Куцеволівка
| село Куцеволівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Кіровоградська область |
| Район | Олександрійський район |
| Громада | Онуфріївська селищна громада |
| Облікова картка | Куцеволівка |
| Основні дані | |
| Засноване | середина XVIII століття. |
| Населення | 1252 (2021) |
| Поштовий індекс | 28122 |
| Телефонний код | +380 5238 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°52′27″ пн. ш. 33°48′37″ сх. д. / 48.87417° пн. ш. 33.81028° сх. д.Координати: 48°52′27″ пн. ш. 33°48′37″ сх. д. / 48.87417° пн. ш. 33.81028° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
78 м[1] |
| Відстань до центру громади/сільради |
33 км |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Куцеволівка | |
 Куцеволівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Куцево́лівка — село в Україні, в Онуфріївській селищній громаді Олександрійського району Кіровоградської області. Центр сільської ради. Розташоване на правому березі Кам'янського водосховища, за 33 км на схід від районного центру — смт Онуфріївка. Населення становить 1252 осіб (2001 рік).
Поблизу села виявлено три поселення та курганний могильник доби бронзи (II тисячоліття до н. е.), поселення скіфських часів (VI—IV століття до н. е.), два ранньослов'янські II—VI століття та одне поселення VI—VIII століть.
Історія[ред. | ред. код]
Село Куцеволівка (Воронівка) засноване на початку XVIII століття переселенцями з села Воронівки на Черкащині (нині затоплене водами Кременчуцького водосховища). Назва Куцеволівка походить від назви одного з кутків Воронівки[2]. У 1754—1759 й 1761—1764 роках входило до складу Новослобідського козацького полку.
Пізніше було центром Куцеволівської волості. Станом на 1886 рік в селі мешкала 2241 особа, було 402 двори, 1 православна церква, школа, будинок для етапного приміщення, поштова станція, 5 лавок[3].
Навесні 1889 року в Куцеволівці відбулося заворушення селян, які вигнали з пасовищ поміщицьку худобу і почали випасати свою. Озброєні рушницями й кілками, вони вчинили рішучий опір жандармам, направленим для придушення повстання.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3087 осіб (1548 чоловічої статі та 1539 — жіночої), з яких 3039 — православної віри[4].
Радянську владу в селі встановлено в лютому 1918 року. Куцеволівські селяни Ф. Я. Коваленко, С. П. Стрижак, Я. С. Красовський, І. Т. Олефір брали активну участь у громадянській війні. Ф. Я. Коваленко служив у той час шофером, возив М. І. Калініна, Г. К. Орджонікідзе, П. Ю. Дибенка.
У 1928—1929 роках селяни об'єдналися в ТСОЗ, на базі якого виникли колгоспи «Промінь», «Бідняцька праця», «П'ятирічка», «Перше травня».
794 жителі Куцеволівки брали участь в німецько-радянській війні на боці СРСР, 347 з них загинули, 420 відзначені радянськими нагородами. Уродженцю села Т. М. Шашлу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
.jpg)
.jpg)
В боях за відвоювання села загинули 1 500 радянських вояків, серед них Герої Радянського Союзу які поховані в братській могилі:
- Калашников Олександр Петрович — гвардії старший лейтенант;
- Гриб Кузьма Петрович — гвардії молодший лейтенант;
- Глухов Федір Дмитрович — сержант;
- Худенко Микола Володимирович — гвардії молодший сержант;
- Кузуб Павло Степанович — гвардії сержант;
- Рутчин Олексій Іванович — гвардії старшина;
- Куденко Володимир Петрович — гвардії молодший сержант;
- Калінін Микола Тихонович — гвардії рядовий.
На місці форсування Дніпра визволителям встановлено пам'ятник. В центрі Куцеволівки споруджено обеліск Слави полеглим землякам.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 2 680 чоловік. У селі містилася центральна садиба колгоспу «Дніпро», за яким було закріплено 6 536 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4 942 га орних земель, з них 177 га поливних. Господарство спеціалізувалося на виробництві яєць, має птахофабрику на 50 тисяч курей. Також було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. У рільництві переважало вирощування пшениці, кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків і овочів. З допоміжних підприємств діяли млин, олійниця, комбікормовий цех, майстерня для ремонту сільськогосподарської техніки.
У середній і початковій школах навчалося 420 дітей, працювали 30 учителів. Були два будинки культури на 900 місць, дві бібліотеки з фондом 8 760 книг, дільнична лікарня на 35 ліжок, 8 магазинів, готель.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2101 особа, з яких 893 чоловіки та 1208 жінок.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1754 особи.[6]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,13 % |
| російська | 2,41 % |
| молдовська | 0,29 % |
| білоруська | 0,11 % |
| вірменська | 0,06 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
У селі народились:
- український радянський письменник П. Ф. Ловецький
- доктор сільськогосподарських наук Г. О. Патерило
- заслужений лікар, кавалер двох орденів Леніна П. Ф. Шашло.
- Василенко Іван Андрійович — Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання.
Пам'ятка[ред. | ред. код]
Поруч із селом розташовується заповідне урочище Довге — пам'ятка природи місцевого значення.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Село має унікальну страву - вареники з піском. Але назва нехай вас не лякає оскільки пісок не справжній. Бо начинка – це пересмажене сало плюс пересмажене борошно.[8]
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Куцеволівка |
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Погода в селі Куцеволівка. Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 13 липня 2008.
- ↑ Постриган В. Динаміка заснування та еволюція назв населених пунктів Онуфріївського району Кіровоградської області // Між Бугом і Дніпром: науково-краєзнавчий вісник Центральної України. Випуск IV — Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2015 — С. 324 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2019. Процитовано 27 червня 2019.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-61. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ https://lb.ua/gastronomy/2022/01/30/504247_zlivane_moloko_rabchiki.htm Зливане молоко, рабчики, френзольки, вареники з піском – гастробренди Кіровоградщини. Не чули? Мерщій читати!l
| ||||||||
| ||||||||
| ||||||||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |