Георгій Пирванов
Георгій Пирванов болг. Георги Седефчов Първанов | |||
---|---|---|---|
болг. Георги Седефчов Първанов | |||
3-й Президент Болгарії | |||
22 січня 2002 — 22 січня 2012 | |||
Віцепрезидент | Ангел Марін | ||
Попередник | Петро Стоянов | ||
Наступник | Росен Плевнелієв | ||
Народився | 28 червня 1957 (67 років) Сириштник, Болгарія | ||
Відомий як | політик, історик | ||
Громадянство | Болгарія | ||
Національність | болгарин | ||
Alma mater | Софійський університет Святого Климента Охридського | ||
Політична партія | 1) Болгарська комуністична партія 2) Болгарська соціалістична партія | ||
У шлюбі з | Зорка Пирванова | ||
Професія | Історик | ||
Релігія | православ'я | ||
Нагороди | |||
Підпис | |||
Медіафайли у Вікісховищі | |||
Гео́ргій Седефчов Пирва́нов (болг. Георги Седефчов Първанов; нар. 28 червня 1957, Сириштник, Перницька область, Болгарія) — болгарський політик, третій президент Болгарії у 2002—2012 роках.
1981 — закінчив історичний факультет університету Святого Климента Охридського в Софії.
З 1981 року — член Болгарської комуністичної (пізніше соціалістичної) партії (БСП).
З 1981 року — науковий співробітник Інституту історії компартії Болгарії.
В 1988 році захистив докторську дисертацію з історії.
З 1989 — старший науковий співробітник Інституту історії компартії Болгарії.
Згідно з розсекреченими даними, був співробітником Комітету державної безпеки Болгарії під псевдонімом Гоце.
В 1994-у обраний депутатом Народних зборів Болгарії, увійшов до комісії з питань радіомовлення і телебачення. У цьому ж році став заступником голови вищої ради БСП.
З 1996 — голова БСП.
В 1997 у повторно обирався до парламенту, очолив фракцію «Демократичних лівих сил» і парламентську фракцію «Коаліція за Болгарію».
У листопаді 2001 року обраний президентом.
В 2006 у повторно обраний президентом, перемігши на виборах націоналіста Волена Сидерова.
- Кавалер Великого хреста на ланцюгу ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (2005)
- Ланцюг ордена «За цивільні заслуги» (Іспанія)
- Орден Слона (2006, Данія)
- Великий хрест ордена Святого Олафа (Норвегія)
- Орден Серафимів (Швеція)
- Ланцюг ордена Незалежності (Катар)
- Орден Заслуг (Ліван)
- Орден Трьох зірок (Латвія)
- Орден Святого царя Бориса Хрестителя (Болгарська Православна Церква)
- Офіційний Сайт Президента Республіки Болгарія [Архівовано 6 січня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
Ця стаття не містить посилань на джерела. (травень 2020) |