Лейла Слімані
Лейла Слімані | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Leïla Slimani | ||||
Народилася | 3 жовтня 1981[1][2][…] (43 роки) Рабат, Марокко[1] | |||
Країна | Марокко[1] Франція[1] | |||
Діяльність | письменниця-романістка, журналістка | |||
Сфера роботи | белетристика[4] і журналістика[4] | |||
Alma mater | Інститут політичних досліджень[1], ESCP Europe[1], Курси Флоран[1], Lycée Descartesd (1999) і Ліцей Фенелона | |||
Заклад | Jeune Afriqued[1][5] | |||
Мова творів | французька | |||
Роки активності | 2013 — тепер. час | |||
Magnum opus | The Country of Othersd і Chanson douced | |||
Батько | Othman Slimanid | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Лейла Слімані у Вікісховищі | ||||
Лейла́ Слімані́ (фр. Leïla Slimani; * 3 жовтня 1981, Рабат, Марокко) — французько-марокканська письменниця й журналістка. 2016 року її роман «Солодка пісня» був відзначений Гонкурівською премією.
Слімані закінчила школу в місті Рабат. 1999 року вона переїхала до Парижа. Тут вона вступила до Інституту політичних досліджень, де вивчала журналістику та політологію. Також навчалася в ESCP Europe. По закінченні навчання відвідувала Курси Флоран й спробувала свої сили як актриса. З 2008 року працює в журналі Jeune Afrique, висвітлюючи північно-африканські теми. 2014 року опублікувала свій перший роман «У саду людожера» (Dans le jardin de l'ogre). 2016 року опублікувала психологічний трилер «Солодка пісня». За 2,5 місяців було продано 76 000 примірників цього роману, а восени він був відзначений Гонкурівською премією.
- La Baie de Dakhla: itinérance enchantée entre mer et désert. Mallika Éditions, Casablanca 2013
- Dans le jardin de l'ogre. Éditions Gallimard, Paris 2014
- Chanson douce. Éditions Gallimard, Paris 2016
- Le diable est dans les détails. Éditions de l'Aube, 2016, ISBN 9782815921442.
- Лейла Слімані на сайті IMDb (англ.)
- Benoit Morenne: Leïla Slimani Wins Prix Goncourt, France's Top Literary Award [Архівовано 14 грудня 2016 у Wayback Machine.]. New York Times, 3 листопада 2016
- Leïla Slimani: rencontre avec la romancière de l'ultramoderne solitude des femmes [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.], інтерв'ю, 27 серпня 2016, Elle