Друга конголезька війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Друга конголезька війна
Конфлікти у Конго



Жертви зґвалтувань, які були успішно реінтегровані у свої громади – вгорі

Конголезькі повстанці у 2001 році – посередині
Конголезькі повстанці в північному місті Гбадоліте у 2000 році – внизу

Дата: 2 серпня 199818 липня 2003
Місце: Демократична Республіка Конго
Результат: Немає явних переможців.
Сторони
ДР Конго
Намібія Намібія
Зімбабве Зімбабве
Ангола Ангола
Чад Чад
міліція Май-Май
союзники Хуту
Уганда Уганда
Руанда Руанда
Бурунді Бурунді
Рух за Визволення Конго
Рух за конголезьку демократію
союзники Тутсі
Командувачі
Лоран-Дезіре Кабіла
Жозеф Кабіла
Намібія Сем Нуйома
Зімбабве Роберт Мугабе
Ангола Жозе Едуарду душ Сантуш
Чад Ідріс Дебі
Падірі (Май-Май),
Дуніа (Май-Май)
Уганда Йовері Мусевені
Руанда Поль Кагаме
Бурунді П'єр Буйоя
Жан-П'єр Бемба (MLC)
Ернест Вамба діа Вамба(RCD)
Лоран Нкунда (Tutsi-militants)
Військові сили
Май-Май: 20 000-30 000 ,
Рух за Конголезьку Демократію: невідомо,
Руанда: 8000+[1]
Втрати
тисячі 2000 угандійців (лише у Кісангані)
4000 повстанців (лише у Кіншасі)
2,7-5,4 мільйонів загиблих (1998—2008)[2]


350 000+ (насильницьких смертей) (1998—2001)

Воюючі сторони Другої війни в Конго: Фіолетовий – Демократична Республіка Конго Помаранчевий – коаліція проти ДРКТемно-синій – коаліція за ДРК Світло-блакитний – союзники ДРК, які безпосередньо не беруть участі у війні. Зелений – політичні прихильники ДРК

Дру́га конголе́зька війна́[3] (фр. Deuxième guerre du Congo) 19982002 — війна на території Демократичної Республіки Конго, у якій брали участь більше двадцяти збройних угруповань з дев'яти держав.

Передумови[ред. | ред. код]

1994 — Витоки конфлікту сягають геноциду в Руанді, коли величезна кількість біженців тутсі опинилась на території Заїру (так до 1997 називалася Демократична Республіка Конго). Після приходу до влади в Руанді Руандійського патріотичного фронту в Заїр хлинув потік біженців хуту, багато з яких були замішані в геноциді. Де-факто руандійська громадянська війна перекинулася на територію Заїру, яку збройні групи радикалів-хуту використовували як тилову базу для набігів у Руанді.

Початок[ред. | ред. код]

1998, 2 серпня — військові-тутсі (10 батальйон, 222 бригада) на чолі з генерал-майором Ондеканом — колишнім соратником президента Кабіли — підняли заколот на сході країни в місті Гома, наступного дня повстанці встановили контроль над містами Увіра та Букаву[4] та 60-тисячною армією рушили на столицю Кіншасу. 23 серпня вони досягають Кісангані. Звідти одне угруповання бунтівників направляється на південь, де після успішної битви за Кінду вторгається в південну провінцію Катанга, а друге відкриває екваторіальний фронт і в листопаді 1998 захоплює Бумбу[5]. Уряд Кабіли вирішив підтримати ворогів своїх ворогів, а саме хуту, замішаних у геноциді в Руанді. Почалися криваві зіткнення з масовими вбивствами мирних жителів і розправами над військовополоненими. Широке поширення набули групові зґвалтування.

Території, яку утримували фракції в 2001-2003 роках
     Уряд Кабіла      Країни, які підтримали Уряд Кабіли      Рух за Конголезьку Демократію (RCD)      Країни, які підтримали RCD      Визвольний Рух Конго (MLC)      РКД-Кісагані      Уганда, що підтримала MLC та RCD-K      Зона Ітурійського конфлікту      Сили для Оновлення (RCD-K/ML)      Демілітаризована зона

Існують суперечки щодо того, чим же було повстання тутсі: заколотом, або інтервенцією Руанди і Уганди. Більшість свідків і дослідників зазначає, що реальну владу на місцях здійснювали не повсталі конголезькі тутсі, а офіцери з Уганди і Руанди, яким була вигідна ескалація конфлікту.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Africa's great war. The Economist. 4 липня 2002. Архів оригіналу за 5 лютого 2007. Процитовано 9 лютого 2012. 
  2. Coghlan B, Brennan RJ, Ngoy P та ін. (January 2006). Mortality in the Democratic Republic of Congo: a nationwide survey. Lancet. 367 (9504): 44–51. doi:10.1016/S0140-6736(06)67923-3. PMID 16399152. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 27 грудня 2011. 
  3. В Африці відновилася найкривавіша громадянська війна в її історії. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 9 лютого 2012. 
  4. [http:// findarticles.com/p/articles/mi_qa5391/is_199810/ai_n21427817 Blow by blow in the Congo crisis]
  5. World: Africa Congo rebels claim new gain. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 9 лютого 2012.