Дагестанська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вторгнення бойовиків до Дагестану
Друга чеченська війна
Дата 7 серпня — 14 вересня 1999
Місце Росія, Дагестан: Цумадинський, Ботліхський, Буйнакський, Новолакський райони
Результат Відновлення контролю над регіоном російським урядом, продовження бойових дій на території Чечні
Противники
Flag of Jihad.svg Ісламська Держава Дагестан: Росія Росія:
Командуючі
Flag of Jihad.svg Багаутдін Кебеде
Flag of Jihad.svg Сіражудін Рамазанов
Flag of Majlis.png Шаміль Басаєв
Flag of Majlis.png Хаттаб
Flag of Majlis.png Абу Джафар
Flag of Majlis.png Хункар Ісрапілов
Chechen 14.jpg Арбі Бараєв
Chechen 14.jpg Руслан Хайхороєв
Chechen 06.jpg Абдул-Малік Межідов
Росія Володимир Путін
Росія Віктор Казанцев
Росія Геннадій Трошев
Росія Володимир Шаманов
Росія Олександр Баранов
Росія Адільгерей Магомедтагиров
Росія Магомед Омаров
Сили сторін
до 1500 бойовиків на початку операції і 10 тис. людей до кінця вересня[1] 17 000 військовослужбовців
Військові втрати
близько 2500 вбитими[2](дані федеральних сил)
близько 100 осіб з числа добровольців (з них 32 у Ботліхському районі і 65 в Новолакському — дані ТБ «Кавказ»)
279 загиблих і 800 поранених військовослужбовців[1] (за іншими даними — 275 загиблих і 937 поранених[3])
 Історія Дагестану
Герб Дагестану
Кавказькі албани
Кавказька Албанія
Дагестан в середніх віках
Цахурське ханство
Рутульський бекство
Лакз
Хозарський каганат
Дербентський емірат
Сарір
Зіріхгеран
Газікумухське шамхальство
Кайтазьке уцмійство
Табасаранське майсумство
Емірство Ільчі-Ахмада
Дагестан в новий час
Аварське ханство
Ілісуйський султанат
Мехтулінське ханство
Тарковське шамхальство
Газікумухське ханство
Велика Кавказька війна
Північно-Кавказький імамат
Дагестанська область
Республіка Горців Кавказу
Північно-Кавказький емірат
Дагестанська АРСР
Північно-Кавказький край
Дагестанська АРСР
Дагестан після розпаду СРСР
Республіка Дагестан
Дагестанська війна
Кадарская зона

Народи Дагестану
Портал «Дагестан»


Дагестанська війна, відома також як Вторгнення бойовиків до Дагестану — збройні зіткнення, між загонами «Ісламської миротворчої бригади» під командуванням Шаміля Басаєва та Хаттаба на території Дагестану 7 серпня — 14 вересня 1999[4] та віськовими силами Російської Федерації. Спочатку загони бойовиків увійшли в Ботліхському (операція«Імам Газі-Мухаммад» — 7-23 серпня), а потім в Новолакський район Дагестану (операція«Імам Гамзат-бек» — 5-14 вересня).

Передумови[ред.ред. код]

Проникнення в Дагестан ідей радикальної ісламської течії — ваххабізму — почалося ще наприкінці 1980-х років.[5] Одним з представників дагестанських ваххабітів був Багаутдін Кебеде, який встановив під час Першої чеченської війни тісні контакти з арабським найманцем Хаттабом та чеченськими польовими командирами.[5] Після загибелі Джохара Дудаєва та закінчення Першої чеченської війни прихильники ваххабізму стали стрімко завойовувати позиції в Чечні, чому сприяла політика президента ЧРІ Зелімхана Яндарбієва.[5] (Сам Яндарбіев зазначав: «Я завжди віруючий був. Якщо б я таких не був, то не ввів би шаріат в Чечні за ті дев'ять місяців, що був президентом. Хоча майже все керівництво не хотіло, щоб я так поспішно вводив шаріат»[6].)

