Чорна Русь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чорна Русь (нім. Schwarzreussen) на мапі 1892 року, що відображає Річ Посполиту в 1660 році
Колозька церква — єдиний частково збережений пам'ятник городнянського будівництва ХІІ ст.

Чо́рна Русь — історична назва земель у північно-західній Білорусі, у басейні верхньої течії річки Німану.

Основними центрами Чорної Русі були Гродно, Новогрудок, Волковиськ, Слонім, Здітов (нині село Здітово), Ліда, Несвіж.

З X ст. Чорна Русь входила до Київської Русі. У XII ст. Новгород-Литовський стає центром Чорної Руси. У XIII ст. Велике князівство Литовське і Галицько-Волинське князівство вели боротьбу за Чорну Русь, у результаті якої ця територія від 40-х років 13 ст. (на думку декого з істориків, вже з 1219) підпала під владу Литви. Близько 12551258 років тут правив син Данила Галицького — Роман Данилович, як васал литовського князя Міндовга. Деякий час Чорна Русь входила до володінь галицько-холмського князя та короля Русі Шварна Даниловича. Після його смерті остаточно підпала під владу Литви.

Назву «Чорна Русь» у XVI-XVII ст. вживали також і в інших значеннях. Походження цієї назви не з'ясовано.

Згадки в літературі[ред.ред. код]

«

Сама назва «Русь» узурпована москалями. Росіяни не тільки не є слов'янами, але навіть не належать до індо-європейської раси. Вони є «intrus» (незаконно вторглися), яких треба вигнати назад за Дніпро... Я хотів би, щоб цей погляд став переважним серед слов'ян.

Оригінальний текст (рос.)

Само название Русь узурпирована москалитами. Русские не только не являются славянами, но даже не принадлежат к индо-европейской расе. Они «intrus» (незаконно вторгшиеся), которых надо выгнать обратно за Днепр.... Я хотел бы, чтобы этот взгляд стал преобладающим среди славян.

— (Карл Маркс, Фридрих Энгельс, Сочинения, том 31, г. Москва, 1963 г.[1])

 »

Примітки[ред.ред. код]

  1. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Издание 2. Том 31. (Pdf-ZIP), г. Москва: изд. «Политиздат», 1963 г. - Институт Марксизма-Ленинизма при ЦК КПСС (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  2. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
  3. Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.