Ентерит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ентерит
МКХ-10 A02-A09, K50-K55
MeSH D004751

Ентерит (від грец. énteron — кишка)  — запалення слизової оболонки тонких кишок. Спричинюється вживанням недоброякісної їжі, хімічними подразненнями, інфекцією; спостерігається при черевному тифі, паратифах, холері.

Гострий ентерит[ред.ред. код]

Ентерит гострий - гостре запалення захворювання тонкої кишки, при якому в патологічний процес долучаються також шлунок (гострий гастероентерит) та товста кишка (гострий гастроентероколіт).

За етіологією виділяють гострі ентерити:

  • бактеріального та вірусного походження, в тому числі холера, сальмонельози, черевний тиф, грип та ін.;
  • аліментарні;
  • токсичні;
  • алергічні.

Патогенез зумовлений безпосередньою дією етіологічного фактору на слизову тонкої кишки, або гематогенним занесенням його через кишкові судини у просвіт тонкої кишки, або виникаючими при цьому аутоімунними механізмами. Захворювання проявляється нудотою, блювотою, проносом, урчанням, іноді спастичним болем у животі.

Хронічний ентерит[ред.ред. код]

Ентерит хронічний - запальне захворювання тонкої кишки різноманітної етіології. Хронічні ентерити можуть бути викликані аліментарними порушеннями, алкоголізмом, хронічною інтоксикацією сполуками свинцю, ртуті, миш'яку та ін., впливом ряду ліків (зловживання сольовими проносними, антибіотиками широкого спектру дії та ін.), харчовою алергією, лямбліями та ін. паразитами, вродженими ензимопатіями та ін. факторами. Провідними патогенетичними механізмами є безпосереднє хронічна пошкоджуюча дія на стінку тонкої кишки шкідливих факторів, кишковий дисбактеріоз, алергія, вроджена та набута ферментопатії.

Захворювання проявляється болем у навколопупочній ділянці, диспепсією, проносами. Важкі форми хронічного ентериту супроводжуються синдромом порушення всмоктування з похуданням хворих до кахексії, гіпопротеїнемією, полігіповітамінозом, анемією, гіпокальціємією, полікландулярною недостатністю, дистрофічними змінами внутрішніх органів.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М.В.Бочкарьова та Є.А.Мухіна. - Кишинів:Картя молдовеняске, 1986.