В 1997 — 1998 роках в Чечні отримали політичний притулок кілька десятків (за іншими даними — кілька сотень) дагестанських ісламістів. Частина з них воювала на боці сепаратистів під час Першої чеченської війни, інші брали участь у дагестанському салафістському підпіллі, за що в самому Дагестані перебували у розшуку. Вищезгаданий Багаутдін Кебеде за матеріальної підтримки чеченських польових командирів створив та озброїв автономні бойові формування. Він оголосив про намір перетворити Дагестан в незалежну ісламську державу та почав підготовку збройної боротьби проти «проросійського» керівництва республіки.[5] Він сформував якусь подобу уряду у вигнанні, назвавши його Ісламською Шурою Дагестану. За участю Кебедова і його прихильників у квітні 1998 року в Грозному відбувся установчий з'їзд організації «Конгрес народів Ічкерії та Дагестану» (КНІД), керівником якої став Шаміль Басаєв.[5] Ідея створення цієї організації була співзвучна ідеї багатьох чеченських польових командирів — «звільнення мусульманського Кавказу від російського імперського ярма».[5] Під егідою КНІД були створені збройні формування, у тому числі «Ісламська міжнародна миротворча бригада», якою командував Хаттаб.[5] КНІД неодноразово виступав з погрозами на адресу «проросійського керівництва» Дагестану, звинувачуючи його в переслідуванні місцевих мусульман, заявляючи про «відсутність легітимної влади» в республіці, тощо.[5]

1999 року бойовики Кебедова почали дрібними групами проникати в Дагестан та створювати у важкодоступних гірських селищах військові бази і склади зброї. У червні-серпні 1999 року відбулися перші зіткнення між бойовиками, що проникли до Дагестану, та дагестанською міліцією, внаслідок яких загинуло і було поранено кілька міліціонерів. Влада Дагестану закликала федеральні війська провести великомасштабну військову операцію проти ісламістів.

Кебеде просив чеченських польових командирів допомогти дагестанським мусульманам у справі «звільнення священної дагестанської землі від окупації невірними». При цьому він стверджував, посилаючись на своїх родичів та прихильників в Дагестані, що у разі введення загонів ісламістів в Дагестан переважна більшість населення Дагестану підтримає їх і підніме загальне антиросійське повстання. КНІД, очолюваний Шамілем Басаєвим та Хаттабом, погодився надати військове сприяння Кебедову, а також закликав до цього інших польових командирів (всього зібралося близько 40 командирів різних рівнів, включаючи Арбі Бараєва, Рамзана Ахмадова, Абдул-Маліка Межідова та інших).

На рішення КНІД надати військову підтримку загонам Кебедова (які до того часу вже мали у своєму складі кілька сот добре озброєних бійців) вплинув конфлікт в керівництві Чечні між прихильниками курсу Аслана Масхадова («помірними») та «радикалами» (опозиційною Шурою на чолі з Шамілем Басаєвим), що мав місце в 1998 — 1999 роках, а також небажання відмовляти в допомозі одновірцям, багато з яких воювали на боці чеченських сепаратистів в Першу чеченську війну.

Офіційна позиція Чеченської республіки Ічкерія[ред.ред. код]

  • 12 серпня заступник голови МВС РФ І.Зубов повідомив, що президенту ЧРІ Масхадову направлено лист з пропозицією провести спільну з федеральними військами операцію проти ісламістів у Дагестані. Він також запропонував Масхадову «вирішити питання про ліквідацію баз, місць складування та відпочинку незаконних збройних формувань, від яких чеченське керівництво всіляко відхрещується».[7][8] Масхадов засудив напади на Дагестан, проте військових заходів проти бойовиків не зробив.
  • 13 серпня генеральний представник Ічкерії в РФ Майрбек Вачагаєв поширив заяву керівництва ЧРІ, в якій засуджується заява і. о. Голови Уряду Росії Володимира Путіна про можливе нанесення ударів по території Чечні. У заяві підкреслюється, що конфлікт у Дагестані є внутрішньою справою Росії.[4]

