Жан-Поль Бельмондо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан-Поль Бельмондо
Jean-Paul Belmondo 2001.jpg
Ім’я при народженні Jean-Paul Belmondo
Народження 9 квітня 1933(1933-04-09) (81 рік)
Нєйї-сюр-Сен, Франція
Громадянство Франція Франція
IMDb ID 0000901
Сторінка в інтернеті www.belmondo.ru
Нагороди

«Сезар» (1989)

Жан-Поль Бельмондо́ (фр. Jean-Paul Belmondo; народився 9 квітня 1933) — французький актор, славу якому принесла роль у маніфесті французької «нової хвилі» — фільмі «На останньому подиху» (1960). У перших своїх картинах він створив образ юного бунтаря з чарівною усмішкою (нагадував голлівудського Джеймса Діна), став об’єктом культового поклоніння європейської молоді («бельмондизм»). У зрілішому віці переключився на гострохарактерні ролі в комедіях та бойовиках.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Нєйї-сюр-Сен, департамент Верхів'я Сени, Франція, син паризького скульптора Поля Бельмондо (1898—1982). Навчаючись у середній школі, запитав себе — яку вибрати професію — бути спортсменом чи артистом. До двадцяти років він вирішує, що акторство більше відповідає його запитам, аніж спорт, і вступає до Консерваторії драматичних мистецтв у Парижі. Після завершення навчання Жан-Поль починає професійну діяльність на сцені та проводить значну частину свого життя 50-х років, працюючи у театрі (на схилі літ також).

1950-ті[ред.ред. код]

Склавши іспити на бакалавра, Бельмондо в жовтні 1951 стає вільним слухачем Консерваторії драматичного мистецтва. Не мине й року, як його візьме на свій курс прекрасний актор і педагог П'єр Дюкс, розгледів у ньому задатки комедійного актора. Проходячи стажування в «Комеді Франсез», Бельмондо грав у клоделівській драмі «Оголошення, зроблене Марі», вольтерівському «Кандиді», в опереті Франсіса Лопеца «Андалусія» і в мольєрівських «Скупий» і «Жоржі Дандене». У 1956 році Бельмондо випускає дипломний спектакль «Любов і рояль» за п'єсою Фейдо і удостоюється позитивної оцінки. Починаються виснажливі гастролі по провінції з різними трупами. «Приміщення не опалюється, і ми, щоб зігрітися, розігрували на сцені пристрасті...» — згадує актор.

Бельмондо дебютує в кіно. Фільм Еснера «Неділя... Ми будемо красти» (1956) з його участю пройшов непомітно. Потім він з'являється в картинах «Будь красивою і мовчи», «Дивна неділя» Марка Аллегре і «Обманщики» Марселя Карне (1957). У «Ошуканець» Жан-Поль грав злодюжку Лу, ​​а в масовці була зайнята його майбутня дружина балерина Рене Констан. Через роки вона зізнається, що Бельмондо підкорив її незбагненним шармом, на який зліталися як метелики жінки. Саме тоді Жан-Поль придумав коханої нове ім'я — Елоді.

Після психологічної сімейної драми «На подвійний поворот ключа» Клода Шаброля Бельмондо знімається в головній ролі в першому повнометражному фільмі Жан-Люка Годара «На останньому диханні». Його герой, Мішель Пуакар, викрадає машину, вбиває поліцейського; потім, приїхавши в Париж, намагається умовити подружку-американку бігти разом з ним, але та видає його поліції. Мішель може сховатися, але воліє померти від кулі поліцейського. Годар кожен день щось вигадував. Жан-Поль і його партнерка Джин Сіберг постійно імпровізували. У результаті фільм став сенсацією світового кінематографа.

«Все моє життя після фільму" На останньому диханні "нагадувала казку, - згадує Бельмондо. - Телефон дзвонив з ранку до вечора. Мені здавалося, що це довго не триватиме, і тому давав згоду на участь в будь-якій картині. Словом, життя була схоже на сон. Особливо, коли я раптом опинився в обіймах Софі Лорен, Джини Лоллобріджиди і Клаудії Кардинале. То були 60-ті роки "солодкого життя". У закладах на Віа Венето в Римі можна було побачити найкрасивіших жінок світу. Божевілля тривало всі ночі. Я пробув там шість місяців і зробив чотири фільми підряд ».

