпровський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Волоське.
село Волоське
Герб Волоського Прапор Волоського
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Дніпровський район
Тер. громада Новоолександрівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA12020130030028657
Основні дані
Населення 1 362
Поштовий індекс 52043
Телефонний код +380 56
Географічні дані
Географічні координати 48°18′17″ пн. ш. 35°08′21″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		92 м
Водойми р. Дніпро, Мокра Сура
Місцева влада
Адреса ради 52043, с. Волоське, вул. Центральна, 18
Сільський голова Малаканов Віктор Борисович
Карта
Волоське. Карта розташування: Україна
Волоське
Волоське
Волоське. Карта розташування: Дніпропетровська область
Волоське
Волоське
Мапа
Мапа

CMNS: Волоське у Вікісховищі

Воло́ське (Волошське) — село в Україні, у Новоолександрівській сільській територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 1362 особи.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Волоське розміщене на правому березі річки Дніпро в місці впадання в нього річки Мокра Сура, вище за течією на лівому березі річки Мокра Сура розташоване село Дніпрове, нижче за течією на відстані 2 км наявне село Майорка, на протилежному березі Дніпра — село Перше Травня. Біля с. Волоське, між порогами Сурським і Лоханським знаходиться скеляста гряда, яка відома у місцевих жителів під назвою «Стрільча Скеля».

Назва і історія

[ред. | ред. код]

Село засноване 1769 року як цивільне поселення Запоріжжя.

Давнє козацьке селище Волошське входило до складу Кодацької паланки.

Назва села походить від полонених волохів, захоплених запорізькими козаками у часи російсько-турецької війни під Очаковом (1770): «Волохи запорозькою партією у границях Оттоманської імперії минулого 1770 року полонені з-під Очакова при тому ж містечку багаточисельно поселені там, де річка Сура впадає у Дніпро».[1]

Волохи прийшли зі своїм «духовним отцем й керівником» Ісаком Бицем й спочатку належали «за своїми духовними потребами» до Старокодацького церковного приходу. Згодом волошани збудували у себе дерев'яну церкву у 1780 році й одійшли од церкви Старого Кодаку.

Згідно з даними офіційної ревізії 1776 p., у Волоському були 221 двір та 23 бездвірні хати, а саме тільки доросле населення становило 1264 душі (650 чоловіків і 614 жінок).[2]

На 1859 рік Волошське було державним селом. Тут було 470 подвір'їв, 1 православна церква, завод і мешкало 3151 особа.[3]

Станом на 1886 рік у селі, центрі Волоської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3600 осіб, налічувалось 650 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4912 осіб (2473 чоловічої статі та 2439 — жіночої), з яких 4865 — православної віри[5].

1989 року за переписом тут проживало приблизно 1500 осіб.

До 2005 року існував річковий причал.

Уздовж правого берега річки Сури і до самої Стрільчої скелі простяглось село Волоське, де живуть колишні

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1495 осіб, з яких 674 чоловіки та 821 жінка.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1356 осіб.[7]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 92,29 %
російська 6,53 %
вірменська 0,44 %
молдовська 0,37 %
інші 0,37 %

Археологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Волоське (археологія)

Село має дуже давню історію. Люди селилися тут з часів давньої кам'яної доби. Біля Волоського багато пам'яток археології, включаючи поселення, могильники та могили.

Економіка

[ред. | ред. код]
  • ТОВ «Стіл-Агро».
  • База відпочинку «Барракуда».
  • ФГ «Малик».

Об'єкти соціальної сфери

[ред. | ред. код]
  • Школа.
  • Дитячий садок.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.
  • Будинок культури.
  • Клуб.
  • Храм святого архистратига Михаїла Дніпропетровської єпархії Російської Православної Церкви в Україні
  • Дитячий будинок сімейного типу.
  • Дніпропетровська обласна благодійна організація «Сяйво веселки».

