Болгарська соціалістична партія
Болгарська соціалістична партія БСП Българска социалистическа партия | |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Болгарія |
| Голова партії | Корнелія Нінова |
| Засновник | Дмитро Благоєв |
| Дата заснування | 3 квітня 1990 |
| Штаб-квартира | вул. «Позітано» 20, Софія |
| Ідеологія | |
| Позиція | лівоцентризм |
| Молодіжна організація | Болгарська соціалістична молодь |
| Союзники та блоки | Коаліція «БСП за Болгарію» |
| Членство в міжнародних організаціях | Соцінтерн, ПЄС, Прогресивний альянс соціалістів і демократів |
| Кількість членів (2020) | 80 236 |
| Місць у Народних зборах |
24 / 240 |
| Місць у Європарламенті |
5 / 17 |
| Офіційний колір (кольори) | Червоний |
| Девіз | «Розумні рішення» |
| Друкований орган | газета «Слово» |
| Офіційний сайт | bsp.bg |
Болгарська соціалістична партія (БСП) (болг. Българска социалистическа партия) — політична партія Болгарії, заснована у квітні 1990 року на базі Болгарської комуністичної партії, створеної 2 серпня 1891 року як Болгарська соціал-демократична партія. У травні 1919 року БСДП прийняла назву Болгарська комуністична партія (тісні соціалісти). 1938 р. БКП (тісні соціалісти) злилась з Болгарською робітничою партією (створена в 1927 році), утворивши Болгарську комуністичну партію. 3 квітня 1990 року загальнопартійний референдум визначив нинішню назву партії. Налічує 210 000 членів (2009 рік). Найвищий орган — з'їзд, який скликається раз на 3 роки, обирає Найвищу раду БСП і її голову. Найвища рада обирає Виконавче бюро (15 чоловік). Голова — Сергій Станішев. Видає газету «Дума».
На парламентський виборах 2013 року партія у складі Коаліції за Болгарію отримала 26,6% голосів, бувши другою після ГЄРБ з 30,5%.
У вересні - грудні 1933 року в Німеччині відбувся Лейпцизький процес, на якому нацисти зробили спробу звинуватити болгарських комуністів в підпалі будинку рейхстагу. Після початку війни в Іспанії, в 1936 - 1939 рр. БКП брала участь в наданні допомоги Іспанській республіці
- у Болгарії був організований збір коштів на допомогу Іспанській республіці
- у Празі було відкрито бюро, яке займалося організацією і відправкою добровольців для участі у війні на боці Іспанської республіки (бюро очолив Любчо Ханджиєв)
- серед 460 болгарських інтернаціоналістів, які воювали на боці Іспанської республіки, більшість становили болгарські комуністи (Захарі Захарієв, Петро Попов Панчевскій , Нено Енев та ін.). Основна частина болгар воювала в батальйоні ім. Димитрова, 150 з них загинули.
У березні 1938 року відбулися вибори до Народних зборів, у парламенті виникла фракція з шести депутатів комуністичної партії. Також, у 1938 році керівництво партії ухвалило рішення про об'єднання Болгарської комуністичної партії і Болгарської робітничої партії в Болгарську робочу партію.
У роки Другої світової війни болгарські комуністи брали активну участь в антифашистській боротьбі, проте в період з 1 вересня 1939 року по 22 червня 1941 року партія діяла легальними засобами (пріоритетними напрямами діяльності були організаційно-масова робота і ведення антифашистської агітації).
На парламентський виборах 2013 року партія у складі Коаліції за Болгарію отримала 26,6% голосів, бувши другою після ГЄРБ з 30,5%.
Відомі політики-члени БСП[ред. | ред. код]
- Румен Радев — Президент Болгарії (2017-)
- Георгій Пирванов — колишній президент Болгарії (2002-2012)
- Георгій Пиринський — колишній голова Народних зборів
- Сергій Станішев — колишній прем'єр-міністр Болгарії (2005-2009)
- Божидар Димитров — директор Національного історичного музею Болгарії
- Стефан Данаілов — артист, колишній міністр культури
- Жан Виденов — колишній прем'єр-міністр Болгарії (1995-1997)
- Андрій Луканов — колишній прем'єр-міністр Болгарії (1990)
- Петро Младенов — колишній Президент Болгарії (1990)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Nordsieck, Wolfram (2017). Bulgaria. Parties and Elections in Europe. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 5 квітня 2018.
- ↑ Istanbul Convention spells trouble for Bulgaria’s ruling coalition. EURACTIV. 23 січня 2018. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
- ↑ Arrests as homophobes try to disrupt Sofia Pride parade. The Sofia Globe. 10 червня 2018. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
- ↑ Leader of Bulgaria’s opposition party turns down Pride invite because she’s against same-sex marriage. PinkNews. 7 червня 2018. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
- ↑ а б Triumph des Populismus - Bulgarien hat ein neues Parlament. Heise online. 29 березня 2017. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
- ↑ Politics After the Political. Jacobin. 30 березня 2017. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
- ↑ Bulgaria: Caught Between Moscow and Brussels - Novinite.com - Sofia News Agency. novinite.com. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