Наступного року Бельмондо закріпив своє реноме, зігравши у найкращому фільмі великої Софі Лорен«Дві жінки», за який їй було присуджено американську кінопремія «Оскар». Свої власні найкращі ролі він зіграв у режисерів французької «нової хвилі»: того ж Годара («Жінка є жінка», 1961), Луї Маля («Злодій», 1967), Франсуа Трюффо («Сирена з «Міссісіпі»», 1969), Клода Шаброля («Доктор Пополь», 1972).

1970-ті[ред.ред. код]

У 1973 році Бельмондо продюсує фільм Алена Рене «Стависький» і сам знімається в головній ролі. Публіка обурилася, чому аферист у його виконанні такий привабливий? Актор заперечував. «Та хіба буває непривабливий шахрай? Якщо він несимпатичний, йому ж нікого не обдурити!».

У «Страху над містом» (1974) Бельмондо зіграв безстрашного комісара Летельє, здатного вершити чудеса за праве діло. Фільм ряснів небезпечними сценами. Жан-Поль бігав по даху поїзда, що їде у метро, висів на тросі, прикріпленому до гелікоптера. Режисер Анрі Верней захоплювався ним: «Я не знаю нікого, крім нього, хто міг би з нормальної ситуації перейти до каскадерських трюків, а після них просто продовжувати те, що потрібно при зйомках любовних сцен... Він завжди бездоганний... Однак не зашкодить, коли, наприклад, режисер трошечки приборкує його темперамент...».

1980-ті[ред.ред. код]

1987 — повернення на театральну сцену вперше з 1959 року, і з цього моменту поєднував роботу в кіно і театрі. Актор створив компанію «Cerito» (дівоче прізвище його бабусі) для виробництва власних фільмів. У 1989 році Бельмондо був нагороджений премією «Сезар» за фільм «Улюбленець долі». Актор відмовився від трофею, бо Бальдаччіні Сезар - скульптор статуетки премії, колись не дуже добре відгукувався про роботи його батька, скульптора Поля Бельмондо.

1990-ті[ред.ред. код]

У 1992 році Жан-Поль продає комерційному телебаченню — «Каналу плюс» права на ті фільми, які були зроблені за участю його компанії, і купує приміщення театру «Вар'єте» на Монмартрівському бульварі. «Цей театр, — говорить Жан-Поль Бельмондо, — населений привидами дорогих мені людей. Саме на цій сцені Фредерік Леметр зіграв Кіна. Я бачу у всьому цьому перст долі. Від стін "Вар'єте" виходять добрі хвилі».

У своєму театрі він зіграв в 1993 році «Дамського кравця». У цьому ж році його спіткало велике горе: у пожежі загинула рідна дочка — Патрісія, заснувши біля каміна.

Незадовго до свого шістдесятиріччя Бельмондо говорив в інтерв'ю: «Я втомився від злочинців і поліцейських ... Зіграно їх предостатньо. Зараз мене приваблюють комедійні і класичні ролі. Якщо мої мрії здійсняться, я заради театру кину кіно ... » Але кіно він не кидає. Після «Улюбленця долі» Бельмондо знімається у Жоржа Лотнера у фільмі «Незнайомець в домі» (1992). Він показує відродження свого героя, адвоката Ектора Лурсена. Опустившогося і неохайного спочатку, юрист перетворюється у фіналі картини, і з блиском веде захист на суді.

Не менш переконливо Бельмондо грає Фонтена-батька і Фонтена-сина в картині «Знедолені» (1995) режисера Лелуша. Потім виходить фільм за відомою п'єсою Саши Гітрі «Дезіре» у постановці Бернара Мюра. Демонструючи весь арсенал акторських виражальних засобів, Жан-Поль вимовляє дотепні і палкі монологи драматурга.

Нарешті настала ясність в його особистому житті. Розлучившись з Лаурою Антонеллі, Бельмондо якийсь час доглядав за бразильською манекенницею Карлос Сотомайер, дочкою великого банкіра. Але і цей роман виявився недовговічним. Після Сотомайер в його життя надовго увійшла парижанка, колишня танцівниця Наталі Традівіл.