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Музей української старовини
  • Навпроти села були Дніпрові пороги — Сурський та Лоханський. Сучасне село є південним передмістям міста Дніпро.
  • Поблизу села є геологічна пам'ятка природи місцевого значення Гранітні скелі.
  • Катеринівська миля: у 1787 році російська імператриця Катерина II вирішила сама оглянути землі, придбані в результаті російсько-турецьких воєн. В Україні, по якій вона подорожувала з величезною помпою, її шлях був відзначений пам'ятними знаками, т. зв. катеринівськими милями, які збереглися в різних регіонах країни. Їх можна бачити у Преображенського собору в Дніпропетровську, у Ханського палацу в Бахчисараї, у дворі краєзнавчого музею в Старому Криму тощо. У села Волоське серед кукурудзяного поля збереглася, мабуть, сама справжня, не прикрашена і не реставрована Катеринівська миля. Вона складена з пошарпаних часом вапнякових блоків і дбайливо оберігається місцевими жителями.
  • Пам'ятник «волоському горіху» відкритий восени 2017 року недалеко від офісу старости села.
  • Раніше у селі існувала Волоська вишивка. Зразки представлені у Музеї української старовини. У селі вже так ніхто на жаль не вишиває. Як виявилося, вона така складна, що її важко відтворити.
  • Курган Турчина могила
  • Гранітний кар’єр

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

У Волоському збереглися традиції молдавської та румунської кухонь, тут полюбляють кислі супи, голубці з квашеною капустою, різноманітну випічку.

«Варзарі – це такий пиріг з гарбузом, у нас кажуть – з кабаком. Вертута – прісне тісто типу листкового скручується в рулет і – в сковорідку, цукром посипається, випікається. Діда також варимо. Дід – це така каша з кукурудзяної крупи. Плацинди (плачинди) – із сиром, з картоплею, з капустою.[9]

Відомі особи

[ред. | ред. код]

У селі народилися:

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Артоб'ект "Я кохаю Волоське"
    Артоб'ект "Я кохаю Волоське"
  • Пам'ятник волоському горіху
    Пам'ятник волоському горіху
  • Пам'ятник Горіху
    Пам'ятник Горіху
  • Храм святого архістратига Михайла
    Храм святого архістратига Михайла
  • Меморіальний комплекс захисникам Вітчизни
    Меморіальний комплекс захисникам Вітчизни
  • Волоське Меморіал 1941-1945
    Волоське Меморіал 1941-1945
  • Офіс старости
    Офіс старости
  • Каплиця святого Миколая
    Каплиця святого Миколая
  • Середня загальноосвітня школа, заснована в 1936 році
    Середня загальноосвітня школа, заснована в 1936 році
  • Волоське Кладовище
    Волоське Кладовище
  • Братська могила часів Другої світової війни
    Братська могила часів Другої світової війни
  • Австро-угорський кам'яний хрест на козацькому цвинтарі
    Австро-угорський кам'яний хрест на козацькому цвинтарі
  • Волоська катеринівська миля
    Волоська катеринівська миля
  • Волоська катеринівська миля
    Волоська катеринівська миля

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Яворницький, Дмитро. Дніпрові пороги. Дніпропетровськ.
  2. ↑ Andreevich), Myt︠s︡yk, I︠U︡. A. (I︠U︡riĭ; Leonid., Dobri︠ansʹkyĭ, (2008). Chui︠u︡ vash holos : rodovody nadporizʹkykh sil Volosʹkoho i Maĭorky Dnipropetrovsʹkoï oblasti. Kyïv: [publisher not identified]. ISBN 9789669645838. OCLC 262618321.
  3. ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
  4. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-59. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  7. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  8. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Дніпропетровська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
  9. ↑ а б «Варзарі», «плацинди», «дід». Як волохи, що живуть в Україні, бережуть свою історію й традиції?. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Згадки у ЗМІ

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Волоське_(Дніпровський_район)&oldid=43823553