Третя англо-афганська війна
| Третя англо-афганська війна | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Англо-афганські війни | |||||||
|
|||||||
| Сторони | |||||||
| Командувачі | |||||||
| Аманулла-хан Надір-хан |
Артур Барретт Реджинальд Даєр Александр Юастес |
||||||
| Військові сили | |||||||
| 50 000 чоловік у 21-му кавалерійському полку та 75-ти піхотних бригадах, 280 сучасних гармат, 80 000 партизан |
8 дивізій, 5 піхотних і 3 кавалерійські бригади, велика кількість літаків, броньовиків та артилерії | ||||||
| Втрати | |||||||
| Близько 1000 вбитих | Загиблих: 1 251 у боях та 500 від холери | ||||||
Третя англо-афганська війна 1919 року — збройна боротьба Афганістану проти Британської індійської армії на захист проголошеної незалежності країни від іноземного втручання. Спроба Великої Британії силою підкорити собі Афганістан завершилась невдачею.
Перебіг війни[ред.]
21 лютого 1919 року на емірський престол в Афганістані постав Аманулла-хан. За підтримки армії та радикальної партії «молодоафганців» він оголосив про ліквідацію політичної залежності країни від Великої Британії. 3 травня англо-індійська армія вторглась до країни на Хайберському, Вазірістанському й Кандагарському напрямках, у відповідь Аманулла-хан оголосив їм джихад. Втім 50-тисячна афганська армія не змогла зупинити їхній наступ, і вже 5 травня була розбита. Тільки наступного дня в Кабулі отримали ноту Великої Британії з офіційним оголошенням війни. Англійські літаки завдали бомбових ударів по Джелалабаду й Кабулу. Прикордонні афганські племена підбурили повстання проти англійців, і у той самий час в Індії посилився національно-визвольний рух. 3 червня було укладено перемир'я між англійськими та афганськими військами. 8 серпня 1919 року в Равалпінді (Британська Індія) було підписано прелімінарну мирну угоду, за якою Афганістану надавалась незалежність у зовнішній політиці.
Посилання[ред.]
| Це незавершена стаття про війну. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