Восени 1995 року, коли вже була оголошена театральна прем'єра комедії Фейдо «Блоха у вусі» («Ревнивець»), Жан-Поль несподівано опинився в клініці з інсультом. Одна нога відмовлялася йому коритися. Йому довелося розпустити трупу, розрахуватися з усіма, повернути гроші за квитки. На лікування пішло кілька місяців. Прем'єра «Блохи у вусі» відбулася в середині жовтня 1996 року і пройшла з великим успіхом. Бельмондо з'являється на сцені в ролі Емануеля Шандебіза, директора компанії, а потім, за геніальної примхи Фейдо, раптом виявляється в зовсім іншій іпостасі, в ролі готельного слуги, випиваки. «Для актора це приголомшливе перевтілення, і сценічне, і розумове», - стверджував Жан-Поль.

У 1998 році на знімальному майданчику знову зустрілися Бельмондо і Делон. Постановник фільму «Один шанс з двох» Патріс Леконт запропонував акторам ролі двох немолодих французів з досить невиразним минулим. За сюжетом в їх життя вторгається молода жінка (Ванесса Параді), яка дізналася від вмираючої матері, що хтось із них — її батько. Гостросюжетний фільм, насичений трюками, був тепло прийнятий публікою.

2000-ні роки[ред.ред. код]

На початку серпня 2001-го Бельмондо переніс інсульт. У той сонячний літній день він грав з друзями у футбол на Корсиці і раптом впав, як підкошений — було діагностовано інсульт. Свідомість повернулася досить швидко, але мова оніміла, і тіло не слухалося. Лікарі вважали, що світло життя в очах актора може потьмяніти в будь-який момент. З тих пір Жан-Поль припинив роботу в театрі і кіно.

2008 року 74-річний актор повертається на знімальний майданчик, знявшись у фільмі режисера Франсіса Юстера «Чоловік та його собака». В інтерв'ю журналу «Парі-Матч» Бельмондо сказав про цю свою роботу: «Хоча я знявся в 95 фільмах і зіграв 40 театральних ролей, на цих зйомках я був щасливий як ніколи. Цей фільм не схожий на те, що я робив раніше, ця робота — зовсім в іншому ключі».

Фільмографія[ред.ред. код]