Хронологія подій[ред.ред. код]

  • 1 серпня — «з метою припинення проникнення на територію району та можливих провокацій з боку місцевих послідовників екстремізму»в Цумадінському район Дагестану з Махачкали направлено зведений загін міліції (близько 100 осіб).
  • 2 серпня-4 червня — зіткнення Махачкалинська міліціонерів з місцевими бойовиками-ваххабітами в Цумадинському районі.
  • 3 червня — органи внутрішніх справ Дагестану переводяться на казармений стан.
  • 5 червня — починається передислокація 102-ї бригади внутрішніх військ МВС для прикриття чеченської-дагестанської кордону в Цумадинському районі.
  • 7 червня — підрозділу «Ісламської миротворчої бригади» Басаєва та Хаттаба, чисельністю від 400[4] (за даними самих бойовиків — 500[9] бойовиків, безперешкодно увійшли до Ботліхському район Дагестану та захопили ряд сіл (Ансалта, Рахата, Тандо, Шодрода, Годобері), оголосивши про початок операції«Імам Газі-Магомед»[10]
  • 8 червня — бойовики захопили села Шодрода та Зіберхалі. [11]
  • 9 серпня - 11 серпня — «Ісламська шура Дагестану» розповсюдила «Декларацію про відновлення Ісламської Держави Дагестан» та «Постанова у зв'язку з окупацією Держави Дагестан» (ці документи датовані 6 серпня). «Шура» оголосила Державна рада Республіки Дагестан позбавленим влади та сформувала Ісламське уряд. Главою Ісламського уряду став Серажутдін Рамазанов, міністром інформації та друку — Магомед Тагаєв. На території кількох районів Дагестану починає мовлення телевізійний канал «Шури», за яким передаються заклики до газавату та інші ідеологічні матеріали ісламістів. «Шура» офіційно призначила тимчасовими командувачами силами бойовиків в Дагестані Шаміля Басаєва та арабського польового командира Хаттаба.[4]
  • 9 серпня - 25 серпня — Бій за висоту Осляче Вухо
  • 11 серпень — ісламськими бойовиками обстріляний та збитий вертоліт федеральних військ. Серед поранених — троє генералів внутрішніх військ.
  • 12 червня — Військово-повітряні сили Росії завдали бомбових ударів по позиціях бойовиків у районах населених пунктів Гагатлі і Анді в Дагестані.[12]
  • 13 червня — Бій за селище Гагатлі і бої за висоту Осляче вухо на південь від населеного пункту Шодрода. Загибель майора Костіна.
  • 16 — Держдума ухвалила «вважати вторгнення незаконних збройних формувань з території Чеченської Республіки на територію Республіки Дагестан особливо небезпечною формою тероризму за участю іноземних громадян, спрямованої на відторгнення Республіки Дагестан від Російської Федерації.»[13]
  • 17 червня — бойовики відбивають атаку федеральних військ на селище Тандо. З федеральної сторони: 6 спалених БМП, 34 загиблих, кілька десятків поранених.[11]
  • 18 червня — федеральні сили вдруге штурмують висоту Осляче вухо.
  • 23 червня — Басаєв вивів залишки своїх загонів на територію Чечні.[14]
  • 24 червня — федеральні сили відновили контроль над селами Ансалта, Рахата, Шодрода, Тандо. За даними Human Rights Watch при штурмі останнього федеральні війська використовували вакуумні бомби.[15]
  • 29 червня — 13 вересня — військова операція із захоплення та знищення ваххабітського анклаву в Кадарській зоні.
  • 4 вересня — Вибух житлового будинку в Буйнакську.
  • 5 вересня — загони чеченських бойовиків під командуванням Басаєва та Хаттаба знову входять в Дагестан, «з метою послабити тиск військово-міліцейських сил на повсталі села Карамахи та Чабанмахі в Кадарській зоні».[16][17] Шаблон:Немає АІ 2
  • 5 вересня — бойовики знищили блокпост біля села Тухчар. Захоплені в полон російські військовослужбовці були вбиті з особливою жорстокістю.
  • 6 вересня — бойовиками захоплені дагестанські села Новолакське, Чапаєве, Шушія, Ахар, Новокулі, Тухчар, Гаміях.
  • 7 вересня — федеральні сили зупинили бойовиків в 5 кілометрах від міста Хасавюрт.[18]
  • 11 вересня — біля села Дучі був збитий вертоліт-корегувальник артвогню Мі-8. Всі троє членів екіпажу встигли вистрибнути з парашутами, але чеченські снайпери розстріляли їх у повітрі.[14] Басаєв оголосив про виведення ісламських формувань з Новолакського району. він заявив, що моджахеди увійшли до Дагестану для того, щоб допомогти одновірцям в Кадарської зоні, а тепер, після поразки ополченців, не має сенсу продовжувати бойові дії.[4]
  • 14 вересня — федеральні сили відновили контроль над селом Новолакське.[19]

