Друга конголезька війна
| Друга конголезька війна | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| the Congo conflicts | |||||||
 Лінія фронту наприкінці війни (червень 2003) |
|||||||
|
|||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} ДР Конго Намібія Зімбабве Ангола Чадміліція Май-Май союзники Хуту |
 Уганда Руанда БурундіРух за Визволення Конго Рух за Конголезьку Демократію союзники Тутсі |
||||||
| Командувачі | |||||||
| ДР Конго Laurent-Désiré Kabila ДР Конго Joseph Kabila Намібія Sam Nujoma Зімбабве Robert Mugabe Ангола José Eduardo dos Santos Чад Idriss Déby Padiri (Mai-Mai), Dunia (Mai-Mai) |
Уганда Yoweri Museveni Руанда Paul Kagame Бурунді Pierre Buyoya Jean-Pierre Bemba (MLC) Ernest Wamba dia Wamba (RCD) Laurent Nkunda (Tutsi-militants) |
||||||
| Військові сили | |||||||
| Mai-Mai: 20-30,000 militia, Interahamwe: 20,000+ |
RCD: Unknown, Rwanda: 8,000+[1] |
||||||
| Втрати | |||||||
| 3.8-7.8 million dead (1998-present)[2] | |||||||
Дру́га конголе́зька війна́[3] (фр. Deuxième guerre du Congo) 1998–2002 — війна на території Демократичної Республіки Конго, в якій брали участь більше двадцяти збройних угруповань, з дев'яти держав.
Чорним — ДРК
Зеленим — анти-ДРК коаліція
Темно-синім — про-ДРК коаліція
Світло-синій — союзники ДРК, які не брали безпосередньої участі у війні.
Зміст |
Передумови [ред.]
1994 — Витоки конфлікту сягають геноциду в Руанді, коли величезна кількість біженців тутсі опинилась на території Заїру (так до 1997 називалася Демократична Республіка Конго). Після приходу до влади в Руанді Руандійського патріотичного фронту, в Заїр хлинув потік біженців хуту, багато з яких були замішані в геноциді. Де-факто, руандійська громадянська війна перекинулася на територію Заїру, яку збройні групи радикалів-хуту використовували як тилову базу для набігів в Руанді.
Початок [ред.]
1998, 2 серпня — військові-тутсі (10 батальйон, 222 бригада) на чолі з генерал-майором Ондеканом — колишнім соратником президента Кабіли — підняли заколот на сході країни в місті Гома, наступного дня повстанці встановили контроль над містами Увіра та Букаву[4] та 60-тисячною армією рушили на столицю Кіншасу. 23 серпня вони досягають Кісангані. Звідти одне угрупування бунтівників направляється на південь, де після успішної битви за Кінді вторгається в південну провінцію Катанга, а друге відкриває екваторіальний фронт і в листопаді 1998 захоплює Бумбу[5]. Уряд Кабіли вирішив підтримати ворогів своїх ворогів, а саме хуту, замішаних в геноциді в Руанді. Почалися криваві зіткнення з масовими вбивствами мирних жителів і розправами над військовополоненими. Широке поширення набули групові зґвалтування. Існують суперечки щодо того чим же було повстання тутсі: заколотом, або інтервенцією Руанди і Уганди. Більшість свідків і дослідників показує, що реальну владу на місцях здійснювали не повсталі конголезькі тутсі, а офіцери з Уганди і Руанди, яким була вигідна ескалація конфлікту.
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ «Africa's great war». The Economist. 2002-07-04.
- ↑ Coghlan B Mortality in the Democratic Republic of Congo: a nationwide survey // Lancet. — Т. 367. — (January 2006) (9504) С. 44–51. DOI:10.1016/S0140-6736(06)67923-3. PMID . Переглянуто: 27 December 2011.
- ↑ В Африці відновилася найкривавіша громадянська війна в її історії
- ↑ [http:// findarticles.com/p/articles/mi_qa5391/is_199810/ai_n21427817 Blow by blow in the Congo crisis]
- ↑ World: Africa Congo rebels claim new gain