  1. 1956 — Мольєр / Moliere
  2. 1957 — Пішки, верхи та на машині / A pied, a cheval et en voiture
  3. 1958 — Дурисвіти / Les Tricheurs
  4. 1958 — Недільні друзі / Les Copains du dimanche
  5. 1958 — Будь красивою та помовчуй / Sois belle et tais-toi
  6. 1958 — Дивна неділя / Un drole de dimanche
  7. 1959 — Єдиний ангел на землі / Ein Engel auf Erden
  8. 1959 — На подвійний поворот / A double tour
  9. 1959 — На останньому диханні / A bout de souffle
  10. 1959 — Три мушкетери / Les Trois mousquetaires
  11. 1960 — Розпалений асфальт (Зваж усі ризики) / Classe tous risques
  12. 1960 — 7 днів, 7 ночей / Moderato cantabile
  13. 1960 — Француженка та кохання / La Francaise et l'amour
  14. 1960 — Розваги / Les Distractions
  15. 1960 — Шарлотта та її Жюль / Charlotte et son Jules
  16. 1960 — Листи послушниці / Lettere di una novizia
  17. 1961 — Чочара (Дві жінки) / La Ciociara
  18. 1961 — Леон Морен, священик / Leon Morin, pretre
  19. 1961 — Жінка є жінка / Une Femme Est Une Femme
  20. 1961 — Бездоріжжя (Ла В'ячча) / La viaccia (Le mauvais chemin)
  21. 1961 — Знамениті коханці історії / Amours celebres
  22. 1961 — Помста Марсельця / Un nomme La Rocca
  23. 1961 — Розповідь Рів'ери / Riviera-Story
  24. 1962 — Картуш / Cartouche
  25. 1962 — Мавпа взимку / Un singe en hiver
  26. 1962 — Стукач / Le Doulos
  27. 1962 — Дон Джованні з Блакитного Берегу / I Dongiovanni della Costa Azzurra
  28. 1962 — Найкоротший день / Il Giorno piu corto
  29. 1962 — Щедре серце / Un coeur gros comme ca
  30. 1963 — Бананова шкірка / Peau de banane
  31. 1963 — Старший Фершо / l'Aine des Ferchaux
  32. 1963 — Драже з перцем / Dragees au poivre
  33. 1963 — Бурне море / Mare matto
  34. 1964 — Людина з Ріо / l'Homme de Rio
  35. 1964 — Сто тисяч доларів на сонце /Cent mille dollars au soleil
  36. 1964 — Щаслива втеча / Echappement libre
  37. 1964 — Вихідні на березі океану / Week-end a Zuydcoote
  38. 1964 — Полювання на чоловіка / la Chasse a l'homme
  39. 1965 — Чудовим літнім ранком / Par un beau matin d'ete
  40. 1965 — Безглуздий П'єро / Pierrot le fou
  41. 1965 — Пригоди китайця в Китаї / Les Tribulations d'un Chinois en Chine
  42. 1966 — Чи горить Париж? / Paris brule-t-il ?
  43. 1966 — Ніжний проходимець / Tendre voyou
  44. 1967 — Казино «Ройяль» / Casino Royale
  45. 1967 — Злодій / le Voleur
  46. 1968 — Називайте мене «О»! / Ho!
  47. 1969 — Супермозок / le Cerveau
  48. 1969 — Сирена з «Міссісіпі» / la Sirene du Mississippi
  49. 1969 — Бог вибрав Париж / Dieu a choisi Paris
  50. 1969 — Чоловік, которий мені подобається / Un homme qui me plait
  51. 1970 — Борсаліно / Borsalino
  52. 1971 — Повторне весілля / Les Maries de l'an II
  53. 1971 — Зломщики / le Casse
  54. 1972 — Доктор Пополь (Високі каблучки) / Docteur Popaul
  55. 1972 — Клан марсельців (Скумон, що приносить біду) / la Scoumoune
  56. 1973 — Спадкоємець / l'Heritier
  57. 1973 — Надзвичайний / le Magnifique
  58. 1974 — Ставіски / Stavisky…
  59. 1975 — Страх над містом / Peur sur la ville
  60. 1975 — Невиправний / l'Incorrigible
  61. 1976 — Приватний детектив / L'Alpagueur
  62. 1976 — Труп мого ворога / le Corps de mon ennemi
  63. 1977 — Потвора / l'Animal
  64. 1979 — Хто є хто / Flic ou voyou
  65. 1980 — Гра в чотири руки / le Guignolo
  66. 1981 — Професіонал / le Professionnel
  67. 1982 — Ас з асів / l'As des as
  68. 1983 — Людина за гранню (Поза законом) / le Marginal
  69. 1984 — Авантюристи / les Morfalous
  70. 1984 — Весела Пасха / Joyeuses Paques
  71. 1985 — Пограбування / Hold-up
  72. 1987 — Одинак / le Solitaire
  73. 1988 — Улюбленець долі / Itineraire d'un enfant gate
  74. 1992 — Невідомий в будинку / l'Inconnu dans la maison
  75. 1995 — Сто та одна ніч Симона Синема / les Cent et une nuits de Simon Cinema
  76. 1995 — Відторгнуті / Les Miserables
  77. 1996 — Дезіре / Desire
  78. 1998 — Один шанс на двох / Une chance sur deux
  79. 2000 — Можливо / Peut-etre
  80. 2000 — Актори / les Acteurs
  81. 2000 — Амазонія / Amazone
  82. 2001 — Вільне падіння / L'Aine des Ferchaux
  83. 2008 — Чоловік та його собака / Un homme et son chien

Література[ред.ред. код]

  • Александр Брагинский. «Жан-Поль Бельмондо». Издательство: Панорама, 1997. ISBN 5-85220-528-1
  • Александр Брагинский. «Жан-Поль Бельмондо». Издательство: Феникс, 1998. ISBN 5-222-00271-3

Посилання[ред.ред. код]


Актор Це незавершена стаття про актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.