Втрати[ред.ред. код]

За офіційними даними, 279 солдатів та офіцерів було вбито і 800 поранено.[1] 31 серпня 1999 під час зачистки села Карамахи загинула медична сестра сержант Ірина Яніна — перша (і на початок 2013 року єдиний) жінка, удостоєна звання Героя Російської Федерації за бойові дії в Кавказьких війнах.

За даними міністерства оборони РФ, втрати бойовиків в Дагестані — близько 2500 вбитими.[2]

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в Потери вооруженных сил России и СССР в вооруженных конфликтах на Северном Кавказе (1920-2000 годы) // Россия и СССР в войнах ХХ века: Потери Вооружённых Сил/под ред. Г. Ф. Кривошеев. — М.:Олма-Пресс, 2001. — С. 582 — 584.
  2. а б За время антитеррористической операции на Северном Кавказе боевики потеряли порядка 7 тыс. человек убитыми // РБК, 15 декабря 1999
  3. Дагестан: хроника террора (1996 — 2012 гг.) // Кавказский узел
  4. а б в г д Музаев Тимур Чеченская Республика // Политический мониторинг. — сентябрь 1999
  5. а б в г д е ж и Кудрявцев А. В. «Ваххабизм»: проблемы религиозного экстремизма на Северном Кавказе // Центральна Азия и Кавказ. — № 9. — 2000.
  6. Супонина Елена Зелимхан Яндарбиев: «Исламский фундаментализм безопасен» // Время новостей. — N° 230. — 17.12.2001
  7. Федеральные власти предложили А.Масхадову провести совместную с российскими войсками операцию в Дагестане // РБК, 12.08.1999
  8. Дагестан: кто и когда // Российская газета
  9. Глава III. Джихад в период постперестроечной России // Ясин Расулов Джихад на Северном Кавказе:противники и сторонники.Кавказ-центр
  10. Лукин Олег Дагестанский излом Предпосылки второй чеченской войны (1998 – 1999 годы) // Мосток. — № 3. — 2008. (копия)
  11. а б Овчаров Виталий. Дагестанское досье
  12. «Исламскими боевиками обстрелян и сбит вертолёт федеральных войск» // Газета.ру от 12-08-1999 (Выпуск No 113)
  13. Постановление Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации N 4277-II ГД от 16 августа 1999 года «О ситуации в Республике Дагестан в связи с вторжением на территорию Республики Дагестан незаконных вооружённых формирований и мерах по обеспечению безопасности Республики Дагестан»
  14. а б Дагестан 1999
  15. Россия // Human Rights Watch
  16. ПРЕСС-РЕЛИЗ Пресс-конференция представителей общества "Мемориал" "Вторжение в Дагестан и его последствия: гуманитарные аспекты" // Мемориал, 27.09.99
  17. Рубанец Николай, Маначинский Александр Новая кавказская война: первые итоги и выводы. // Зеркало недели, 01.10.1999
  18. Боевики в Дагестане остановлены 5 км. от Хасавюрта // РБК, 07.09.1999
  19. Храмов Анатолий Огненный Кавказ 2 или Дагестан-99

Посилання[ред.ред. код]